Рішення № 8785517, 24.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.03.10 р. Справа № 22/39

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 13509917,

про стягнення 291325,55 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2, виданий 402 ВВС УМВС України в Кіровоградській області 26.02.1997р.

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 291325,55 грн., у тому числі 174 199,99 грн. основного боргу, 11875,61 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару, 67164,74 грн. неустойки у розмірі 30% від вартості поставленого товару, 31 042,75 грн. інфляційних витрат та 7 042,46 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором поставки №10/12-1 від 10.12.2007р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій, а також на договір про відступлення права вимоги №28/04 від 28.10.2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки №10/12-1 від 10.12.2007р.; рахунку-фактуру №СФ-0000729 від 29.10.2008р.; листа №748 від 30.10.2008р.; видаткової накладної №РН-0000460 від 30.10.2008р.; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №26 від 30.10.2008р.; договору про відступлення права вимоги №28/04 від 28.10.2009р.; повідомлення про відступлення права вимоги №б/н від 28.10.2009р. з доказами відправлення його Відповідачу цінним листом з описом; вимогу №16/04 від 16.11.2009 р. з доказами відправлення її цінним листом з описом Відповідачу, а також підтвердження отримання даного листа останнім; письмову відповідь Відповідача за №761 від 04.12.2009 р. на вимогу Позивача; платіжне доручення №174 від 25.03.2009р. та платіжне доручення №50 від 03.03.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч.2 ст.516, ст.ст.526, 617, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 5, 6, 7, 12, 15, 44, 49, 54, ч.1 ст.58, ст.ст.66-67 Господарського процесуального кодексу України.

17.03.2010р. та 23.03.2010р. Позивачем надані пояснення у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (лист №12/01 від 09.03.2010р. та №17/03 від 17.03.2010р.), за змістом яких останній вказує на відсутність специфікацій до договору №10/12-1 від 10.12.2007р., оскільки умовами даного правочину передбачено, що товар, який повинен бути поставлений, може бути також обумовлений у накладних на нього. Відповідна накладна міститься у матеріалах справи. Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначив, що грошові кошти згідно платіжного доручення №176 від 14.09.2009р. у сумі 30000,00 грн., які визначені Відповідачем у листі №761 від 04.12.2009р. як сплата у рахунок наявної заборгованості, Постачальнику не поступали. Окрім цього, зі змісту представлених пояснень вбачається невідповідність коду ЄДРПОУ підприємства та розрахункового рахунку у платіжному дорученні №176 дійсним реквізитам Постачальника.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також надав довідку Донецького РУ ПАО КБ „ПриватБанк” від 24.03.2010р. у підтвердження доводів, викладених у поясненнях (лист №17/03 від 17.03.2010р.)

Представник Відповідача у судове засідання не зявився, витребувані судом документи не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана в позовній заяві, зазначена у документах, підписаних останнім, суд дійшов висновку, що він повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

10.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Гермес” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром” (Покупець) укладений договір поставки №10/12-1, строком дії у відповідності до п.8.1 договору до 31.12.2008р.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Постачальник зобовязується у порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Відповідача (Покупця) товар, визначений у п.1.2 даного договору, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому правочині, прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п.1.2 зазначеного договору поставки, кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у накладних на товар або в специфікації до договору.

Пунктами 2.1, 3.1, 3.2 договору №10/12-1 від 10.12.2007р. встановлені умови поставки товару, згідно з якими: Постачальник відвантажує продукцію Покупцю за цінами, що визначені його чинним прейскурантами та містяться у накладних на товар або специфікації до договору (п.2.1); поставка здійснюється на умовах EXW «Франко завод» відповідно до правил Інкотермс у редакції 2000р. (п.3.2); перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент отримання товару (п.3.2).

Приймаючи до уваги приписи п.п.1.2, 2.1 договору, сторони обумовили можливість узгодження товару, що повинен бути поставлений у межах договору №10/12-1 та його ціни шляхом підписання первинної документації або специфікації.

Листом №748 від 30.10.2008р. Відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Гермес» з проханням здійснити йому відвантаження листового металопрокату (лист г/к ст 09Г2С 2мм 33 тн; лист г/к ст 3 25 мм 3-4 тн; лист г/к ст 09Г2С 30 мм 5-6 тн) у відповідності до умов договору поставки №10/12-1 від 10.10.2007р. При цьому, цим документом було гарантовано оплату згідно рахунку №СФ-0000729 від 29.10.2008р., а також транспортні послуги до 12.11.2008р.

Матеріали справи містять рахунок фактуру №СФ-0000729 від 29.10.2008р. на здійснення оплати визначеного вище товару у сумі 223882,45 грн.

За змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000460 від 30.10.2008р., що містить посилання на рахунокфактуру №СФ-0000729 від 29.10.2008р. як правову підставу поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Гермес» передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» прийнято лист г/к ст 09Г2С 2мм 33 тн; лист г/к ст 3 25 мм 3-4 тн; лист г/к ст 09Г2С 30 мм 5-6 тн на загальну суму 223 882,45 грн., що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах.

Повноваження особи, яка представляла Покупця, підтверджуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей від Продавця №26 від 30.10.2008р. При цьому, у якості призначення видачі даної довіреності визначено отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Гермес” цінностей за рахунком №СФ-0000729 від 29.10.2009р. та договором №10/12-1 від 10.10.2007р.

Отже, дослідивши викладені обставини, виходячи з системного аналізу наведених норм та враховуючи п.п.1.2, 2.1 договору №10/12-1 від 10.12.2007р., суд дійшов висновку, що надана Позивачем накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім саме у межах зазначеного договору.

Враховуючи наведене, обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи п.3.2 договору №10/12-1 від 10.12.2007р. та дату поставки товару за первинними документами, право власності на товар поставлений за накладною №РН-0000460 набуте Відповідачем 30.10.2008р.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку на поточний рахунок Постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання.

За викладених обставин, обовязок щодо оплати отриманого у власність товару за накладною №РН-0000460 від 30.10.2008р. у розмірі 223 882,45 грн. повинен був бути виконаним Відповідачем у строк не пізніше 06.11.2008р.

Як вказує Позивач, Відповідачем частково сплачена сума боргу у розмірі 49682,46грн., проте, в подальшому оплата отриманого товару не здійснювалась.

Отже, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником на загальну суму 174199,99 грн. не виконане.

Вище перелічені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

28.10.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Гермес” (Первісний кредитор) з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №28/04. За змістом зазначеної угоди Первісним кредитором передане, а Новим кредитором набуте право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром” належного виконання договору №10/12-1 від 10.12.2007р., погашення заборгованості у розмірі 223882,45 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0000460 від 30.10.2008р., стягнення заборгованості за прострочення платежу, інфляційних витрат, 3% річних та неустойки за неоплату вартості товару за зазначеним договором.

Відповідно до п.1.3 договору №28/04 від 28.10.2009р., вищевказані права та обовязки переходять до Нового кредитора у тому ж обємі та на тих же умовах, які існували до укладення цього договору.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений, зокрема, у разі передачі ним своїх прав іншій особі за правовими діями (цесія).

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

Дослідивши укладений договір про відступлення права вимоги №28/04 від 28.10.02009р., суд дійшов висновку, що він не суперечать діючому законодавству і повністю відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2.2 договору №28/04 від 28.10.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Гермес” зобов”язано не пізніше десяти днів з моменту підписання даного договору сповістити Відповідача про уступку права вимоги.

На виконання вищевказаних умов договору та ст.516 Цивільного кодексу України Відповідач був повідомлений про укладення та умови правочину про відступлення права вимоги листом №б/н від 28.10.2009р., направлення якого Товариству з обмеженою відповідальністю „Багатопрофіьне підприємство „Азовмашпром” підтверджується фіскальним чеком №078 від 28.10.2009р. та описом вкладення документів, що відправляються цінним листом, відтиском печатки поштового відділення із визначенням дати 28.10.2009р.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 листом №16/04 від 16.11.2009р. направлено Відповідачу вимогу про оплату вартості товару у сумі 223882,45 грн., сплату пені у розмірі 51296,69 грн., неустойки у сумі 67164,74 грн., інфляційних витрат у розмірі 33679,75 грн. та 68,82 грн. 3% річних. Як доказ відправлення даного листа, у матеріалах справи міститься фіскальний чек та опис вкладення документів до цінного листа від 16.11.2009р., який скріплений печаткою поштового відділення із зазначенням дати 16.11.2009р. Одночасно, Позивачем представлено суду у якості підтвердження отримання Відповідачем такої вимоги повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого останнім лист №16/04 від 16.11.2009р. одержано 23.11.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на вимогу Позивача Відповідач надіслав лист №761 від 04.12.2009р., за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром” підтверджує факт укладання договору №10/12-1 від 10.12.2007р. та отримання товару у межах укладеного правочину уповноваженим представником 30.10.2008р. При цьому, звертає увагу на те, що за отриманий ним товар була здійснена часткова оплата на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Гермес” 03.03.2009р. у сумі 23882, 45 грн., 25.03.2009р. у сумі 20000,00 грн. та 14.09.2009р. у сумі 30000,00 грн. Також Відповідач у даному листі посилається на ч.2 ст.517 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник має право не виконувати власного зобовязання новому кредитору до надання боржнику доказу переходу до нового кредитора прав у зобовязанні. Враховуючи наведене, у звязку з тим, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром” не представлено акта приймання-передачі прав, який підтверджує факт виконання договору про відступлення права вимоги №28/04 від 28.10.2009р., останній не вважає доведеним факт переходу права власності за договором поставки №10/12-1 від 10.12.2007р., отже має право не виконувати перед Позивачем зобовязання за даним договором, наслідком чого є відмова у задоволенні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Відповідно до приписів ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правові дії відносно заміни кредитора у зобовязані, що виникли на підставі правових дій, які підлягають державній реєстрації, повинні бути зареєстровані у порядку, передбаченому для реєстрації такого правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України врегульований порядок заміни кредитора у зобов'язанні. Згідно з нею, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 даної норми права також встановлено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Крім того, відповідно до приписів ч.1 ст.517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Частиною 2 ст.517 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно з ч.2 ст.518 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первинного кредитора на момент предявлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав своє зобовязання до предявлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Отже, з наведених норм Цивільного кодексу України вбачається визначення законом форми та порядку заміни кредитора у зобовязанні, а також наслідки такої заміни.

Одночасно, зі змісту наведеного слідує висновок щодо обовязкового укладення правочину стосовно відступлення права вимоги у письмовій формі та письмового повідомлення боржника про здійснення даних правових дій.

Проте, як вбачається з вищезазначеного, діючим законодавством України не передбачено укладання між первісним та новим кредиторами акту приймання-передачі відступлених прав.

З огляду на фактичні обставини справи, досліджені судом, угода про відступлення права вимоги укладена у письмовій формі, а також є наявним доказ повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром” про передання на підставі договору №28/04 від 28.10.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Гермес” Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у повному обсязі права вимоги виконання зобовязань, що виникли на підставі договору поставки №10/12-1 від 10.12.2007р. і сплати штрафних санкцій, визначених ним та діючим законодавством.

Враховуючи дане, суд дійшов висновку про належне вчинення правочину щодо правових дій з відступлення права вимоги за договором поставки №10/12-1 від 10.12.2007р. Позивачу, а також набуття такого права останнім. Наслідком цього є виникнення зобовязання у Відповідача перед Позивачем, передбаченого ст.ст., 509, 525 та 526 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено раніше, п.п.1.2, 1.3 договору про відступлення права вимоги №28/04 від 28.10.2009р. визначено, що Позивач займає місце Первісного кредитора в зобовязанні, яке виникло з договору №10/12-1 від 10.12.2007р.

Дослідивши наведені норми матеріального права та обставини справи, обсяг прав, який набув Позивач за договором відступлення права вимоги - це сума заборгованості у розмірі 223882,45 грн., право на стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат. Тобто, Позивач отримав право вимагати виплати суми основного боргу та штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, що існували також на момент підписання договору цесії.

Матеріали справи містять платіжні доручення №174 від 25.03.2009р. на суму 20000,00 грн., №50 від 03.03.2009р. на суму 29682,46 грн. та №176 від 14.09.2009р. на суму 30000,00 грн. як підтвердження часткової оплати Відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Гермес” товару отриманого на підставі видаткової накладної №РН-0000460 від 30.10.2008р. у межах спірного договору.

При цьому, у платіжному дорученні №176 від 14.09.2009р. міститься код ЄДРПОУ отримувача платежу №35933460, що не є кодом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Гермес”. Окрім цього, рахунок на який здійснюється перерахування коштів за даним дорученням визначений за №26000060005758 у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк „ПриватБанк”, МФО 305299.

За змістом п.2.2 договору поставки №10/12-1 від 10.12.2007р. розрахунки за товар здійснюються у безготівковому порядку на поточний рахунок Постачальника, який зазначен у р.10 вказаного договору. Це рахунок №2600632073 у АППБ „Аваль”, МФО 380805. При цьому, саме на нього є посилання у рахунку-фактурі №СФ-0000729 від 29.10.2008р. та видатковій накладній №РН-0000460 від 30.10.2008р.

Отже, приймаючи до уваги наведене, оплата товару повинна бути здійснена за банківськими реквізитами, встановленими сторонами в укладеному правочині, та, що відображені у розрахунковій і первинній документації.

За викладених обставин та враховуючи довідку №б/н від 24.03.2010р., видану структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк”, суд не приймає як доказ здійснення оплати в розмірі 30000,00грн. поставленого Відповідачу товару у межах договору поставки №10/12-1 від 10.12.2007р.

Одночасно, згідно відомостей, які містить довідка, видана Публічним акціонерним товариством Комерційний банк „ПриватБанк”, з січня 2007р. по теперішній час відкритих рахунків в їх банківській установі Товариство з обмеженою відповідальністю „Інноваційна компанія „Гермес” не має.

Як вбачається з пояснень (лист №17/03 від 17.03.2010р.), Позивачем при поданні позовної заяви щодо стягнення заборгованості за договором №10/12-1 від 10.12.2007р. враховані сплати, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром” на підставі платіжних доручень №174 від 25.03.2009р. на суму 20000,00 грн. та №50 від 03.03.2009р. на суму 29682,46 грн., що загалом становить 49682,46 грн.

Таким чином, як вже було зазначено вище, є наявним факт невиконання Відповідачем зобовязання зі сплати вартості поставленого товару на підставі накладної №РН-0000460 від 30.10.2008р. у межах договору поставки №10/12-1 від 10.12.2007р. у розмірі 174199,99 грн.

Згідно п.6.4 договору №10/12-1 від 10.12.2007р., за прострочення платежу встановлена пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від несплаченої суми, що відповідає Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до п.6.7 укладеного правочину, у випадку несплати вартості товару протягом 10 днів з моменту обумовленого строку оплати на Відповідача покладено обовязок сплати неустойки у розмірі 30% від вартості товару.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України прострочення Відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум.

З огляду на наведене, Позивачем нарахована сума 3% річних з простроченої суми у розмірі 7042,46 грн., інфляційні витрати у розмірі 31042,75 грн., неустойка 30% у розмірі 67164,74 грн. та пеня за договором у сумі 11875,61 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних витрат та штрафних санкцій у сумі, визначеній Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

З огляду на наведене, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості загальною сумою 291325,55 грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Крім того, позов повністю доведений Позивачем та обгрунтований матеріалами справи. За викладених обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром” зазначеної суми.

Клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на поточні рахунки і майно Відповідача у сумі заявлених позовних вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачеві.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На підставі викладеного, суд вважає не доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на поточні рахунки та майно Відповідача у сумі заявлених позовних вимог, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому субєкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову має бути відхилено судом через його доказову та правову безпідставність.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 291325,55 грн., у тому числі 174 199,99 грн. основного боргу, 11875,61 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару, 67164,74 грн. неустойки у розмірі 30% від вартості поставленого товару, 31 042,75 грн. інфляційних витрат та 7 042,46 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром” (87523, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Монтажна, 5, ЄДРПОУ 13509917, р/р26007301002051 у Донецькій філії ВТБ Банк, МФО 335571) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25025, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/рНОМЕР_3у ПАТ КБ „ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 305299) 291325,55 грн., у тому числі 174 199,99 грн. основного боргу, 11875,61 грн. пені, 67164,74 грн. неустойки у розмірі 30%, 31 042,75 грн. інфляційних витрат та 7 042,46 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Азовмашпром” (87523, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Монтажна, 5, ЄДРПОУ 13509917, р/р26007301002051 у Донецькій філії ВТБ Банк, МФО 335571) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25025, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/рНОМЕР_3 у ПАТ КБ „ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 305299) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 2915,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 24.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя