Рішення № 87858720, 24.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року Справа № 160/11623/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, викладене в листі від 09.10.2019 №7084 стосовно відмови у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі – неповнолітній дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Управління соціальної політики Нікопольської міської ради призначити з 03.10.2019 та виплатити щомісячну адресну допомогу неповнолітній дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через рідну бабу, яка безпосередньо здійснює догляд за дитиною без спеціальних на те повноважень – ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач та її неповнолітня онука є внутрішньо переміщеними особами, у зв`язку з чим вона звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної соціальної допомоги. За результатами розгляду заяви їй було відмовлено в призначені допомоги у зв`язку з тим, що адресна допомога призначається на сім`ю та виплачується одному із членів сім`ї, а відтак окреме призначення адресної допомоги особам, які є членами сім`ї не передбачено. Також відмова мотивована тим, що мати неповнолітньої дитини перебуває на підконтрольній території України, що унеможливлює призначення адресної допомоги на дитину.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача 24.12.2019 до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що адресна допомога неповнолітній дитині, на думку відповідача, призначається за зверненням осіб, які безпосередньо здійснюють догляд за дитиною за умови, якщо така дитина переміщується з тимчасово окупованої території України без супроводу батьків. Крім того, відповідач у відзиві робить висновок про те, що дитина не переміщувалась з тимчасово окупованої території без супроводу батьків, а була народжена на території України у місті Житомир, де вона після народження перебувала на обліку, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є бабусею неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач та малолітня дитина є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується відповідними довідками про взяття на облік та проживають разом за однією адресою. Відповідно до довіреності, ОСОБА_3 , що є матір`ю неповнолітньої дитини та є дочкою позивача, довірила позивачці бути законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про що зазначено у довідці від 05.12.2018 року №0000660139 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та підтверджується довіреністю.

В подальшому, 03.10.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй на неповнолітню дитину щомісячної адресної допомоги, передбаченої п.32 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі - Порядок №505).

Проте, відповідач листом від 09.10.2019 №7084 відмовив позивачу у призначені адресної допомоги, обгрунтовуючи її тим, що адресна допомога призначається на сім`ю та виплачується одному з членів сім`ї, а відтак окреме призначення адресної допомоги особам, які є членами однієї сім`ї не передбачено. Крім того, відмова також вмотивована тим, що мати неповнолітньої дитини ОСОБА_2 перебуває на підконтрольній території України, що унеможливлює призначити адресну допомогу окремо на дитину.

Позивач, не погодившись із вказаною відмовою, звернулась за захистом порушеного права до суду.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено, що громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим законом та іншими законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» закріплено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»

Як передбачено пунктом 2 Порядку №505 грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509), згідно якого взяття на облік таких осіб здійснюється шляхом видачі довідки, яка видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції. Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , її донька – ОСОБА_3 та неповнолітня дитина - ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками від 21.10.2014 №1214-2040, від 31.10.2018 №0000642928 та від 05.12.2018 №0000660139 відповідно, які є безстроковими. Доказів визнання даних довідок недійними або скасованими суду не надано.

Крім того, відповідно до зазначених довідок, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є одна адреса – АДРЕСА_1 .

Суд критично ставиться до висновків відповідача, що оскільки неповнолітня дитина була народжена у місті Житомирі, то вона не могла переміщатися з тимчасово окупованої території, оскільки ні Порядок №505, а ні Порядок №509 не пов`язують факт переміщення з тимчасово окупованої території з місцем народження особи.

Пунктом 6 Порядку №505 зазначено вичерпний перелік підстав, коли грошова допомога не призначається, а саме:

- будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;

- будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Грошова допомога не призначається на члена сім`ї:

- який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;

- який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю;

- який відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б, відповідно до пункту 6 Порядку №505, позбавляли позивача права на призначення грошової допомоги неповнолітній дитині.

Пунктом 3-2 Порядку №505 передбачено, якщо дитина переміщується з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, без супроводу батьків або осіб, які їх замінюють, грошова допомога виплачується їй за зверненням, зокрема, баби, яка безпосередньо здійснює догляд за дитиною без спеціальних на те повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, неповнолітня дитина – ОСОБА_4 , відвідує КДНЗ №54 «Антошка» в м.Нікополі, Дніпропетровської області з 01.10.2018, що підтверджується копією довідки від 19.11.2018 №40.

Також, позивачем до позову долучено копію довідки від 08.08.2019, виданої ОСББ «Бірюза 19/1» про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично проживають за адресою АДРЕСА_2 .

Тобто, з наданих позивачем доказів, можливо дійти висновку, що бабуся ОСОБА_1 безпосередньо здійснює догляд за неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , що відповідає умовам призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 3-2 Порядку №505.

Для призначення грошової допомоги уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому п. 5 цього Порядку) заяву, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та інші документи згідно з переліком.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (п. 2 ст.3 Конвенції).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 11.09.2019 платіж №9614434.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціальної політики Нікопольської міської ради щодо відмови у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі.

Зобов`язати Управління соціальної політики Нікопольської міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 на неповнолітню дитину – ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної політики Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська