Рішення № 87855494, 25.02.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"25" лютого 2020 р.

Справа №642/2428/19

Провадження №2/642/42/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Бородіної О.В.,

з участю секретаря - Добронос Д.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -

встановив:

09 квітня 2019 року Комунальне підприємство «Жовтневе трамвайне депо» звернулись до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої перешкоджанням рухові трамваїв.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 26.06.2018 року о 08 год. 45 хв. на вул. Полтавський шлях, біля будинку №83 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Хюндай Туксон,д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Фольксваген Поло, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 04.10.2018 року справу відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Дії ОСОБА_1 спричинила затримку в русі електротранспорту на маршруті №3, а саме відповідачем було створено перешкоду для руху трамвая на проїзній частині дороги (трамвайні колії), що не дозволило проїхати трамваям. Трамвайні вагони на маршруті № 3 простоювали 26.06.2018 року з 08 год. 45 хв. до 11 год. 00 хв., а саме через дорожньо-транспортну пригоду, спричинену відповідачем, про що складено акт про перерву руху трамваїв від 26.06.2018 року, складеним начальником відділу безпеки руху Шкодою С.А. за участю представника поліції Горобця Р. М.

У зв`язку з простоєм трамвайних вагонів від тимчасового перешкоджання руху на маршруті № 3 КП Жовтневе трамвайне депо» були задані збитки, що складаються з втрат від вимушеного простою, а саме витрат виручки за відповідний час роботи рухомого складу, розмір спричиненої шкоди розраховано у сумі 14923,18 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.04.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що його вина у скоєнні ДТП яка сталася 26.06.2018 року на АДРЕСА_1 не встановлена, а справу відносно нього за ст.. 124 КУпАП закрито на підставі ст.. 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Крутько Т.М у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, матеріали про адміністративне правопорушення , приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2018 року о 08 год. 45 хв. на вул. Полтавський шлях, біля будинку №83 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Хюндай Туксон,д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Фольксваген Поло, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

11.07.2018 року за результатами перевірки матеріалу дорожньо-транспортної пригоди ЄО Холодногірського ВП № 13000 від 26.06.2018 року складено Висновок , відповідно до якого встановлено, що 26.06.2018 року о 08 год. 45 хв. на вул. Полтавський шлях -вул. Рилєєва в м. Харкові водій автомобіля Хюндай д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1, продовжив рух, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та мав перевагу у русі. Транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Внаслідок ДТП постраждали та були доставлені до ХМКЛШНМД ім. Мещанінова водій та пасажири автомобіля Фольксваген, кожному з яких поставлено діагноз.

Та було встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення п.п. 16.11.ПДРУ водієм ОСОБА_1 , згідно якого - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку подальшого руху.

Вирішено матеріал ДТП та протокол про адміністративне правопорушення направити до суду для притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 04.10.2018 року справу відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст.. 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказана постанова набрала законної сили та відповідачем не оскаржувалась.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першоїстатті 247 КУпАП- через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихстаттею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18 та від 07 грудня 2018 року у справі №910/18319/16.

Також суду не було надано належних доказів встановлення вини водія ОСОБА_2 у вчинені вказаної ДТП.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про те, що шкода завдана позивачу з вини відповідача.

Судом також встановлено, що внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди зупинився рух трамваїв КП «Жовтневе трамвайне депо» на маршруті №3, тривалістю з 08 год. 45 хв. до 11 год. 00 хв., про що складено акт про перерву руху трамваїв від 26.06.2018 року, начальником відділу безпеки руху Шкодою С.А. за участю представника поліції Горобця Р.М, та який в тому числі підписано водієм ОСОБА_1 .

Згідно із розрахунками втрат від простою трамвайних вагонів по маршруту №3 через перешкоджання руху 26.06.2018 року, позивач зазнав збитків в розмірі 14923,18 грн.

Даний розрахунок здійснено позивачем відповідно до Методичних рекомендацій щодо визначення втрат підприємств міського електричного транспорту у випадках тимчасового закриття або перешкоджання рухові трамваїв чи тролейбусів, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 490 від 31.12.2010 року, який не спростований та приймається судом до уваги як доказ понесеної позивачем шкоди.

Пунктом 2 Методичних рекомендацій визначено, що втрати перевізника від тимчасового закриття або перешкоджання рухові на визначених договором про організацію надання транспортних послуг маршрутах та від пошкоджень об`єктів міського електричного транспорту розраховуються, в тому числі, у випадку зменшення фактичного обсягу транспортної роботи через перешкоджання рухові за маршрутом (маршрутами) іншими транспортними засобами, власниками яких є юридичні або фізичні особи.

Втрати від тимчасової затримки руху на маршрутах міського електричного транспорту з незалежних від перевізника причин можуть визначатися шляхом розрахунку показників зміни обсягів транспортної роботи перевізника (базовий метод) або за показниками часу вимушеного простою і виручки за годину роботи рухомого складу (альтернативний метод) (п.2.1. Методичних рекомендацій).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України «Про міський електричний транспорт» встановлено, що міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів. Маршрут (лінія) - напрямок руху трамвая, тролейбуса (поїзда метрополітену, швидкісного трамвая) за встановленим розкладом між визначеними та відповідно обладнаними пунктами на зупинках.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про міський електричний транспорт» тимчасове припинення або обмеження надання транспортних послуг може застосовуватись у випадках, передбачених Правилами дорожнього руху.

Стаття 13 Закону України «Про міський електричний транспорт» встановлює право перевізника вимагати відшкодування втрат за тимчасове закриття або перешкоджання рухові.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1,2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача та його вина в скоєнні ДТП, а також причинний зв`язок між наявною шкодою і протиправними діями заподіювача є доведеними.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем його права, внаслідок чого позивачу було заподіяно матеріальну шкоду, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (і.н. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37765988, р/р НОМЕР_4 в ПАТ "Альфа-Банк у м. Києві, МФО 300346, адреса: 61157, м. Харків, вул. Москалівська, 199-а) суму матеріальної шкоди у розмірі 14923 грн. 18 коп. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три грн. 18 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (і.н. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Жовтневе трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37765988, р/р НОМЕР_4 в ПАТ "Альфа-Банк у м. Києві, МФО 300346, адреса: 61157, м. Харків, вул. Москалівська, 199-а) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.02.2020 року.

Суддя О.В.Бородіна