Рішення № 87850200, 25.02.2020, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/5653/19

Провадження № 2-а/661/5/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Матвєєвої Н.В.

при секретарі: Дубовка Г.Ю.

за участю представника позивача : адвоката Петренко А.П.

позивача: Майорова М.О.

представника третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області – Головко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нова Каховка Херсонської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області (нині Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси)), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправною та скасування про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтував тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ у Херсонській області перебував виконавчий лист №661/3962/17, виданий Новокаховським міським судом Херсонської області 29.03.2019 року згідно якого зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.12,13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.12.2014 року, з урахуванням виплачених сум пенсії за вислугу років призначеної ОСОБА_1 з 14.07.2016 року. Справа розглядалася Новокаховським міським судом Херсонської області як адміністративним судом в порядку КАС України. 23.04.2019 року державним виконавцем було відкрите виконавче провадження № 58952824. Виконавче провадження перебувало на виконанні у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепської А.В. 01.12.2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в електронному реєстрі виконавчих проваджень, за ідентифікатором, що міститься в постанові про відкриття виконавчого провадження, позивачем було встановлено, що державним виконавцем 13.11.2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення суду. Також, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець у п.2 постанови прийняв рішення про припинення чинності арешту майна боржника і скасував інші заходи примусового виконання рішення суду. Вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2019 року у виконавчому провадженні № 58952824 є незаконною (протиправною) і такою, що порушує права стягувача ОСОБА_1 на отримання пенсійної виплати, а отже такою, що підлягає скасуванню. Відповідно до ч.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно виконавчого листа, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.12,13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.12.2014 року, з урахуванням виплачених сум пенсії за вислугу років призначеної ОСОБА_1 з 14.07.2016 року. Проте, згідно виконавчого листа № 661/3962/17, який видано Новокаховським міським судом Херсонської області 29.03.2019 ОСОБА_1 жодної виплати так і не проведено, що підтверджується інформацією про виконавче провадження. Також, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2019 року в адресу стягувача не направлялася та останнім не отримувалася, про її існування стало відомо 01.12.2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тому строк для оскарження постанови пропущений з поважних причин.

Просив суд поновити строк для звернення до адміністративного суду. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Лепської А.В. від 13.11.2019 року про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 58952824.

В судовому засідання позивач, його представник підтримали заявлені вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Представник третьої особи в судовому засіданні позову не визнав, вказавши, що рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області проведено розрахунок заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 24.12.2014 року по 13.07.2016 року у сумі 97 714,35 грн. , виплата якої буде забезпечена відповідно до Постанови КМУ від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Станом на 01.01.2019 року сума пенсії становила 7 298,04 грн. у тому числі : 6557,91 грн. – основний розмір пенсії (70 % грошового забезпечення 9 368,44 грн.); 740,13 грн. (50 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 14.07.2016 року по 31.12.2017 року). Станом на 01.01.2020 року сума пенсії становить 8 038,16 грн., в тому числі : 6557,91 грн. – основний розмір пенсії (70 % грошового забезпечення 9 368,44 грн.); 1480,25 грн. (100 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 14.07.2016 року по 31.12.2017 року). Оскільки виплата пенсій за Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, порядок виплати пенсій за рішенням суду встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Постановою КМУ від 22.08.2018 року № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, які набрали законної сили після 01.01.2013 року за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом. Оскільки борг перерахованої пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 у сумі 97 714,35 грн. за період з 24.12.2014 року по 13.07.2016 року виник після 2013 року, тому порядок виплати цього боргу необхідно розглядати в рамках Порядку № 649, при цьому постанова передбачає забезпечення порядку черговості виконання рішень суду. Фактичне виконання рішення суду у повному обсязі можливе за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок виділення коштів з державного бюджету на виплату заборгованості за конкретним судовим рішенням (визначеним Пенсійним Фондом України, з урахуванням черговості набрання чинності рішень суду по всій Україні). Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду виконано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року у справі №661/3962/17 в межах покладених повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом від 10.05.2019 року повідомило державного виконавця про виконання рішення суду в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження та просило закінчити виконавче провадження у зв`язку з його фактичним виконанням. Постановою старшого державного виконавця від 13.11.2019 року виконавче провадження № 58952824 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та матеріали виконавчого провадження, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено, що Новокаховським міським судом Херсонської області від 11.06.2018 року видано виконавчий лист № 661/3962/17 по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчиняти дії, в якому зазначено про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.12,13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.12.2014 року, з урахуванням виплачених сум пенсії за вислугу років призначеної ОСОБА_1 з 14.07.2016 року.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області від 23.04.2019 року, було відкрите виконавче провадження № 58952824, за виконавчим листом № 661/3962/17, виданим Новокаховським міським судом Херсонської області, стягувачем у якому є ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця від 23.04.2019 року було стягнуто виконавчий збір з боржника – Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в сумі 16 692 грн.

Постановою про закінчення виконавчого провадження, винесеною старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області від 13.11.2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 661/3962/17 , виданого Новокаховським міським судом Херсонської області 29.03.2019 року закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення на підставі ст.39 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення суду. Зазначена постанова не надсилалася ОСОБА_1 , про неї він дізнався із інформації на сайті про хід виконавчого провадження 01.12.2019 року.

З матеріалів виконавчого провадження, наданого на підставі ухвали суду від 22.01.2020 року, вбачається, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем також винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 13.11.2019 року в сумі 401,20 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору від 23.04.2019 року.29.10.2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшло повідомлення про проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з витягом з реєстру рішень суду , виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що направлено до Пенсійного фонду України за № 10065/03 від 19.07.2019 року, сума заборгованості складає 97 714,35 грн. 16.10.2019 року державним виконавцем надіслано вимогу ГУ ПФУ в Херсонській області про надання інформації щодо виконання рішення суду. 10.05.2019 року ГУ ПФУ в Херсонській області направлено листа до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Херсонській області про закінчення виконавчого провадження, в якому зазначено , що постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року у справі за № 661/3962/17 виконано в межах покладених зобов`язань та у спосіб передбачений чинним законодавством у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, до листа долучено розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_1 та перерахунок пенсії за пенсійною справою № 2103006069-МВС, пенсія за вислугу років ОСОБА_1 . Після цього, державним виконавцем без проведення перевірки виплат пенсії ОСОБА_1 та без проведення примусових виконавчих дій винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2019 року у виконавчому провадженні № 58952824, якою закінчено виконавче провадження на підставі ч.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду. Доказів отримання вказаної постанови ОСОБА_1 матеріали виконавчого провадження не містять, окрім супровідного листа, який не підтверджує факт отримання постанови про закінчення виконавчого провадження позивачем.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (який набрав чинності 5 жовтня 2016 року; виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень.

Відповідно до ст. 39 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 63 цього Закону врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин 1-3 статті 63 цього Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України, передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова відповідача від 13.11.2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП №58952824 з примусового виконання рішення у справі №661/3962/17 від 29.03.2019 року, є передчасною, оскільки органом державної виконавчої служби рішення суду фактично не виконане, а з направленого ГУ ПФУ в Херсонській області листа до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Херсонській області про закінчення виконавчого провадження, не вбачається, що заборгованість з пенсії ОСОБА_1 виплачена позивачу відповідно до наданого розрахунку в сумі 97 714,35 грн. , натомість ГУ ПФУ в Херсонській області зазначено, що постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року у справі за № 661/3962/17 виконано в межах покладених зобов`язань та у спосіб передбачений чинним законодавством, державний виконавець не звернув уваги та не пересвідчився у повному виконанні рішення суду і виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, яка є незаконною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

При цьому суд також приходить до висновку про поважність причин пропуску строку для звернення до суду із позовом на незаконність постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки про вказану постанову позивач дізнався лише 01.12.2019 року, вказана постанова відповідачем не надсилалася Майорову ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, тому пропущений строк підлягає поновленню.

З цих підстав позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.19, 20, 72, 77, 242, 243, 244, 246, 250, 262, 295,370,372 КАС України, ст.39 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області (нині Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси)), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Лепської А.В. від 13.11.2019 року про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 58952824.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Новокаховський міський суд Херсонської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н. В. Матвєєва