Рішення № 87852595, 25.02.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3216/17

2/215/55/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Таран О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу, за правилами загального позовного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

24.07.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» /далі ПАТ/, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України – 921 600 грн. моральної шкоди, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

В обґрунтування вказує, що в період роботи в шкідливих умовах праці тривалий час підземним слюсарем черговим та з ремонту устаткування, підземним машиністом електровоза, підземним гірником очисного забою на Державному виробничому об`єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», на ДП «Криворізький державний залізорудний комбінат» та на ПАТ, ним отримані хронічні професійні захворювання – радикулопатія попереково-крижова L5. S1 і шийна С6,С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічними синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецедивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу в поєднання з пері артрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступня), які відповідно до акту розслідування від 02.03.2017 р. виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 25.04.2017 р. позивачу при первинному огляді встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 55 % та третя група інвалідності.

Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває постійний біль та обмеження рухів ніг, постійний біль в кистях рук, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв`язки.

10.04.2019 року зазначена справа надійшла до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до постанови Верховного суду від 06.02.2019 р., якою скасовано рішення суду першої інстанції та, відповідно до вимог ЦПК України, направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З 15.12.2017 року набрав чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

Ухвалою суду від 15 травня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 06.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Слюсарчук Ю.М. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгяд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, при ухваленні рішення просить суд врахувати, що позивач працював 2 роки 9 місяців на шахті, яка була структурною одиницею ВАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.231).

Представник ПАТ Літовченко Т.М. в судове засідання не з`явилася, надала клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, позов не визнала, надала письмові заперечення згідно яких, у позивача відсутні законні підстави для відшкодування моральної шкоди. Позивач пропрацював на підприємсті відповідача лише 2 роки 9 місяців. Правонаступником прав та обов`язків шахти «Орджонікідзе» ВО «Кривбасруда», де пропрацював позивач протягом тривалого часу є ПАТ «ЦГЗК». Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13.03.2017 року складений на іншому підприємстві, тобто на ПАТ «ЦГЗК», яке є останнім підприємством, на якому працював позивач та на якому шкідливі виробничі фактори призвели до виникнення професійного захворювання у позивача. ПАТ не скоювало ніяких протиправних дій, які б знаходилися у причинному зв`язку із виникненням професійного захворювання у позивача, позивачем не надано документів, які підтверджують наявність моральної шкоди. Крім того, розмір моральної шкоди розрахований позивачем за методикою ОСОБА_2 , висновки якої мають імовірний характер та є науковою рекомендацією, тому просить відмовити в задоволенні позову. При ухваленні рішення просить врахувати постанову Верховного Суду від 06.02.2019 (а.с.83-114, 232-234).

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та представника відповідача, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з жовтня 1991 року по листопад 2001 року працював на посадах підземного слюсаря чергового та з ремонту устаткування, підземного машиніста електровозу, гірника очисного забою Державного виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда». З 28.01.2002 по 24.10.2004 – підземним гірничим робітником очисного забою на шахті «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком». З 27.10.2004 по 26.04.2017 – гірником очисного забою, підземним гірником очисного забою на шахті Орджонікідзе ПАТ «Центральний ГЗК» (а.с.27-31).

Працюючи протягом тривалого часу в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, позивач отримав професійне захворювання, зокрема: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічними синдромами, переферичним нейросудинним синдромом, часто рецедивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу в поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня).

Згідно висновку медико-соціальної експертної комісії від 07 березня 2007 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 5 відсотків (а.с.21).

Відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії від 25 квітня 2017 року йому при повторному огляді, але первинному огляді як інваліда, з 18 квітня 2017 року встановлено 3 групу інвалідності та 50 відсотків – радикулопатії (перв.), а всього 55 віджсотків втрати професійної працездатності (а.с.22,23).

Згідно пунктів 16, 17 акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02 березня 2017 року, складеного комісією ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», причиною професійного захворювання позивача є важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг: підіймання та переміщення вантажів - 40 при гранично допустимій до 30; робоча поза, знаходження у нахиленому положенні до 30 градусів/ понад 30 градусів, зміни: 39,6/9,8/- при гранично допустимій до 25/-/-, нахили корпусу (вимушені, більше 30 градусів), кількість за зміну: 215 при гранично допустимій до 100. Підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: 28 жовтня 1991 року - 01 січня 1999 року Державного виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», шахта імені Орджонікідзе.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року № 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського «Сірка» та Стебницького «Полімінерал» Львівської області», пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Пунктом 2 наведеного вище наказу, правонаступником перейменованого Державного виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» визначено Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України «Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату» від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром».

Згідно пункту 3 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19 лютого 2001 року № 66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» шляхом реорганізації було перетворено у ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

На підставі договору оренди державного майна від 30 грудня 1998 року, укладеного між ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (орендодавець) та ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає у термінове платне використання цілісний майновий комплекс шахти імені Орджонікідзе, склад і вартість якого визначені актом оцінки та розподільчим балансом, складеним станом на 01 листопада 1998 року.

На виконання зазначеного договору оренди, наказом ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» № 94 від 28 січня 1999 року «Про включення в структуру комбінату шахти імені Орджонікідзе» шахту імені Орджонікідзе прийнто в структуру ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з 01 січня 1999 року.

Відповідно до договору № 1167-16-01/2001 від 09 листопада 2001 року, ВАТ «Кривбасзалізрудком» передало у власність ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» майно цілісного майнового комплексу шахти імені Орджонікідзе.

Отже з вищенаведеного вбачається, що період роботи позивача у відповідача складав лише 2 роки 9 місяців (з 28 січня 2002 року по 24 жовтня 2004 року).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 02.03.2017р. (а.с.17-20), позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічними синдромами, переферичним нейросудинним синдромом, часто рецедивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу в поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 5%, згідно висновку МСЕК від 07.03.2007. Стійка втрата професійної працездатності встановлена в розмірі всього 55 % по вказаним захворюванням, з них 50% по радикулопатії, 5% трудове каліцтво та третя група інвалідності висновком МСЕК від 25.04.2017 р. по 01.04.2018 р. (а.с. 21-23).

Зазначеним Актом розслідування також встановлено, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: 28.10.1991-01.01.1999 ВО «Кривбасруда», шахта ім.Орджонікідзе, підземний слюсар черговий та з ремонту устаткування.

Відповідно до пункту 38 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р.№472 /далі Правила/ право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як видно з зазначених доказів право на відшкодування моральної шкоди виникло у ОСОБА_1 з моменту первинного встановлення йому втрати професійної працездатності – 07.03.2007, саме з цього моменту він мав право звернутися з вимогою про відшкодування моральної шкоди.

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Ст.ст.21, 28, 34 цього Закону було передбачено обов`язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв`язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно зі ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України – власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу ОСОБА_1 , як вказувалося раніше згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання встановлене професійне захворювання, виробничими факторами, що спричинили захворювання є важкість праці. Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 26 років, з яких 2 роки 9 місяців – на шахті «Гвардійська» ДВО «Кривбасруда», що не заперечується відповідачем.

Суд при вирішення спору керується роз`ясненнями п.п.5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. При вирішення спору керується тими нормами законодавства, яке діяло на час спірних правовідносин

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов`язаного з обмеженням в пересуванні та фізичних навантаженнях, фізичних і моральних страждань позивача в зв`язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до наслідків, що наступили, які підтверджуються медичними документами а.с.11-16, період роботи на підприємстві відповідача, що позивач тривалий час працювів і на іншому підприємстві у шкідливих умовах, позов слід задовольнити частково та стягнути з ПАТ на користь позивача 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди, виходячи з законодавчо встановленого максимуму який обмежує суд при визначенні шкоди.

Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов`язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно із пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Таким чином стягнута моральна шкода в зв`язку із ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПАТ на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

На підставі ст.153 КЗпП України, п.11, 38 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ними органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров`я, зв`язаним з виконанням ним трудових обов`язків» затверджених Постановою КМ України №472 від 23.06.1993 р., керуючись ст.ст. 10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 174 ч.4, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» Ікод 00191307 на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 – 15000 / п`ятнадцять тисяч / грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»» Ікод 00191307 - 640 грн. судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено суддею без проголошення 25.02.2020 року.

СУДДЯ: