Вирок № 87851285, 26.02.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 171/1521/14

(1-кп/199/2/20)

ВИРОК

іменем України

2020 року лютого місяця 26 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді - Дяченко І.В.,

суддів - Воробйова В.Л., Сенчишина Ф.М.

секретаря судового засідання - Войнової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12013040030000257 від 25.02.2013 відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар`янське, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого ПП, маючого двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є дитиною інвалідом з дитинства, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 190 (в редакції від 03.02.2007), ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції від 11.07.2009), -

за участю: прокурора - Єрохіної А.О., потерпілого - ОСОБА_4 та його представника Бондара М.І., обвинуваченого - ОСОБА_1 та його захисника - Гокової Т.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_4 в період з 2001 року по червень 2007 року самостійно здійснював підприємницьку діяльність по обробці сільськогосподарських земельних територій с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області, а саме надавав послуги по збору врожаю, укладав договори пайової участі, тобто брав в оренду земельні ділянки на сільськогосподарські цілі та обробляв їх.

В свою чергу, приватний підприємець ОСОБА_1 , раніше знайомий з ОСОБА_4 , в період з 2001 року по червень 2007 року також здійснював підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства на території с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області, а саме за грошову винагороду обробляв земельні ділянки сільськогосподарських підприємств тощо.

У вищевказаний період, а саме з 2001 року по червень 2007 року, ОСОБА_4 закупляв для власних потреб сільськогосподарську техніку та обладнання для подальшого використання в своїй підприємницькій діяльності. Не маючи власної території для зберігання техніки, ОСОБА_4 домовився зі ОСОБА_1 про тимчасове зберігання техніки на території домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, у вищевказаний період ОСОБА_4 розмістив на території домоволодіння ОСОБА_1 наступну сільськогосподарську техніку та обладнання: у 2003 році токарний верстат ИТ-1М, 1978 року випуску, у 2004 році жатку КМД-6, 1991 року випуску, напівпричіп-рефрижератор «Алка Н-12», 1980 року випуску та прес-гранулятори серії ДГ-1 №1380 та серії ДГ-7 №1386.

Приблизно у червні 2007 року, більш точний час встановити не виявилося можливим, у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння майном, що належить ОСОБА_4 , шляхом обману в особливо великих розмірах.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 з червня 2007 року, більш точний час встановити не виявилося можливим, шляхом обману відмовив ОСОБА_4 в доступі до вищевказаної сільськогосподарської техніки та обладнання, що належить ОСОБА_4 , який розмістив його в період часу з 2003 року по 2004 рік на зберігання на території домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , тобто позбавив можливості ОСОБА_4 розпоряджатися вищевказаним майном.

Таким чином, ОСОБА_1 шляхом обману заволодів майном ОСОБА_4 , а саме: жаткою КМД-6, 1991 року випуску (вартістю 21600 гривень); токарним верстатом ИТ-1М, 1978 року випуску (вартістю 16003,74 гривень); прес-гранулятором серії ДГ-1 №1380 (вартістю 80000 гривень); прес-гранулятором серії ДГ-7 №1386 (вартістю 100000 гривень); напівпричепом-рефрижератора «Алка Н-12», 1980 року випуску (вартістю 29317,50 гривень), та розпорядився останніми на свій власний розсуд, продовжуючи використовувати у власних цілях. Загальна вартість майна складає 246921,24 гривень, що на момент вчинення злочину в 1234,6 разів (246021,24/200=1234,6) перевищило неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Після цього, ОСОБА_1 з метою прикриття злочину, 18.08.2009, більш точний час встановити не виявилося можливим, маючи умисел на використання завідомо підроблених документів, прибув до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Леніна, 73, достовірно знаючи, що видані на його ім`я накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру є підробленими документами, виготовлені невстановленими особами у невстановленому місці, оскільки містять завідомо неправдиві відомості, надав співробітнику вказаної установи завірені адвокатом копії завідомо неправдивих документів, а саме: накладну від 27.06.2001, завірену печаткою ПП ОСОБА_5 на реалізацію ОСОБА_1 токарного станку ИТ-1М (№ 2721) та квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 27.06.2001 про внесення в касу ПП ОСОБА_5 2900 грн., в якості оплати за цією накладною; накладну №77 від 29.06.2002, видану МПП «Рута», на реалізацію ОСОБА_1 пристрою КМД-6 №7736 та квитанцію до прибуткового касового ордеру №117-77 про внесення в касу МПП «Рута» 2800 грн., в якості оплати за цією накладною, з метою підтвердження нібито законності їх придбання. Завірені копії зазначених документів були залучені після огляду їх оригіналів.

Печатка №2 ПП ОСОБА_5 , якою посвідчено накладну від 27.06.2001 на реалізацію ОСОБА_1 токарного станку ИТ-1М (№2721) та квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 27.06.2001 про внесення в касу ПП ОСОБА_5 2900 грн., в якості оплати за цією накладною, згідно відповіді наданої на запит Орджонікідзевським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, отримувалась ПП ОСОБА_5 у 2006 році, була виготовлена ПП ОСОБА_6 , згідно дозволу №472 від 09.11.2006. Таким чином, документи датовані раніше, ніж виготовлена печатка, якою вони посвідчені.

Відтиск печатки МП «Рута (ЄДРПОУ 31827708) в накладній №77 від 29.06.2002 нанесений не в той час яким датований документ, а після 20.10.2005, відтиск печатки МПП «Рута» (ЄДРПОУ 31827708) в квитанції до прибуткового касового ордеру №117-77 від 29.06.2002 нанесений в період після 20.10.2005.Бланки накладної №77 від 29.06.2002, виданої МПП «Рута» на реалізацію ОСОБА_1 пристрою КМД-6 № НОМЕР_17 та квитанція до прибуткового касового ордеру №117-77 про внесення в касу МПП «Рута» 2800 грн. в якості оплати за цією накладною надруковані в Апостолівській друкарні після 01.01.2004. Таким чином, документи датовані раніше, ніж надруковані бланки, на яких вони складалися.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, при обставинах, викладених вище, не визнав і суду показав, що він в 1995 році почав працювати з паливом, міняв його на зерно та обладнання. В цей період він залучав ОСОБА_4 до своєї роботи і в цей же час вони стали кумами. В 2000 році він купив кілька комбайнів, почав працювати на них. ОСОБА_4 працював в дитячому садочку та попросився до нього працювати на комбайні.

Восени 2000 року він в Криворізькому районі купив на металобрухті вагончик «Алку», яка була на спущених колесах та з «відрізаним пальцем». Цей вагончик погрузили на платформу трал та відвезли на його двір.

В 2001 році у нього виникла необхідність придбати токарний станок. ОСОБА_7 консультував його з приводу станка. Він по оголошенню придбав станок, власник розповів, що станок з Орджонікідзе, вони домовились про ціну та документи. Для вивантаження був необхідний кран, який був тільки в Агропромсоюзі. Він домовився про кран та вони відвантажили цей станок, при цьому був присутній ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

В 2002 році він надавав послуги комбайном для збирання кукурудзи, її було забагато, тому необхідно було купувати жатку. Йому порекомендували підприємство «Рута», директором якої був ОСОБА_10 , який займався продажем техніки. Він приїхав, подивився техніку та домовився про купівлю. Після домовився з ОСОБА_8 про кран для перевезення жатки, забрав її та привіз трактором додому.

В 2003 році йому знайомий ОСОБА_11 розповів, що можна купити прес-гранулятор. Він купив 2 прес-гранулятори у цього ОСОБА_11 , прізвища якого він не пам`ятає. Останній привіз ці прес-гранулятори на автомобілі жовтого кольору з маніпулятором, розвантажив їх у його дворі, пізніше надав накладну на ці прес-гранулятори на його ім`я.

Коли почалось розпадатись підприємство «Оріль», ОСОБА_4 прийшов до нього та попросив разом із ним взяти механізований струм для подальшого використання, але він відмовився. Пізніше ОСОБА_4 відкрив своє підприємство, але продовжував консультуватись з ним, перебував у нього вдома. В 2004 році після збирання зернових виникли проблеми в Криворізькому районі з розрахунками, не вистачало грошей, щоб йому віддати, тому віддали поле в рахунок відшкодування виконаних ним робіт. У зв`язку з чим приїжджали слідчі з Криворізького району, перевіряли законність отримання поля, вилучали багато документів, проводили обшуки, про що знав ОСОБА_4 В 2004-2005 роках він обробляв землю Агропромсоюзу, це підприємство теж розпалось та вони віддали йому механізований струм, але необхідно було доплатити за цей струм, що і зробив ОСОБА_4 . В 2006 році він та ОСОБА_4 оформили механізований струм офіційно по Ѕ частині. В 2007 році він звернувся до ОСОБА_4 про розрахунок грошима, але у останнього не було грошей і з тих часів в них виникли протиріччя. Він погрожував тим, що забере пшеницю, а ОСОБА_4 відгородив плитами бетонними комбайни та не давав до них доступ. Пізніше комбайни вони змогли повернути. ОСОБА_4 знав, що в нього вилучені документи на техніку, подав позов про витребування його майна. Позов задовольнили в частині повернення «Алки», він її повернув, сплативши гроші, але ОСОБА_4 того було замало і він захотів забрати в нього все.

Своєї вини він не визнає, бо вся сільськогосподарська техніка належить йому, він її сам купляв, приблизно за 280 000,00 грн., тому і цивільний позов не визнає, як і не визнає своєї вини у використанні підроблених документів, оскільки він їх не використовував.

Суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за обставин, викладених у вироку, в межах висунутого прокурором обвинувачення, яка повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-показами потерпілого ОСОБА_4 , який суду пояснив, що він в період з 2001 року по червень 2007 року здійснював підприємницьку діяльність по обробці сільськогосподарських земель на території с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області та закупляв для власних потреб сільськогосподарську техніку. Цю техніку він розміщував у 2003 та 2004 роках на території домоволодіння ОСОБА_1 , серед якої були: токарний верстат ИТ-1М, 1978 року випуску, жатку КМД-6, 1991 року випуску, напівпричіп-рефрижератор «Алка Н-12», 1980 року випуску та 2 прес-гранулятори(кормоекструдери) серії ДГ-1 №1380 га серії ДГ-7 №1386. Але в червні 2007 року ОСОБА_1 відмовив йому в доступі до його ж техніки та обладнання, заволодів нею.

Вказані 2 прес-гранулятори (кормоеструдери) серії ДГ-1, ДГ-7 він 11.11.2004 купив у ОСОБА_12 за свої гроші - 15 тисяч грн., та додатково ще дав йому за запчастини до них близько 10 тонн зерна. Ці прес-гранулятори він поставив на території домоволодіння ОСОБА_1 , привізши їх за допомогою ОСОБА_12 , який привіз їх на своєму автомобілі ЗІЛ- БИЧОК та за допомогою трактора відвантажили їх на подвір`ї ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Наступного року ОСОБА_12 ще привіз за тією ж адресою для нього решту комплектуючих, їх розвантаженням займались односельчани ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Нову кукурузну жатку КМД-6 до належного йому комбайну ДОН 1500 він купив 10.09.2004 у ВАТ «Апостолівський Агротехсервіс» за кошти у розмірі 3200,00 грн., про що отримав відповідну накладну. Для перевезення жатки він звернувся до ОСОБА_15 , у якого був вантажний автомобіль КАМАЗ , який це і зробив, а ОСОБА_16 за допомогою автокрану розвантажив її на зазначеному подвір`ї за адресою: АДРЕСА_2 . Цю жатку він ніколи не використовував, вона була нова.

Токарний станок ІТ-1М він купив у ОСОБА_17 у м. Дніпро. Останній купив цей станок у військовій частині. Про продаж станка він надав розписку. Вказаний станок він привіз з Дніпра на автомобілі МАЗ до себе додому, але пізніше перевіз його до ОСОБА_1 .

Напівпричіп рефрижератор Алку Н-12 він купив через оголошення 09.08.2004 за власні кошти на холодокомбінаті у м. Дніпро разом з автомобілем марки КРАЗ. Спочатку дані транспортні засоби він розташував у ОСОБА_18 , але згодом перегнав цю техніку за вказаною раніше адресою місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Коли на початку літа 2007 року він захотів забрати своє майно у ОСОБА_1 , останній не надав можливості це зробити та не надав доступу до його техніки. Він звертався до Апостолівського суду для витребування майна.

Дійсно він зі ОСОБА_1 раніше підтримував добрі стосунки, вони є кумами, разом працювали, обробляли землі на території с. Мар`янське. Після придбання ним сільськогосподарської техніки, він ставив її на подвір`я ОСОБА_1 , так як останній сам запропонував йому це, оскільки на його подвір`ї достатньо території на якій можливо було розмістити техніку. Він погодився, бо вважав, що все між ними буде добре, та не міг взагалі очікувати, що ОСОБА_1 його обдурить та не віддасть техніку, яка належить йому. Діями ОСОБА_1 йому спричинена матеріальна шкода, яку він просить стягнути зі ОСОБА_1 , а також просить стягнути витрати, які він поніс на проїзд до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з Апостолівського району Дніпропетровської області для прийняття участі як потерпілого при розгляді даного кримінального провадження.

-показами свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні пояснив, що він купив токарний станок у 2003 році у військовій частині на вул. Симферопольській в м. Дніпро, за який домовився з начальником цієї частини. Він передав гроші, а йому передали квитанцію-рахунок на цей станок, який він придбав для свого брата, але не зміг йому передати, тому він цей станок залишив у військовій частині, бо бажав його продати. Він повідомив ОСОБА_4 про цей токарний станок, а той вирішив його купити. Він віддав ОСОБА_4 платіжне доручення, після вони поїхали до військової частини на автомобілі МАЗ та загрузили в нього токарний станок. Хто керував машиною він не знає. ОСОБА_4 віддавав гроші, написали розписку, потім вони поїхали кожен до себе. Огляд станка не робили, він його точно не пам`ятає, але вважає, що станок був зеленого кольору, був з биркою, номеру не було. Точно не може стверджувати, що станок на фотографіях з матеріалів справи це саме той станок, бо пройшло багато часу. З ОСОБА_4 він був знайомий, а зі ОСОБА_1 він познайомився через ОСОБА_4 ;

-показами свідка ОСОБА_19 , який пояснив суду, що він в 2004 році працював директором в «Агропромсервісі», його підприємство збанкрутіло і вони розпродавали свої матеріальні ресурси. ОСОБА_4 купував у них причеп до комбайна - жатку. Щоб купити щось у них, було необхідно написати заяву про передачу техніки, зробити оплату, і тільки потім вони передавали квитанцію та накладні на техніку, які давали право на виїзд за територію підприємства. Дату продажу вони вказували в складській карті. ОСОБА_4 приїжджав особисто на своєму транспорті за жаткою. Ця жатка не була на обліку, вона була нова, в напівзібраному стані, запакована в коробку, в якій була інструкція та паспорт. Жатка мала інвентарний номер, але він ніде не реєструвався. З ним проводили впізнання цієї жатки за місцем проживання ОСОБА_1 . Це була дійсно та жатка, але перефарбована в інший колір, інші жатки він не бачив;

- показами свідка ОСОБА_13 , який пояснив суду, що він працював комбайнером у ОСОБА_4 з 2002 року. Коли він почав працювати, потерпілий з обвинуваченим вже працювали разом: ОСОБА_1 був інженером по запчастинам, а ОСОБА_4 інвестував гроші. Він підпорядковувався обом. У 2003 році ОСОБА_4 на своєму МАЗі привіз токарний станок на територію будинку по вул. Чапаєвій, де і перебувала вся інша техніка. За кермом МАЗа був ОСОБА_21 . Тоді інших станків не було там. ОСОБА_4 при спілкуванні сказав, що це він купив цей токарний станок, але документів на права власність він не бачив. Також він знає, що ОСОБА_4 намагався в 2009-2010 роках забрати цей станок у обвинуваченого. Прес-гранулятор на територію того ж будинку на вул. Чапаєвій привіз в 2004 чи 2005 році ОСОБА_12 - родич потерпілого на своєму ЗІЛу , вони його вигружали, а пізніше ще якісь запчастини до нього. Напівпречіп привезли в 2004 році з м. Дніпра також до подвір`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Жатку привіз ОСОБА_4 , купивши її на «Агросоюзі», її розвантажували за допомогою крана, кранівником був ОСОБА_22 . Вони складали різні запчастини в напівпричіп, це їм казав ОСОБА_1 . Хто зрізав крюк з «Алки», він не знає, але знає що спочатку він там був. Він ремонтував комбайни на вул. Чапаєвій, запчастини там зберігались в літній кухні. З 2005 року запчастини зберігали в «Алці», яку привіз ОСОБА_4 на автомобілі КРАЗ;

-показами свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні показав, що він є родичем ОСОБА_4 та знає його з дитинства. Прес-гранулятор він купив в 2001 році для своєї фірми. Прес-гранулятор має також назву кормо-екструдер, прес-гранулятори випускає Російська Федерація. Він його придбав у фірми, що займається металобрухтом, він був в робочому стані, але він його ще доремонтовував. Документи на цей прес-гранулятор він не отримував. В 2004 їх фірма закрилась та він з напарником розділили майно. Прес-гранулятор він продав того ж року ОСОБА_4 як приватна особа, на облік в його фірмі він не ставав. ОСОБА_4 з ним розрахувався, а він винайняв машину, щоб відвести до с. Мар`янське на подвір`я будинку на вул. Чапаєва. Не пам`ятає, чи писав розписку ОСОБА_4 про отримання прес-гранулятора, бо пройшов тривалий час;

-показами свідка ОСОБА_23 , який в судовому засіданні пояснив, що він був начальником цеху, де ОСОБА_4 в 2004 році купував техніку, а саме: «Алку» з машиною «КРАЗ». Був договір, але цим займались юристи, а він готував машину та підписував накладну. Оголошення надавали в газету, а ОСОБА_4 зв`язувався через секретаря з директором, а потім вже з ним. Він змінював колеса та ремонтував машину. ОСОБА_4 завів «Краз» та на ньому поїхав з «Алкою», з накладною та платіжним дорученням. «Алка» була металевого кольору в робочому стані, без номеру, бо в той час МРЕО дозволяло таке. Цю техніку продавали, бо вона була застаріла. На теперішній час він не може впізнати «Алку», яку він продавав;

-показами свідка ОСОБА_24 , який пояснив суду, що він був командиром військової частини та після розформування військової частини реалізовувалась частина майна, в тому числі і токарний станик, який продали ОСОБА_17 , а той його купував для родича, надав гроші, але не вивіз, бо це було дорого. Він сказав, що купує його для ОСОБА_4 , який і приїхав на своїй машині та забрав станок. Як вони розплачувались, він не знає. Всі станки знаходились на балансі частини, на станку був ширдик, де вказана марка та його номер, але на самому станку номеру не було;

-показами свідка ОСОБА_25 , який в судовому засіданні пояснив, що він працював на Хладокомбінаті та до нього приходив ОСОБА_4 , останній домовлявся про продаж йому напівпричепа «Алки». Вони домовились про ціну, яку оплатив ОСОБА_4 , але він її не пам`ятає. Останній кілька разів приїжджав на завод, привозив колеса та деталі для напівпричепа. Він особисто бачив, як ОСОБА_4 виїжджав з заводу з «Алкою». Він не може сказати, чи перебувала «Алка» на балансі гаража;

-показами свідка ОСОБА_18 , який суду пояснив, що йому не відомий конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , але ОСОБА_4 домовлявся з ним про стоянку і він надавав місце для паркування габаритного транспорту. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 восени 2004 року приїхали на автомобілі КРАЗ з причепом «Алкою», залишили на стоянці тільки «Алку», а машиною поїхали. Він не дивився кому належала ця « Алка ». Навесні ОСОБА_1 приїхав та сказав, що забирає «Алку» за дорученням ОСОБА_4 . Пізніше він дізнався про цю ситуацію між потерпілим та обвинуваченим, але не втручався в ці стосунки. Знає ОСОБА_27 , останній брав у нього автокран працювати;

-показами свідка ОСОБА_27 , який в судовому засідання показав, що зараз працює у потерпілого ОСОБА_4 , але на час вчинення злочину працював із ОСОБА_18 , бував на території домоволодіння ОСОБА_1 , у якого на подвір`ї перебувало багато техніки. Він бачив там токарний станок, який він сам пересував, кормо-екструдер, «Алку». Він розвантажував довгу жатку, але жатку на фото з матеріалів справи він не впізнає, бо грузив іншу. Знає, що у ОСОБА_4 є зламаний невеликий станок, він не порівнював станки у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;

-показами свідка ОСОБА_28 , який суду пояснив, що він в 2004 році працював на підприємстві «Рейснап» і ОСОБА_4 купував у цьому підприємстві нову жатку червоного кольору, яку забирав не автомобілі КРАЗ. Припускає, що з потерпілим був ще і водій. Жатка комплектувалась в два ящики, техпаспорт був в одному дерев`яному ящику, але вони відкривали тільки ящик з інструментами. На жатці був номер кузова, але вона не була зареєстрована. Останній раз до них прийшло п`ять жаток, одну з яких взяв ОСОБА_4 ;

-показами свідка ОСОБА_29 , який в судовому засідання показав, що він проводив огляд місця зберігання сільськогосподарської техніки та складав перший протокол огляду. Оглядали жатку червоного кольору, індивідуальні ознаки її він не пам`ятає, але номер на ній був. Також була «Алка» сірого кольору, номер якої погано проглядався, через іржу, колеса були спущені. Оглядався комбайн в розібраному стані та інші речі - запчастини. В ході обшуку ОСОБА_1 пояснював, що ці речі він купив на металобрухті, документів не давав на цю техніку. Два рази намагались вивезти «Алку», але першій раз не змогли, через відсутність кран-пальця, який був зрізаний, а другий раз вони приварили крюк, але боялись, що він не витримає тиск «Алки». На подвір`ї у ОСОБА_1 була одна «Алка», два прес-гранулятори, кілька жаток, кран, двигун для прес-гранулятора, токарний станок був раніше переданий третій стороні для зберігання. Під час слідчої дії проводилась фотозйомка, фотографії долучались до протоколу. Були вилучені два прес-гранулятори;

-показами свідка ОСОБА_5 , який суду пояснив, що сам є приватним підприємцем з 2006 року, торгує на ринку дитячими іграшками, ніколи токарний станок не продавав. Хто поставив печатку на зазначеній накладній, йому не відомо, можливо хтось з його робітників. До вказаного токарного станка він не має жодного відношення, бо бачив токарний станок лише на фотографії. Також він зазначив, що ніколи не надавав ніяких відповідей на запити, що цей станок належав йому та що він його комусь продавав;

-показами свідка ОСОБА_30 , який в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом обвинуваченого ОСОБА_1 та перебуває з ним в добрих стосунках. На подвір`ї останнього за адресою: АДРЕСА_2 , знаходяться два комбайни, «Алка» та жатка КМД-6. Він особисто був присутнім, як привозили «Алку» в 2001 році. Як пояснював ОСОБА_1 , він її купив на металобрухті для того, щоб складати в неї запчастини. Він також бачив, як на територію домоволодіння ОСОБА_1 розвантажували краном токарний станок зеленого кольору, при цьому були присутні: ОСОБА_1 , його дружина та тесть. Прес гранулятори провозили навесні 2003 року на автомобілі ТАТА з маніпулятором. Крім того, він був присутній коли слідчій вилучав у ОСОБА_1 зазначені прес-гранулятори та токарний станок. Влітку 2002 року ОСОБА_1 привіз жатку, яку розвантажували краном. При вилученні документів слідчим у ОСОБА_1 він бачив технічний паспорт на жатку, але не бачив, хто зазначений власником. Потерпілий ОСОБА_4 жодного разу не був присутнім при тому, як привозили та розвантажували перелічену ним техніку. Але він бачив, як ОСОБА_4 привозив до ОСОБА_1 автомобіль МАЗ та комбайн для ремонту. Йому відомо, що у ОСОБА_4 є інша «Алка», схожа на ту, що є у ОСОБА_1

-показами свідка ОСОБА_31 , який в суді пояснив, що він був понятим при проведенні слідчої дії - огляді жатки та «Алки». Чоловік-власник, якого він не знає, при ньому сказав, що це не його жатка, що це не та жатка, яку він продавав. Оглядали «Алку», номера якої не було видно через іржу. Після намагались забрати «Алку», але не змогли через відсутність «пальця». Розписувались в протоколі. Він читав протокол, але не пам`ятає, що там було зазначено. Також він бачив, як в 2001 році привозили «Алку» на тягачеві, в 2003 році привозили прес-гранулятор на подвір`я ОСОБА_1 , але хто привозив йому не відомо;

-показами свідка ОСОБА_32 , який в суді пояснив, що він був запрошений органами ДВС як оцінщик. Вони приїхали за адресою, у дворі був ОСОБА_1 ОСОБА_4 перебував за забором. Він отримав постанову, яку виніс співробітник ДВС. Їм було необхідно ідентифікувати майно, яке належить ОСОБА_4 та повернути йому. Однак майно, яке знаходилось та території домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , знаходилось у виді брухту, на нього не було документів, техніка не була зареєстрована, тому не можливо було зробити висновки щодо приналежності такого майна;

-показами свідка ОСОБА_33 , який в судовому засідання показав, що він з 2003 по 2008 рік працював у ОСОБА_1 . На території домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в той час знаходилась техніка, а саме: токарний станок, жатки, комбайни, «Алка». Він приганяв з м. Дніпра з ОСОБА_4 з Хладокомбінату «Алку», але це була інша, ніж у ОСОБА_1 . Він бачив талон у ОСОБА_1 на комбайн;

-показами свідка ОСОБА_7 , який суду показав, що він продавав запчастини та працював зі ОСОБА_1 , ремонтував його техніку. В 2001-2002 роках приїздив на територію його домоволодіння, там було багато техніки: комбайн, зіловський причеп, «Алка», яку останній використовував як склад запчастин. Прес-грануляторів тоді не бачив у ОСОБА_1 . Він надавав ОСОБА_1 інструкцію на токарний станок, розмовляли про те, як він працює. Це був невеликий станок, не універсальний;

-показами свідка ОСОБА_8 , який в суді пояснив, що працював головою колгоспу в с. Мар`янське з 1997 до 2002 року. Співпрацював зі ОСОБА_1 , надавав йому кран для вивантаження техніки. Відвантажували кукурудзяну жатку, кран-станок. ОСОБА_1 говорив, що купив станок та жатку, але документи не показував;

-показами свідка ОСОБА_34 , яка в судовому засіданні пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 , проживає разом із ним та двома дітьми. Живуть однією родиною, тому знає, на що витрачались сімейні кошти. Токарний станок вони купили в 2001 році в Орджонікідзе, бачила як його відвантажували. «Алка» з`явилась в 2000-2001 роках, іншої такої не було. В 2003 році навесні з`явився прес-гранулятор. Чоловік розповідав, як купив, про це він хвалився ще і ОСОБА_4 . Жатка для кукурудзи була куплена влітку 2002 року в колгоспі Херсонської області. Документи були на всю техніку, крім «Алки». ОСОБА_4 міг загнати свою техніку до них на подвір`я. Він часто залишав комбайн, стояла його машина;

-показами свідка ОСОБА_35 , який в суді пояснив, що він з 2000 року у ОСОБА_1 працював механізатором, ремонтував комбайни. В 2001 році «Алка», яка була в непрацюючому стані, стояла на подвір`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в яку вони складали запчастини для ремонту. Також на подвір`ї у останнього стояв токарний станок. В 2002 році ОСОБА_1 привіз жатку для вбирання кукурудзи. В 2003 році у дворі ОСОБА_1 з`явився прес-гранулятор. Він особисто не бачив, як його привозили. Документів на право власності зазначеної техніки він не питав у ОСОБА_1 . Він особисто не бачив як ОСОБА_4 привозив будь-яку техніку;

-показами свідка ОСОБА_36 , який суду пояснив, що він надавав юридичну допомогу ОСОБА_1 . У 2007 році останній повідомив, що в нього конфлікт і своїм компаньйоном по бізнесу - ОСОБА_4 , який запропонував йому розділити їх бізнес на невигідних умовах для ОСОБА_1 ОСОБА_4 не надавав доступ до двох комбайнів, власником яких був ОСОБА_1 . Він запропонував звернутись до суду для витребування майна. Комбайни було повернуто ОСОБА_1 . Справа в суді була залишена без розгляду. Після з`явилась заява ОСОБА_4 теж про витребування майна. Йому ОСОБА_1 надавав різні документи щодо право власності на техніку, він робив запити на підприємства з приводу підтвердження власності, але чим закінчилась справа він не знає, яке було судом прийнято рішення йому не відомо;

-показами свідка ОСОБА_37 , яка в судовому засіданні пояснила, що була слідчим по даній справі, проводила допити учасників провадження, в ході яких ОСОБА_4 надавав пояснення щодо майна, а ОСОБА_1 нічого не казав з приводу права власності на це майно. Призначались експертизи та проводили огляд техніки. Все зазначалось в протоколі огляду. Вилучались документи. ОСОБА_4 надавав різні документи на техніку, а з боку ОСОБА_1 , його захисту нічого не надавалось, свідки не залучались;

-показами свідка ОСОБА_10 , який в суді пояснив, що він в 2002 році продав ОСОБА_1 жатку КМД6. Як вона виглядає, він вже не пам`ятає. Була виписана накладна, пізніше ОСОБА_1 звернувся, щоб повторно виписати накладну, але він надав тільки копію накладної в період часу з 2005 по 2009 роки. Факт продажу був відображений в книзі купівлі-продажу, на підставі якої він надав копію накладної;

-показами експерта ОСОБА_38 , який в судовому засідання підтримав надані ним висновки експертизи № 14/12.1/1256 від 16.04.2018. Він робив експертизу щодо рефрижератора «Алки». На час проведення експертизи він на місце перебування техніки не виїжджав, але оглядав її в 2017 році. Рік виробництва її приблизно 1980-й. Цей рефрижератор непридатний для користування, бо в нього зрізаний крюк. На час огляду «Алка» мала номер рами, але його неможливо було прочитати, через корозію. Він взяв номер з наданих в матеріалах справи документів, не було підстав їм не довіряти. Робив експертизу по матеріалам справи, відомостям з мережі Інтернет та ЗМІ. Розмір матеріальних збитків це встановлена середня ринкова вартість на момент вчинення правопорушення;

-показами експерта ОСОБА_39 , який в судовому засідання підтримав надані ним висновки експертизи № 14/12.1/1256 від 16.04.2018. Він робив експертизу щодо жатки КМД6, токарного верстату ІТ-1М та прес-гранулятора. Їх вартість визначалась станом на 2007 рік згідно з запитами до підприємств, мережі Інтернет. Відповідно до інформації з мережі Інтернет він отримував інформацію станом на 2018 рік. Він отримував відповіді з підприємств, ціна є довідковою. Він не виїжджав на огляд техніки, бо не надали можливості, тому він робив експертизу по матеріалам провадження;

-заявою про вчинене кримінального правопорушення від 23.05.2011, відповідно до якої ОСОБА_4 просив органи поліції прийняти заходи до ОСОБА_1 , який з травня 2007 року по теперішній час шахрайським шляхом заволодів його особистим майном і надав до суду Апостолівського району Дніпропетровської області фальшиві документи про право власності на належне йому майно;

-договором купівлі-продажу автотранспортного засобу від 09 серпня 2004 року, відповідно до якого ОСОБА_4 у ВАТ «»Дніпропетровській Хладокомбинат» придбав автомобіль РАЗ (техпаспорт № НОМЕР_3 ) КРАЗ 6443 № НОМЕР_4 , рік випуску 1979, шасі № НОМЕР_5 , синій колір та напівпричіп (техпаспорт № НОМЕР_6 ) тип Т3, марка Алка Н12 держ. № НОМЕР_7 , рік випуску 1980, колір сірий;

-накладною № 0018716 від 09.08.2004 та копією дозволу на виїзд Серії АК №0001575 від 10.08.2004, оформлені в ТОВ «Дніпропетровський Холодокомбінат» на ОСОБА_4 з приводу покупки напівпричепа «Алки» Н12 № НОМЕР_7 ;

-актом приймання-передачі внутрішнього переміщення засобів від 09.08.2004, оформлений в ТОВ «Дніпропетровський Холодокомбінат», згідно з яким було передано ОСОБА_4 напівпричіп АЛКА Н-12, д/н НОМЕР_7 , 1980 року випуску, техпаспорт № НОМЕР_6 сірого кольору, за підписом ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_41 ;

-рахунком-фактурою № СФ-0000137 від 27.02.2003 та квитанції до прибуткового касового ордеру Серії 02 БК №461106 від 27.02.2003, відповідно до яких ОСОБА_17 сплатив ВЧ А-3926 1740,00 грн. за станок ІТ-1М,3 посвідчені печаткою «Військова частина А3926»;

-розпискою ОСОБА_17 від 06.03.2003 про отримання коштів за проданий станок ИТ-1М, який у нього придбав ОСОБА_4 згідно рахунку № СФ-0000137 від 27 лютого 2003 року;

-накладною №114 від 10.09.2004 та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 10.09.2004 на ім`я ОСОБА_4 про сплату останнім 3 200,00 грн. на реалізацію приставки КМД-6, посвідчена печаткою ВАТ «Апостолівський «Агротехсервіс»;

-тимчасовим реєстраційним талоном №279311 від 17.08.2005 на причеп марки АЛКА Н12, реєстраційний номер НОМЕР_9 , рік випуску 1980, колір - сірий, виданий на ім`я ОСОБА_4 ;

-копією довідки щодо вартості на запчастини № 136 від 26.08.2009 року ТОВ «Агро-Союз», відповідно до якої вартість Жатки кукурудзяної становить 81 900,00 грн.;

-розпискою ОСОБА_12 про отримання коштів за продані два кормоекструдери, які у нього придбав ОСОБА_4 з уточненням від 01.03.2010, в якому зазначена правильна назва проданих виробів - прес-гранулятори;

-протоколом обшуку від 10.06.2011, відповідно до якого проводився обшук домоволодіння та прилеглої до нього території за адресою: АДРЕСА_6 , в результаті якого виявлена документація та сільськогосподарська техніка, серед якої була будка «Алка» до вантажного автомобіля, жатки для соняшника - 2 шт., жатки 3 шт. (2 - без номера, 1 - №3518060). Зазначене майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_34 , відповідно до зберігальної розписки від 10.06.2011;

-зберігальною розпискою про передачу майна, а саме: токарного станка в неробочому стані та тракторну гнучну борону на відповідальне зберігання ОСОБА_42 ;

-протоколом огляду від 24.06.2011, згідно з яким за адресою: АДРЕСА_6 , було оглянуто прес-гранулятор з вибитим номером ЛГ-Г1380, таль електрична, шнек ви грузний, клавіші соломотряса, зазначене майно було вилучено;

-зберігальною розпискою про передачу майна, а саме: тракторну гнучну борону, станок токарний, прес-гранулятор, таль електрична, шнек вигрузний, клавіші соломотряса на відповідальне зберігання ПП «Канал» ОСОБА_43 ;

-протоколом виїмки від 24.06.2011 документів, що підтверджують придбання, оплату, перевезення та право власності сільськогосподарської та іншої техніки, яка розміщується на території домоволодінь АДРЕСА_1 , відповідно до якого вилучені копії квитанції МПП «Рута» до касового ордеру №117-77 накладної №77 за КМД6 на суму 2 800 грн., інструкції до КМД6 по збиранню кукурудзи, накладної б/н від 27.06.2001 від ПП ОСОБА_5 на станок токарний ІТ1М №2721; квитанції №1083 ПП «Ліра» від 15.03.2003 на прес-гранулятор ДГ1 на 6 000, грн., накладної №456 від 15.03.2003 ПП «Ліра» на прес-гранулятор №1388, 1386;

-протоколом огляду речей та документів від 16 січня 2014 року, відповідно до якого було оглянуто документи, вилучені згідно з проколом вилучення від 24.06.2011;

-висновком техніко - криміналістичної експертизи № 58/04/06-195 від 29.07.2011 та фототаблицею до неї, згідно з якою відбитки печаток КСООО «Січ», ПП «Ліра», ПП « ОСОБА_5 », МПП «Рута», СФГ «Воросол», розташовані в графах наступних документів:

- квитанції № 1083 ПП «Ліра» від 13.03.2003г. на суму 6000грн.,

- квитанції б/н ПП ОСОБА_5 від 27.06.2001г. на суму 2900грн.,

- накладної б/н ПП ОСОБА_5 від 27.06.2001г.на суму 2900грн.,

- квитанції № 117-77 МПП «Рута» від 29.06.2002г., на суму 2800грн.,

- накладної № 77 МПП «Рута» від 29.06.2002г. на суму 2800грн., завдані рельєфними кліше, виготовленими фотополімерним способом.

Відбиток штампа, розташований в накладній № 456 ПП «Ліра» від 15.03.2003г. на суму 6000 грн., завдано рельєфними кліше, виготовленими фотополімерним способом.

У графах: квитанції № 117-77 МПП «Рута» від 29.06.2002р., на суму 2800грн., накладної № 77 МПП «Рута» від 29.06.2002р. на суму 2800,00 грн., має місце наступна послідовність нанесення друкованого тексту, відбитків печаток і підписів з рукописними записами: спочатку був нанесений друкарський текст, потім виконані підписи і записи, останніми нанесені відбитки печатки.

У квитанції № 1083 ПП «Ліра» від 13.03.2003г. на суму 6000 грн., спочатку завдано друкований текст, потім виконані рукописні записи і підписи, останнім завдано відбиток печатки.

У накладній б/н ПП ОСОБА_5 від 27.06.2001г. на суму 2900 грн., спочатку виконані відбиток печатки та підписи, а потім завдано електрофотографічним способом за допомогою копіювально-розмножувальної техніки (лазерного типу) друкований текст.

У квитанції б/н від 27.06.2001г., спочатку завдано друкований текст, а потім виконані відбитки печатки;

-листом-відповіддю ВАТ «Апостолівській`Агротехсервіс» від 22.07.2011, в якому директор товариства підтверджує реалізацію нової кукурудзозбиральної приставки КМД6 ОСОБА_4 , згідно з накладною №114 від 10.09.2004;

-протоколом вилучення від 30.08.2011, відповідно до якого була проведено вилучення печатки у ПП « ОСОБА_5 » №2 і.н. НОМЕР_10 ;

-протоколом вилучення від 26.01.2012 з актом, відповідно до якого було вилучено документи в ТОВ "Хладокомбінат», а саме: інвентарну картку №908 (КРАЗ 6443 г/нНОМЕР_11/); інвентарну картку № 7520 (п/п АЛКА н-12 д.н. НОМЕР_7/ ); пропуск на в`їзд № 1574 від 10.08.2004г (КРАЗ 6443 д/нНОМЕР_11/); накладна №18715 від 09.08.2004г. (КРАЗ 6443 г/н НОМЕР_11 /); пропуск на в`їзд № 1575 від 10.08.2004г (п/п АЛКА н-12 д.н. НОМЕР_7 /) накладна №18716 від 09.08.2004г (п/п АЛКА н-12 д.н. НОМЕР_7 /); договір купівлі-продажу автотранспортного засобу від 09.08.2004г.; акт приймання-передачі от 09.08.2004г. (КРАЗ 6443 д/нНОМЕР_11/); акт приймання-передачи від 09.08.2004г. (п/п АЛКА н-12 д.н. НОМЕР_7/); довіреність від 22.07.2004г.; протокол № 17 ОАО «Дніпропетровский хладокомбинат» від 08.07.2004г.; наказ № 96 від 13.06.2004г.;копії свідоцтва по реєстрацію автомобіля; копія довідки-рахунку № 340367 ; № 340366 ;

-протоколом огляду речей та документів від 16 січня 2014 року, відповідно до якого було оглянуто документи, вилучені згідно з проколами вилучення документів в ТОВ "Холодокомбінат» від 26.01.2012;

-висновком судово-технічної експертизи № 2810-11 від 27.10.2011 та фото таблицею до неї, згідно якої:. Відбиток круглої печатки "ПП ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_10 № 2 ", розташований в накладній б/н від 27.06.2001г., нанесений круглим кліше печатки "ПП ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_10 № 2 , який надано на дослідження, з якого для порівняльного дослідження були виконані експериментальні зразки. Фрагмент відбитку круглої печатки "ПП ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_10 №2 ", розташований в квитанції б/н від 27.06.2001, нанесено круглим кліше печатки "ПП ОСОБА_5 і.н. НОМЕР_10 № 2 », який надано на дослідження, з якого для порівняльного дослідження були виконані експериментальні зразки;

- протоколом обшуку від 09.12.2011, фото таблицею до нього та диском з відеофіксацією, відповідно до якого проводився обшук прилеглої території за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого ОСОБА_1 добровільно надав для огляду жатку КМД-6 червоного кольору з номером « НОМЕР_17» №9.1 , жатку для збирання соняшника до комбайна ДОН-1500, фрагмент прес-гранулятора, напівпричеп з алюмінієвого каркаса (зі слів обвинуваченого - АЛКА);

- зберігальною розпискою ОСОБА_1 про отримання майна на відповідальне зберігання, а саме: жатки КМД-6 та напівпричепа «Алка»;

- зберігальною розпискою ОСОБА_44 про отримання майна на відповідальне зберігання, а саме передньої частини прес-гранулятора в кількості 1 шт.;

- протоколом огляду від 19.03.2012 та фото-таблицею до нього, відповідно до якого за участю ОСОБА_1 та спеціаліста ОСОБА_45 було оглянуто напівпричеп «Алка» (довжа 8,30 м, ширина 2,40 м, наявні двері, які складаються з двох половин розмірами 1,10 м), жатку «КМД-6» (червоного кольору з номером «НОМЕР_17»), блок циліндрів двигуна від комбайна «ДОН 1500», які були вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ;

- протоколом огляду від 19.03.2012 та фото-таблицею до нього, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_5 , за участю ОСОБА_4 було оглянуто токарний станок марки «ИТ-1М» (зеленого кольору, довжина близько 2-х метрів, ширина 50 см, в верхньому лівому куті наявна табличка з написам «СССР «Ивановский станкостроительный завод», модель «ИТ-1М» №2721, 1978 год Made in USSR), прес-гранулятор, привід редуктора і змішувач приставка на вищевказаний редуктор №ДГ14380;

- протоколом огляду від 08.10.2012 та фото-таблицею до нього, відповідно до якого за участю спеціаліста ОСОБА_46 було оглянуто прес-гранулятор серії ДГ, за адресою: АДРЕСА_5;

- протоколом огляду від 17.10.2012 та фото-таблицею до нього, відповідно до якого за участю спеціаліста ОСОБА_47 було оглянуто жатку «КМД-6» НОМЕР_17, 1991 року випуску, за адресою: АДРЕСА_2;

- протоколом огляду від 17.10.2012 та фото-таблицею до нього, відповідно до якого за участю спеціаліста ОСОБА_48 було оглянуто токарний станок марки ИТ-1М, 1978 року випуску, за адресою: АДРЕСА_5;

- протоколом огляду від 14.11.2012 фотознімків приставки «КМД-6» за участю ОСОБА_49 , які були зроблені за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого останній на фото впізнав приставку, яку він продав в вересні 2004 року ОСОБА_4 ;

- висновком автотоварознавчої експертизи №3565-12 від 28.09.2012 та фото таблицею до неї, згідно з яким ринкова вартість напівпричепа (тип ТЗ марки АЛКА Н12, 1980 року випуску) на час проведення дослідження 19.03.2012 р. становила 5 297,90 гривень. Вартість відновлювального ремонту напівпричепа (тип ТЗ марки АЛКА Н12, 1980 року випуску) з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на час проведення дослідження 19.03.2012 р. становила 13 032,00 гривні.

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 10621 від 10.04.2013, згідно з яким ринкова вартість ненаданого для дослідження товарно-гвинторізного верстака ИТ-1М, зазначеного в постанові про призначення даної судово-товарознавчої експертизи, з урахуванням ступеня зниження якості від зносу на жовтень 2012 року складала: 16 889,00 гривень;

- протоколом огляду від 21 червня 2013 року та фото-таблицею до нього, відповідно до якого за участю слідчого Гребенюка Н.Ю. та спеціаліста ОСОБА_50 за адресою: АДРЕСА_5 , було оглянуто токарно-гвинтовий станок марки «ИТ-1М» (заводський номер 274, 1978 чи 1988 року випуску, точніше ідентифікувати рік не довелось можливим через пошкодження корозією фірмової таблички, зроблена в СССР, станок частково розкомплектований, сильне лущення фарбового покриття, відсутні ручки управління та ручки перемикачів, маються пошкодження гумових частин, обрізаний кабель живлення, відсутня технічна документація) прес-гранулятор серії ДГ-1(№1380, маються пошкодження, відсутня кришка пресуючого вузла, зруйнована права частина кріплення від удару, частково зруйновані болти кріплення бокової частини редуктора) другий вузол прес-гранулятора - кормовий змішувач (покритий масово корозією з лущенням лакофарбового покриття маються розриви металу, зруйнована зовнішня кришка);

-протоколом огляду речей та документів від 16 січня 2014 року, відповідно до якого було оглянуто документи, вилучені згідно з проколами вилучення документів в ТОВ "Холодокомбінат» від 26.01.2012 ;

-протоколом огляду речей та документів від 11 березня 2014 року, а саме документів підтверджуючих право власності техніки та обладнання, які надав ОСОБА_4 : накладної №114 від 10.09.2004 на реалізацію приставки КМД6; квитанції до прибуткового касового ордеру від 10.09.2004; тимчасового реєстраційного талону №279311, реєстраційного номеру НОМЕР_9 на «Алку Н12»; розписки про продаж токарного станку ИТ-1М від 06.03.2003, рахунка-фактура № СФ-0000137 від 27.02.2003; квитанції до прибуткового касового ордеру серія 02БК №461106;

-протоколом огляду від 18.03.2014 та фото-таблицею до нього, відповідно до якого за участю обвинуваченого ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , було оглянуто напівпричеп «Алка» та встановлено, що передня частина напівпричепа обшита металом сірого кольору, наявні двостворчаті двері, причеп одноосний з двома парами коліс, які спущені, по периметру причепа наявні сліди корозії, наявні пошкодження неправильної форми у вигляді розриву металу, на днищі напівпричепу розташований металевий пристрій для з`єднання з автомобілем для транспортування, на центрі днища розташовані опорні лапи. Крім того було оглянуто пристрій для збирання кукурудзи - жатка «КМД-6», яка є зеленого кольору (не заводське фарбування) в робочому стані, без видимих пошкоджень, з табличкою НОМЕР_17;

-протоколом огляду від 18.03.2014 та фото-таблицею до нього, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_5 , за участю спеціаліста ОСОБА_51 було оглянуто токарний станок марки «ИТ-1М» з заводським номером на фірмовій табличці - №2721, з правого боку ударним способом нанесений номер 2721, з табличкою «Завод станочных узлов. Модель 16Б16П-061 № 3211», слідів механічного втручання в заводський номер 2721 не встановлено;

-протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 15.04.2014, згідно з яким у приміщенні №5 за адресою: АДРЕСА_7, було вилучено документи, а саме: заява про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку №12 МПП «Рута» від 15.12.2006. свідоцтво №30918266 про реєстрацію ПДВ МПП «Рута», свідоцтво №20 про право сплати єдиного податку МПП «Рута», копія повідомлення про відкриття рахунку МПП «Рута», повідомлення про відкриття рахунку МПП «Рута», заява МПП «Рута від 03.08..2006; заяви про видачу свідоцтва про право на сплату єдиного податку МПП «Рута» від 2002, 2003, 2004, 2005 рр.; реєстраційна заява платника ПДВ МПП «Рута» від 2002 року; заяви МПП «Рута»; копія паспорту ОСОБА_10 ; статут МПП «Рута»; податкова звітність МПП «Рута»;

-протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 15.04.2014, згідно з яким у Реєстраційній службі Нововоронцовського РУЮ в Херсонській області було вилучено документи реєстраційної справи МПП «Рута» на 60 арк.;

-висновком судової технічної експертизи документів №1357-14 від 08.05.2014, згідно з яким Відтиск печатки МПП «Рута» (ЄРДПОУ 31827708) в накладної №77 від 29.06.2002 нанесений кліще печатки МПП «Рута», вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження. Відтиск печатки МПП «Рута» (ЄРДПОУ 31827708) в квитанції до прибуткового касового ордеру №117-77 від 29.06.2002 нанесений кліще печатки МПП «Рута», вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження. Відтиск печатки МПП «Рута» (ЄРДПОУ 31827708) в накладної №77 від 29.06.2002 нанесений не в той час яким датований документ, а після 20.10.2005. Відтиск печатки МПП «Рута» (ЄРДПОУ 31827708) в квитанції до прибуткового касового ордеру №117-77 від 29.06.2002 нанесений в період після 20.10.2005.

-актом огляду та з`ясування технічного стану від жатки КМД-6, 1991 року випуску, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Даний акт складений інженером ПП «Торговий дім Агроальянс» ОСОБА_52 та майстром виробничого навчання ДПТНЗ «Апостолівській центр підготовки перепідготовки робітничих кадрів» ОСОБА_53 ;

-актом огляду та з`ясування технічного стану прес-гранулятора ДГ-1 від 30.05.2017, який знаходиться за адресою: м. Апостолове, вул. Л. Українки, на території цементно-будівничого складу, складений начальником виробництва ТОВ «Укрконтакт» ОСОБА_54 ;

-актом огляду та з`ясування технічного стану токарного станку ИТ-1М від 30.05.2017, який знаходиться за адресою: м. Апостолове, вул. Л. Українки, на території цементно-будівничого складу, складений спеціалістами ОСОБА_55 та ОСОБА_56 ;

-актом огляду та з`ясування технічного стану напівпричепа-рефрижератора АЛКА Н-12 від 30.05.2017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, складений майстром виробничого навчання ДПТНЗ «Апостолівській центр підготовки перепідготовки робітничих кадрів» ОСОБА_53 та інженером-механіком ОСОБА_57 ;

- висновком судової товарознавчої експертизи №14/12.1/1256 від 16.04.2018, в якому зазначено: Країна виробник ізотермічного напівпричепа-рефрижератора АЛКА Н-12, 1980 року випуску - Чехословаччина (на даний час - не виробляється).

Середня ринкова вартість напівпричепу-рефрижератора «Алка Н-12», 1980 року випуску (наявності на ньому тягового крюка), у випадку його придатності до експлуатації станом на червень 2007 року з урахуванням їх технічного стану та індексації цін на період проведення цієї експертизи складає: 29 317,50 грн.

Ринкова вартість жатки КМД-6, 1991 року випуску у випадку її придатності до експлуатації, бувшої у використанні, за умови справного технічного стану станом на 16.04.2018 дорівнює 47 000,00 грн.

При досліджені експертом встановлено, що у джерелах які знаходяться у вільному доступі відсутня цінова інформація на подібне майно станом на червень 2007 року. Тому згідно листа ТОВ «Агро-Союз-Київ» вартість жатки КМД-6 у випадку її придатності до експлуатації, який був у використанні, за умови справного технічного стану станом на 01.06.2007 становила 21 600,00 грн.

Ринкова вартість токарного верстату ИТ-1М у випадку його придатності до експлуатації, бувшого у використанні, за умови справного технічного стану станом на 16.04.2018 дорівнює 33 666,66 грн.

При дослідженні експертом встановлено, що у джерелах які знаходяться у вільному доступі відсутня цінова інформація на подібне майно станом на червень 2007 року. Тому згідно листа від 12.03.2018 (вх. 3840) вартість токарного верстат ИТ-1М у випадку його придатності до експлуатації, бувшого у використанні, за умови справного технічного стану на 2007 рік становила 16 003,74 грн.

При дослідженні експертом встановлено, що у джерелах, які знаходяться у вільному доступі, відсутня цінова інформація на подібне майно станом на 01.06.2007. Тому згідно листа від 21.03.2018 (вх. 4843) вартість прес-гранулятора серії ДГ1 №1380, який був у користуванні станом на 01.06.2007 рік становила 80 000-100 000 грн.

При дослідженні експертом встановлено, що у джерелах, які знаходяться у вільному доступі, відсутня цінова інформація на подібне майно станом на 01.06.2007. Тому згідно листа від 21.03.2018 (вх. 4843) вартість прес-гранулятора серії ДГ7 №1386, який був у користуванні, станом на 01.06.2007 рік становила 100 000-125 000 грн.

При дослідженні експертом встановлено, що у джерелах, які знаходяться у вільному доступі, відсутня цінова Інформація на подібне майно станом на 16.04.2018 (цей час). Тому згідно листа від 21.03.2018 (вх. 4843) вартість прес-гранулятора серії ДГ-1 №1380, який був у користуванні, станом на 14.02.2018 становила 67 386 грн.

При дослідженні експертом встановлено, що у джерелах, які знаходяться у вільному доступі, відсутня цінова інформація на подібне майно станом на 16.04.2018 (цей час). Тому згідно листа від 21.03.2018 (вх. 4843) вартість прес-гранулятора серії ДГ-7 №1386, який був у користуванні, станом на 14.02.2018 становила 83 446 грн.

Середня ринкова вартість ідентичного колісного транспортного засобу - АЛКА Н-12, 1980 року випуску, станом на момент проведення дослідження, а саме на 16.04.2018, складає 85 000,00 грн.

Розмір матеріальних збитків, заподіяний потерпілому ОСОБА_4 станом на червень 2007 року внаслідок заволодіння напівпричепом-рефрижератором АЛКА Н-12, 1980 року випуску складає: 29 317,50 грн.

Оцінюючи докази в їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Суд вважає, що сукупність приведених доказів свідчить про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 03.02.2007), як такі що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинені в особливо великих розмірах.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 11.07.2009), як такі, що виразилися у використанні завідомо підробленого документу.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Перевіряючи доводи сторони захисту про те, що скоєне обвинуваченим ОСОБА_1 не є кримінально-караним діянням, в його діях відсутній склад кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а інкриміновані йому дії носять цивільно-правовий характер, суд вважає їх неспроможними, такими що не ґрунтуються на вимогах Закону та суперечать зібраним доказам, виходячи з наступного.

Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід зазначити, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство - якщо встановлено те, що особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання - не виконувати.

При обвинуваченні особи у вчиненні шахрайства під час укладення договорів цивільно-правового характеру слід в обов`язковому порядку встановлювати умисел особи на заволодіння майном в момент його отримання; в іншому випадку мова йтиме про відсутність складу злочину "шахрайство" та наявність цивільно-правових відносин між особами. Не виключені випадки, коли особа укладає той чи інший цивільно-правовий договір (кредитний, купівлі-продажу, оренди, комісії тощо) лише для того, щоб приховати справжній характер своїх дій, спрямованих на незаконне безоплатне заволодіння чужим майном. Як наслідок, має місце обман у намірах - обман щодо тих цілей, на які планується використати майно, отримане на підставі цивільно-правового договору. Інакше кажучи, наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав, не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого статтею 190 КК України.

Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віддані або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

При шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.

Суд вважає за необхідне наголосити, що добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ.

Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях.

Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов`язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.

Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману вчиняє інший злочин, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 і за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, підроблення документів, печаток, штампів та бланків з метою подальшого їх використання при шахрайстві, а так само використання при шахрайстві завідомо підробленого документа диспозицією ст. 190 не охоплюються і повинні окремо кваліфікуватися за ст. 353 або за відповідними частинами ст. ст. 357, 358 чи 366 КК України.

Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.

Як встановлено в судовому засіданні, саме приблизно у червні 2007 року у ОСОБА_1 і виник умисел на заволодіння шляхом обману, в особливо великих розмірах, зазначеним вище майном, що належало ОСОБА_4 . Потерпілий добровільно розмістив зазначене майно на подвір`ї ОСОБА_1 , оскільки останній його впевнив у надійності збереження, охорони. Потерпілий не підозрював, що ОСОБА_1 зможе обманути, та заволодіти його майном. До червня 2007 року ОСОБА_1 не перешкоджав потерпілому у доступі до майна, користування ним, а потім, реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, з червня 2007 року за вказаних вище обставин, шляхом обману відмовив ОСОБА_4 в доступі до вищевказаної сільськогосподарської техніки та обладнання, що належить потерпілому, яке той розмістив в період часу з 2003 року по 2004 рік на зберігання на території домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Обвинувачений фактично позбавив можливості ОСОБА_4 розпоряджатися вищевказаним майном, закрив ворота на замок, відв`язав собаку, загородив доступ до майна іншою технікою. В подальшому ОСОБА_1 , знаючи, що вказане майно коштує досить дорого, розпорядився ним на свій розсуд, та з метою прикриття злочину використав підроблені документи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, у червні 2007 року заволодів майном ОСОБА_4 , а саме: жаткою КМД-6, 1991 року випуску; токарним верстатом ИТ-1М, 1978 року випуску; прес-гранулятором серії ДГ-1 №1380; прес-гранулятором серії ДГ-7 №1386; напівпричепом-рефрижератора «Алка Н-12», 1980 року випуску, та розпорядився останніми на свій власний розсуд.

Дані обставини знайшли своє підтвердження послідовними доказами, наданими в суді потерпілим ОСОБА_4 , свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_49 , ОСОБА_28 , ОСОБА_58 , ОСОБА_25 , ОСОБА_13 , які вказали, що вищевказане майно в період часу з 2003 по 2006 рік було технічно справним, у робочому стані та придбано потерпілим ОСОБА_4 . Зазначені свідки впевнено надали свої покази, відповівши на всі питання учасників судового розгляду і без будь-яких сумнівів вказали в суді на придбання та належність вищезазначеного майна саме потерпілому ОСОБА_4 , а не обвинуваченому ОСОБА_1 . Допитані в суді свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, в кінцевому результаті не зацікавлені, їх покази повністю узгоджуються між собою.

Будь-яких підстав для обмови обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_4 чи свідками немає, відповідно і немає жодних підстав вставити під сумнів їх покази в суді, сумніватися в їх об`єктивності, недостовірності, правдивості.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про те, що саме ОСОБА_1 належить зазначене вище майно: жатка КМД-6, 1991 року випуску; токарний верстат ИТ-1М, 1978 року випуску; прес-гранулятор серії ДГ-1 №1380; прес-гранулятор серії ДГ-7 №1386; напівпричіп-рефрижератор «Алка Н-12», 1980 року випуску, крім показів потерпілого та свідків, спростовано також дослідженими в суді відповідними письмовим доказами.

Так, саме ОСОБА_4 , як власнику напівпричепа-рефрижератора АЛКА Н-12, 1980 року випуску, без номеру на шасі, сірого кольору, реєстраційний № НОМЕР_9 , 17.08.2005 року Апостолівським міжрайонним МРЕВ було видано тимчасовий реєстраційного талон.

Той факт, що 09.08.2004 ОСОБА_4 придбав (купив) у ТОВ «Дніпропетровський холодокомбінат» технічно справний, придатний для експлуатації напівпричіп-рефрижератор АЛКА Н-12, 1980 року випуску, без номеру на шасі, сірого кольору, підтверджується копією договору купівлі-продажу від 09.08.2004 між вказаною особою та підприємством.

Відповідно до Акту огляду напівпричепа-рефрижератора АЛКА Н-12, 1980 року випуску, встановлено: даний напівпричіп знаходиться на окремому подвір`ї помешкання ОСОБА_1 , разом з іншою сільськогосподарською технікою. Зовнішній стан об`єкта - задовільний. Зовнішнє покриття має окремі корозійні місця, але не сквозні. Стан гуми на напівпричепі - незадовільний. Виявлено механічне пошкодження тяглового кулака платформи напівпричепа, яке потім шляхом зварювання, встановлено на місце. Внаслідок цього, даний напівпричіп, без заміни платформи з кріпленням даного тяглового кулака, є непридатним для експлуатації, остільки це безпосередньо пов`язано з безпекою дорожнього руху.

Щодо купівлі ОСОБА_4 жатки КМД-6, то даний факт підтверджується накладною № 114 від 10.09.2004 року, виданою ВАТ «Апостолівський Агротехсервіс».

Відповідно до Акту огляду жатки КМД-6, 1991 року випуску, № НОМЕР_17 , що знаходиться на подвір`ї ОСОБА_1 встановлено: об`єктивно вказана жатка КМД-6, має заводський номер НОМЕР_17 , та була виготовлена Херсонським машинобудівним заводом у 1991 році. Пристрій кукурудзозбиральний до комбайну ДОН-1500, з огляду на стан рами, практично ніколи не використовувався за призначенням, що безпосередньо вказує на те, що це реально спочатку була нова жатка КМД-6. Зазначено, що жатка зазнала фізичного впливу, механічним способом перерізано (пошкоджено) раму вказаного пристрою (жатки), перефарбовано її з червоного заводського на зелений колір, не професійно, з проявами червоного кольору в деяких місцях. Вказана жатка знаходиться в розукомплектованому стані, на ній відсутні основні вузли та механізми.

Не викликає сумніву і факт придбання(купівлі) ОСОБА_17 27.02.2003 року токарного станку ИТ- 1М, що підтверджується копією рахунку-фактури № СФ-0000137 та квитанцією серії 02БК №461106, які були видані військовою частиною А-3926, який він в подальшому 06.03.2003 продав станок ОСОБА_4 , що підтверджено відповідною розпискою ОСОБА_17 , який був в судовому засіданні допитаний з цих підстав в якості свідка. Зокрема даний свідок підтвердив факт продажу ним даного станку ОСОБА_4 , який вони забрали з військової частини на автомобілі МАЗ.

Відповідно до Акту огляду токарного верстату ІТ-1М від 30 травня 2017 року встановлено: даний верстат ИТ-1М, з заводським № 2721, 1978 року випуску, знаходиться в комплектному стані. Технічно верстат в роботі використовувався незначний термін, виходячи з того, що основна його робоча частина - станина продільна є цілою, не розбитою, не маючою люфтів вище заводських допусків та має чіткі грані. В окремих місцях верстат покрито іржею, потрібно усунення корозії і фарбування. На верстаті обрізаний багатожильний кабель управління, що вимагає певного ремонту електричної частини верстата. Для визначення робочого стану електроустановки верстат був підключений до живлення "безпосередньо", та виявився працездатним.

Факт придбання ОСОБА_4 11 листопада 2004 року за власні кошти в сумі 15 000,00 гривень 2 технічно справних, у доброму технічному стані, прес-грануляторів (кормоеструдерів) серії ДГ-1, ДГ-7 з двигунами відповідно потужністю на 55 кВт та на 75 кВт., у ОСОБА_12 , який проживає в м. Нікополь, підтверджується відповідною розпискою вказаного продавця.

Відповідно до Акту огляду прес-гранулятора від 22 березня 2017 року встановлена наявність лише декількох складових частин одного прес-гранулятора, а саме: приводу - редуктора 1 шт., і системи змішування (змішувача) - 1 шт. Інші складові прес-грануляторів: станина під прес-гранулятори; двигуни 50 і 75 кВт, з перехідною муфтою; матриця; плануюча шайба (конус) під матрицю; двигун змішувача 5,5 кВт; форсунки парові і водяні розпилювачі змішувача; бункер крошителя; варіатор дозатора; двигуни дозатора 3 кВт; як встановлено в ході огляду, - відсутні. В такому, розукомплектованому стані, прес-гранулятор № 1380, є непридатним до експлуатації.

З огляду на вищевикладене, перевіряючи доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого за ч. 4 ст. 190 КК України, суд прийшов до висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення стороною захисту норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому, захисник та обвинувачений, як зазначено вище, оцінюють і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність, системність та об`єктивність даних.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки останній не міг знати про невірність створення документів та їх засвідчення, які долучались його захисником, суд вважає неспроможними, виходячи з наступного: так ОСОБА_1 був учасником судового провадження, йому був відомий зміст позовних вимог, зміст правовідносин, безпосереднім учасником яких був він, тому долучення документів ОСОБА_1 відбувалось цілеспрямовано, за його волею, з метою відстоювання власних інтересів, тобто він не міг не знати про зміст документів, наданих ним до суду, та про те, що інформація в них не відповідає дійсності.

Надаючи юридичну оцінку умисним діям ОСОБА_1 , щодо використання завідомо підроблених документів, за наведених вище обставин, суд вважає, що будь-яких підстав для сумніву в правильності висновків експертиз № 58/04/06-195 від 29.07.2011 та № 2810-11 від 27.10.2011 немає, та приходить до висновку про належність, достовірність та допустимість даних висновків, як доказів.

Оцінюючи висновок судової-товарознавчої експертизи №14/12.1/1256 від 16.04.2018, складеної судовими експертами Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, суд приходить до висновку, що він є вірним, належно науково-обґрунтованим, таким, що узгоджується з іншими документами, з даними відповідних протоколів оглядів, актів оглядів, з довідками, квитанціями та договорами щодо придбання потерпілим зазначеного майна, його вартості, з врахуванням технічного стану обладнання, транспортного засобу, та пристрою, ступеню їх зносу, з врахуванням реальності цін на аналогічне майно.

Тому суд вважає за необхідне висновки експертів ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , які були допитані в судовому-засіданні та роз`яснили складений висновок №14/12.1/1256 від 16.04.2018, покласти в основу вироку, оскільки вони в повній мірі узгоджуються і з іншими, наведеними вище доказами, які є належними, достовірними та допустимими.

Що стосується попередніх висновків експертів, а саме: висновок експерта № 194/13 від 21.11.2013, висновок судово-бухгалтерської експертизи № 25А/14 від 25.03.2014, то суд зазначає, що вони є неповними, складеними з посиланням на посібники та використану літературу іншої держави, в той час, як відповідно до ст. 2 Закону України «Про судову експертизу» законодавство про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, також в них немає повної відповіді на поставлені питання, а тому вони не можуть бути покладені в основу вироку.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні, експерт-оцінювач ОСОБА_50 не є атестованим судовим експертом, не був залучений слідчим в якості експерта для проведення експертизи № 194/13 від 21.11.2013 з відповідним мотивуванням такого залучення у постанові від 14.10.2013, що відповідало би вимогам ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» та взагалі не послався на вимоги цього закону при призначенні експертизи особі, яка не є судовим експертом.

З урахуванням того, що судом висновок експерта № 194/13 від 21.11.2013 визнано недопустимим доказом, висновок експертизи № ГО-2817 від 25.02.2013 також суд визнає недопустимим доказом, оскільки в його основу покладені дослідження висновку № 194/13 від 21.11.2013 експертно-оціночної фірми «Експерт Борисфен», а саме експертом-оцінювачем ОСОБА_50 , який не є атестованим судовим експертом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне з обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 358 КК України виключити обвинувачення останньому в тому, що « ОСОБА_1 з метою прикриття злочину, 18.08.2009, більш точний час встановити не виявилося можливим, маючи умисел на використання завідомо підроблених документів, прибув до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Леніна, 73, достовірно знаючи, що видані на його ім`я накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру є підробленими документами, виготовлені невстановленими особами у невстановленому місці, оскільки містять завідомо неправдиві відомості, надав співробітнику вказаної установи завірені адвокатом копії завідомо неправдивих документів: накладної №456 від 15.03.2003, видану ПП «Ліра», на реалізацію ОСОБА_1 прес-грануляторів ДГ-1 №1380 та № 1386 (у кількості 2 штуки) та квитанції до прибуткового касового ордеру №1083 про внесення в касу ПП «Ліра» 6000 грн., в якості оплати за цією накладною, з метою підтвердження нібито законності їх придбання», оскільки судом визнано недопустимим доказом висновок № 25А/14 від 25.03.2014, зроблений експертом-оцінювачем ПП «Експерт Борисфен» ОСОБА_50, а обвинувачення ОСОБА_1 в цій частині ґрунтується саме на цьому доказі, що є недопустимим, інших доказів цього обвинувачення до матеріалів справи не долучено.

Разом з тим, виключене обвинувачення не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 358 КК України.

Покази допитаних в суді свідків сторони захисту, а саме ОСОБА_33 , ОСОБА_7 , ОСОБА_35 , ОСОБА_30 , ОСОБА_8 , ОСОБА_34 , ОСОБА_36 , ОСОБА_10 суд повністю не відкидає, оскільки дані свідки підтвердили те, що між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_4 були стосунки,пов`язані з сумісним веденням господарської діяльності. Разом з тим, суд не приймає до уваги покази цих свідків в частині належності сільськогосподарської техніки, оскільки вони спростовуються вищевикладеними об`єктивно здобутими доказами. ОСОБА_34 будучи дружиною обвинуваченого, а свідки ОСОБА_33 , ОСОБА_7 , ОСОБА_35 , ОСОБА_30 , ОСОБА_36 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 є особами, які працювали зі ОСОБА_1 , перебували у товариських стосунках з останнім, про придбання техніки, яка знаходилась на подвір`ї ОСОБА_1 , знають з його слів; зацікавлені в успішному результаті справи, не притягненні ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Окрім цього, покази зазначених вище свідків не несуть належної інформації щодо вартості, технічного стану сільськогосподарської техніки, а більш того, щодо обставин її придбання безпосередньо ОСОБА_59 та належності цієї техніки останньому.

Аналізуючи покази обвинуваченого ОСОБА_1 суд знаходить їх такими, що продиктовані його бажанням уникнути персональної відповідальності за вчинене.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованих йому злочинів, доведеності вини у повному обсязі у їх вчинені, та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даному кримінальному провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що юридична кваліфікація скоєних ОСОБА_1 злочинів за ч. 4 cт. 190 КК України (в редакції від 03.02.2007), ч. 3 cт. 358 (в редакції від 11.07.2009) КК України здійснена з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, а також виходячи з редакцій статей Кримінального кодексу України, які діяли на момент вчинення злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та злочину невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який свою вину не визнав, раніше не судимий, скоїв злочини вперше, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, характеризується виключно позитивно, одружений, має на утриманні сім`ю, де є двоє дітей і одна дитина - ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною інвалідом з дитинства (діагноз - дитячій церебральний параліч), давність скоєного (обставини 2007 року).

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно зі ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Призначаючи покарання, суд враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілого та його представника, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, та вважає за необхідне призначити покарання: за ч. 4 ст. 190 КК України(в редакції від 03.02.2007) у виді позбавлення волі в межах санкції даної статті; за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 11.07.2009) у виді обмеження волі в межах санкції статті. При цьому суд вважає за можливе до обвинуваченого ОСОБА_1 застосувати вимоги ст. 75 КК України та звільнити його від відбуття призначеного покарання за ст. 190 КК України з іспитовим строком та із покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення судом про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При цьому суду в своєму вироку не потрібно посилатись на ст. 69 КК України. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що додатковий вид покарання - конфіскація майна, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 03.02.2007), застосуванню не підлягає.

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Частина 5 ст. 74 КК України встановлює, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

ОСОБА_1 також обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 11.07.2009), яке відноситься до злочинів невеликої тяжкості у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 12 КК України.

Враховуючи те, що обвинуваченому ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину невеликої тяжкості і з моменту його вчинення пройшло більше десяти років, а для даного злочину, згідно з п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, встановлено строк давності притягнення до кримінальної відповідальності три роки, то відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування призначеного покарання згідно з ч. 5 ст. 74 КК України.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєних особою злочинів.

Вимога додержуватися справедливості при застосування кримінального покарання закріплена в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Призначене покарання, на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої шкоди, завданої внаслідок злочину: 193 843,00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Крім того, потерпілий ОСОБА_4 просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на паливо в сумі 23 615,81 гривень, які він витратив на проїзд до місця розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 не визнав.

Прокурор позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 підтримав частково: матеріальну шкоду в сумі 193 843,00 грн. просив стягнути в повному обсязі, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди просив залишити без розгляду, процесуальні витрати залишити на розсуд суду.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в наслідок злочину, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено в ході судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 була спричинена матеріальна шкода на суму 193 843,00 грн., яка документально підтверджена, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілого є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, як зазначив Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 9 в Постанові «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

За таких обставин суд вважає, що після відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди ОСОБА_4 токарний станок ІТ-1м, 1978 року випуску, напівпричіп-рефрижератор «Алка Н-12», 1980 року випуску, прес-гранулятор ДГ-1, жатка КМД-6 повинні залишитись у ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися зокрема у душевних переживаннях та стражданнях, яких фізична особа, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч. 2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.

За таких обставин, виходячи з роз`яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних переживань, перенесених потерпілим в результаті шахрайських дій обвинуваченого, який з червня 2007 року заволодів його вищезазначеною сільськогосподарською технікою та досить тривалий час позбавив потерпілого користування цим майном, яке є для нього важливим та необхідним у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 підлягає стягненню сума моральної шкоди 50 000,00 гривень.

Визначаючи саме в такому розмірі суму моральної шкоди, суд виходить із конкретних обставин даного провадження, в тому числі засад розумності, виваженості та справедливості.

Також потерпілий ОСОБА_4 просив стягнути з обвинуваченого кошти, які були витрачені на паливо для приїзду в судові засідання у сумі 23 615,81 гривень.

Згідно зі ст. 118 КПК України процесуальними витратами є витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, розмір яких підлягає доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, в тому числі потерпілим, цивільним позивачам оплачується проїзд. З огляду на вимоги закону, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 про стягнення витрат на паливо для приїзду в судові засідання не підлягають задоволенню, оскільки такі витрати відшкодовуються за рахунок державного бюджету.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави витрати пов`язані із проведенням судових експертиз в загальній сумі 14 260,56 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді особистого зобов`язання, обраний відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2014, до вступу вироку в законну силу залишити колишнім.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції від 03.02.2007), та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 11.07.2009), та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнити від покарання, у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Позовну заяву потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 193 843,00,00 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 гривень, а всього 243 843,00 гривні (двісті сорок три тисячі вісімсот сорок три гривні 00 коп).

В інший частині позову - відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу залишити колишнім, а після набрання вироком чинності - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз в загальній сумі 14 260,56 гривень.

Речові докази:

- токарний станок ІТ-1м, 1978 року випуску, напівпричіп-рефрижератор «Алка Н-12», 1980 року випуску, прес-гранулятор ДГ-1, жатку КМД-6 - повернути ОСОБА_1 , після відшкодування шкоди, присудженої до стягнення.

- письмові матеріали, оглянуті 16.01.2014, - залишити в матеріалах справи (т. 4, арк. 107).

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Судді:

____ І.В. Дяченко _____ В.Л. Воробйов _____ Ф.М. Сенчишин

26.02.2020