Рішення № 87860106, 25.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/177/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

представника позивача Фігурського В.М.,

представника відповідача 1 Артеменко Є.І.,

представника відповідача 2 Ільків Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

08.01.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - відповідач 1, Держгеокадастр), Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач 2, ГУ Держгеокадастру), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Держгеокадастру від 28.12.2019 № 256-то «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, з 29.12.2019;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати Держгеокадастр в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у триденний термін подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Голови Держгеокадастру від 28.12.2019 № 256-то «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач незаконно звільнений з посади начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оскільки такий прийнятий за результатами дисциплінарного провадження, здійсненого з грубими порушеннями процедури, та без належного обґрунтування наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Зауважив, що оспорюваний наказ про звільнення відповідач видав у період його відрядження. Вказує, що висновок дисциплінарної комісії Держгеокадастру з розгляду дисциплінарних справ про перевищення ним службових повноважень є безпідставним та необґрунтованим, так як накази стосовно земельної ділянки кадастровий номер 4623681600:04:000:0076, розташованої на території Зимноводівської сільської ради, видані правомірно, оскільки така земельна ділянка перебувала в державній власності.

Відповідач 1 -Держгеокадастр позов не визнав, 30.01.2020 за вх. № 5260 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем допущено перевищення повноваження, що полягало в розпорядженні землями комунальної форми власності та прийнятті необґрунтованих відмов. Вказав, що несвоєчасне повідомлення позивача про засідання дисциплінарної комісії не призвело до порушення його прав, оскільки позивач був присутній на такому засіданні та надав пояснення, що Держгеокадастр є суб`єктом призначення позивача, тому дисциплінарній комісії відомі рішення стосовно наявності застосованих заохочень і стягнень щодо позивача; що сумнівів у допущенні позивачем дисциплінарного проступку у дисциплінарної комісії не було, про що свідчить голосування її членів; що подання дисциплінарної комісії було належним чином оформлене; що відрядження ОСОБА_1 було оформлено з метою належного інформування про хід розгляду та результати дисциплінарної справи, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам статті 65 Закону України «Про державну службу». Крім цього, зазначив, що позивач позбавлений права на звернення до суду з даним позовом, оскільки на момент його подання не є державним службовцем.

Відповідач 2 - ГУ Держгеокадастру позов не визнав, 30.01.2020 за вх. №5259 долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що дисциплінарна комісія дійшла висновку про розпорядження ОСОБА_1 земельною ділянкою комунальної власності (пункт 7 частини другої статті 65 Закону, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення), та прийняття необгрунтованих та неправомірних вимог (пункт 5 частини другої статті 65 Закону, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень). Оцінювання результатів службової діяльності у 2019 році ОСОБА_1 не проходив. Обставин, які б пом`якшували дисциплінарну відповідальність державного службовця у ході дисциплінарного провадження не встановлено. На підставі зазначених обставин, з врахуванням тяжкості вчиненого проступку, дисциплінарна комісія прийняла рішення про доцільність застосування дисциплінарного стягнення саме у вигляді звільнення із займаної посади.

Ухвалою судді від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача 1 - Держеокадастру у судовому засіданні заперечував проти вимог позивача, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача 2 - ГУ Держгеокадастру у судовому засіданні заперечував проти вимог позивача, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши вступне слово представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 30.07.2015 займав посаду начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

В період з 31.08.2017 по 08.11.2019 позивач не виконував обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у зв`язку з вимушеним прогулом через незаконне звільнення із займаної посади.

Наказом Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.12.2019 позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків з 10.12.2019 на період проведення комплексної перевірки роботи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, який був виданий на виконання пункту 19 розділу 5 протоколу № 21 засідання Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 та наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.12.2019 № 577. Проведення вказаної перевірки було закінчено 20.12.2019.

Наказом Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 24.12.2019 № 60дс-1 відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі доповідної записки заступника директора департаменту - начальника відділу організації планових перевірок про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту контролю за використанням та охороною земель.

Згідно з поданням дисциплінарної комісії Держгеокадастру з розгляду дисциплінарних справ від 24 грудня 2019 року за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно позивача, дисциплінарна комісія рекомендувала застосувати до ОСОБА_1 такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а також за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення (пункти 5, 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу»).

Такий висновок комісії обґрунтований тим, що накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області видані позивачем з необґрунтованим посиланням на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі № 813/1106/18 та є по своїй суті протиправними і прийнятими з перевищенням повноважень та порушенням, зокрема, вимог статей 15-1, 122 Земельного кодексу України.

Наказом Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 28.12.2019 № 256-то на підставі пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частин другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

Вважаючи звільнення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу».

Відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, є дисциплінарним проступком.

Частиною першою статті 66 Закону України «Про державну службу» передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, законодавцем передбачено винятковий та безальтернативний вид дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.

За приписами статті 68 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої - одинадцятої статті 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», є Комісія. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Частиною першою статті 73 Закону України «Про державну службу» визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити:

дату і місце її формування;

підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень;

пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);

належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Пунктами 31 - 33 Порядку № 1039 передбачено, що Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Відповідно до пункту 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

У вступній частині зазначаються: дата складення; відомості щодо підстав для порушення дисциплінарного провадження; прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, його посада, інші відомості, що мають значення для здійснення дисциплінарного провадження.

У мотивувальній частині зазначаються: у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: - факти, що підтверджують відсутність вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку із відповідним обґрунтуванням; - заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду; у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: - факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів; - обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; - ступінь вини державного службовця; - характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків; - відомості, що характеризують державного службовця, обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби; - заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду.

У резолютивній частині зазначаються: у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: - прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, висновок про відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку; - пропозиція про закриття дисциплінарного провадження; у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: - висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; - вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений відповідною частиною статті 66 Закону, або обставини, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення.

Статтею 74 Закону України «Про державну службу» передбачені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до якої дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Таким чином, нормами Закону України «Про державну службу» та Порядку № 1039 чітко врегульовано процедуру здійснення дисциплінарною комісією дисциплінарного провадження та порядок накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Суд звертає увагу на те, що Держгеокадастром при здійсненні дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 було допущено ряд порушень. Зокрема, як встановлено з матеріалів справи та Держгеокадастром не заперечується дисциплінарна справа неналежно сформована, так як у ній відсутні пояснення безпосереднього керівника з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; позивач був несвоєчасно повідомлений про дату, час і місце засідання дисциплінарної комісії, оскільки про засідання дисциплінарної комісії, призначене на 24.12.2019 о 9 год, його було повідомлено лише 23.12.2019 листом Департаменту кадрової політики та персоналу Держгеокадастру № 22-28-0.15-364/0/73-19; подання дисциплінарної комісії не містить інформації про наявність заохочень, стягнень та ставлення позивача до державної служби.

Також Держгеокадастр не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт забезпечення права позивача на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи до прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, та можливість останнього внести зауваження до висновку комісії, надати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених у висновку обставин.

Разом з тим, відповідачем спростовано доводи ОСОБА_1 стосовно нечинності подання дисциплінарної комісії з підстав відсутності підписів членів дисциплінарної комісії, оскільки з доданої до матеріалів справи копії дисциплінарної справи встановлено, що подання було підписано членами дисциплінарної комісії.

Суд враховує, що відповідно до наказу в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Крук І. від 26.12.2019 № 785-вд позивач в період з 26.12.2019 по 28.12.2019 був відряджений до м. Києва з метою ознайомлення з результатами дисциплінарної справи.

Відтак, оскаржуваний наказ Голови Держгеокадастру від 28.12.2019 № 256-то «Про звільнення ОСОБА_1 », яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення, був виданий під час перебування його у відрядженні, що суперечить вимогам частини четвертої статті 74 Закону України «Про державну службу».

Посилання відповідача на те, що позивача було відряджено саме з метою інформування про хід розгляду дисциплінарної справи, а тому застосування до нього дисциплінарного стягнення в період такого відрядження є законним, суд вважає безпідставними, оскільки вимога Закону України «Про державну службу» про неможливість застосування дисциплінарного стягнення під час відрядження державного службовця є гарантією прав державного службовця під час застосування дисциплінарного стягнення та жодним нормативно-правовим актом не передбачено непоширення вказаної норми з огляду на підстави відповідного відрядження.

Також слід звернути увагу, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам статті 77 Закону України «Про державну службу», оскільки містить лише вид дисциплінарного проступку і його юридичну кваліфікацію, вид застосованого дисциплінарного стягнення за відсутності при цьому стислого викладу обставин справи. Більше того, подання дисциплінарної комісії містить висновок про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку передбаченого пунктами 5 та 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», натомість в наказі є посилання лише на пункт 7 частини другої статті 65 цього Закону, без надання вмотивованого обґрунтування.

Суд враховує, що допущення суб`єктом призначення вказаного порушення, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.10.2019 у справі №815/7532/16, є підставою для поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що Держгеокадастром було накладено на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення оскаржуваним наказом без дотримання порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Що стосується наявності підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, суд вважає за необхідне зазначити, що спірним у правовідносинах, яким надається оцінка в межах розгляду даної справи, є питання повноважень позивача як начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 4623681600:04:000:0076, розташованої на території Зимноводівської сільської ради.

Так, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як встановлено з листа Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 11.02.2020 № 2511/0/1-20, з 2012 року по 23.12.2019 відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 26,7041 га кадастровий номер 4623681600:04:000:0076 відсутні.

Суд враховує, що у поданні дисциплінарної комісії зроблено висновок про перевищення позивачем службових повноважень на підставі аналізу виданих позивачем наказів на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі № 813/1106/18.

Слід зазначити, що вказаним судовим рішенням було встановлено, що земельна ділянка площею 26,7041 га кадастровий номер 4623681600:04:000:0076 перебуває у державній власності та не входить в межі населеного пункту с. Зимна Вода та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно, протягом місяця, розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з доданими до нього матеріалами, при цьому у мотивувальній частині цього рішення зазначено, що при повторному розгляді заяв позивачів, відповідач в обов`язковому порядку повинен врахувати висновки цього судового рішення.

Вказані обставини дисциплінарною комісією досліджені не були, як і те, що належність згаданої вище земельної ділянки до державної форми власності була встановлена рядом інших судових рішень, що набрали законної сили (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 813/1221/18; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі № 813/1145/18; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі №813/1218/18; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі № 813/124/18; постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі № 813/124/18).

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача в підтвердження факту перебування згаданої вище земельної ділянки у комунальній власності станом на момент видачі позивачем спірних наказів з посиланням на відомості Державного земельного кадастру, оскільки відповідно до пункту 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позивачем про підставність видачі ним наказів стосовно земельної ділянки площею 26,7041 га кадастровий номер 4623681600:04:000:0076, оскільки така належить до земель державної власності розпорядником яких є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Що стосується зазначення у поданні дисциплінарної комісії протиправності видачі позивачем наказу від 03.12.2019 № 13-9027/16-19-СГ про надання згоди Пустомитівському РВВ Львівської регіональної філії «Центру ДЗК» на поділ земельної ділянки площею 26,7041 га кадастровий номер 4623681600:04:000:0076, розташованої на території Зимноводівської сільської ради, то слід зазначити, що такий висновок відповідача є передчасним, оскільки згідно з пунктами «е», «є» частини першої статті 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, зокрема: нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

З огляду на викладене, нотаріально посвідчена згода на поділ земельної ділянки є складовою документації із землеустрою та жодним законодавчим актом не визначено необхідність наявності такої згоди на етапі видання наказу на поділ земельної ділянки.

Також суд враховує, що у поданні дисциплінарної комісії зазначено про надання позивачем ряду безпідставних та необґрунтованих відмов в наданні дозволу на відведення земельної ділянки з покликанням лише на результати комплексної перевірки роботи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

З цього приводу слід зазначити, що при розгляді заяв про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Головне управління Держгеокадастру у Львівській області в особі позивача було наділено дискреційними повноваженнями, при реалізації яких зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи викладене, а також недослідження в повній мірі дисциплінарною комісією всіх обставин вирішення згаданих вище заяв, які могли б свідчити про наявність вини в діях позивача, суд вважає, що відповідачами як суб`єктами владних повноважень не доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді перевищення службових повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Держгеокадастр протиправно звільнив позивача з посади начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частин другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а тому наказ Голови Держгеокадастру від 28 грудня 2019 року № 256-то «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з того, що позивача звільнено протиправно, то існують достатні підстави для його поновлення на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 29.12.2019.

Щодо виплати на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 зазначеного вище Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що період з 29.12.2019 по дату ухвалення рішення суду (25.02.2020) є періодом вимушеного прогулу, за який Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повинне виплатити середній заробіток позивачу, що становить 40 робочих днів.

Згідно з довідкою про доходи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 (за листопад-грудень 2019 року) становить 8011,10 грн, відповідно середньоденний заробіток 381,48 грн (16022,20 грн/42 робочих дні за листопад-грудень 2019).

З огляду на вказане, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, становить 15259,20 грн (381,48 грн х 40 робочих дні) без врахування податків і зборів.

Щодо покликання Держгеокадастру на те, що позивач не вправі звертатись із даним позовом до суду, так як позбавлений статусу державного службовця, то суд вважає таке необґрунтованим, оскільки спір у даній справі пов`язаний із звільненням з державної служби, а право на оскарження рішення про накладення на позивача як державного службовця такого дисциплінарного стягнення передбачено частиною шостою статті 74 та частиною першою статті 78 Закону України «Про державну службу».

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.

З огляду на вказане, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 8011,10 грн без урахування обов`язкових платежів та податків необхідно допустити до негайного виконання.

Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Держгеокадастр у триденний термін подати до суду звіт про виконання судового рішення, то суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати, а тому відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України такий стягненню з відповідачів не підлягає.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 28.12.2019 № 256-то "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, з 29.12.2019.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: 79000, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2019 по 25.02.2020 в сумі 15259 (п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн 20 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 8011,10 грн допустити до негайного виконання.

В задоволенні позовних вимог про зобов`язання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у триденний термін подати до суду звіт про виконання судового рішення відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.02.2020.