Рішення № 87859104, 27.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Справа № 160/1810/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з всього майна,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій просить:

- зняти арешт з всього майна (коштів) ОСОБА_1 накладений постановою Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05 квітня 2017 року № 53704382.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 05 вересня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 203/3558/13-к (додаток 1) на підставі вироку від 30 березня 2016 року, яким ОСОБА_1 (далі - позивач) засуджено за вчинення злочину до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності (додаток 2). Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 04 серпня 2017 року (один рік). На виконання цього виконавчого листа Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - ВДВС Новокодацького РУЮ) 05 квітня 2017 року накладено постановою № 53704382 арешт на невизначене, все майно позивача (додаток 3). У Державному реєстру обтяжень рухомого майна за номером 16251683 (додаток 4), Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 20247085 (додаток 5) 04 травня 2017 року зареєстровано обтяження (термін дії обтяження до 04 травня 2022 року) на невизначене майно, все майно, власником якого є позивач, підстава обтяження - виконавчий лист від 05 вересня 2016 року № 203/3558/13-к. Згідно з отриманою позивачем 06 лютого 2020 року інформацією ВДВС Новокодацького РУЮ від 03 лютого 2020 року перевіркою встановлено, що з 05 квітня 2017 року по 25 липня 2017 у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 53704382 по виконанню виконавчого листа від 05 вересня 2016 року № 203/3558/13-к (додаток 6). Постановою Новокодацького РУЮ від 25 вересня 2017 року виконавчий документ повернено стягувачеві у зв`язку з відсутністю у боржника майна, яке можливо конфіскувати (додаток 7), але при цьому питання про зняття арешту з майна позивача не вирішено, що створює перешкоди у реалізації прав як власника майна, - земельної ділянки, яку позивачем отримано після винесення вироку за Рішенням Дніпровської міської ради від 25 липня 2018 року № 137/34 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 42637490 від 21 серпня 2018 року) та яка не підлягає конфіскації за вироком (додатки 8, 9). Позивач стверджує, що з матеріалів виконавчого провадження № 53704382 по виконанню виконавчого листа від 05 вересня 2016 року № 203/3558/13-к видно, що у ході проведення виконавчих дій по виконавчим документам про конфіскацію всього майна позивача державним виконавцем дотримано вимоги щодо повноти проведення виконавчих дій, тобто вжито всіх заходів примусового виконання вироку (перевірено наявність зареєстрованого за боржником майна, шляхом направлення запитів до всіх органів, що здійснюють реєстрацію майна). Ні грошей, ні майна, які підлягають конфіскації за вироком, виявлено не було, тому постановою Новокодацького РУЮ від 25 вересня 2017 року виконавчий документ повернуто стягувачеві у зв`язку з відсутністю у боржника майна, яке можливо конфіскувати. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа 25 вересня 2017 року стягувач протягом року повторно не пред`являв його до виконання, не звертався із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа № 203/3558/13-к до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Але при цьому питання про зняття арешту з всього майна позивача, не вирішено, хоча на теперішній час відсутні будь-які документи виконавчого провадження, які б підтверджували, що майно, яке було придбане позивачем після винесення вироку, було придбане на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, тому арешт на невизначене все належне йому майно створює перешкоди у реалізації прав як власника майна - земельної ділянки, яку позивачем отримано після винесення вироку за Рішенням Дніпровської міської ради від 25 липня 2018 року № 137/34 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 42637490 від 21 серпня 2018 року) та яка не підлягає конфіскації за вироком.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 25.02.2020 року.

19.02.2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено що на виконанні у відділі у період з 05.04.2017 по 25.09.2017 перебувало виконавче провадження №53704382 з примусового виконання виконавчого листа №203/3558/13-1 виданого Кіровським районним судом м.Дніпропетровська про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_1 на користь держави в особ Державної податкової інспекції. Державним виконавцем 05.04.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», з метою повного та неупередженого виконання рішення, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та здійснювались інші заходи примусового виконання вимог виконавчого документу. Державним виконавцем у зв`язку, з тим, що заходами вжитими державним виконавцем виявити майно яке належить боржнику не вдалося, 25.09.2017 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження. Також, перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на теперішній час на примусовому виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 не перебувають. Зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту з майна боржника. Отже, у державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відсутні підставі для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , оскільки відповідно до положень чинного законодавства, в разі завершення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання вжиті державним виконавцем не скасовуються. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Вказує на те, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Звертає увагу, що виконавчий лист №203/3558/13-к виданий Кіровським районним судом м.Дніпропетровська про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної податкової інспекції перебував на примусовому виконанні у відділі, про що свідчать матеріали виконавчого провадження №53704382, таким чином строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався. Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Державним виконавцем постанова про повернення виконавчого документу стягувачу винесена 25.09.2017. Таким чином, стягувачем не пропущений строк повторного пред`явлення виконавчого листа №203/3558/13-к виданого Кіровським районним судом м.Дніпропетровська про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_1 для примусового виконання.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просив задовольнити позовну заяву.

Судом було оголошено технічну перерву у судовому засіданні, після якої позивач не з`явився.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка будь-якого учасника справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

25.02.2020 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, суд встановив наступне.

05.09.2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 203/3558/13-к на підставі вироку від 30.03.2016 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з конфіскацією всього належного йому майна. З урахуванням часу попереднього ув`язнення з 05.08.2009 року до 03.04.2015 року вважати засудженого таким, що відбув покарання повністю, тому звільнити його від подальшого відбуття покарання.

05.04.2017 року державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Саламахою Д.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 203/3558/13-к, виданого 05.09.2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

05.04.2017 року державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Саламахою Д.І. при примусовому виконанні виконавчого листа № 203/3558/13-к, виданого 05.09.2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : все майно.

25.09.2017 року державний виконавець Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Саламаха Д.І. постановив виконавчий документ - виконавчий лист № 203/3558/13-к, виданий 05.09.2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_1 повернути стягувачу.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.08.2018 року № 135018548 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:380:0156 площею 0,1 га, на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради, серія та номер 137/34, видано 25.07.2018 року.

23.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) із заявою про зняття арешту, накладеного на все його майно при примусовому виконанні виконавчого провадження №53704382.

Листом Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 03.02.2020 року за №14981 ОСОБА_1 у відповідь на його звернення повідомлено про те, що повернення виконавчого документа відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту з майна. Також рекомендовано звернутись до суду для вирішення цього питання.

Вважаючи що його право порушено, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція, що була чинна на момент винесення постанови про арешт майна боржника) передбачає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що:

1. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

2. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

3. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

4. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

5. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

6. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинна на момент звернення позивача із заявою про зняття арешту з майна) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У відповідності до положень ч. ч. 1-3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи видно, що 25.09.2017 року державний виконавець Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Саламаха Д.І. постановив виконавчий документ - виконавчий лист № 203/3558/13-к, виданий 05.09.2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_1 повернути стягувачу.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що виконавче провадження за вказаним виконавчим листом закінчено або докази повернення виконавчого документа до суду, який його видав (відповідні постанови тощо), відтак, підстави для зняття арешту із майна позивача відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість з матеріалів справи видно, що відповідач під час вчинення оскаржуваної виконавчої дії діяв правомірно, отже, позовна заява є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд вказує на те, що відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови у задоволенні позову, судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з всього майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський