Рішення № 87852256, 26.11.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.11.2019 Єдиний унікальний номер 205/2644/19

Єдиний унікальний номер 205/2644/19

Провадження № 2/205/1608/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, –

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Форза» 18 березня 2019 року поштою направило до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, який надійшов до суду 22 березня 2019 року.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки, з дотримання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 11 травня 2019 року позивачем було направлено поштою виправлений позов, який надійшов до суду 29 травня 2019 року.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року позовну заяву судом було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2019 року у задоволенні заяви про витребування доказів відповідачеві відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року клопотання відповідача про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2019 року клопотання відповідача про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у своєму позові та відповіді на відзив посилався на те, що 15 листопада 2018 року між ним і ОСОБА_1 було укладено договір № 00018116201 про надання позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на сайті позивача. Відповідно до умов договору позивач надає грошові кошти у сумі, визначеній договором, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений договором строк і сплатити проценти. ТОВ «ФК «Форза» свої зобов`язання виконало у повному обсязі і надало позику у розмірі 2 149 гривень. Відповідач свої зобов`язання за договором також виконала у повному обсязі, та сплатила на 13 гривень 96 коп. більше. Проте, ТОВ «ФК «Форза» було отримано розпорядження Нацкомфінпослуг № 203 від 12 лютого 2019 року за результатами скарги ОСОБА_1 , в якому зазначено, що прийняття пропозиції відповідачем було здійснено шляхом введення коду-підпису у відповідне поле на сторінці сервісу без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі. Оскільки порядок акцептування пропозиції не відповідає вимогам чинного законодавства, то договір № 00018116201 від 15 листопада 2018 року є нікчемним. Зазначив, що укладення договору між ТОВ «ФК «Форза» і ОСОБА_1 відбувалося в інформаційно-комунікаційній системі позивача, відповідач надала всі свої персональні дані для отримання позики, зазначила платіжну картку для отримання коштів, внесла у відповідні вікна в договір код-підпис, фактично погодила всі істотні умови, отримала кошти та використала на свої потреби. Підписання договору позичальником відбувається шляхом внесення ОТП паролю у відповідне поле для підписання договору, після ознайомлення з офертою товариства. При цьому, Нацкомфінпослуги ставить під сумнів дійсність договору про надання позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00018116201 від 15 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «ФК «Форза» і ОСОБА_1 , тому позивач просив визнати зазначений договір дійсним та стягнути з відповідача судові витрати по справі. Представник позивача просив розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, у своїй заяві до суду просила справу розглядати без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечувала, з підстав, зазначених у відзиві, запереченні та додаткових поясненнях. Посилалася на те, що позивачем не доведено факт укладання договору № 00018116201 від 15 листопада 2018 року, не надано належних і допустимих доказів підписання спірного договору, а також не доведено факт перерахування їй коштів. Вона не отримувала пропозиції укласти договір та не акцептувала її; жодного ідентифікатора на свій номер телефону не отримувала та коду не вводила. Заперечувала щодо отримання грошових коштів на свою банківська картку, зазначила, що позивачем не надано до суду первинних банківських документів, які підтверджували би здійснення ним даної операції. Матеріали справи не містять доказів, що особа відповідача була ідентифікована при реєстрації відповідним електронним підписом, цифровим електронним підписом чи аналогом власноручного підпису. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 листопада 2018 року між ТОВ «ФК «Форза» і ОСОБА_1 було укладено договір № 00018116201 про надання позики на умовах фінансового кредиту (а.с. 13-14). Договір було укладено у формі заявки-приєднання в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на інтернет-сайті позивача, з виконанням певних дій, що свідчать про укладення договору.

Згідно з п. 5.3 договору № 00018116201 сума процентів за користування позикою становить 3,65 % річних, починаючи з дати видачі позики і протягом строку користування, що складає 2 гривні 15 коп. за весь час користування кредитними коштами, у разі прострочення виконання зобов`язання процентна ставка становить 2,5 % за кожен день прострочення.

Пунктом 5 договору № 00018116201 встановлено, що строк, на який надається позика за цим договором, становить з 15 листопада 2018 року по 24 листопада 2018 року.

15 листопада 2018 року ТОВ «ФК «Форза» перерахувало через АТ КБ «ПриватБанк» системи LiqPay на банківську картку відповідача грошові кошти у розмірі 2 149 гривень 00 коп. (а.с. 16).

Згідно з п. 7 договору № 00018116201 загальний розмір (сукупна вартість) кредиту становить 2 151 гривню 15 коп.

16 липня 2018 року між ТОВ «ФК «Форза» і АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № 3145 про надання послуг в системі LiqPay (а.с. 86-93, 97-101).

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», ЦК України.

Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Таким чином, між ТОВ «ФК «Форза» і ОСОБА_1 було укладено договір позики на умовах фінансового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року, банки зобов`язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

На банки покладається також обов`язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил).

Проте, згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов`язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Отже, позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.

Таким чином, при укладенні спірного правочину сторони погодили його умови, кредитний договір був підписаний позичальником без зауважень і заперечень, що позичальник підтвердила своїм підписом; не оскаржувала й не порушувала питання про розірвання кредитного договору за час його дії, виконала умови кредитного договору, сплатила тіло кредиту, відсотки за користування кредитними коштами та відсотки за прострочення виконання зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем стверджується, що ОСОБА_1 зареєструвалася на його сайті в мережі інтернет, виконавши послідовно певні дії, а також отримала кредитні кошти у розмірі 2 149 гривень, зобов`язання з виконання повернення суми боргу та сплати відсотків за користування кредитом виконала у повному обсязі, що не заперечувалося відповідачем.

За таких обставин, позивачем під час укладення оспорюваного кредитного договору дотримано положень цивільного законодавства. Крім того, сторони, укладаючи вказаний договір, досягли згоди щодо його істотних умов, а позичальник ОСОБА_1 виконувала умови цього договору після надання позикодавцем кредитних коштів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 3 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_1 при укладенні спірного кредитного договору діяла свідомо, вільно, враховуючи власні інтереси, прийняла рішення про вибір кредитної установи та вступила з нею в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочинів і умови, а тому підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, не встановлено, тому він є дійсним.

У даному випадку сторонами укладеного договору позики на умовах фінансового кредиту № 00018116201 від 15 листопада 2018 року, дійсність у судовому порядку не оспорюється, доказів зворотного суду надано не було. Судовим рішенням оспорюваний договір недійсним визнано не було, вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, дотримано.

Відповідач отримала кредитні кошти, які їй було надано ТОВ «ФК «Форза», використовувала їх певний час, зобов`язання з їх повернення виконала, сплативши відсотки за користування ними, тим самим прийнявши пропозицію позивача і погодившись із умовами надання кредиту.

Підставою звернення позивачем до суду з вказаним позовом стало розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 203 від 12 лютого 2019 року (а.с. 17-18), яким зобов`язано позивача усунути порушення, що не є предметом спору при розгляді даної цивільної справи.

Чинним ЦК України (ст. 204) визначено порядок визнання договорів недійсними: прямо встановлено законом або визнання таким рішенням суду. До компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не входить визнання договорів недійсними. У разі незгоди з прийнятим рішенням, ТОВ «ФК «Форза» не позбавлена права оскаржити розпорядження у встановлений законодавством спосіб.

Тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, сплачений ТОВ «ФК «Форза» судовий збір у розмірі 1 921 гривні (а.с. 1) слід віднести за її рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», ч.ч. 1, 3 ст. 203, ст. 204, ч. 1 ст. 215, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 627, 628, 629, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, адреса для листування: 65012, м. Одеса, вул. Гімназична, буд. 21, оф. 1) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання договору дійсним відмовити.

Судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривні віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, адреса для листування: 65012, м. Одеса, вул. Гімназична, буд. 21, оф. 1).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: