Рішення № 87860419, 26.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. Справа № 480/445/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити позивачу ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ та ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 105 8-ІV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити позивачу ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ та ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити розрахунок та виплату позивачу ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, а саме - на суму різниці між сумою перерахунку з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ та ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV та розміром фактично сплаченої пенсії, починаючи з 01.01.2014.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова ГУ ПФУ в Сумській області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, є безпідставною і необґрунтованою, оскільки з 01 січня по 02 серпня 2014 року діяли положення ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлений зв`язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами II групи і віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за спірний період є правомірними, оскільки у 2014 році виплата позивачу пенсії здійснювалась у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - Постанова КМУ № 745) та Постанови КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова КМУ № 1210).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на пенсійному обліку в ГУПФУ в Сумській області, є інвалідом ІІ групи, який постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації аварії на Чорнобильскій АЕС (категорія 1) серії НОМЕР_1 від 17.10.1995 з вкладкою від 24.10.1997 (а.с. 10), довідкою МСЕК серії MCE № 017456 від 10.10.1995 (а.с. 11), довідкою 2-18АБ № 017456 від 10.10.1995 (а.с. 12), експертним висновком № 231 від 04.10.1995 (а.с. 13).

10.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою, у якій просив відповідача здійснити перерахунок з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (а.с. 14).

Листом від 23.09.2019 № 1662/С-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило позивачу у здійсненні вказаного вище перерахунку та виплаті пенсії з посиланням на Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 (а.с. 15-16).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII (в редакції від 09 липня 2007 року, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008,) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону № 796-XII (в редакції від 09 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший, немає.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно зі ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011 та 2012, 2013 бюджетних роках було делеговано КМУ.

На виконання вищевказаних вимог Постановами КМУ № 745 та № 1210 були визначені мінімальні розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, у період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року розмір основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначався відповідно до вказаних постанов КМУ.

В свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а тому з 01 січня 2014 року діяли положення цих статей, відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв`язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами ІІ групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах 75 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 03 серпня 2014 року, було доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» п. 6-7 яким установлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

На підставі наведеного та з урахуванням внесених змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», які набрали чинності 03 серпня 2014 року, суд звертає увагу, що починаючи саме з цієї дати (03 серпня 2014 року), повинні застосовуватись положення Постанови КМУ № 1210.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, з 01 січня по 2 серпня 2014 року включно, під час визначення розміру пенсії позивачу застосуванню підлягали положення ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а не Постанови КМУ № 1210.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 709/1605/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 328/3607/15-а, від 24.10.2019 у справі №522/5266/17.

Таким чином, суд вважає, що відмова ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком є безпідставною, а тому позовні вимоги в частині визнання такої відмови протиправною та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити позивачу ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III (далі Закон № 2050-ІІІ) компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).

Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону № 2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 10 квітня 2019 року (справа № 686/13725/17).

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

При цьому, на думку суду, належним, ефективним та достатнім способом захисту прав позивача в цій частині позовних вимог є зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області у здійсненні перерахунку державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) здійснити перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко