Ухвала суду № 87851623, 26.02.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/467/18

№ провадження 2/208/138/20

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

Секретар судового засідання – Лихолат І.С.,

За участі:

Позивача – ОСОБА_1 ,

Представника позивача – адвоката Переверзева І.В.,

Представника відповідача – адвоката Команова В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про передачу цивільної справи № 208/467/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» «про стягнення коштів» в порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, до провадження Господарського суду Дніпропетровської області, суд –

встановив:

29.01.2018 року до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позивачем ОСОБА_1 подано даний позов.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.02.2018 року відкрито провадження по справі, та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» «про стягнення коштів», призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Таким чином, на час розгляду справи по суті, позивачем ОСОБА_1 підтримані позовні вимоги у наступній редакції:

1) стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», код ЄДРПОУ 5393043, на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :

- заборгованість за Договором № 4/14 від 10.07.2014 року у розмірі 510000 гривень, пеню у розмірі 104856,00 гривень, інфляційні втрати у розмірі 84123,08 гривень, та 3 відсотки річних у розмірі 22761,67 гривень, а всього 721740,75 гривень;

- заборгованість за Договором № 7/15 від 02.06.2015 року, у розмірі 480000,00 гривень, пеню в розмірі 98688,00 гривень, інфляційні втрати у розмірі 150911,36 гривень та 3 відсотки річних у розмірі 36413,80 гривень, всього 766013,16 гривень;

- заборгованість за Договором № 9/15 від 02.07.2015 у розмірі 720000,00, пеню в розмірі 148032,00 гривень; інфляційні втрати у розмірі 244887,43 гривень та 3 відсотки річних у розмірі 56514,71 гривень, всього 1169434,14 гривень;

2) стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 8810,00 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 222575,04 гривні.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо виплат позивачу авторської винагороди за використання корисних моделей за патентами № 95913, № 103384, № НОМЕР_2 .

У судовому засіданні представником відповідача, адвокатом Комановим В.В., заявлено клопотання про передачу цивільної справи № 208/467/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» «про стягнення коштів» в порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, до провадження Господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування свого клопотання стороною відповідача зазначено, що 31.05.2019 року господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (справа № 904/2104/19).

Ухвала про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її винесення (п.13 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

31.05.2019 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат».

21.10.2019 року вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею ( ч. 1).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник: спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

А тому на підставі вище зазначеного, клопотання представником відповідача – адвокатом Комановим В.В. підтримано у повному обсязі.

Представник позивача, адвокат Переверзев І.В., у судовому засіданні, з врахуванням правової позиції викладеної у Постанові ВП ВС від 15.01.2020 по справі № 607/6254/15-ц, не заперечував проти клопотання сторони відповідача, як такого що узгоджується з вимогами діючого на час розгляду клопотання законодавства.

Заслухав сторони, та дослідив підстави і обґрунтування заявленого клопотання, вивчив матеріали судової справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено предметом спору заявленого позивачем ОСОБА_1 є зобов`язальні відносити між позивачем та відповідачем - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», щодо стягнення на користь позивача з відповідача:

- заборгованість за Договором № 4/14 від 10.07.2014 року у розмірі 510000 гривень, пеню у розмірі 104856,00 гривень, інфляційні втрати у розмірі 84123,08 гривень, та 3 відсотки річних у розмірі 22761,67 гривень, а всього 721740,75 гривень;

- заборгованість за Договором № 7/15 від 02.06.2015 року, у розмірі 480000,00 гривень, пеню в розмірі 98688,00 гривень, інфляційні втрати у розмірі 150911,36 гривень та 3 відсотки річних у розмірі 36413,80 гривень, всього 766013,16 гривень;

- заборгованість за Договором № 9/15 від 02.07.2015 у розмірі 720000,00, пеню в розмірі 148032,00 гривень; інфляційні втрати у розмірі 244887,43 гривень та 3 відсотки річних у розмірі 56514,71 гривень, всього 1169434,14 гривень.

31.05.2019 року господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (справа № 904/2104/19).

Ухвала про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її винесення (п.13 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

31.05.2019 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат».

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

Згідно до правової позиції викладеної у Постанові ВП ВС від 15.01.2020 по справі № 607/6254/15-ц, У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій), і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).

У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Закон № 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексу № 2597-VIII.

Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс № 2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.

Оскільки суд має застосовувати відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи у тому числі й у суді касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду застосовує норми Кодексу № 2597-VIII, які є чинними на час такого перегляду.

Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Також у Постанові ВП ВС від 15.01.2020 по справі № 607/6254/15-ц, зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не можна погодитися з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону № 2343-XII. За встановлених обставин у цій справі суди повинні були передати справу до Господарського суду.

Так, згідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України, Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Суд враховуючи правову позицію Великої Палати ВС викладену у Постанові від 15.01.2020 по справі № 607/6254/15-ц, вимоги ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, враховуючи виключну підсудність даного спору Господарському суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи, а саме Господарського суду Дніпропетровської області (справа № 904/2104/19), а тому клопотання є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

На підставі вище зазначеного, та керуючись ст.ст. 19, 31, 258 ЦПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, -

постановив:

Клопотання представника відповідача, адвоката Команова В.В. задовольнити повністю.

Цивільну справу № 208/467/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» «про стягнення коштів», передати для розгляду по суті до провадження Господарського суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду – подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Суддя Івченко Т. П.