Рішення № 87859471, 07.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2020 року Справа № 280/5934/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (Відділ реєстрації)

про визнання протиправним та скасування запису, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (Відділ реєстрації) (надалі – відповідач), в якому просить суд:

-визнати незаконною та скасувати реєстраційну дію/запис Державного реєстратора Відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців номер запису: №21011750000024513 від 18.02.2014 року про включення фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) у разі коли державна реєстрація ФОП була проведена до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив (вх.№389 від 03.01.2020) позивач вказує, що фактично не реєструвався приватним підприємцем та свідоцтва не отримував, на облік як приватний підприємець не ставав, податкову звітність не здавав. Зазначив, що з постанови про відкриття виконавчого провадження Державної виконавчої служби, дізнався про податкову вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.02.2019 року №Ф-2610-56 про стягнення з нього єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 18276,72 грн. Звернувся через свого представника до відповідача в якому дізнався, що автоматично Державним реєстратором була внесена дія/запис №21011750000024513 від 18.02.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) - «Включення відомостей про фізичну особу підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним». Звернув увагу, що оформлення у грудні 2002 року реєстрації ФОП не завершив, свідоцтво не отримував, на облік не ставав, довідку не отримував, отже не був та не є приватним підприємцем. Вважає, що фактично є являється приватним підприємцем, повністю не погоджується з діями державного реєстратора щодо внесення незаконного запису в Єдиний державний реєстр про її реєстрацію, що призвели до незаконного складання податкової вимоги, у зв`язку з чим просить задовольнити позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому до суду відзиві (вх. №54228 від 21.12.2019), зазначивши, що реєстрація позивача відбулась 18.02.2014 року, згідно до Наказу Міністерства юстиції №575/5 від 12.04.2012 року «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних та фізичних осіб підприємців», автоматично Державним реєстратором було внесено запис. Повідомив те, що за даними реєстраційної справи №2_101_024513_27 та ЄДР 14.02.2019 року позивач особисто надав документи для включення до ЄДР, про що свідчить запис №2101170001024513 та одночасно 14.02.2019 року були надані документи для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, про що здійснено запис в ЄДР №21010060003024513. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 09.12.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 06.12.2002 року, як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, виданого виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради (а.с.31).

Так, Державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис: №2 101 175 0000 024513 від 18.02.2014 року про включення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - у разі, коли державна реєстрація фізичної особи-підприємця була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (а.с.16-17).

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року №Ф-2610-56, відповідно до якого станом на 25.03.2019 року позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн. Вимога сформована на підставі статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.10).

Та позивачем подано заяву від 14.02.2019 року про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу – підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.32-33).

ОСОБА_1 14.02.2019 року звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням (а.с.34-35).

ОСОБА_1 дізнавшись про податкову вимогу від 06.02.2019 року №Ф-2610-56 звернувся через свого представника до Відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради із запитом від 05.11.2019 року, в якому просив повідомити, на підставі яких документів здійснено запис в Державний реєстр від 18.02.2014 року; які правові підстави для внесення цього запису; чи збережена реєстраційна справа позивача та його реєстраційна картка на підставі якої зроблено запис (а.с.14).

Відповідач своїм листом №956 від 06.11.2019 року про надання інформації щодо реєстрації ФОП ОСОБА_1 повідомив позивача, що на підставі інвентаризаційних відомостей переданих Виконавчим комітетом до Відділу реєстрації 14.02.2014, з метою виконання Наказу Міністерства юстиції №575/5 від 12.04.2012 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних та фізичних осіб підприємців» була проведена реєстраційна дія «Включення відомостей про фізичну особу – підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним».

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З 01 липня 2004 набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон №755), який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 755 (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 755, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 755, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 17 Закону № 755, передбачено відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.

Відповідно до ст. 1 Закону № 755, реєстраційна картка - документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Отже, у 2014 році необхідною умовою для прийняття державним реєстратором рішення щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця була реєстраційна картка на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що позивач не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою для включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру до 2014 року.

Однак в наданій відповідачем до матеріалів справи реєстраційній справі ОСОБА_1 №2_101_024513_27 містяться лише реєстраційна картка від 03.12.2002 року, подана позивачем для першої реєстрації позивача як ФОП. Також ОСОБА_1 подано заяву про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу – підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 14.02.2019 року.

Позивачем також 14.02.2019 року подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

Верховною Радою України 01.07.2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» за №2390 (далі - Закон № 2390).

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2390 цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 01.07.2010 №2390 набрав чинності 03.03.2011, а процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності закону, тобто мав тривати до 03.03.2012.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, закінчився 03.03.2012.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2390, усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2390, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

У п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2390 зазначено, що спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2390 після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, повноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року,відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб а фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Судом з матеріалів справи встановлено, а саме з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого реєстратором був зроблений запис №2 101 175 0000 024513 від 18.02.2014 року про включення відомостей про фізичну особу-підприємця.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що запис №2 101 175 0000 024513 від 18.02.2014 року здійснений з дотриманням пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2390.

Отже, з моменту внесення оскаржуваного запису, свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_2 Д.І. видане у 2002 році, вважалося недійсним.

Враховуючи той факт, що запис №2 101 175 0000 024513 від 18.02.2014 державного реєстратора Відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним, був вчинений правомірно, тому суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (Відділ реєстрації) (72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, 27, код ЄДРПОУ 02140811) про визнання протиправним та скасування запису – відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова