Ухвала суду № 87860603, 27.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

27 лютого 2020 р. Справа № 480/1049/20

Сумський окружний адміністративний суд в особі судді Гелети С.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, треті особи Соснівська сільська рада Конотопського району Сумської області, приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма "Соснівська" про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, треті особи - Соснівська сільська рада Конотопського району Сумської області, приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма "Соснівська", в якому просив визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою" від 25.11.2019.

Разом із позовом ОСОБА_1 була подана заява про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою від 18.02.2020 було відмовлено. Ухвалою від 21.02.2020 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

26.02.2020 (до усунення недоліків позовної заяви та відкриття провадження у справі) до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у якій останній просить заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Сумській області видавати накази "Про затвердження документації землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" та вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки яка мала кадастровий номер 5922087800:04:003:0399 та розташована за межами населеного пункту Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області; заборонити відділу в Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки яка мала кадастровий номер 5922087800:04:003:0399 та розташована за межами населеного пункту Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, а саме при надходженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки заборонити реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

ОСОБА_1 зазначає, що оскільки на підставі вищевказаних наказів Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області можуть бути видані накази "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність", а також здійснення в установленому законом порядку реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, та існує висока ймовірність того факту, що відповідач може в будь-який момент здійснити вище вказані дії, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем на сьогоднішній день вже було здійснено дії : а саме, видані спірні накази, які на думку позивача, є протиправними та порушують право позивача на земельну ділянку, яка підлягає розпаюванню між членами КСП "Соснівське", членом якого також був позивач. Також ОСОБА_1 вказує на те, що земельна ділянка, яка мала кадастровий номер 5922087800:04:003:0399 була передана у власність членам КСП "Соснівське" та не може бути земельною ділянкою державної власності. Крім того, в проекті землеустрою щодо відведення 49 громадянам земельних ділянок, такі земельні ділянки проектуються шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5922087800:04:003:0399, яка є сформованою та має площу 105,2261 га. Оскільки в спірних наказах міститься вказівка щодо реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, це може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Суд, розглянувши доводи вищевказаної заяви, відмовляє у її задоволенні, виходячи із наступного.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

В розумінні наведеної норми Закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Отже, виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Отже, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні від 15.11.2007 по справі "Бендерський проти України", в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, із наведеного слідує, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає про те, що спірними наказами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області сорока дев`яти громадянам надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із загального масиву земельної ділянки площею 105,2261 га, яка мала кадастровий номер 5922087800:04:003:0399 та була передана у власність членам КСП "Соснівське", членом якого також був позивач.

Вказані дії Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, на думку ОСОБА_1 , порушують його права на земельну ділянку із загального масиву землі з кадастровим номером 5922087800:04:003:0399.

Однак, наведені заявником обставини, на думку суду не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Так, із наданої ОСОБА_1 копії проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 49 громадянам, вбачається, що земельні ділянки, що проектуються до відведення, формуються шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5922087800:04:003:0399, яка має площу 105,2261 га із яких 98 га відводиться у власність громадянам на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. При цьому заявник, як слідує із позовної заяви, є власником земельної частки (паю) КАП "Соснівське" в розмірі 4,25га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, однак заходи забезпечення позову ОСОБА_1 просить вжити щодо 98 га на які заявникам надано дозволи на розроблення проектів землеустрою, тобто за межами обсягу забезпечення прав, які на його думку порушені спірними наказами.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову, яких просить вжити заявник, не відповідатиме критеріям забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб (49 громадян, яким надано дозволи) та наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи. Зазначене свідчить про непропорційність та неспівмірність заявлених заходів забезпечення позову.

Посилання на ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необґрунтованим, оскільки, зазначені обставини не можуть вважатись підставою для вжиття заходів для забезпечення позову, вони є обґрунтуванням предмету позову та підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

Слід зазначити, що сам факт звернення позивача до суду з даним позовом не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки, при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду в постанові від 21 листопада 2018 року по справі № 826/8556/17.

Крім того, подана заява про забезпечення позову фактично має на меті заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, яка мала кадастровий номер 5922087800:04:003:0399, оскільки у разі задоволення позову такі дії відповідача призведуть до неможливості відновлення порушених прав або потребуватимуть значних зусиль, часу та витрат.

Суд зазначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені у одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 Земельного кодексу України).

Наведеними нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян.

Надання Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є лише однією із процедур отримання земельних ділянок у власність, а факт отримання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не означає позитивного рішення про надання земельних ділянок у власність. Після надання такого дозволу у заявника не виникає прав на земельну ділянку, а виникає лише право на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, позивач просить заборонити вчиняти певні дії особам, які не є сторонами спору і не вчиняли дій/не ухвалювали рішень, що є предметом судового контролю на предмет виявлення в них ознак протиправності, зокрема відділу в Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-151, 152-154, 248, 294 КАС України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Сумській області видавати накази "Про затвердження документації землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" та вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки яка мала кадастровий номер 5922087800:04:003:0399 та розташована за межами населеного пункту Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області; заборони відділу в Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки яка мала кадастровий номер 5922087800:04:003:0399 та розташована за межами населеного пункту Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, а саме при надходженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки заборонити реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 27.02.2020.

Суддя С.М. Гелета