Рішення № 87860966, 12.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року м. Київ № 640/15368/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугтреті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне підприємство "Енергоринок" про представники учасників справи: визнання протиправною та скасування постанови в частині позивача - Ковалевський Т.Г. ; відповідача та третьої особи-1 - не з`явилися; третьої особи-2 - Деревинська О.М.

(у судовому засіданні 12.02.2020, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код - 32402870) (далі - позивач або ДП "Регіональні електричні мережі" або Підприємство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код - 38062828) (надалі - відповідач або Національна комісія або НКРЕКП або Регулятор), у якому Підприємство просить суд:

- визнати протиправною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31.05.2019 № 878, в частині затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 10.05.2019, зазначеного у підпункті 2.10 Протоколу № 12;

- скасувати постанову НКРЕКП від 31.05.2019 № 878 в частині затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 10.05.2019, зазначеного у підпункті 2.10 Протоколу № 12.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що затвердивши підпункт 2.10 Протоколу, Національна комісія перевищила надані їй повноваження, що визначені у ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 1, ч.ч. 1, 3 ст. 3, ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", чим порушено права і інтереси ДП "Регіональні електричні мережі", а тому постанова відповідача у відповідній частині є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30, ідентифікаційний код - 37471933) (нижче - третя особа-1 або Міністерство) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 залучено Державне підприємство "Енергоринок" (адреса: 01032, .м Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код - 21515381) (в подальшому - третя особа-2 або ДП "Енергоринок") до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Поряд із цим, у судових засіданнях 24.10.2019, 05.12.2019 та 23.01.2020 судом у справі оголошувалася перерва, розгляд справи призначено на 12.02.2020.

Вказаної дати в судовому засіданні представник позивача підтримав, за викладених у позові підстав, позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили. Про час та місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином.

Поряд із цим, суд зазначає про надходження 18.09.2019 через канцелярію до суду від відповідача відзиву на позовну заяву, в якому Національною комісією, за тверджень про вчинення НКРЕКП дій в межах наданих повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства, наголошено про наявність підстав для відмови в задоволенні позову повністю.

У письмових поясненнях на позов, підтриманих представником у судовому засіданні, третя особа-2 проти позову заперечує. Зокрема, ДП "Енергоринок" відзначає, що як Радою Оптового ринку електричної енергії України при прийнятті рішень, затверджених протоколом від 10.05.2019 № 12, так і НКРЕКП (відповідно до ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ст. 15 Закону України «Про електроенергетику», ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії України») при їх затвердженні, здійснено дії в суворій відповідності до умов Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України, законодавства України та покладених на них функцій і повноважень.

Третьою особою-1 пояснень на позов та/або відзив до суду не подано.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.05.2019 Національною комісією, відповідно до статті 15 Закону України «Про електроенергетику» та статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», згідно з положеннями Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України, прийнято постанову № 878, якою затверджено рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 10 травня 2019 року (підпункти 2.3, 2.5, 2.10, 2.12 протоколу № 12) (за текстом скорочено - Постанова або Спірне рішення або Оскаржуване рішення).

З прийнятою Постановою, зокрема в частині затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 10.05.2019, зазначеного у підпункті 2.10 Протоколу № 12, ДП "Регіональні електричні мережі" не погоджується та зазначає, що є державним унітарним підприємством із 100% державною власністю і входить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Передане на баланс енергетичне обладнання та інше майно державної власності позивач до 2019 року використовував для здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії (передачі електричної місцевими (локальними) електричними мережами) та постачання електричної енергії за регульованим тарифом на підставі отриманих ліцензій. Основними споживачами електричної енергії, яку постачало ДП "Регіональні електричні мережі" на території здійснення ліцензійної діяльності, були державні вугледобувні та комунальні підприємства, що розташовані на території Луганської, Донецької. Волинської та Львівської областей.

11.06.2017 набув чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VІII (в тексті - Закон).

Згідно з абз. 15 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, ліцензії на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню з 01 січня 2019 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2018 № 1444 Підприємству була видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, а ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії (передачі електричної місцевими (локальними) електричними мережами) та постачання електричної енергії за регульованим тарифом анульовані.

Зазначеною постановою позивача було зобов`язано до 01.01.2019 укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії із споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ДП "Регіональні електричні мережі", та договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з електропостачальниками, які мають намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії таким споживачам.

Абзацом 10 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що споживачі (крім побутових та малих непобутових), яким на день набрання чинності цим Законом здійснював постачання електричної енергії постачальник за регульованим тарифом, мають обрати собі електропостачальника та укласти з ним договір постачання електричної енергії споживачу до 01 січня 2019 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1. ч. 2 Закону, постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника. зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником. Визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності (ДП ЗД) «Укрінтеренерго» визначене постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 року до 1 січня 2021 року з територією провадження діяльності - Україна, окрім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Відповідно до зазначеного розпорядження ДП ЗД «Укрінтеренерго» забезпечується до 1 січня 2019 року виконання всіх необхідних умов для здійснення функцій постачальника "останньої надії" відповідно до вимог Закону.

Тобто, як окреслює позивач, виходячи із зазначених вище вимог чинного в Україні законодавства, до 01.01.2019 державні вугледобувні підприємства та інші споживачі, яким Підприємство здійснювало постачання електричної енергії за регульованим тарифом, повинні були обрати собі іншого постачальника електричної енергії та укласти з ним договір постачання електричної енергії, а позивач повинен укласти з такими споживачами договори про надання послуг з розподілу електричної енергії і договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з електропостачальниками, які мають намір здійснювати діяльність з постачання електричної енері ії цим споживачам.

ДП "Регіональні електричні мережі" відзначає, що на виконання постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2018 № 1444, на підставі заяв-приєднань уклав договори про надання послуг з розподілу електричної енергії (є публічними договорами приєднання) із споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності позивача, строком дії з 01.01.2019.

При цьому, оскільки майже всі споживачі, електроустановки яких приєднані на території ліцензійної діяльності позивача, всупереч вимогам абз. 10 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, не обрали собі електропостачальника, з 01.01.2019 постачання електричної енергії таким споживачам здійснювало ДП ЗД «Укрінтеренерго» як постачальник «останньої надії».

Між позивачем та ДП ЗД «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої надії» шляхом підписання заяв-приєднання було укладено договір електропостачальника про надання послуг із розподілу електричної енергії строком дії з 01.01.2019.

Частиною 9 ст. 64 Закону передбачено, що постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

У зв`язку із завершенням 31 березня 2019 року постачання споживачам електричної енергії постачальником «останньої надії» ДП ЗД «Укрінтеренерго» листом від 07.03.2019 № 44/09-2337 повідомило Підприємство про необхідність припинити розподіл електричної енергії на всі об`єкти споживачів, зазначених у додатку до листа.

Так, позивач з метою уникнення порушення чинного законодавства змушений був припинити з 00 годин 01 квітня 2019 року розподіл електричної енергії на об`єкти споживачів, зазначених у додатку до листа ДП ЗД «Укрінтеренерго», з обов`язковим попередженням користувачів (споживачів) у встановлені терміни для недопущення порушень правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

02 квітня 2019 року на електронну адресу відокремленого структурного підрозділу ДП «Регіональні електричні мережі» - Донецької філії, надійшов Протокол від 01.04.2019 № 4 засідання Донецької обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, у якому зазначалося про заборону операторам системи розподілу здійснювати припинення постачання електроенергії на об`єкти КП «Компанія «Вода Донбасу», інші об`єкти водопровідно-каналізаційного господарства та вугледобувні підприємства області.

Аналогічний Протокол від 29.01.2019 № 3 засідання Луганської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій надходив 30 січня 2019 року на електронну адресу відокремленого структурного підрозділу ДП «Регіональні електричні мережі» - Луганської філії, у якому йшлося про заборону ДП «Регіональні електричні мережі» здійснювати припинення електропостачання вугледобувних підприємств ДП «Первомайськвугілля» та ПАТ «Лисичанськвугілля», а також інших споживачів області.

Тобто, як зауважує позивач, повне припинення розподілу електричної енергії на вугледобувні підприємства та об`єкти комунальної власності може призвести до техногенно-екологічної небезпеки і надзвичайних ситуацій у державі.

У зв`язку з цим, Підприємство з незалежних причин не мало можливості повністю припинити розподілення електричної енергії деяким споживачам, зазначеним у додатку до листа ДП ЗД «Укрінтеренерго» від 07.03.2019 вих. № 44/09-2337, зокрема державним вугледобувним підприємствам, які відносяться до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Згідно з п.п. 1 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (по рішенню - Правила), споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору.

Частиною 1 ст. 77, п. 13 ч. 2 ст. 77 Закону передбачено, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушенням на ринку електричної енергії є неукладення договорів відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

ДП "Регіональні електричні мережі" звертає увагу, що деякі державні вугледобувні підприємства та інші користувачі, яким позивач не зміг з незалежних причин повністю припинити розподіл електричної енергії з 01.04.2019, всупереч п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону, п.п. 1 п. 5.5.5 Правил, без укладення договорів з постачальниками електричної енергії, без оплати вартості електричної енергії, у квітні 2019 року здійснили безпідставний відбір електричної енергії із системи розподілу позивача.

Факт безпідставного відбору електричної енергії із системи розподілу позивача у квітні 2019 року користувачами, які не уклали з енергопостачальниками договори про постачання електричної енергії, був зафіксований шляхом складання актів про відбір електричної енергії із системи розподілу, що були підписані такими користувачами та Позивачем і скріплені печатками.

Окрім цього, розпорядженням від 27.03.2019 № 200-р «Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023» Кабінет Міністрів України рекомендував ДП ЗД «Укрінтеренерго» з 01 квітня 2019 року укласти договори про постачання електричної енергії за вільними цінами з усіма споживачами, постачання яким здійснювалося з 01 січня 2019 року постачальником "останньої надії", за умови відсутності у зазначених споживачів укладених з 01 квітня 2019 року договорів про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником.

Позивач примічає, що не зважаючи на зазначені вище рекомендації Кабінету Міністрів України, ДП ЗД «Укрінтеренерго» з 01.04.2019 не уклало договори про постачання електричної енергії за вільними цінами із користувачами, які здійснювали безпідставний відбір електричної енергії із системи розподілу Підприємства.

Як зауважує позивач, для забезпечення можливості розподілення електричної енергії користувачам ДП "Регіональні електричні мережі" за договором від 15.05.2008 № 3/08-ЕЕ/4695/01 (скорочено - Договір PEE), нова редакція якого викладена у додатковій угоді від 27.12.2018 № 16173/01, укладеним між Підприємством та Державним підприємством «Енергоринок», купував електричну енергію для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами.

У визначений п. 4.2.1 Договору PEE строк позивач надав до ДП «Енергоринок» повідомлення про заявлений місячний обсяг купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами на квітень 2019 року, що склало 2 450 000 кВтгод. Зазначене повідомлення без зауважень було зареєстроване ДП «Енергоринок» і завантажене на офіційний веб-сайт.

Пунктом 3.6 Договору PEE передбачено, що фактична вартість електроенергії, купленої позивачем у ДП «Енергоринок», у розрахунковому місяці визначається за фактичними обсягами купленої електроенергії.

08 травня 2019 року відповідно до п.п. б) п. 4.7 та п. 4.8.1 Договору PEE позивач надав ДП «Енергоринок» в електронному вигляді з накладенням електронного цифрового підпису керівника довідку щодо складових фізичного балансу електричної енергії оператора системи розподілу за квітень 2019 року за формою, визначеною у додатку № 8 до Договору, та акт прийому-передачі електричної енергії із оптового ринку електричної енергії України у квітні 2019 року шляхом завантаження їх на офіційний веб-сайт ДІІ «Енергоринок».

ДП «Енергоринок» підписало акт прийому-передачі у редакції позивача.

Натомість ДП «Енергоринок» надіслало Підприємству електронною поштою для розгляду і підписання акт купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2019 року, у який окрім купленого позивачем у квітні 2019 року обсягу електроенергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами у розмірі 2 512 581 кВтгод був включений і обсяг електричної енергії у розмірі 43 948 041 кВтгод, безпідставний відбір якої із системи розподілу у квітні 2019 року здійснили користувачі.

Тобто, за позицією позивача, ДП «Енергоринок», включивши до акта купівлі-продажу обсяг електричної енергії, безпідставний відбір якої у квітні 2019 року із системи розподілу здійснили користувачі, поклало на ДП "Регіональні електричні мережі" грошові зобов`язання, за якими останній не повинен відповідати.

Тому позивач із запропонованою ДП «Енергоринок» редакцією акта купівлі-продажу не погодився і виклав його у своїй редакції, включивши лише обсяг електричної енергії, закупленої у квітні 2019 року для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами. Зазначений акт позивач направив ДП «Енергоринок» для розгляду і підписання із супровідним листом від 15.05.2019 № Д3-01/813. Втім, до цього часу Підприємство не отримало від ДП «Енергоринок» підписаний акт купівлі-продажу.

З посиланням на приписи Закону, ст. 655, 656, 1213 Цивільного кодексу України, позивач акцентує, що оскільки ДП «Енергоринок» було відомо, які користувачі у квітні 2019 року без достатньої правової підстави (без укладення договору) здійснили відбір електричної енергії із системи розподілу, воно не позбавлене права вимагати від цих користувачів повернення безпідставно набутого в натурі, або вимагати відшкодування вартості електроенергії. Аналогічну правову позицію висловив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.5 розділу ІІ п. 12 розділу ІІІ постанови від 16.12.2015 № 3.

Позивачем наголошується, що 10.05.2019 відбулися позачергові збори Ради Оптового ринку електричної енергії України (в рішенні - Рада ОРЕ).

Цього ж дня Підприємством отримано електронною поштою протокол № 12 рішення Ради ОРЕ від 10.05.2019.

Підпунктом 2.9 Протоколу позивача було зобов`язано до 15:00 години 10.05.2019 надати оновлену довідку, форма якої є додатком № 8 до Договору PEE, до якої включити обсяг електричної енергії безпідставно відібраної користувачами у квітні 2019 року із системи розподілу як обсяг електричної енергії, купленої позивачем для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами.

Підпунктом 2.10 Протоколу було передбачено, що у разі ненадання позивачем довідки, електричну енергію, зазначену Підприємством як куплену постачальником ДП ЗД «Укрінтеренерго», вважати такою, що куплена ДП "Регіональні електричні мережі" для компенсації технологічних витрат на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії.

Тобто, за переконанням повивача, Рада ОРЕ зобов`язала Підприємство самостійно покласти на себе грошові зобов`язання інших юридичних осіб у сумі 85 836 036.39 грн., що є вартістю 43 948 041 кВтгод електричної енергії безпідставно відібраної з системи розподілу користувачами у квітні 2019 року.

Позивачем відзначається, що з відповідним він погодитись не міг, тому довідку ДП «Енергоринок» не надав, що не стало перепоною для покладення на позивача грошових зобов`язань.

Пунктами 2.1.1. 2.1.2 Договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 із змінами та доповненнями (за рішенням - ДЧОРЕ) встановлено, що метою ДЧОРЕ є створення Оптового ринку та врегулювання взаємовідносин сторін, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею, розподілом і постачанням та купівлею-продажем електричної енергії при умові збереження цілісності та забезпечення надійного та ефективного функціонування Об`єднаної енергетичної системи України. ДЧОРЕ визначає права, обов`язки та відповідальність членів ринку, сторін. Загальних зборів. Ради та порядок вступу до або виходу з Оптового ринку.

У п.п. 2.2.1 п. 2.2 ДЧОРЕ зазначено: «а) предметом цього договору є встановлення правил та порядку функціонування прозорої і справедливої системи комерційних стосунків у процесі купівлі-продажу електричної енергії, які будуть визначати фінансові зобов`язання постачальників та операторів системи розподілу у процесі купівлі електричної енергії від ДІЇ «Енергоринок».

Згідно з п. 6.1 ДЧОРЕ, Рада виступає в ролі представника сторін при виконанні цього договору. Вона постійно керується положеннями розд. 2 ДЧОРЕ. Члени Ради цим не складають окремої юридичної особи або об`єднання, і Рада не має окремих відповідних повноважень.

Пунктом 1.1 Договору PEE передбачено, що ДП «Енергоринок» зобов`язується продавати, а Позивач купувати електричну енергію, необхідну для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Згідно пояснень позивача, електрична енергія, безпідставний відбір якої у квітні 2019 року із системи розподілу здійснили користувачі, була витрачена такими користувачами на власні потреби і не може визначатись як куплена позивачем для компенсації технологічних витрат на її розподіл електричними мережами.

Тому грошові зобов`язання, які п.п. 2.10 Протоколу Рада ОРЕ поклала на позивача, не є грошовими зобов`язаннями Підприємства і виникли у інших юридичних осіб поза межами дії Договору PEE.

Таким чином, рішення Ради ОРЕ, зазначене у п. 2.10 Протоколу, є незаконним, оскільки прийняте з перевищенням повноважень щодо врегулювання фінансових зобов`язань між позивачем та ДП «Енергоринок при виконанні Договору PEE.

Оскаржити рішення Ради ОРЕ у суді позивач не мав законних підстав, оскільки вона не є юридичною особою, а домовленостей щодо вирішення спору у третейському суді досягнуто не було.

Позивач листом від 17.05.2019 № ДЗ-01/835 звернувся до відповідача з проханням не підтримувати п.п. 2.9. 2.10 Протоколу.

Не зважаючи на це, Національною комісією Постановою затверджено п.п. 2.9. 2.10 Протоколу.

Так, Підприємство вважає Спірне рішення протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, позаяк прийнявши Постанову Регулятор фактично вдався до регулювання господарсько-виробничих відносин між двома суб`єктами господарювання (позивачем і ДП «Енергоринок) в процесі виконання господарського договору.

При цьому, відповідач поклав на позивача господарські зобов`язання, за якими Підприємство не повинно відповідати, так як такі зобов`язання є зобов`язаннями інших юридичних осіб і виникли за межами дії Договору PEE.

Підсумовуючи викладені у позові обставини, на думку позивача, відповідні дії відповідача виходять за межі основних завдань, функцій та наданих повноважень, визначених у ч. 3 ст. 3 ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону про НКРЕКП, та порушують основні принципи її діяльності, як то: законності, справедливості, недопущення дискримінації.

Відповідно, затвердивши підпункт 2.10 Протоколу, відповідач перевищив надані йому повноваження, що визначені у ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 1, ч.ч. 1, 3 ст. 3, ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону про НКРЕКП, порушив права і інтереси позивача, тому Постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

З викладеними позивачем твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві відмітив, що відповідно до статті 15 Закону України «Про електроенергетику» оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов`язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Антимонопольним комітетом України.

Згідно з підпунктом 6.6.3 пункту 6.6 глави 6 частини II Договору між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 (із змінами та доповненнями станом на 23.10.2018), рішення Ради щодо організації роботи та платіжно-розрахункових відносин в Оптовому ринку, затверджені НКРЕКП є обов`язковими для виконання сторонами договору.

При цьому, законодавством не передбачено підстав за яких Регулятор може не затвердити рішення Ради ОРЕ.

Відповідач робить акцент на тому, що погодження або непогодження рішення Ради ОРЕ не належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, та зважаючи на норми ДЧОРЕ, затвердження НКРЕКП рішень Ради ОРЕ є імперативною нормою, що зобов`язує Регулятора виключно затверджувати такі рішення, з відсутністю альтернативи вибору дій.

Також Регулятор висловлюється про те, що заявлені Підприємством вимоги можуть мати місце у спорі між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, тобто у компетенційному спорі.

Тому, припущення позивача про те, що Регулятор при прийнятті Постанови «вийшов за межі своїх повноважень» не відповідає нормам процесуального права та не може бути прийнято судом у якості обґрунтування протиправності дій НКРЕКП при прийнятті Спірної постанови, а тому, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Законом України «Про ринок електричної енергії», Законом України «Про електроенергетику», «Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», затв. Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затв. Постановою від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В площині питань процедури адміністративного оскарження Постанови, суд констатує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наразі, в рамках означеного в частині другій статті 19 Конституції України критерію, а саме: «На підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», суд вказує, що за своєю сутністю цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України - фундаментальна юридична категорія, що є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це «комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв`язок права і влади, права і держави»; законність - це принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» має значення, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями розуміються як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - «похідні повноваження».

«У спосіб» значить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Поряд з цим, суд виокремлює, що за ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд вказує, що в силу приписів «Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати у межах своєї компетенції рішення.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

В силу положень Закону України «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.

Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.

З огляду на наведені норми, прийняті Регулятором рішення мають відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності Спірного рішення необхідним є перевірка судом прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

В контексті нормативного регулювання спірних правовідносин та обставин справи, суд акцентує увагу на такому.

Закон України «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Згідно ст. 1 вказаного Закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За ст. 2 Закон України «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.

Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.

Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом (ст. 3).

Основними принципами діяльності Регулятора є: 1) законність; 2) самостійність і незалежність; 3) компетентність; 4) ефективність; 5) справедливість; 6) прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; 7) адресність регулювання; 8) неупередженість та об`єктивність під час прийняття рішень; 9) відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; 10) недопущення дискримінації; 11) відповідальність за прийняті рішення (ст. 4).

Поряд із наведеним нормативним регулюванням питань: статусу Регулятора та сфери його діяльності; мети, форм діяльності Регулятора та його основних завдань; основних принципів діяльності Регулятора, Закон України «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначає правові питання функцій та повноважень Регулятора.

Так, за ст. 17 Закону України «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: 1) приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; 2) вносить пропозиції до органів державної влади щодо вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; порядки контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері регулювання та ліцензійних умов; порядок розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання; показники якості надання послуг суб`єктами природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг та суб`єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках; правила розгляду звернень споживачів щодо дій суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів; правила врегулювання спорів, що виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг; порядки (правила) організації обліку та звітності за видами ліцензованої діяльності; порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом; кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них; порядки (методики) приєднання до електричних, теплових, газових мереж, розрахунку плати за приєднання та фінансування послуг з приєднання; правила користування (постачання) товарами та послугами на роздрібних ринках; форми звітності суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та порядок їх подання; 4) здійснює: ліцензування видів господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачених законом; визначення умов, за яких суб`єкти природних монополій і суміжних ринків у сферах енергетики та комунальних послуг можуть провадити діяльність без ліцензії; визначення умов доступу до товарів (послуг), що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг; встановлення обмежень для суб`єктів природних монополій щодо суміщення видів діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; контроль за недопущенням перехресного субсидіювання при провадженні господарської діяльності суб`єктами природних монополій і суміжних ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 5) контролює виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб`єктами ринків електричної енергії і природного газу, а у відповідних випадках - власниками систем їхніх зобов`язань відповідно до закону; 6) затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону; 7) здійснює сертифікацію операторів системи передачі та газотранспортної системи відповідно до встановленого ним порядку; 8) визначає і публікує умови доступу до транскордонної системи передачі електричної енергії та природного газу, включаючи процедури розподілу пропускної спроможності та управління перевантаженням; 9) затверджує і публікує умови надання послуг з балансування, які повинні надаватися на справедливій і недискримінаційній основі, ґрунтуватися на об`єктивних критеріях, з найбільшою економічною ефективністю і забезпечувати стимулювання користувачів мережі до балансування свого споживання енергії з мережі та постачання енергії в мережу; 10) бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг у випадках, визначених законом; 11) контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; 12) розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства; 13) встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом; 14) забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора; 15) здійснює моніторинг та аналіз ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 16) організує проведення науково-технічних та аналітичних досліджень з питань, що належать до його компетенції; 17) оприлюднює інформацію про свою діяльність відповідно до закону та здійснює інші заходи щодо налагодження діалогу з громадськістю, створює умови для участі громадян у процесі формування та реалізації державної політики; 18) бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів України; 19) здійснює заходи щодо адаптації законодавства України у сфері енергетики до законодавства Європейського Союзу та проводить консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства щодо питань адаптації законодавства України; 20) встановлює мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, електричної і теплової енергії, здійснює моніторинг їх дотримання; 21) погоджує/схвалює інвестиційні програми (плани розвитку) суб`єктів, діяльність яких регулюється Регулятором, у випадках, встановлених законом; 22) забезпечує досудовий розгляд спорів, що виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг; 23) здійснює у встановленому законодавством порядку видавничу діяльність; 24) забезпечує відповідно до закону доступ споживачів до інформації про ціни/тарифи у сферах постачання електричної енергії, природного газу, а також у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення; 25) проводить консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства з метою отримання висновків щодо застосування європейського енергетичного права; 26) виконує інші функції та повноваження, визначені законом.

Регулятор має право: 1) приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання; 2) вимагати від операторів систем передачі та розподілу електричної енергії або операторів газотранспортної та газорозподільних систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосовування на недискримінаційній основі; 3) отримувати безоплатно на свій запит необхідні для виконання покладених функцій: від суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, - копії документів, статистичну та іншу інформацію про їхню діяльність; від органів державної влади - документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених функцій; 4) вимагати від суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, надання у визначені Регулятором строки, але не менш як протягом 10 робочих днів, завірених в установленому законодавством порядку копій документів, пояснень та іншої інформації, пов`язаної з провадженням такими суб`єктами ліцензованої діяльності, необхідних для виконання покладених функцій; 5) передавати у порядку, встановленому законодавством, відповідним державним органам матеріали про виявлені факти порушення законодавства; 6) звертатися до суду з підстав, передбачених законом, та здійснювати захист своїх прав та законних інтересів у суді; 7) залучати вчених та спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до розроблення проектів нормативно-правових актів, проведення консультацій та експертиз у сферах енергетики та комунальних послуг; 8) укладати угоди про співробітництво з питань своїх повноважень з іноземними і міжнародними органами та організаціями, у тому числі з регулюючими органами інших держав; 9) співпрацювати з регулюючими органами інших держав і Радою регуляторних органів Енергетичного Співтовариства, отримувати і надавати будь-яку інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань відповідно до цього Закону; 10) утворювати за потреби у межах своєї компетенції робочі групи, постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи; 11) інші права, визначені законом.

Тобто, Регулятор, з метою ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, наділений повноваженнями з прийняття обов`язкових до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, і такі є обов`язковими до виконання.

Разом з цим, Закон України «Про електроенергетику», який втратив чинність, крім: статей 15, 15-1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII від 13.04.2017, визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про електроенергетику», купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України, крім електричної енергії, що купується (продається) відповідно до розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".

До прийняття рішення про запровадження нового ринку електричної енергії, передбаченого Законом України "Про ринок електричної енергії", функціонування оптового ринку електричної енергії України здійснюється з урахуванням особливостей, визначених розділом XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".

Електрична енергія, вироблена на теплоелектроцентралях, що входять до складу енергопостачальників, може бути реалізована ними самостійно для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності.

Електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.

Оптовий ринок електричної енергії України у кожному розрахунковому періоді зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, та здійснювати повну оплату вартості електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 17-3 цього Закону, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Порядок купівлі та розрахунків за електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 17-3 цього Закону, оптовим ринком електричної енергії України, а також порядок обліку такої електроенергії затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Енергопостачальники зобов`язані купувати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, у випадках, обсягах та за цінами, визначеними цією статтею.

Електрична енергія, вироблена з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, придбавається енергопостачальниками, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території провадження ліцензійної діяльності, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електроенергії такими приватними домогосподарствами. Побутовий споживач має право на встановлення у своєму приватному домогосподарстві генеруючої установки, призначеної для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, величина встановленої потужності якої не перевищує 30 кВт, але не більше потужності, дозволеної до споживання за договором про користування електричною енергією. Виробництво електроенергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру приватними домогосподарствами здійснюється без відповідної ліцензії. Порядок продажу та обліку такої електроенергії, а також розрахунків за неї затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Для підтвердження походження електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, суб`єкту господарської діяльності - виробнику електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на його запит суб`єкт, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає гарантію походження електричної енергії. Порядок видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб`єктів господарської діяльності, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Сторонами договору є суб`єкти господарської діяльності, пов`язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об`єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії; постачанням електричної енергії; розподілом електричної енергії; оптовим постачанням електричної енергії.

У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов`язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику в електроенергетичному комплексі, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Антимонопольним комітетом України.

Правила оптового ринку електричної енергії України є невід`ємною частиною договору і визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.

Оптовий ринок електричної енергії України функціонує з додержанням таких вимог: всі суб`єкти господарської діяльності з виробництва, передачі, розподілу та постачання електричної енергії мають рівноправний доступ до оптового ринку електричної енергії України та послуг електричних мереж після отримання відповідної ліцензії на право здійснення цих видів діяльності; електрична енергія продається та купується за Правилами оптового ринку електричної енергії України; ціни на електричну енергію генеруючих компаній та оптові ціни визначаються за Правилами оптового ринку електричної енергії України; всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб`єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії; у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.

З наведеної статті випливає про створення оптового ринку електричної енергії України на підставі договору, укладеного між суб`єктами господарської діяльності.

Такий договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику в електроенергетичному комплексі, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Антимонопольним комітетом України.

Невід`ємною частиною договору є Правила оптового ринку електричної енергії України, якими визначається механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.

У відповідності до «Правил роздрібного ринку електричної енергії», ними регулюються взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Таким чином, учасники роздрібного ринку зобов`язані виконувати «Правила роздрібного ринку електричної енергії».

Згідно преамбули «Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року», в ньому беруть участь:

а) Державне підприємство "Енергоринок", яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і виконувати положення цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору;

б) Виробник електричної енергії, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як Члена ринку;

(в) Електропостачальник, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як Члена ринку;

(г) Оператор системи розподілу, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як Члена ринку;

(д) Державне підприємство "Національна енергетична компанія" "Укренерго", що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічним) управлінням об`єднаною енергетичною системою України та передачу електрично: енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, має бути Стороною цього Договору і виконувати положення цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору.

Договір, погоджений відповідно до законодавства, встановлює умови та правила роботи Системи Оптового ринку, права, обов`язки та відповідальність Сторін цього Договору.

Відносно Договору НКРЕКП має права та повноваження, що надаються їй згідно з законодавством та положеннями ліцензій.

Стаття 1 «Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року» надає значення термінів, які вживаються у договорі, зокрема: НКРЕКП - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Державного підприємства «Енергоринок» (ДПЕ) - Державного підприємства «Енергоринок», яке здійснює діяльність з оптового постачання електричної енергії; Ради Оптового ринку електричної енергії - сукупності Голосуючих і Неголосуючих директорів, які виконують свої повноваження згідно з цим Договором.

За п. 5.3. «Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року» з будь-якого питання Рада приймає рішення.

Згідно п. 6.6.3. «Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року» рішення Ради щодо організації роботи та платіжно-розрахункових відносин в Оптовому ринку, затверджені НКРЕКП є обов`язковими для виконання сторонами Договору.

З метою усунення невизначеності, сторони визнають та погоджуються, що договір не виключає і не обмежує права, повноваження, привілеї, правові засоби, обов`язки та зобов`язання НКРЕКП, надані їй відповідно до чинного законодавства або положеннями ліцензії (п. 25.3.).

Тобто, в силу «Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року» НКРЕКП надані повноваження із затвердження рішень Ради щодо організації роботи та платіжно-розрахункових відносин в Оптовому ринку.

Спори між сторонами ДЧОРЕ можуть розглядатися в Третейському суді або в судах загальної юрисдикції згідно з чинним законодавством України. Всі позови, дії та судові розглядати, які виникають через або у зв`язку із договором, можуть здійснюватися в судах (п.п. 27.1., 28.1.).

Як установлено судом, ДП "Регіональні електричні мережі" є членом Оптового ринку електричної енергії України.

В силу п. 3.1. договору від 15.05.2008 № 3/08-ЕЕ/4695/01, нова редакція якого викладена у додатковій угоді від 27.12.2018 № 16173/01, ДП "Регіональні електричні мережі" визнає свої зобов`язання за: ДЧОРЕ і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід`ємними частинами; законодавством України; умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії.

Відповідно, Підприємство має дотримуватися умов, визначених ДЧОРЕ і «Правилами роздрібного ринку електричної енергії».

10.05.2019 на позачергових зборах Ради оптового ринку електричної енергії прийнято рішення, оформлене протоколом № 12, яким вирішено, що:

«У разі ненадання ДП "Регіональні електричні мережі" оновленої довідки, форма якої є додатком № 8 до договору купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та операторами системи розподілу, у відповідності з Договором між Членами Оптового ринку електричної енергії України та Правилами роздрібного ринку, вважати електричну енергію, зазначену ДП "Регіональні електричні мережі" як обсяг купівлі електричної енергії постачальником ДПЗД «»Укрінтеренерго» (вільні ціни), якому ДПЕ не здійснювало продаж електричної енергії в квітні 2019 року, такою, що куплена ДП "Регіональні електричні мережі" для компенсації технологічних витрат по території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії».

Слід відмітити, що рішення Ради, оформлене протоколом № 12, є чинним. Доказів визнання його недійсним чи скасування в установленому законом порядку до суду не надано.

Суд зауважує, що керуючись ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» та ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», враховуючи положення «Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України», Національна комісія затвердила вказане рішення Ради.

Зважаючи на викладене, з огляду на зауважені у мотивувальній частині цього рішення релевантні джерела права, якими керується суд при вирішенні даної справи, враховуючи покладені чинним законодавством України на Національну раду завдання із забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг, а також надані їй повноваження в площині питань здійснення державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, беручи до уваги надані НКРЕКП повноваження із затвердження рішень Ради щодо організації роботи та платіжно-розрахункових відносин в Оптовому ринку, з урахуванням чинності протоколу № 12, як самостійного акту, судом відхиляються, як невмотивовані, аргументи позивача щодо виходу Регулятором за межі основних завдань, функцій та наданих повноважень, визначених у ч. 3 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Окремо, в рамках підстав заявленого позивачем позову, які фактично зводяться до перевищення відповідачем наданих йому повноважень, а по суті відсутності у останнього відповідної компетенції у питанні прийняття Оскаржуваного рішення щодо затвердження рішення Ради від 10.05.2019, оформленого протоколом № 12, в частині п. 2.10., суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що під компетенційним спором вважається спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Їхня особливість: сторони у них - як позивач, так і відповідач - є суб`єктами владних повноважень. Завдання суду в таких спорах - встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Сталою судовою практикою є визначення спірної компетенції між двома суб`єктами владних повноважень (ухвала Вищого адміністративного суду України № 289/568/16-а). Розмежування компетенції різних органів має ґрунтуватися зокрема на положенні щодо недопущення дублювання їхніх повноважень.

Однак категорія "реалізація компетенції" визначає, що можуть мати місце не лише спори про її розмежування. Такі спори можуть виникати на підставі прийняття рішення, вчинення дій суб`єктом владних повноважень, які, з позиції іншого суб`єкта владних повноважень, не відповідають закону, виходять за межі компетенції відповідача або прийняті з порушенням встановленої процедури тощо. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів. Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративної юрисдикції продубльований в пункті п`ятому частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивачем в адміністративних справах може бути або особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Суд примічає, що предметом даного позову є прийняття Постанови, якою затверджено рішення Ради від 10.05.2019, оформлене протоколом № 12, в частині п. 2.10, що стосується купівлі-продажу електричної енергії в квітні 2019 року.

З огляду на зауважене, приймаючи до уваги, що спір не пов`язаний з розмежуванням реалізації компетенції між позивачем та відповідачем, суд відхиляє твердження позивача про порушення його прав Регулятором в аспекті правового обґрунтування відповідних мотивів позову.

Зважаючи на викладені висновки у даному епізоді, суд додатково примічає, що при вирішенні даного спору не висловлюється в частині надання правової оцінки як господарським правовідносинам, у тому числі щодо прав вимог повернення безпідставно набутого в натурі майна або відшкодування вартості електроенергії, що склалися за період квітня 2019 року між Підприємством та Державним підприємством «Енергоринок» за договором від 15.05.2008 № 3/08-ЕЕ/4695/01, нова редакція якого викладена у додатковій угоді від 27.12.2018 № 16173/01, так і щодо господарської діяльності ДП ЗД «Укрінтеренерго» у зазначений період, оскільки оцінка таких обставин в рамках відповідної правової ситуації вимагає іншої форми захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів Підприємства.

Підсумовуючи викладені висновки у наведених блоках в цілому, суд дійшов висновку, що Спірне рішення прийнято у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак відсутніми є підстави для визнання його протиправним та скасування.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За переконанням суду, відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення, та надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, які, в свою чергу, спростовували доводи та аргументи позивача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом вище вже підкреслювалося, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову № Д1-02/191 від 13.08.2019 Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 25.02.2020.

Суддя К.С. Пащенко