Рішення № 87858542, 17.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Справа № 160/12730/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2019 року Товариствао з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС України, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України: UA110150/2019/200111/1 від 20.06.2019 року; UA 110150/2019/200121/1 від 01.07.2019року; UA 110150/2019/200212/1 від 15.10.2019року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Омега" з метою митного оформлення товарів «їстівні плоди, манго свіжі, ботанічна назва Mangifera indica, врожай 2019р; ананаси свіжі, ботанічна назва роду Ananas Comosus, врожай 2019р» (далі - товари) подало до Дніпропетровської митниці ДФС електронні митні декларації UA110150/2019/227102.001 від 19.06.2019; UA110150/2019/228598.001 від 01.07.2019; UA 110150/2019/243013.001 від 15.10.2019року. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями ТОВ «Омега» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Однак митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України. Так, митницею були прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів UA 110150/2019/200111/1 від 20.06.2019; UA 110150/2019/200121/1 від 01.07.2019; UA 110150/2019/200212/1 від 15.10.2019. та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 110150/2019/00417 від 20.06.2019р; UA 110150/2019/00432 від 01.07.2019р; UA 110150/2019/00621 від 15.10.2019р. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки Товариство надало усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару. Таким чином, в порушення ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у органу доходів і зборів не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року прийнята справа до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

17 січня 2020 року відповідач до суду надав відзив на позовну заяву та заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до п.6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі неподання декларантом уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ, або відсутності у цих документів всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або невизначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МКУ). Враховуючи зазначені в повідомленнях митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за деклараціями. Відсутність документального підтвердження відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст. 58 Митного Кодексу України, п.6 ст. 54 Митного Кодексу України. У зв`язку з чим неможливо застосувати основний метод визначення митної вартості товару, тому посадовою особою митниці проведено контроль співставлення, яким встановлено здійснення митного оформлення товару подібного товару. Крім того, зазначили, що надані при здійсненні митного оформлення товару 19.06.2019 заявка на перевезення оформлена 12.06.2019 раніше ніж Специфікація до договору та інвойс, які оформлені 13.06.2019. Відповідно Заявка не містить ні назви товару, ні його кількості тощо. Надані документи не є підтвердження вартості послуг перевезення, оскільки експедитором було залучено до виконання договору третіх осіб, вартість послуг яких не підтверджено жодним документом. З урахуванням інформації документів, наданих декларантом, наявності обґрунтованих сумнівів посадової особи митниці щодо правильності проведено розрахунку митної вартості товару, що наведені в електронних повідомленнях с декларанту та відповідно у графі 33 Рішення, а також ненадання декларантом під час процедури консультацій додаткових документів на спростування цих сумнівів посадова особа митниці при проведенні коригування митної вартості оцінюваного товару та оформленні спірних Рішень про коригування митної вартості товарів в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ТОВ "Омега".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 17 лютого 2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року замінено Дніпропетровську митницю ДФС України на належного відповідача Дніпровську митницю Держмитслужбу.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмово провадження. Представник відповідача не заперечував проти розгляд справи в порядку письмово провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши адміністративний позов, письмові заперечення, дослідивши надані письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, встановив наступне.

Згідно контракту №F/141 від 17.04.2019 року, укладеного між HARS & HAGEBAUER BV (Продавець) та ТОВ «Омега» (Покупець), останній купує свіжі фрукти і овочі, в подальшому «Товари», згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту.

Так, відповідно до п.1.2 Контракту №F/141 від від 17.04.2019 року укладеного між ТОВ «Омега» та HARS & HAGEBAUER BV, товар, що поставляється, має бути поставлений партіями у повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Спеціфікаціях або Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.3 Контракту сторони погодили, що найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі інвойсу, виставленого продавцем покупцеві на кожну окрему партію товару.

Tовариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» з метою митного оформлення товарів «їстівні плоди, манго свіжі, ботанічна назва Mangifera indica, врожай 2019року; ананаси свіжі, ботанічна назва роду Ananas Comosus, врожай 2019року подало до Дніпропетровської митниці ДФС електронні митні декларації UA110150/2019/227102.001 від 19.06.2019 року, UA110150/2019/228598.001 від 01.07.2019року, UA 110150/2019/243013.001 від 15.10.2019року.

Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями ТОВ «Омега» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, прайс-листи, міжнародні автомобільні накладні (СМR), та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості відповідачем були прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів UA 110150/2019/200111/1 від 20.06.2019року, UA 110150/2019/200121/1 від 01.07.2019; UA 110150/2019/200212/1 від 15.10.2019 року (а.с. 16-17, 70-71, 116-117) та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110150/2019/00417 від 20.06.2019р; UA 110150/2019/00432 від 01.07.2019р; UA 110150/2019/00621 від 15.10.2019р (а.с. 22-24, 76-81, 119-123).

В обґрунтування вказаних рішень про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та зазначили обставини, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування полягають у наступному: договірні стосунки між перевізником та експедитором не підтверджено; прейскурант (прайс-лист) виданий не виробником товару, а продавцем за контрактом; заявки на транспортні послуги не відповідають вимогам Договорів про надання транспортно-експедиційних послуг.

Позивач не погодившись із вказаними рішеннями Відповідача щодо коригування митної вартості товарів та відмови в митному оформлені випуску товарів звернувся до суду із позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч.3 ст.53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст.54, ст.58 МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 МК України.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду в подібних правовідносинах, викладений в постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі № 815/2501/18, від 20.02.2018 в справі №809/1884/16, від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Як вбачається з рішень про коригування митної вартості товарів UA 110150/2019/200111/1 від 20.06.2019року, UA 110150/2019/200121/1 від 01.07.2019; UA 110150/2019/200212/1 від 15.10.2019 року, відповідачем відмовлено у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів та застосовано другорядний метод за ціною договору подібних (аналогічних) товарі посилаючись, зокрема, на наступне

- у наданому до митного оформлення комерційному рахунку відсутнє посилання на основний документ, відповідно до якого сформована оцінювана партія товару - додаткова угода № 3 від 13.06.2019року, № 4 від 20.06.2019 року, № 5 від 09.10.2019 року;

- наданий декларантом фітосанітарний сертифікат без перекладу, що не відповідає вимогам статті 254 МКУ;

відповідно до умов специфікації №3 від 13.06.2019, умови поставки оцінюваної партії товарів FСА Ваrendrесht (NL). Згідно ДМВ декларантом заявлені витрати на транспортування - 24580,45 грн; згідно умов специфікації №4 від 20.06.2019, умови поставки оцінюваної партії товарів FСА Ваrendrесht (NL). Згідно ДМВ декларантом заявлені витрати на транспортування - 38395,97 грн.;

- до митного оформлення надано договір на перевезення оцінюваних товарів від 15.06.2017 №267, який укладено між ТОВ «ОМЕГА» та ТОВ «Фортуна Плюс». Проте, відповідно до товаротранспортної накладної від 10.10.2019 №Q3/2019/32026139, безпосереднім перевізником є ПП «ТранскомАльянс». Договірні відносини між експедитором та перевізником не підтверджено.

Так, відповідно до п.1.2 Контракту №F/141 від від 17.04.2019 року укладеного між ТОВ «Омега» та «HARS & HAGEBAUER BV», (далі за текстом - Контракт) товар, що поставляється, має бути поставлений партіями у повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.3 Контракту сторони погодили, що найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі інвойсу, виставленого продавцем покупцеві на кожну окрему партію товару.

Необхідно зазначити, що у комерційних рахунках (інвойсах) є посилання на Контракт, а отже і на його невід`ємну частину специфікацію. Дані вказані в комерційних рахунках (інвойсах) повністю співпадають з даними зазначеними у специфікаціях і у повній мірі дають можливість визначити числове значення митної вартості товару.

Згідно ст.254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відповідно до вимог ст.53 Митного Кодексу України міжнародний фітосанітарний сертифікат не є обов`язковим документом для визначення митної вартості, отже відсутність перекладу цього документу жодним чином не може вплинути на визначення митної вартості товару.

Наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.12 року встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3. калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до п.3.1. договору про надання транспортно-експедиційних послуг №11/06/2019 від 11.06.2019 року; договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року; договору про надання транспортно-експедиційних послуг №267 від 15.06.2017 року, вид, об`єм, строки вартість послуг перевізника визначаються для кожного окремого перевезення у відповідності до узгоджених заявок клієнта, що регламентуються цим Договором або в Додатках до нього (додаткових угодах, тощо). Узгоджені Заявки являють собою домовленість сторін стосовно істотних умов перевезення вантажу клієнта у рамках цього Договору, за умови належного оформлення (містять підписи уповноважених представників сторін і печатки сторін), є його невід`ємною частиною.

У заявках на перевезення №ХК -1/2019; №SHG-6/2019; №FР-1/2019, наданих до митних декларацій чітко вбачається, що погоджено виключно «міжнародне перевезення та експедирування рефрижераторним автотранспортом за маршрутом: м. Барендрехт, Голландія - м. Дніпро, Україна» без надання будь-яких інших послуг, передбачених п.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №11/06/2019 від 11.06.2019 року; договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року; договору про надання транспортно-експедиційних послуг №267 від 15.06.2017 року на які посилається Дніпропетровська митниця ДФС України.

Відповідно до умов п.5.4. договору про надання транспортно-експедиційних послуг №11/06/2019 від 11.06.2019 року; договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року; договору про надання транспортно-експедиційних послуг №267 від 15.06.2017 року, розрахунок за перевезення мав здійснитися після подання митних декларацій, тому відповідно до вимог Наказу №599 та ст.53 Митного кодексу України, на підтвердження вартості перевезення до всіх митних декларацій було надано: рахунки-фактури, заявки на перевезення, договір на транспортування №240119 від 24.01.2019, товарно-транспортну накладну (СМR).

Відповідно до п.5.6. договору про надання транспортно-експедиційних послуг №11/06/2019 від 11.06.2019 року; договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року; договору про надання транспортно-експедиційних послуг №267 від 15.06.2017 року вартість транспортно-експедиційного обслуговування визначається в заявках і включає в себе оплату послуг перевізника, а також витрати, понесені перевізником на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання його зобов`язань, також інші витрати перевізника, що мали місце в процесі виконання цього Договору і передбачені ним.

Таким чином, позивачем надано усі документи, що підтверджують транспорті витрати та необхідні і достатні для визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу.

Згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що 19.06.2019 року до митного оформлення була подана митна декларація № 110150/2019/227102/001 до якої винесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA 110150/2019/200111/1 від 20.06.2019 року. За ст.55 Митного кодексу України було подано митну декларацію № UA110150/2019/227382 від 20.06.2019 року до якої було серед інших документів долучено інвойс №249554 від 13.06.2019 року на загальну суму митної вартості 14 040 євро. На виконання вимог контракту згідно свіфта від 19.06.2019 року сплачено 14 040 евро. (а.с. 245)

Із матеріалів справи вбачається, що у рамках Контракту також було поставлено товар на загальну суму 18 503 євро. До митного оформлення було подано митну декларацію № UA 110150/2019/225136 від 03.06.2019 року до якої було серед інших документів долучено інвойс №249219 від 28.05.2019. Товар оплачено згідно свіфта від 03.06.2019 року. Після отримання товару було підписано кредит ноту, а саме інвойс №249663 від 17.06.2019 року на загальну суму -856 евро та кредит ноту, а саме інвойс №254858 від 17.06.2019 року на загальну суму - 4 евро (а.с. 251, 252).

01.07.2019 року до митного оформлення подана митна декларація № UA 110150/2019/228598/001 до якої винесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA 110150/2019/200121/1 від 01.07.2019 року. За ст.55 Митного кодексу України було подано митну декларацію № UA 110150/2019/228751 від 02.07.2019 року до якої було серед інших документів долучено інвойс №249738 від 20.06.2019 року на загальну суму митної вартості 10 373 евро. На виконання вимог контракту згідно свіфта від 27.06.2019 року сплачено 9 513 евро. Таким чином, з урахуванням кредит ноти, а саме інвойсу №249663 від 17.06.2019 року на загальну суму -856 евро та кредит ноти, а саме інвойсу №254858 від 17.06.2019 року на загальну суму -4 евро покупець у повному обсязі розрахувався за товар. Після отримання товару було підписано кредит ноту, а саме інвойс №250035 від 05.07.2019 року на загальну суму - 4 349, 52 евро (а.с. 254).

15.10.2019 року до митного оформлення подана митна декларація № UA 110150/2019/243013/001 до якої винесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA 110150/2019/200212/1 від 15.10.2019 року. За ст.55 Митного кодексу України було подано митну декларацію № UA 110150/2019/243071 від 16.10.2019 року до якої було долучено, зокрема, інвойс №251763 від 09.10.2019 року на загальну суму митної вартості 8 934, 45 евро.

На виконання вимог контракту згідно свіфта від 16.10.2019 року сплачено 4 584, 93 евро. Таким чином, з урахуванням кредит ноти, а саме інвойсу №250035 від 05.07.2019 року на загальну суму -4 349, 52 евро позивач у повному обсязі розрахувався за товар за ціною, яка визначена контрактом.

Суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.

Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16, від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України: UA110150/2019/200111/1 від 20.06.2019 року; UA 110150/2019/200121/1 від 01.07.2019року; UA 110150/2019/200212/1 від 15.10.2019року є необґрунтованими, прийнятим без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, прийнятим з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а отже підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" сплачений судовий збір у сумі 2060,24 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2990124807 від 10.12.2019 року.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 77-78, 241 - 246, 250, 255, 295Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України № UA110150/2019/200111/1 від 20.06.2019 року; № UA110150/2019/200121/1 від 01.07.2019 року; № UA110150/2019/200212/1 від 15.10.2019 року.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43350935) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (ЄДРПОУ - 30982361) судовий збір у розмірі 2060,24 (дві тисячи шістдесят гривень )грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев