Ухвала суду № 87847553, 21.02.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/3641/20

Провадження № 1-кс/947/1696/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Власюка Д.О., прокурора Більської А.М., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Драгомира А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Нагорнюк Ю.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Більською А.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019160480004364 від 18.12.2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Первомайськ, Миколаївської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , у грудні місяці 2019 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , у невстановленої особи, за допомогою мережі «Телеграм», незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, психотропну речовину, обіг якої обіг якої обмежено – амфетамін, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс та особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – екстракт канабісу, з метою подальшого збуту на території м. Одеси, після чого, зазначений особливо небезпечний наркотичний засіб та особливо небезпечну психотропну речовину, почав незаконно зберігати у розфасованому стані за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

18.12.2019 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , з метою збуту психотропних речовин та наркотичних засобів, перебував на вул. Олександра Невського у м. Одеса, незаконно зберігаючи при собі вказані психотропні речовини та наркотичні засоби.

18.12.2019 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Невського, 39, був зупинений працівниками Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, де, під час огляду місця події, у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено: дев`ять полімерних пакетів з пазовими замками та жовтими стрічками у верхніх частинах, обмотані липкою стрічкою чорного кольору та один прозорий полімерний пакет з пазовим замком та жовтою стрічкою у верхній частині, з особливо небезпечною психотропною речовиною світло-блакитного кольору, обіг якої заборонено – PVP, загальною масою 3,595 г, кількісний вміст PVP в кристалічних речовинах з десяти полімерних пакетів становить 2,489 г; шість прозорих полімерних пакетів з пазовими замками та фіолетовими стрічками в верхніх частинах, з особливо небезпечним наркотичним засобом, сіро-зеленого кольору, обіг якого заборонено – канабісом, загальною масою у висушеному стані 5,9 г.

Після чого, 18.12.2019 року, у період часу з 15 години 00 хвилин по 15 годину 50 хвилин, в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено: полімерний пакет з пазовим замком та фіолетовою стрічкою у верхній частині із нашаруваннями речовини білого кольору, які містять психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, кількісний вміст якої складає 0,0017 г, два фрагменти полімерних пляшок із нашаруванням речовини темно-коричневого кольору, в якій міститься особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – екстракт канабісу, загальною масою 0,09 г, та поліетиленовий пакет, в якому міститься 91 порожніх прозорих поліетиленових пакетів.

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав з метою подальшого збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, кількісний вміст якої складає 2,489 г, що є великим розміром, психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, кількісний вміст якої складає 0,0017 г, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, загальною масою у висушеному стані 5,9 г та особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – екстракт канабісу, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 0,09 г.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочини, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п.1, 2, 4, ч.1 ст.177 КПК України, а саме: у зв`язку з відсутністю постійного джерела доходу, за місцем реєстрації не проживає, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, у підозрюваного є можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 10 років; є ризик, що ОСОБА_1 , буде мати можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом залякування їх з метою зміни ними показів в подальшому; є ризик вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваних процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваного – адвокат Драгомир А.П. заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що до підозрюваного можливо застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з тримання під вартою.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

18.02.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, та наявність ризиків, які виражаються у можливості переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Нагорнюк Ю.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Більською А.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019160480004364 від 18.12.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 21.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали становить 60 днів та обчислюється з моменту оголошення ухвали 21.02.2020 року та діє до 18.04.2020 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.