Рішення № 87859038, 26.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. Справа№200/14193/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Лиман, відповідно до тексту позовної заяви з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд: визнати протиправним рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №19 від 27.10.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах; зобов`язати Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача про від 21.10.2019 про призначення пенсії зі зменшенням віку по Списку №1 відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з зарахуванням до пільгового стажу: на підприємстві "шахта імені С.В. Косиора" п/о "Ворошиловградуголь" з 07.07.1987 по 30.07.1987 в якості горно робочого підземного; на підприємстві "Шахта "Юний Комунар" ПО "Орджонікідзеуголь" з 06.07.1988 по 31.08.1988 в якості гірника очисного забою підземного та з 17.07.1989 по 15.09.1989 в якості прохідника 5 розряду підземного; на підприємстві "Шахта "Полтавська" ПО "Орджонікідзеуголь" з 24.02.1992 по 16.08.1996 в якості гірничого майстра підземного.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач своїм рішенням протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки Порядком № 637 передбачено право, а не імперативний порядок підтвердження трудового стажу, у той час як і його трудова книжка, так і надані додаткові довідки містять відомості на підтвердження його наявного трудового стажу. Також, позивач зауважив, що разом із заявою про призначення пенсії ним до пенсійного органу надано також довідки про пільговий стаж роботи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивач та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з аналогічних підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні.

21.10.2019 позивач звернувся до Бахмутсько- Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за призначенням пенсії за віком за СП.№1 (шахтар), до заяви про призначення пенсії надані наступні документи:

заява № 1885 від 21.10.2019р. на призначення пенсії за віком за Списком № 1; копія паспорту НОМЕР_4; копія ідентифікаційного коду; копія довідки внутрішньо переміщеної особи; копія трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1987р.; копія диплома про навчання НОМЕР_2 від 30.06.1990р.; довідка про проходження військової служби № 26900-41 від 11.10.2019р., видана ЗАТ «Внешторгсервис» «Єнакіївський металургійний завод» філія № 2; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній № 6722 від 25.09.2019р. видані ЗАО «Внешторгсервис» Структурное подразделение «Краснодонуголь»; довідка про заробітну плату № 6721 від 25.09.2019р. видана ЗАО «Внешторгсервис» Структурного подразделения «Краснодонуголь»; довідки про заробітну плату № 1968 від 10.10.2019р. видана ЗАО «Енакиевский металлургический завод»; довідка про заробітну плату № 1487/03-1 від 25.09.2019р. видана архівом м. Єнакієво.

Рішенням відповідача №19 від 27.10.2019 ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідної кількості стажу, що дає право на призначення пенси на пільгових умовах.

Так, до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 не враховано: періоди роботи вказані в довідці №6722 від 25.09.2019р. виданій ЗАО «Внешторгсервис» Структурного підрозділу «Краснодонуголь» в якості гірничого майстра підземного з 01.08.1990р. по 05.02.1992р., а також згідно записів трудової книжки з 07.07.1987р. (наказ № 23-к дата наказу відсутня) по 30.07.1987р (наказ № 25-к дата наказу відсутня) працював гірничим робітником з повним робочим днем під землею на Шахті ім. С.В. Косіора Виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля.», з 05.07.1988р. (наказ №330 від 05.07.1988р.) гірничим робітником з ремонту гірничих виробіток підземним та переведений з 06.07.1988р. (наказ № 332-к від 06.07.1988р.) по 31.08.1988р.(наказ № 43/к від 31.08.1988р.) гірничим робітником очисного забою підземним на Шахті «Юний коммунар» Донецького виробничого об`єднання «Орджоникидзеуголь», з 17.07.1989р. (наказ № 29-л від 19.07.1989р.) по 15.09.1989р. (наказ № 38- к від 15.09.1989р.) прохідником підземним на Шахті «Юний коммунар» Донецкого виробничого об`єднання «Орджоникидзеуголь», з 24.02.1992р. (наказ № 55/к від 24.02.1992р.) по 16.08.1996р. (наказ № 177-к від 16.08.1996р. гірничим майстром підземним на Шахті «Полтавська» виробничого об`єднання «Орджоникидзеуголь» не надані довідки які підтверджують пільговий характер роботи.

Крім цього до страхового стажу відповідачем не зараховано періоди проходження військової служби з 29.06.1984р. по 09.06.1986р., що вказані в довідці № 26900-41 від 11.10.2019р., яка видана «Енакиевским металлургійним заводом» ЗАТ «Внешторгсервіс» оскільки відповідно до постанови КМУ № 637 від 12.08.1993р. для підтвердження військової служби за відсутності військового квитка надаються довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони України.

Згідно наданих документів про страховий стаж ОСОБА_1 за підрахунками відповідача склав 33 років 03 міс 19 з них робота за Списком №1-0 років, 0 місяців, 0 днів, тобто на момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно причин не зарахування вищевказаних періодів роботи, відповідач в оскаржуваному рішенні визначив неможливість проведення зустрічної перевірки достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи, підстав їх видачі не має можливості тому, що ЗАТ «Внешторгсервис» Структурний подрозділ Краснодонуголь», а також документи по Шахті «Полтавська», Шахті «Юний коммунар» виробничого об`єднання «Орджоникидзеуголь» знаходяться на зберіганні у м. Єнакієво на непідконтрольній Українській владі території.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом, при цьому оскаржує рішення про відмову у призначенні пенсії, в частині не зарахування періодів трудової діяльності на підприємстві «шахта имени С.В. Косиора» п/о «Ворошиловградуголь» з 07.07.1987 по 30.07.1987р. в якості горноробочого підземного на підприємстві «Шахта «Юний Комунар» ВО «Орджоникидзеуголь» з 05.07.1988р. по 31.08.1988р. в якості гірника очисного забою підземного та з 17.07.1989р. по 15.09.1989р. в якості прохідника 5 розряду підземного; на підприємстві «Шахта имени 25 з`їзду КПСС» ВО «Краснодонуголь» з 01.08.1990р. по 05.02.1992р. в якості гірничого майстра підземного; на підприємстві «Шахта «Полтавська» ВО «Орджоникидзеуголь»» з 24.02.1992р. по 16.08.1996р. в якості гірничого майстра підземного.

Таким чином, предметом спору у справі, з урахуванням доводів відповідача, є документальне підтвердження періодів роботи позивача з 07.07.1987 по 30.07.1987р., з 06.07.1988р. з по 31.08.1988р., з 17.07.1989р. по 15.09.1989р., з 01.08.1990р. по 05.02.1992р., з 24.02.1992р. по 16.08.1996р.

Згідно записів трудової книжки від 02.10.1987 серії НОМЕР_1 у спірні періоди позивач працював:

з 07.07.1987- прийнятий гірником підземним, зайнятий повний робочий день під землею (виробниче об`єднання «Орджонікідзеуголь» Шахта ім.С.В. Косіора»);

з 30.07.1987 - звільнений у зв`язку із закінченням виробничої практики;

з 05.07.1988 - прийнятий гірник по ремонту гірничих виробіток 3 розряду, підземним, для проходження виробничої практики (виробниче об`єднання «Орджонікідзеуголь» Шахта «Юний Комунар»);

з 06.07.1988 - переведений гірником очисного забою 5 розряду, підземним;

з 31.08.1988 - звільнений згідно п. 2 ст. КЗОТ УССР (у зв`язку із закінченням строку договору);

з 17.07.1989 - прийнятий прохідником 5 розряду підземним на час виробничої практики (виробниче об`єднання «Орджонікідзеуголь» Шахта «Юний Комунар»;

з 15.09.1989 - звільнений згідно п. 2 ст. КЗОТ УССР (у зв`язку із закінченням строку договору);

з 01.08.1990 - прийнятий горним майстром підземним з повним робочим днем на підземній роботі (шахта 25 з`їзду КПСС виробничого об`єднання «Краснордонуголь»);

з 05.02.1992 - звільнений за п. 5 ст. 36 КЗОТ УССР за переведенням на шахту «Полтавська» в/о «Орджонікідзеуголь»;

з 24.02.1992 - прийнятий горним майстром підземним за переведенням (Шахта «Полтавська» в/о «Орджонікідзеуголь»);

з 16.08.1996 - звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗОТ України.

Зазначений факт та пільговий характер виконуваної позивачем роботи також підтверджується наданими позивачем довідками, а саме: архівна довідка №1502/03-2 від 30.09.2019, № 1487/03-2 від 25.09.2019, №6722 від 25.09.2019.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 Закону України № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом раніше, позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, окрім трудової книжки, були надані документи, що підтверджують факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Єнакієве, установи якими видані довідки на підтвердження пільгового стажу роботи, відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у спірні періоди. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами.

Крім того довідками що надавались позивачем до заяви про призначення пенсії також підтверджено інформацію, яка до того ж повністю кореспондується із записами трудової книжки, щодо роботи позивача на посадах, які дають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Суд приймає до розгляду зазначені довідки.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала таку довідку.

Тобто, вказані довідки повинні бути враховані відповідачем при визначенні пільгового стажу позивача.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

З урахуванням вказаних норм позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в частині не зарахування до стажу роботи на пільгових умовах періоди роботи позивача з 07.07.1987 по 30.07.1987, з 06.07.1988 по 31.08.1988, 17.07.1989 по 15.09.1989, з 01.08.1990 по 05.02.1992, з 24.02.1992 по 16.08.1996 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2019 про призначення пенсії зі зменшенням віку по Списку №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи позивача на підприємстві "шахта імені С.В. Косиора" в/о "Ворошиловградуголь" з 07.07.1987 по 30.07.1987 в якості гірника підземного, на підприємстві "Шахта "Юний Комунар" ВО "Орджонікідзеуголь" з 06.07.1988 по 31.08.1988 в якості гірника очисного забою підземного та з 17.07.1989 по 15.09.1989 в якості прохідника 5 розряду підземного, на підприємстві «Шахта імені 25 з`їзду КПСС» ВО «Краснодонуголь» з 01.08.1990 по 05.02.1992 в якості гірничого майста підземного, з 24.02.1992 по 16.08.1996 в якості гірничого майстра підземного на підприємстві "Шахта "Полтавська" ПО "Орджонікідзеуголь".

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255,258, 262, 293, 295 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ 42172734) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в частині не зарахування до стажу роботи на пільгових умовах періоди роботи позивача з 07.07.1987 по 30.07.1987, з 06.07.1988 по 31.08.1988, 17.07.1989 по 15.09.1989, з 01.08.1990 по 05.02.1992, з 24.02.1992 по 16.08.1996.

Зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2019 про призначення пенсії зі зменшенням віку по Списку №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи позивача на підприємстві "шахта імені С.В. Косиора" в/о "Ворошиловградуголь" з 07.07.1987 по 30.07.1987 в якості гірника підземного, на підприємстві "Шахта "Юний Комунар" ВО "Орджонікідзеуголь" з 06.07.1988 по 31.08.1988 в якості гірника очисного забою підземного та з 17.07.1989 по 15.09.1989 в якості прохідника 5 розряду підземного, на підприємстві «Шахта імені 25 з`їзду КПСС» ВО «Краснодонуголь» з 01.08.1990 по 05.02.1992 в якості гірничого майста підземного, з 24.02.1992 по 16.08.1996 в якості гірничого майстра підземного на підприємстві "Шахта "Полтавська" ВО "Орджонікідзеуголь".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2020 року.

Суддя І.В. Буряк