Рішення № 87855135, 17.02.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/18509/15-ц

н/п 2/953/12/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,

при секретарі - Медевєвої Я.А.,

відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання положень договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом, який в ході судового розгляду було уточнено, та яким просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 55907,31 дол. США, що складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 10337, 86 доларов США, відсотків за період з 22.10.2012 року по 15.10.2015 року в розмірі 1749, 15 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 22.10.2012 року по 15.10.2015 року в розмірі 111, 72 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором за період з 22.10.2014 року по 15.10.2015 року в розмірі 6587, 31 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 18.05.2006 року було укладено кредитний договір № HAEEAU12180002. Відповідно до умов вказаного договору ПАТ КБ «Приват Банк» зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 17180,00 дол. США на термін до 17.05.2013 р., а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в поряду, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку:щомісячнов період сплати, відповідач повинен був надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач посилається на те, що свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит в розмірі 17180,00 дол. США. В порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 15.10.2015 року за нею утворилася заборгованість в розмірі 55907,31 дол. США. Посилається на те, що в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором № HAEEAU12180002 між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки. Відповідно до умов договору поруки, а саме п. 5, позивачем було направлено на адресу відповідача ОСОБА_1 письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором № HAEEAU12180002. Посилаються на те, що відповідно до п. 6 договору поруки, поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання. Вимога, що була пред`явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, залишена без задоволення.

ОСОБА_1 надав до суду зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання положень договору недійсним.

Відповідно до якого просить відмовити в задоволені первісного позову у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя, пункт 4.1. кредитного договору № № HAEEAU12180002 від 18.05.2006 р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приват Банк», визнати недійсним. Посилається на те, що непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням. У кредитному договорі строк виконання основного зобов`язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 17.05.2013 року. За таких обставин, право банку пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повергнення кредиту, починаючи з 17.05.2013 року протягом наступних шести місяців. Посилається на те, що у змісті кредитного договору № HAEEAU12180002 від 18.05.2006 р. міститься пункт 4.1., який передбачає наступне: «При порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3. даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 1,00 % від суми простроченого платежу, але не менше ніж 1 гривні за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати». Таким чином, розмір неустойки - пені, встановлений у кредитному договорі № HAEEAU12180002 від 18.05.2006 року складає: 1%*360 днів=360% річних. В той самий час пунктом 4.2. кредитного договору встановлено, що: «У випадку невиконання банком зобов`язань по видачі кредиту згідно з п. 2.1.1. даного договору за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.7. даного договору, банк сплачує позичальникові пеню в розмірі 0,1 % від несвоєчасно виданої суми кредиту за кожен день прострочення виконання даного зобов`язання (за винятком випадків, передбачених п. 2.3.6. даного договору). Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати». Таким чином, розмір неустойки - пені, встановлений для банку складає: 0,1%*360 днів = 36% річних. Посилається на те, що п. 4.1. кредитного договору є таким, що порушує права споживачів й одночасно суперечить ЦК України, а тому, просить визнати його недійсним.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2015 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.12.2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2016 року задоволення клопотання позивача по зустрічному позову про витребування доказів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2016 року задоволення клопотання позивача по зустрічному позову про витребування доказів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2017 року поновлено судовий розгляд цивільної справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2017 року цивільну справу прийнято до провадження судді Ніколаєнко І.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2017 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Надала до суду додаткові пояснення, відповідно до яких посилалась на те, що ОСОБА_2 добровільно уповноважила ПАТ КБ «Приват Банк» з усіх питань щодо реалізації її автомобіля. Банком, у відповідності до чинного законодавства, було проведено незалежну оцінку та реалізацію вказаного транспортного засобу, а грошові кошти, отримані від його реалізації, були зараховані в погашення заборгованості. Зарахування грошових коштів відображено в розрахунку заборгованості. ОСОБА_2 вже зверталась до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним з огляду на порушення ЗУ «Про захист прав споживача», в задоволенні якого їй відмовлено. Крім того, в разі незгоди відповідача з умовами кредитного договору відповідач міг скористатись своїм правом та відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту. Нарахування пені у розмірі 0,15% здійснюється лише на суму несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожен день прострочення, а не на загальну суму виданого кредиту.

З приводу застосування до вимог строку позовної давності зазначає про те що ПАТ КБ «Приват Банк» заявлено позов про стягнення всієї суми заборгованості за кредитом, а не стягнення заборгованості по чергових платежах. Крім того, банком неодноразово пред`являлись вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, що перериває строк позовної давності. Крім того, згідно з розрахунку заборгованості вбачається, що ще 20.07.2009 р. відповідачем вносились суми на погашення заборгованості по відсотках 14,93 дол. США та пені 2,71 дол. США. Крім того, 17.07.2014 р. внесена сума оплати по відсотках 2773,11 дол. США.

В задоволені зустрічного позову просила відмовити, посилалась на те, що при укладення кредитного договору сторони в добровільній формі досягли згоди стосовно всіх умов договору. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. В разі незгоди з умовами кредитного договору споживач міг скористатись своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживача», відповідно до якого споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Зазначає про те, що позивач ОСОБА_1 , підписуючи договір поруки, поручився за виконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору. Позивачем за зустрічним позовом не взято до уваги той факт, що нарахування пені здійснюється лише на суму несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожен день прострочення, а не на загальну суму виданого кредиту. В свою чергу, у випадку порушення банком обов`язку щодо надання позичальник кредиту, банк сплачує пеню в розмірі 0,1 від всієї суми несвоєчасно виданої суми кредиту. Крім того, банком з 27.05.2010 р. було зменшено розмір пені за порушення зобов`язань позичальником до 0,15%. Таким чином, посилаються на те, що дисбаланс прав та обов`язків сторін, за кредитним договором відсутній. Таким чином, інтереси ОСОБА_1 не порушені. Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність всіх необхідних умов для визнання недійсним окремого положення кредитного договору. Крім того, так як кредитний договір і договір поруки були укладені ще 18.05.2006 року, і з цього часу позивачу були відомі усі істотні умови договору, ним було пропущено строк позовної давності.

Відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2 первісний позов не визнала, в його задоволені просила відмовити. Зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити. Відповідно до наявних в матеріалах справи заперечень на позовну заяву посилається на те, що з позовом не згодна, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з тих підстав, що. Так, 01.11.2013 року з метою позасудового врегулювання і погашення виниклої заборгованості за кредитним договором вона передала в добровільному порядку, відповідно до вимог ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» автомобіль Daewoo Lanos, та видала довіреність на право ПАТ КБ «Приват Банк» бути моїм представником, при вирішенні питань відчуження (продажу) автомобіля. Зазначає про те, що після цього неодноразово зверталась до банку з проханням повідомити його у встановлений законом порядку, суму оціночної вартості автомобіля та умови його реалізації, але відповіді не отримала. Про факт реалізації автомобіля третій особі довідалась випадково під час чергового телефонного дзвінка. На її прохання надати інформацію про суму реалізації та її подальші дії вона не отримала ніякої інформації. Відвідавши відділення ПАТ КБ «Приват Банк» з метою отримання довідки про стан заборгованості, документ, що свідчить про факт і суму реалізації автомобіля, отримала відповідь про неможливість надати їй цієї інформації з посиланням на банківську таємницю. Посилається на порушення її прав, передбачених ст.. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зазначає про те, що до цього часу не отримувала письмового звіту про результати продажу, та суму за яку було продано автомобіль не врахована в розрахунку заборгованості. Вважає розмір пені за даним кредитним договором значно перевищує розмір основної заборгованості і виходячи х принципу добросовісності, розумності і справедливості, підлягає суттєвому зменшенню до суми, з урахуванням граничного розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня і за період встановлений діючим законодавством в 1 (один) рік. Вказує про те, що позивачем не надано суду документального підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів. В документах, доданих до позовної заяви, немає жодного первинного документу, як то меморіальний ордер, виписки з поточного рахунку, касові документи, заява на видачу готівки, платіжне доручення тощо, які б підтверджували стан розрахунків між ПАТ КБ «Приват Банк» з нею. Надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не відображають ставок та сум, які бралися за основу при розрахунках, періоду нарахування боргу з урахуванням погашених сум. Зазначає про те, що опираючись на них неможливо перевірити правильність нарахування заборгованості позивачем з тієї причини, що надані позивачем розрахунки є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не можуть визначати правові підстави для стягнення відповідних сум і слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Наданий до суду розрахунок заборгованості підписаний представником ПАТ КБ «Приват Банк» за довіреністю, який не має права підписувати бухгалтерські документи. К

Крім того, просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності щодо основної суми заборгованості за кредитом. Вказує про те, що в кредитному договорі сторони погодили строк дії договору - до моменту його виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів з 20 по 25 числа кожного місяця, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 17.05.2013 року. Так, вона перестала виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту та зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом з 26.02.2009 року, у той час як до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 22.10.2015 року, включивши до позовних вимог всю суму заборгованості. Позовна давність підлягає обрахуванню по кожному з платежів окремо. Вважає, що на день звернення до суду, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту та процентах з 22.10.2012 року по 17.05.2013 р. Стосовно платежів до вказаної дати з 26.02.2009 р. по 22.10.2012 р. просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в їх стягненні. Разом з тим, просить застосувати строк спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені, та вирішити питання про стягнення пені в межах цього строку до дати подання позову до суду. Заперечує щодо розрахунку розміру пені в іноземній валюті, посилається на невідповідність розрахунку, в цій частині, вимогам законодавства України.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_1 первісний позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити. Зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

З приводу первісного позову посилався на те, що розмір пені за вказаним кредитним договором значно перевищує розмір основної заборгованості, і виходячи з принципу добросовісності, розумності і справедливості, підлягає суттєвому зменшенню до суми, з урахуванням граничного розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня і за період, встановлений діючим законодавством України. Вважає, що позивачем не надано документального підтвердження отримання відповідачем грошових коштів, не надано жодного первинного документу, який би підтверджував стан розрахунків між ПАТ КБ «Приват Банк» та відповідачем по справі. Надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не відображають ставок та сум, які брались за основу при розрахунках, періоду нарахування боргу з урахуванням погашених сум, та опираючись на них неможливо перевірити правильність нарахування заборгованості позивачем. Надані позивачем розрахунки є відображенням розрахунків позивача і не можуть визначати правові підстави для стягення відповідних сум і слугувати відповідним доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. Позивачем, в обґрунтування позову не надано виписок по рахунку, наданий до суду розрахунок підписаний неналежною особою. Позивачем пропущено строк позовної давності щодо основної заборгованості за кредитом. Стосовно заборгованості по платежах з 26.02.2009 р. по 22.10.2012 р. просить застосувати строк позовної давності та відмовити в їх стягненні. Просить застосувати строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості також не відповідає вимогам закону в частині нарахування пені в іноземній валюті.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову, та наявність підстав для задоволення зустрічного позову виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

18.05.2006 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № HAEEAU12180002 відповідно до п. 1.1. якого банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: перерахування на відкритий у філії «Розрахунковий центр» Приват Банка м. Київ, МФО 320649, поточний рахунок № НОМЕР_1 Української автомобільної корпорації на строк до 17.05.2013 р. включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 17180,00 дол. США на наступні цілі:купівля автомобіля Daewoo Lanos - 12280,00 дол. США, а також у розмірі 4900,00 дол. США на сплату страхових платежів у в випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,13 % від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11. даного договору. Періодом сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця.

18.05.2019 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № HAEEAU12180002/1 відповідно до п. 1 якого встановлено, що предметом даного договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 18.05.2006 р. № HAEEAU12180002, згідно якого кредитор надав боржнику кредит а сумі 17180,00 дол. США, а боржник повинен виконати зобов`язання з повернення кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної лінії, в сумі 17180,00 дол. США у строк до 17.05.2013 р. включно; сплати відсотків за користування кредитом у розмір 1,00 % відсотків за місяць у період сплати з 20 по 25 число кожного місяця; щомісячного надання грошових коштів (щомісячний платіж) у період сплати у сумі 233,83 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками, комісією; сплати відсотків за користування кредитом при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту у розмірі 2,51 % відсотків за місяць від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Розраховані згідно цього договору відсотки сплачуються боржником окремо понад суми щомісячного платежу за кредитом разом із несплаченим залишком попереднього місячного платежу; сплати винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 0,13 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до умов та строків, передбачених кредитним договором. Погашення за кредитним договором здійснюється в строк 17.05.2013 р., або у строки згідно графіку погашення кредиту (додаток 1 до Кредитного договору); сплати пені в розмірі 1,00% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит вилається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Виконання зобов`язань зі сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту та комісії за користування кредиту, а також сплати інших винагород, штрафів, пень та інших платежів, відшкодувати збитки, витрати у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.

Відповідно до п. 2 договору поруки № HAEEAU12180002/1 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Приписами п. 3 договору поруки № HAEEAU12180002/1 встановлено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Крім того, п.п. 4, 5, 6 договору поруки № HAEEAU12180002/1 сторони поголи, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язань.

Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, на протязі 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору, свої зобов`язання банк перед відповідачем виконав.

Відповідно до повідомлення про відступлення, з яким ОСОБА_2 ознайомилась 26.06.2008 року, ЗАТ КБ «ПриватБанк» повідомляє її про те, що він відступив свої права вимоги за вищевказаним кредитним договором (№HAEEAU12180002) Компанії ЮАЛ («Юкрейн Авто Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі» («Ukraine Auto Loan Finance № 1 plc») [Пелліпар Хаус, 1-й поверх, Клоук Лейн 9, Лондон ЕС4R 2RU, Великобританія (Pillar House, 1st Floor, 9 Cloack Lane, London EC4R 2RU, United Kingdom]. Внаслідок такого відступлення, Компанія ЮАЛ отримала та на сьогодні має (1) всі права вимоги щодо повернення кредиту і сплати процентів та інших сум за кредитним договором, (2) всі права заставодержателя за відповідним договором застави рухомого майна, вказаним вище, і (3) всі права, що належать заставодержателю за українським законодавства щодо страхового відшкодування, що підлягає сплаті за договором (-ами) страхування автомобіля, що є предметом застави за Договором застави рухомого майна, включаючи вищезазначений Договір страхування наземного транспорту.

Зазначено про те, що відступлення права вимоги відбулось згідно з п. 2.3.10. Кредитного договору у звичайному процесі діяльності та у межах визначених законом прав ПриватБанку з метою розвитку його системи споживчого кредитування, і не призводить до жодної зміни обсягу прав і зобов`язань ані позичальника, ані страховика за кредитними документами. Зокрема, розмір платежів Позичальника залишається таким, як визначний кредитними документами /т. 2 а.с.111/.

Відповідно до копії договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14.04.2016 року, укладеного між «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі» (Ukraine Mortgage Loan Finance № 1 PLC), ПАТ КБ «Приват Банк» та «ТМФ Трасті Лімітед» (TMF TRUSTEE LIMITED) вбачається, що продавець за цим договором погоджується продати, а покупець цим погоджується купити відповідні основні іпотечні активи (п. 2.1.) договору. Сторони цим домовляються, що відповідні основі іпотечні активи продаються відповідно до переліку активів (п. 2.2.).

В додатку №1 «Перелік активів» за № 178 зазначено актив - договір № HAEEAU12180002, боржник ОСОБА_2 .

Пунктом 2.3. вказаного договору сторони погодили, що продавець та покупець цим погоджуються, відповідно до ст. 656 ЦК України, що до цього договору застосовуються положення Цивліьного кодексу України, що регулюють операції купівлі-продажу прав вимоги (відповідно, положення про відступлення прав вимоги), за винятком випадків, коли інше недвозначно передбачено в цьому договорі.

В своєму зверненні на ім"я ОСОБА_2 від 05.10.2018 року ПАТ КБ "Приват Банк" повідомляє, що за кредитним договором №HAEEAU12180002 від 18.05.2006 року відступлення права вимоги до Юкрейн Мортгейдж Лоун Файнанс № 1 Пі-Ел-Сі (попередня назва Юкрейн Авто Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі ("Ukraine Auto Loan Finance №/1 plc") не здійснювалось.

В судовому засіданні представник позивача не заперечувала вказаний факт та пояснила, що 14.04.2016 року між Юкрейн Мортгейдж Лоун Файнанс № 1 Пі-Ел-Сі (попередня назва Юкрейн Авто Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі ("Ukraine Auto Loan Finance №/1 plc") та позивачем був укладений договір зворотнього викупу (відступлення) прав вимоги, згідно якого право вимоги було повернуто до Банку /т. 2 а.с. 126-127/.

Приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Приписами ч. 3 ст. 656 ЦК України закріплено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14.04.2016 року та додатку №1 «Перелік активів» до нього, не можливо встановити, яким саме є предмет відступлення права вимоги за кредитним договором № HAEEAU12180002, боржник ОСОБА_2 . Тобто, не можливо встановити, щодо переходу якого обсягу прав вимоги за кредитним договором № HAEEAU12180002 до боржника ОСОБА_2 сторони дійшли згоди.

Договір та додаток №1 «Перелік активів» не місять розрахунку заборгованості, яка виникла за боржником ОСОБА_2 .

Відповідно до погоджених сторонами умов укладення договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14.04.2016 року вбачається, що його укладено за умовами ст. 656 ЦК України, яка містить в своєму складі відсильну норму до ст. 655 ЦК України за якою важливою умовою для укладення договору купівлі-продажу прав вимоги є не тільки передання відповідних прав вимоги або обов`язок їх передання в майбутньому, але й прийняття покупцем, чи обов`язок прийняти відповідні права вимоги в майбутньому, а також зустрічний обов`язок покупця сплатити за набуті права вимоги.

Приписами п. 3.1 договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14.04.2016 року сторони погодили, що у зв`язку з купівлею-продажем відповідних іпотечних активів покупець сплачує продавцю ціну викупу шляхом зарахування таких сум у доларах США на рахунок емітента у дату розрахунку.

Доказів на підтвердження сплати відповідних коштів в рахунок набутих прав вимоги позивачем до суду також не надано.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України закріплено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявність в нього права вимоги за кредитним договором № HAEEAU12180002 у відповідному обсязі. З огляду на що в задоволені позовних вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» слід відмовити в повному обсязі.

Крім того, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості поданий позивачем станом на 22.10.2015 року, коли між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 не існувало цивільно-правових відносин, не може бути належним доказом в підтвердження наявності заборгованості.

З приводу позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки, відповідно до умов кредитного договору, що укладений між сторонами, Банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Отже, оскільки банк надав споживчий кредит, то при укладанні цього договору банк зобов"язаний дотримуватись вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

В рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилався позивач за зустрічним позовом, продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобовязань за договором.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть ста ти будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов"язки, які покладаються на них за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнане недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; договір може бути визнаний недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Аналізуючи долучений до матеріалів справи кредитний договір № HAEEAU12180002 від 18.05.2006 року, надавши оцінку наявним в справі доказам, приймаючи до уваги пояснення та заперечення сторін, керуючись положенням законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для визнання недійсним пункту 4.1 кредитного договору № № HAEEAU12180002 від 18.05.2006 року, яким встановлено "при порушенні позичальником будь-якого зобов"язання, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3 даного Договору, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов"язується сплатити Банку пеню в розмірі 1,00% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки, - оскільки судом встановлено факт невідповідності даного положення кредитного договору вимогам діючого цивільного законодавства, даний пункт кредитного договору є таким, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, визначеним законом принципам врегулювання договірних відносин, та містить вимоги, що суперечить інтересам відповідачки, як споживача послуг банку. Ураховуючи визначення понять, що становлять загальні засади цивільного законодавства України, а саме понять справедливості, добросовісності та розумності, - що практично виражається у встановленні нормами закону рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства та кожної особи в умовах виникнення договірних відносин, - судом встановлено факт несправедливості умови пункту 4.1. спірного кредитного договору щодо сплати відповідачкою як споживачем послуг 1,00 % пені за кожен день прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитуванням, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати відповідачкою непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов`язань за спірним договором, що відповідно до положень статей 11, 18 Закону України „Про захист прав споживачів" - є несправедливим та суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності в межах договірних зобов`язань, наслідком чого наявний істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків не на користь відповідачки ОСОБА_2 , як споживача послуг банку щодо споживчого кредитування, в розрізі даного спору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , підлягає задоволенню, тому суд визнає недійсним пункт 4.1. кредитного договору № HAEEAU12180002 від 18.05.2006 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк".

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1054, 1066 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 258-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати недійсним пункт 4.1 Кредитного договору № HAEEAU12180002 від 18.05.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.02.2020 року.

Суддя І.В. Ніколаєнко