Ухвала суду № 87860075, 26.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7740/19

У Х В А Л А

26 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку ст. 262 КАС України) у письмовому провадженні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивачка просить:

визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області в частині невиплати пенсійної заборгованості ОСОБА_1 в період з 01.06.2018 по 31.08.2019 року;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати несплачену пенсійну заборгованість ОСОБА_1 та виплатити їй суму пенсійної заборгованості за період з 01.06.2018 по 31.08.2019 року.

25.02.2020 року засобами електронної пошти за вхід.№ЕП/1882/20 надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залишення позову без розгляду, яка вмотивована наступним.

Позовна заява ОСОБА_1 підписана представником Байгер Г.А. за довіреністю від 06.09.2019 року №698/01-27, яка посвідчена Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради на право представництва інтересів ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 59 КАС України встановлено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально, або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Законом України «Про нотаріат» закріплено, що нотаріат в України – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Пунктом 4 частини 2 статті 40 ЗУ «Про нотаріат» встановлено, що довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Згідно реєстру нотаріусів України (https://ern.minjust.gov.ua/pages/notary.aspx?search=atu) на території м. Білгород-Дністровського смт. Затока нотаріальну діяльність здійснює приватний нотаріус Кушнір Ірина Валентинівна (свідоцтво №5763) за наступною адресою: 67772, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 20.

Таким чином, на підставі викладеного, довіреність від 06.09.2019 №698/01-27, яка видана Затоківською селищною радою на право представництва інтересів ОСОБА_1 не є документом, який посвідчує належним чином повноваження Байгер Генадія Анатолійовича.

Розглядаючи вказану заяву суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.

Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

До такого правового висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при розгляді справи №826/14309/17 (Постанова від 18.02.2020 року).

Враховуючи вказаний висновок, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд дійшов висновку, що заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволенню не підлягає, оскільки її мотивувальна частина містить твердження про відсутність компетенції Затоківської селищної ради на посвідчення довіреностей, тобто містить ознаки компетенційного спору, який повинен розглядатись в окремому провадженні, відповідно до приписів КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 19, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вхід. №ЕП/1882/20 від 25.02.2020 року про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду відмовити повністю.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.