Рішення № 87861056, 27.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року справа № 580/424/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

04.02.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку йому основної пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням середнього заробітку на території радіоактивного забруднення та з підвищенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років;

зобов`язання відповідача здійснити з 04.08.2019 перерахунок позивачу основної пенсії за віком, обчисленої відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням заробітку за роботу на території радіоактивного забруднення за червень-вересень 1986 року з додаванням до заробітку на основній роботі згідно з довідкою від 01.06.2006 №49 ВАТ “Меліоратор” з підвищенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку та доплатити недоотриману пенсію з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позивач вказує, що всупереч вимог законодавства відповідач під час призначення пенсії не врахував довідку ВАТ “Меліоратор” урахуванням середнього заробітку на території радіоактивного забруднення та заробітку за основним місцем роботи. Крім того, не здійснив позивачу перерахунок, нарахування та виплату пенсії з її збільшенням на 1% заробіток за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 12.02.2020, а позивач – 13.02.2020.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не надав.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно посвідчення від 06.12.2019 серії НОМЕР_2 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

З листа від 03.01.2020 №397/С-10 суд встановив, що на звернення позивача від 19.12.2019 щодо переахунку пенсії відповідач роз`яснив, що з 11.04.2001 йому призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказано, що при обчисленні пенсії із заробітної плати на забрудженій території відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням підвищення понаднормовий стаж більше 20 років у розмірі 1% заробітку відповідно до ч.2 ст.56 цього закону розмір пенсії, обчислений відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1058, зменшиться. Тому перерахунок пенсії здійснювати недоцільно.

У зв`язку з цим позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 15 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

На підставі статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.2 статті 27 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону.

Статтею 28 Закону №1058-IV визначено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років – жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Згідно з ч.2 ст.56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду (далі – ВС), викладені у постанові від 13.02.2019 у справі №750/5199/17, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

ВС у цьому рішення вказав, що ч.2 ст. 27 Закону № 1058 надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Для громадян, з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII, як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

У п.30 вказаного рішення ВС дійшов висновку, що особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону №796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років – для жінок і 20 років – для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція висловлена також ВС у постановах від 17.04.2018 (справа № 565/1270/17), від 03.07.2018 (справа № 565/798/17) та від 05.09.2018 (справа № 708/818/17).

Щодо твердження позивача про його право на перерахунок пенсії з урахуванням середнього заробітку на території радіоактивного забруднення, як додаток до основного заробітку, суд врахував, що згідно зі ст.57 Закону №796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до ч.3 ст.57 Закону №796-XII якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше місяця, середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

У п.84 рішення від 03.10.2019 у справі №676/5258/16-а ВС проаналізувавши наведені норми дійшов висновку, що особа має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

Отже, позивач мав законні сподівання на перерахунок пенсії з викладених вище підстав, а відмова відповідача у такому перерахунку не відповідає закону.

На підставі ч.4 ст.45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Отже, для перерахунку вказаної пенсії діє заявочний принцип. Тобто підставою для прийняття рішення та здійснення відповідачем дій з перерахунку пенсії позивача є його заява.

Згідно з п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок №22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.

На підставі п.4.3. Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Отже, належним суб`єктом призначення пенсії у встановленому порядку є відповідний орган Пенсійного Фонду України, який має з такого питання прийняти відповідне рішення.

Відповідно до вимог Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення – акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, рішення про призначення/відмову у призначенні позивачу пенсії за наслідками розгляду поданих документів оформлюються розпорядчим індивідуальним правовим актом – рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, а не листом у відповідь на заяву позивача.

Прийняття такого рішення за заявою позивача від 19.12.2019 відповідачем суду не доведено. Натомість відповідачем складено лист від 03.01.2020 №397/С-10 щодо відмови у перерахунку, який не містить владного припису, носить інформативний характер, а його реквізити відповідають даті та номеру реєстрації, як вихідної кореспонденції. Крім того, він підписаний начальником відділу з питань перерахунку пенсій №1 Н.Обиюх, а не керівником відповідача, що свідчить про те, що дії з розгляду заяви вчиняли службові особи відповідач. Рішення відповідача, як органу державної влади, не прийняте.

Проаналізувавши вищевказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 19.12.2019, а відповідні доводи позивача – обґрунтовані лише у вказаній частині.

Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку для належного судового захисту порушених прав позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення у встановлений строк за наслідками розгляду заяви позивача від 19.12.2019 щодо перерахунку пенсії.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішення у визначений законом строк, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 19.12.2019 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Позовна вимога здійснити перерахунок позивачу пенсії стосується втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову і не надав доказів його сплати, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.12.2019 щодо перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19.12.2019 щодо перерахунку пенсії з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 27.02.2020