Рішення № 8785499, 24.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.03.10 р.                     Справа № 22/51                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», м.Запоріжжя,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄМ», м.Краматорськ Донецької області,

про стягнення 15 949,68 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Гаврилов П.О. – довіреність № 09 від 31.08.2009 р.;

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄМ», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 15 949,68грн., у тому числі 15 405,62грн. основного боргу, 277,30грн. інфляційних витрат, 34,02грн. 3% річних та 232,74грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки №16626 від 26.12.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки №16626 від 26.12.2009р., видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2010р., письмові пояснення щодо існування між сторонами лише одного договору №16626 від 26.12.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, письмового відзиву та витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, та міститься як його місцезнаходження в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

26.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЄМ» укладено договір №16626 з терміном дії до 31.12.2010р. (пункт 7.1).

Оцінивши зміст даної угоди, з якої виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобов’язується передати у власність Відповідача (Покупця) товар (алкогольні напої), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його.

Згідно із п.2.1 договору, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються у накладних, що є невід’ємною частиною даного правочину. Сторони погодили, що накладна виконує функції специфікації і саме у ній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що поставляється.

Пунктом 5.2 договору сторони встановили, що остаточний термін оплати партії товару складає чотирнадцять календарних днів з моменту отримання товару за накладною.

В пункті 8.1 сторони дійшли згоди, що за порушення строків розрахунків Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно із видатковими накладними №22854002 від 30.12.2009р., № 22854004 від 30.12.2009р., №22854005 від 30.12.2009р. Постачальник передав Покупцеві товар загальною вартістю 16 405,62 грн. Останнім його прийнято, що підтверджується підписами на накладних особи, уповноваженої довіреностями ЯПС №490302 та ЯПС №490303 на прийняття матеріальних цінностей від Позивача. Ці первинні документи також містять відтиски печатки юридичної особи Покупця, внаслідок чого обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов п.2.1 договору.

Зазначеною документацією обумовлено найменування сторін, правову підставу здійснення господарської операції (договір від 26.12.2009р.), асортимент, назву товару, сертифікат, а також кількість товару, одиницю виміру, ціну та загальну вартість продукції з урахуванням податку на додану вартість.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім.

Докази незгоди Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ” з належністю виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” своїх зобов’язань за договором №16626 від 26.12.2009р. щодо передачі товару за наведеними вище видатковими накладними суду не надавалися.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, врахував фактичні обставини справи, зокрема письмові пояснення щодо укладання між цими сторонами лише одного договору №16626 від 26.12.2009р, суд дійшов висновку, що надані Позивачем накладні є достатніми та належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття їх останнім в межах цього договору.

Виходячи з домовленостей, викладених сторонами у п.5.2 договору, Покупець має оплатити поставлений товар протягом чотирнадцяти календарних днів з дня отримання товару за накладною.

Виходячи зі строків поставки товару та умов договору, термін виконання зобов’язання по оплаті переданого товару у Відповідача відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що настав.

Відповідачем частково оплачено отриманий товар.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на суму 15405,62грн. не виконане.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги висновки суду щодо виникнення заборгованості Відповідача на підставі договору №16626 від 26.12.2009р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” у частині стягнення з Відповідача заборгованості за отриманий останнім товар підлягає задоволенню у розмірі 15405,62грн.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, Позивачем нараховані інфляційні витрати у розмірі 277,30грн. та 3% річних у сумі 34,02 грн.

Згідно п.8.1 спірного договору за порушення строків розрахунків Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Враховуючи наведене, Позивачем нарахована пеня у розмірі 232,74 грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, дійшов висновку про їх задоволення в розмірі, визначеному Позивачем.

Заява Позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Клопотання Позивача у частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ”, м.Донецьк, що знаходяться на розрахунковому рахунку останнього, відкритого в ДФ АБ „Укртадбанк”, в межах суми заявленого позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на грошові суми, що належать відповідачеві..

В обґрунтування вимоги про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача заявник посилається на невиконання останнім в добровільному порядку своїх зобов’язань за укладеним договором №16626 від 26.12.2009р. щодо оплати поставленого товару.

Враховуючи, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у Відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, припущення Позивача щодо подальшого ускладнення або унеможливлювання виконання рішення суду підтверджується оголошенням, наданим Товариством з обмеженою відповідальністю „СЄМ” в печатному виданні „Краматорська газета оголошень” 03.02.2010р., яке свідчить про намагання Відповідача розпродати належне йому майно

При вивченні позову та наданих до нього документів, враховуючи приписи пункту 6.1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та п.1.1 Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. „Про деякі питання практики забезпечення позову”, згідно з якими суд має враховувати розумність та обґрунтованість вимог заявника, наявність зв’язку між накладанням арешту на грошові кошти та предметом спору по справі і розміром судових витрат Позивача, суд дійшов висновку, що є реальна загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає доцільним накладення арешту на грошові кошти Відповідача у розмірі задоволених позовних вимог, а також судових витрат, які знаходяться на розрахунковому рахунку останнього, відкритого в ДФ АБ „Укртадбанк.

В той же час, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” у частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „СЄМ” і знаходиться у нього або в інших осіб, а також шляхом заборони Відповідачу відчужувати майно, яке належить йому на праві власності та обтяжувати його будь-якими зобов’язаннями на користь третіх осіб підлягають залишенню судом без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має, зокрема здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечити збалансованість інтересів сторін; встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Враховуючи викладене, виходячи з розміру задоволених позовних вимог та судових витрат, суд вважає, що застосування всіх в сукупності наведених заходів забезпечення позову не є розумним і адекватним реагуванням на повідомлення про розпродаж майна Відповідачем.

Також не вбачається зв’язку між заходом забезпечення позову накладанням арешту на майно та позовними вимогами, які полягають у стягненні заборгованості.

Крім того, на думку суду, застосування таких видів забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „СЄМ” і знаходиться у нього або в інших осіб, а також заборона Відповідачу відчужувати майно, яке належить йому на праві власності та обтяжувати його будь-якими зобов’язаннями фактично є втручанням суду в господарську діяльність Відповідача, що є неприпустимим та суперечить законодавству.

Також слід зазначити, що накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться у Відповідача чи інших осіб не передбачено діючим законодавством. Норми статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість накладання арешту на грошові суми, що належать Відповідачу. Однак, застосування даного виду заходу забезпечення позову опосередковано наявністю відкритих рахунків у останнього та відомостей про їх конкретні реквізити. На цих же підставах накладання арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ”, які не вказані в заяві про вжиття заходів забезпечення позову є не можливим.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», м.Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄМ», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 15 949,68 грн., у тому числі 15405,62грн. основного боргу, 277,30грн. інфляційних витрат, 34,02 грн. 3% річних та 232,74 грн. пені задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄМ», м.Краматорськ Донецької області, (84707, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, 4 ЄДРПОУ 36513819, п/р №2600410384 у відділенні №3 ДФ АБ «Укртадбанк», МФО 335894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», м.Запоріжжя, (69002, м.Запоріжжя, вул.Грязнова, 57 ЄДРПОУ 25484884, п/р №26000204876099 у ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) 15 949,68 грн., у тому числі 15405,62 грн. основного боргу, 277,30 грн. інфляційних витрат, 34,02 грн. 3% річних та 232,74 грн. пені.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄМ», м.Краматорськ Донецької області, (84707, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, 4 ЄДРПОУ 36513819, п/р №2600410384 у відділенні №3 ДФ АБ «Укртадбанк», МФО 335894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», м.Запоріжжя, (69002, м.Запоріжжя, вул.Грязнова, 57 ЄДРПОУ 25484884, п/р №26000204876099 у ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 159,49 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.          Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ”, м.Краматорськ Донецької області, (84707, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, 4 ЄДРПОУ 36513819) на суму 16345,17грн. з урахуванням суми судових витрат, що знаходяться на рахунку №2600410384 у відділенні №3 ДФ АБ «Укртадбанк», МФО 335894.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя