Рішення № 87860236, 21.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5108/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Пуленко М.І.

та представника відповідача – Мисюри О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.19 №№ 0043063-5513-1630, 0042885-5513-1630, 0042886-5513-1630.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що податковим органом без належних на те правових підстав визначено зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належний їй на праві спільної часткової власності склад-сарай використовується у сільськогосподарській діяльності, а тому не є об`єктом оподаткування в силу положень підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 38-39/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні, вжитому у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому належна їй будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.20 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

У судовому засіданні 21.02.20 протокольною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено відповідача у справі на Головне управління ДПС у Полтавській області.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, заяв чи клопотань до суду не надала.

Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Залученими до матеріалів справи копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.06.05, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.06.05 №7614813 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 5.08.19 №176237863 підтверджено, що позивачу на праві спільної часткової приватної власності належить 1/2 нежитлової будівлі загальною площею 580,4 кв.м. - склад-сарай, розташований за адресою: АДРЕСА_1 а.с. 15, 16, 20, 21/ .

25.06.19 Миргородським управлінням Головного управління ДФС у Полтавській області на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України сформовані податкові повідомлення-рішення:

№0042886-5513-1630 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 1999,48 грн;

№0042885-5513-1630 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у розмірі 4643,20 грн;

№0043063-5513-1630 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 540,21 грн /а.с. 40-45/.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржила їх до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.14 №71-VIII, чинній упродовж 2016-2018 років, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спірним у цій справі є питання щодо тлумачення норми підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у редакції Закону України від 28.12.14 №71-VIII, чинній упродовж 2016-2018 років.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Спір між сторонами виник з приводу тлумачення поняття "сільськогосподарський товаровиробник".

Вирішуючи такий спір, суд виходить з того, що за визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах наведено у постанові Верховного Суду від 1.10.19 у справі №0340/1905/18, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, сільськогосподарським товаровиробником може вважатись лише суб`єкт, який у визначеному законом порядку зареєстрований як юридична особа або фізична особа - підприємець.

Сторони у справі не заперечують, що позивач упродовж 2016-2018 років не була зареєстрованою як фізична особа - підприємець із визначенням виду діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції.

Наведене є підставою для висновку, що позивач у спірних відносинах не може вважатись сільськогосподарським товаровиробником, а тому на неї не поширюються приписи підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

За таких обставин, належний позивачу на праві спільної часткової власності склад-сарай упродовж 2016-2018 років був об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підстави для застосування до спірних відносин положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у редакції Закону України від 23.11.18 №2628-VIII відсутні, оскільки відповідні положення набрали чинності з 1 січня 2019 року, а тому не стосуються обставин даного спору.

Посилання позивача на цільове призначення та класифікацію згаданого об`єкта нерухомості як будівлі сільськогосподарського призначення є недостатніми для висновку про звільнення такого об`єкта від оподаткування у 2016-2018 роках, адже, як зазначено судом вище, для застосування приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України необхідна одночасна наявність двох умов: 1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки займається вирощуванням сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, отриманій у власність для ведення особистого селянського господарства суд визнає безпідставними, оскільки виходячи з наведеного вище визначення поняття сільськогосподарського товаровиробника таким є лише юридична або фізична особа - підприємець, а позивач упродовж 2016-2018 років індивідуальну підприємницьку діяльність як ФОП не здійснювала.

Надана разом з позовною заявою копія довідки від 25.01.17 №32, видана Жоржівським старостатом Шишацької селищної ради, про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (форма № 3 ДФ), є підставою для звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб, однак не підтверджує того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні, вжитому у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями правомірно визначено податкове зобов`язання позивача зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому підстави для визнання протиправними та скасування цих податкових повідомлень-рішень відсутні.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба