Рішення № 87860301, 26.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2020 року м. Рівне №460/4555/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати неправомірним та скасувати рішення №368/02.5 від 25.09.2019 про відмову у зарахуванні періоду з 30.03.2004 по 30.03.2007 перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу для призначення пенсії;

зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 10.09.2019 про зарахування періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.03.2004 по 30.03.2007 з урахуванням висновків суду.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 10.09.2019 вона звернулася до територіального органу відповідача із заявою щодо зарахування до стажу при призначенні пенсії періоду її перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Однак, суб`єктом владних повноважень було відмовлено у задоволенні заяви позивача з мотивів відсутності первинних документів на підтвердження таких обставин, зокрема, й відкликанням ГЗВП «Меркурій» довідки №128 від 21.08.2018 про підтвердження перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до трьох років в період з червня 2004 року по 30.03.2007.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки згідно із сукупного аналізу записів трудової книжки та свідоцтва про народження дитини вбачається, що у період її трудової діяльності вона перебувала у відпустці по вагітності, пологах та догляду за дитиною.

Враховуючи те, що підприємства, з якими позивач перебувала у трудових відносинах, перебувати на обліку у Фонді соціального страхування України як страхувальники у період з 01.01.2004 по 01.08.2007, то відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» період перебування її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має бути зарахований до страхового стажу для призначення пенсії. З рахуванням наведеного, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 02.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області у встановленні судом строки подано відзив на позовну заяву. На обґрунтування поданого відзиву зазначає, що в матеріалах пенсійної справи позивача наявна довідка №128 від 21.08.2018, видана ГУВП «Меркурій», про те, що ОСОБА_1 дійсно перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з червня 2004 року до 30.03.2007. Однак, ГУВП «Меркурій» листом №135 від 05.11.2018 відізвав довідку №128 від 21.08.2018 у зв`язку з неможливістю підтвердити її первинними документами про перебування в період з червня 2004 року по 01.07.2005 ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Представник відповідача також зазначає, що в період з 2004 до 2007 роки страхувальники, в тому числі й підприємства де працювала ОСОБА_1 , подавали звітну форму по коштах Фонду Ф4- ФСС з ТВП «Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов`язані з загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності» відповідно до Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 04.03.2004 №21, яка не містила індивідуальної інформації щодо застрахованих осіб.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 позивачу зарахований період догляду за дитиною ОСОБА_2 з 01.01.2005 по 21.12.2006 до страхового стажу.

Разом з тим, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що період перебування у відпустці по догляду за дитиною у 2004 році зарахувати не має підстав, оскільки відсутні відповідні підтверджуючі документи та відомості про сплату страхових внесків роботодавцем.

Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, починаючи з 24.12.2007 та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чоробильської катастрофи".

10.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до Володимирецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо зарахування до стажу при призначенні пенсії період перебування її у відпустці по догляду за дитиною до трьох років за 2004 рік (а. с. 14).

Разом з тим, Володимирецьким відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням від 25.09.2019 №368/02.5 у задоволенні заяви позивача було відмовлено з підстав відкликанням ГЗВП “Меркурій” своєї довідки №128 від 21.08.2018 про підтвердження перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до трьох років в період з червня 2004 року по 30.03.2007 у зв`язку з неможливістю підтвердити її первинними документами (а. с. 15, 16).

Даючи правову оцінку обставинам не зарахування відповідачем частини періоду перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу для призначення пенсії, суд зазначає наступне.

За приписами статті 179 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент перебування позивача у відпустці) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

За змістом частини другої статті 181 цього Кодексу, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Крім того, відповідно до пункту "ж" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 (а. с. 17-26) позивач у період з 20.02.2004 по 01.07.2005 працювала на посаді економіста КП Володимиерцьке ATT РСС; з 02.07.2005 по 29.02.2007 – на посаді економіста ГЗВП “Меркурій”; з 04.03.2007 по 02.01.2012 – на посаді інструктора по кадровій і організаційно-кооперативній роботі ГЗВП “Меркурій”.

Згідно з записами свідоцтва про народження дитини 1-ГЮ № НОМЕР_2 (а. с. 29) 30.03.2004, тобто у період трудової діяльності позивача, у неї народився син ОСОБА_3 .

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 (а. с. 30-33) позивачу зарахованих період догляду за дитиною з 01.2015 по 21.12.2006 до страхового стажу та не зарахований 2004 рік до такого стажу (по відомостях за звітні місяці вказане нульове значення у графах заробітку для нарахування пенсії, кількості днів стажу в місяці, сплати страхових внесків).

З відповіді відповідача про відмову у зарахуванні позивачу періоду перебування у 2004 році у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу для призначення пенсії вбачається, що підставою такої відмови стало відкликання роботодавцем ОСОБА_1 – ГЗВП «Меркурій», довідки №128 від 21.08.2018 про підтвердження перебування її у відпустці по догляду за дитиною до трьох років в період з червня 2004 року по 30.03.2007 з мотивів відсутності первинних документів на підтвердження таких обставин та відсутність відомостей про сплату роботодавцем відповідних страхових внесків.

На письмовий запит позивача (а. с. 36, 37) Варашським відділенням Управління виконавчої дирекції ФССУ у Рівненській області від 11.12.2019 надана відповідь, що у Фонді немає персональних справ роботодавців позивача за спірний період, оскільки справи ліквідованих страхувальників знищені за спливом трьох років з моменту зняття відповідних страхувальників з обліку в органах Фонду соціального страхування України (а. с. 38, 39).

Кім того, у листі зазначено, що відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (чинний до 01.01.2015) страхувальники зобов`язані вести облік коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів, а також дані про чисельність найманих працівників та розмір їх заробітної плати.

В період з 2004 до 2007 роки страхувальники подавали звітну форму по коштах Фонду Ф4- ФСС з ТВП «Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов`язані з загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності» відповідно до Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 04.03.2004 №21, яка не містила індивідуальної інформації щодо застрахованих осіб.

З урахуванням викладеного вище, визнання відповідачем обставин перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_2 з 01.01.2005 по 21.12.2006, відповідно й зарахування такого періоду до страхового стажу, у сукупності із підтвердженими письмовими доказами працевлаштування у період з 20.02.2004 по 01.07.2005 на посаді економіста КП Володимиерцьке ATT РСС, а з 02.07.2005 по 29.02.2007 – на посаді економіста ГЗВП “Меркурій”, а також об`єктивною неможливістю підтвердження сплати страхувальником (роботодавцем) страхових платежів за позивача, дають суду всі правові підстави вважати, що відповідач дійшов помилкового висновку про відмову у зарахуванні періоду з 30.03.2004 по 31.12.2004 перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу для призначення пенсії. При цьому, суд також враховує, що відповідачем на виконання вимог ст. 77 КАС України, не надано доказів протилежного, а також факт двозначного трактування обставин відкликання ГЗВП «Меркурій» довідки №128 від 21.08.2018, оскільки позивачу все ж таки зарахований період догляду за дитиною ОСОБА_2 з 01.01.2005 по 21.12.2006 до страхового стажу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а. с. 17-26) підтверджується її трудова діяльність з 27.07.1983 по 14.06.1994 — у Володимирецький коопунівермаг на посаді продавця; з 14.06.1994 по 01.12.1994 — у Володимирецькому міськкоопторгу на посаді продавця; з 01.12.1994 по 29.12.2000 працювала в якості інспектора по кадрах у Володимирецькій госпрозрахунковій дільниці «Укрбурштин-3”; з 02.01.2001 по 20.02.2004 на посаді бухгалтера госпрозрахункового підприємства “Ринок”; з 20.02.2004 по 01.07.2005 на посаді економіста КП Володимиерцьке ATT РСС; з 02.07.2005 по 29.02.2007 на посаді економіста ГЗВП “Меркурій”; з 04.03.2007 по 02.01.2012 на посаді інструктора по кадровій і організаційно-кооперативній роботі ГЗВП “Меркурій”; з 03.01.2012 по 29.02.2012 на посаді бухгалтера ГЗВП “Меркурій”.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону № 1058, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об`єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

В свою чергу, стаття 20 Закону № 1058 встановлює, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Аналіз наведених вище приписів законодавства дозволяє прийти до висновку про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а (провадження № К/9901/458/17), від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а та від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17 (провадження № К/9901/38798/18).

Суд вважає, що наявність записів у трудовій книжці про трудову діяльність позивача за спірний період 2014 року в сукупності з відсутністю відомостей (доказів) із органів соціального страхування та соціального забезпечення щодо сплати страхувальником (роботодавцем) страхових внесків (а. с. 35, 38, 39), а також наведеної вище правової позиції, є достатньою правовою підставою для зарахування відповідного періоду (2014 року) до страхового стажу для призначення пенсії.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, а також співвідношення дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України у спірних правовідносинах, суд вважає, що позові вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування рішення №368/02.5 від 25.09.2019 щодо відмови у зарахуванні періоду з 30.03.2004 по 30.03.2007 перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу для призначення пенсії, а також зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 10.09.2019, належать до часткового задоволення, оскільки, по-перше, як з матеріалів позовної заяви, відзиву на позовну, так і з досліджених судом доказів (а. с. 14, 15, 16, 30-33) слідує, що відповідачем період догляду за дитиною ОСОБА_2 з 01.01.2005 по 21.12.2006 на момент розгляду судової справи зарахований до страхового стажу, а, по-друге, спірне рішення прийняте за результатами розгляду заяви позивача, предметом якої було зарахування до страхового стажу періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2014 рік.

Відтак, позивачем помилково зроблено висновок про протиправність у повному обсязі рішення відповідача №368/02.5 від 25.09.2019, а саме – щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 період з 01.01.2015 по 30.03.2007 перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу для призначення пенсії. Тому, в цій частині позовних вимог позивачу належить відмовити.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області №368/02.5 від 25 вересня 2019 року щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.03.2004 по 31.12.2004 до страхового стажу для призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 вересня 2019 року про зарахування періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням висновків суду.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області №368/02.5 від 25 вересня 2019 року щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2015 по 30.03.2007 до страхового стажу для призначення пенсії - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 21084076) судовий збір в розмірі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 26 лютого 2020 року.

Суддя Щербаков В.В.