Ухвала суду № 87860908, 27.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

27 лютого 2020 року Справа № 580/682/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши заяву приватного підприємства «ПРОМЛІСІНВЕСТ» про забезпечення позову до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною і скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «ПРОМЛІСІНВЕСТ» (далі - позивач) з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 20.11.2019 № ЧК-448/363/НД/СПТД-ФС-239.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити стягнення з приватного підприємства «ПРОМЛІСІНВЕСТ» на підставі постанови Управління Держпраці у Черкаській області від 20.11.2019 № ЧК-448/363/НД/СПТД-ФС-239 до набрання рішенням суду законної сили.

Заява обґрунтована тим, що 03.02.2020 старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання спірної постанови Управління Держпраці у Черкаській області від 20.11.2019 № ЧК-448/363/НД/СПТД-ФС-239, а також постанову про арешт коштів боржника - приватного підприємства «ПРОМЛІСІНВЕСТ», згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, наявні на відкритих рахунках, а також на кошти рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відтак, на думку, позивача, блокування рахунків позивача та перерахунок коштів з рахунку позивача на користь відповідача на підставі спірної постанови тягне за собою негативні наслідки та блокування роботи позивача. Крім того, наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваної постанови, та порушення прав, свобод та інтересів позивача, оскільки спірна постанова прийнята з порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 823 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509.

Вказана заява відповідає вимогам визначеним ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії або зупиненням дій.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

За змістом заяви про забезпечення позову та документів документів доданих до позовної заяви позивач просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 61137489, відкритому старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 20.11.2019 № ЧК-448/363/НД/СПТД-ФС-239.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів із забезпечення позову у даній справі позивач вказує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, буде завдано значну шкоду законним правам та інтересам позивача, а також інтересам інших осіб.

Пунктом 10 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509) визначено, що постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Згідно з пунктом 11 Порядку №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Отже, постанови органів Держпраці про накладення штрафів є самостійними виконавчими документами і можуть бути пред`явлені до виконання до органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження таких постанов у судовому порядку.

Частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підставі зупинення виконавчих дій, пунктом 2 якої передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з положеннями частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З наданих до матеріалів позовної заяви доказів вбачається, що 03.02.2020 старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №61137489 з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 20.11.2019 № ЧК-448/363/НД/СПТД-ФС-239 винесено постанову від 03.02.2020 про арешт коштів боржника - приватного підприємства «ПРОМЛІСІНВЕСТ».

Однак до суду з позовом щодо визнання протиправною та скасування вказаної постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від від 20.11.2019 № ЧК-448/363/НД/СПТД-ФС-239 позивач звернувся до суду 25.02.2019.

Відтак, враховуючи підстави та предмет спору, суд висновує, що зазначений спосіб забезпечення адміністративного позову, виходячи з наведених позивачем доводів, у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки вимоги щодо забезпечення позову є передчасними без розгляду справи по суті зі встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 Європейський суд з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Таким чином, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення.

За жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для учасників справи, або як спосіб примусити учасників справи діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачу з санкціонованого дозволу суду.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для забезпечення позову в даному випадку відсутні.

Керуючись ст.ст. 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного підприємства «ПРОМЛІСІНВЕСТ» про забезпечення позову до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною і скасування постанови - відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький