Рішення № 87860225, 27.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/397/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача - ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі ДВС ГТУЮ) в Одеській області від 26.12.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №57765703 за невиконання позивачем без поважних причин у встановлений строк судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року у справі №522/23921/17 17.03.2018 року було проведено з 01.01.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Пенсія після перерахунку становить 3745, 60 грн. та виплачується йому з 01.04.2018 року, а доплата за період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року в сумі 12547,78 грн. одноразово буда зарахована на його картковий рахунок. Разом з тим, виплата боргу за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 рік в сумі 30473,15 грн. буде здійснена позивачем ОСОБА_1 після виділення коштів на фінансування з державного бюджету згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1. Про зазначенні обставини позивачем було повідомлено відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області листом від 07.12.2018 року №20639/03.

На підставі вищезазначеного позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою, а отже такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області був прийнятий до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 27.02.2020 року.

Позивач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду клопотання про розгляд справи №420/397/20 без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в порядку письмового провадження (а.с.53). В клопотанні позивачем зазначено, що позовні вимоги він підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до судового засідання також не з`явився, про дату, час та місце слухання справи відповідача було повідомлено належним чином. Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.103-108), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року у справі №522/23921/17 позивачем не виконано, оскільки ОСОБА_1 пенсію в сумі 30473,15 грн. за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року виплачено не було.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача - ОСОБА_1 - до судового засідання також не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.55).

Також ОСОБА_1 надав пояснення третьої особи по справі №420/397/20 (а.с.59-67, 86-93, 112-115), в яких зазначив, що він вважає оскаржувану постанову відповідача правомірною, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року у справі №522/23921/17 пенсійним органом не виконано та заборгованість йому не виплачено. При цьому в обґрунтування цього, на думку третьої особи, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того ОСОБА_1 посилається на пропущення позивачем строку звернення до суду з оскарженням постанови від 26.12.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №57765703, а також на підписання адміністративного позову не уповноваженою на те особою.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Судом під час розгляду справи в порядку письмового провадження встановив наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року у справі №522/23921/17 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області щодо несвоєчасного перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268», та довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) №661 від 17.05.2017 року, наданої Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеський області (вх.№3133 від 17.05.2017 року) Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеський області (а.с.7-13).

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області щодо не виплати ОСОБА_1 перерахованої 17 березня 2018 року пенсії, починаючи з січня 2016 року по грудень 2017 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268», та довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) №661 від 16.03.2018 року, наданої Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеський області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області провести виплату ОСОБА_1 заборгованості по перерахованій пенсії за період з січня 2016 року по грудень 2017 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268», на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) №661 від 16.03.2018 року, наданої Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеський області.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду ввід 27.09.2018 року у справі №522/23921/17 було повернуто апелянту.

При цьому позивачем перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року було проведено 17.03.2018 року (а.с.19-20, 126).

22.11.2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенком С.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№57765703) на підставі виконавчого листа №522/23921/17, виданого 08.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.119-120).

Вищезазначену постанову листом від 22.11.2018 року №091-9026 було направлено відповідачем на адресу Головного управління ПФУ в Одеській області та вона була отримана позивачем 29.11.2018 року (а.с.14).

У відповідь на даний лист Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило на адресу відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області відповідь від 07.12.2018 року №20639/03 (а.с.32-33, 124-125), в якій зазначило, що виплата боргу ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 рік в сумі 30473,15 грн. буде здійсненна позивачем після виділення коштів на фінансування з державного бюджету згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1.

26.12.2019 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенком С.Б. за невиконання рішення суду на позивача було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. (а.с.5, 134-135).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши адміністративний позов, відзив управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404- VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно положень ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно зі ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, з вищевказаних норм вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Як вбачається з адміністративної справи оскаржуваного постанову державним виконавцем було винесено у зв`язку із невиконанням боржником рішення суду в повному обсязі, а саме за невиплату ОСОБА_1 доплати до пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.201 року.

Разом з тим, як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.12.2018 року №20639/03, виплата боргу ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 рік в сумі 30473,15 грн. буде здійсненна позивачем після виділення коштів на фінансування з державного бюджету згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет України.

Згідно з пунктами 20 та 20 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України, є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 8 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти, які виплачуються пенсіонерам за результатом зробленого перерахунку, є складовою частиною Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду.

Згідно із статтею 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно з частиною 2 статті 73 зазначеного Закону забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року (далі Порядок №649), визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Згідно п. 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 6 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пунктом 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень:

- про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку;

- про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Згідно пунктів 3, 6 та 7 постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою» №20-1 від 26.09.2018 року у реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень":

на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою;

про стягнення коштів.

Наказом керівника органу Пенсійного фонду України визначаються відповідальні особи, які здійснюють облік рішень у реєстрі (далі - відповідальна особа), у кількості не менше двох осіб з числа працівників, які відповідно до розподілу службових повноважень мають право доступу до автоматизованих засобів та баз даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справ).

Доступ до відомостей реєстру надається працівникам Пенсійного фонду України та його територіальних органів, якщо це передбачено їх посадовими інструкціями або потрібно для виконання дорученої їм роботи, а також членам комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється відповідно до пункту 7 Порядку №649.

Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Якщо на дату внесення інформації стягувач перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, який не є боржником, інформацію до реєстру вносить відповідальна особа цього органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи стягувача та наявного у ній рішення суду.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області, надано до суду витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (а.с.24), з якого вбачається, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року у справі №522/23921/17 було включено до відповідного реєстру, що свідчить про вчинення позивачем дій, зазначених у пункті 5 Порядку №649 або пункті 7 Постанови №20-1, зокрема внесення інформації до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в частині виплати грошових коштів ОСОБА_1 за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не можна вважати невиконанням позивачем судового рішення без поважних причин. Крім того, на думку суду, накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за невиконання судового рішення за встановлених судом обставин жодним чином не захищає право пенсіонера на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України у постановах від 30.06.2015 року у справі №21-1044а15, від 03.11.2015 року у справі №21-1044а15№21-5099а15, від 02.02.2016 року у справі №825/3715/14, а також висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.06.2018 року у справі №757/29541/14-а. При цьому ці висновки Верховного Суду, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин при розгляді адміністративної справи №420/397/20.

Зазначений правовий висновок було також зроблено і П`ятим апеляційним адміністративним судом у постановах від 12.11.2019 року по справі №420/3905/19, від 26.03.2019 року по справі №420/5669/18.

Крім того, суд при прийнятті рішення у справі №420/5669/18 також враховує ту обставину, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року (яка набрала законної сили) було прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року по справі №522/23921/17 та завершено процедуру судового контролю за виконанням зазначеного рішення (а.с.21-23).

При цьому судом у зазначеній ухвалі вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Крім того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року по справі №522/23921/17 (яка набрала законної сили) також було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні його клопотання про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області Буряченко О.Є. за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року у цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача від 26.12.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №57765703, винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області необґрунтовано, тобто без встановлення і з`ясування усіх фактичних обставин, що мають значення для її прийняття, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо строку звернення пенсійним органом з адміністративним позовом до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини 2 ст.287 КАС України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Дані норми КАС України встановлюють, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вбачається з наданих позивачем до суду доказів, постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 26.12.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. у виконавчому провадженні №57765703 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було отримано 10.01.2020 року, що підтверджується штемпелем вхідної реєстрації проставленим пенсійним органом на вищезазначеній постанові, копією конверту та інформацію про відстеження відправлення з сайту Укрпошта (а.с.5, 83, 84).

Судом встановлено, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було зареєстровано в Одеському окружному адміністративному суді 20.01.2020 року, з огляду на що суд доходить висновку що позивачем не було пропущено строку звернення до суду, передбаченого пунктом 1 частини 2 ст. 287 КАС України.

Водночас третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача - ОСОБА_1 , будь-яких доказів на спростування зазначених відомостей до суду надано не було. Посилання третьої особи лише на ту обставину, що він отримав зазначену постанову 08.01.2020 року, а тому і позивач повинен був отримати її цією ж датою, суд до уваги не приймає, оскільки це є суб`єктивним припущенням, та спростовується матеріалами адміністративної справи №420/397/20.

Також суд не приймає до уваги посилання третьої особи, що позивачем не зазначено в адміністративному позові про те, що пенсійним органом не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, оскільки зазначені відомості містяться в позовній заяві.

Крім того, суд критично ставиться до посилання третьої особи, щодо підписання позовної заяви не уповноваженим представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Олійник Н.В., з огляду на наступне.

Також суд зазначає що Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII були внесені доповнення до Конституції України, відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Приписами ст. 131-2 Конституції України встановлено, що представництво іншої особи в суді здійснює виключно адвокат.

У цій же нормі Конституції України (ч.4) зазначено, що Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що з 01 січня 2020 року будь-яка юридична особа (у тому числі органи державної влади та органи місцевого самоврядування) може брати участь в адміністративній справі через свого керівника, члена виконавчого органу або іншу особу, уповноважену діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво суб`єкта владних повноважень), або через представника (якими можуть бути адвокат або прокурор), за виключенням справ щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів та у малозначних спорах.

Суд зазначає, що відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) визначена, як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових кошті в у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що адміністративна справа №420/397/20 не підпадає під категорію справ, які повинні розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження або які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України), вона є малозначною, а тому суд доходить висновку що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як орган державної влади, може приймати участь у цій справі в порядку, визначеному процесуальним Законом, а саме Кодексом адміністративного судочинства.

Положеннями ч.1 ст.55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до вимог ч.3 вказаної норми юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Частиною 2 ст. 57 КАС України визначено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина 3 ст. 59 КАС України).

Судом встановлено, що адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було підписано та подано до суду його представником за довіреністю Олійник Н.В., яка є головним спеціалістом юрисконсультом відділу представництва інтересів в судах №1 юридичного управління ГУ ПФУ в Одеській області. При цьому довіреність №40\08 від 02.01.2020 року видана начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області О.Буряченко та підтверджує повноваження представника позивача Олійник Н.В. підписувати та подавати від імені територіального ГУ ПФУ адміністративні позови та не містить обмежень цього представника на здійснення процесуальних повноважень.

За таких умов посилання третьої особи на підписання та подання до суду позовної заяви не уповноваженою особою не може бути прийнято судом до уваги при вирішенні спору між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про оскарження рішення державного виконавця про накладення штрафу.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення від 06.02.2020 року №2627 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 2102,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області необхідно відмовити у стягненні на його користь сплаченого ним судового збору у разі задоволення його позову, оскільки позивач також є суб`єктом владних повноважень.

Так відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області набуває статусу суб`єкта владних повноважень коли здійснює публічно-владні управлінські функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим в адміністративній справі №420/397/20 суб`єктом владних повноважень виступає управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, оскільки предметом спору є рішення відповідача, прийняте ним на виконання його публічно-владних управлінських функцій при здійсненні дій у виконавчому провадженні, проведення якого регламентованого Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року. В той же час Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у справі виступає юридичною особою, права якої були порушені прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень.

При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в адміністративній справі виступають різними сторонами (позивачем та відповідачем), а нормами КАС України передбачена можливість спору між суб`єктами владних повноважень (як позивачем та відповідачем) лише у спорах між ними з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (п.3 ч.1 ст.19 КАС України).

Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 року у справі №826/3115/17, за зверненням суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.

З огляду на вищезазначене суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що в адміністративній справі №420/397/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області приймає участь в якості суб`єкта владних повноважень, а тому при розподілі судового збору не приймає їх до уваги.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 139, 192-194, 205, 241-246, 255, 287, 295. 370 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83) до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м.Одеса, вул. Розумовського, 37), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 26.12.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №57765703.

Стягнути з управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 3492974) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову до суду у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч.6, 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 293 КАС України).

Суддя О.В. Білостоцький

.