Ухвала суду № 87846160, 19.02.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3181/20

провадження № 1-кс/753/941/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2020 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді Даниленка В.В.,

за участю секретаря Скромної І.О.,

прокурора Євтушенко В.В.

адвоката Николенко Р.С.

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Новицького С.В., подане в рамках кримінального провадження № 12020100020001090, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працюючого, розлученого, маючи на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві рядовий поліції Новицький С.В., за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №2 Євтушенко В.В., звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , в рамках кримінального провадження № 12020100020001090 від 17.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_1 , 17.02.2020 о 15 год. 55 хв., який перебував у приміщенні магазину «Траш», що за знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 6-Г, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Траш» (код ЄРДПОУ 40688123), виник умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна, що належить ТОВ «Траш».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи умисно, зайшов до приміщення магазину «Траш», переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до холодильної камери з продажу молочного товару та дістав звідти «масло солодковершкове Селянське 200 г.» в кількості дванадцяти одиниць, загальною вартістю 499 грн. 00 коп. (без ПДВ), після чого вищезазначений товар поклав до кишень власної куртки, яка на момент вчинення злочину була одягнена на нього. Після чого, ОСОБА_1 разом з викраденим товаром направився до виходу магазину.

В подальшому, о 15 год. 55 хв. на виході з магазину «Траш», злочинні дії ОСОБА_1 , були викриті продавцями-касирами. Усвідомлюючи це, ОСОБА_1 , умисно, повторно, з метою відкритого викрадення чужого майна, продовжуючи тримати у своїй куртці «масло солодковершкове Селянське 200 г.» в кількості дванадцяти одиниць, проігнорував вимогу співробітників магазину зупинитись та почав тікати від них з місця вчинення злочину із викраденим майном. Однак, в подальшому, він був затриманий працівниками ТОВ «Траш» за декілька метрів від виходу з магазину.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був затриманий працівниками ТОВ «Траш».

Своїми злочинними діями ОСОБА_1 заподіяв ТОВ «Траш» матеріального збитку на загальну суму 499 грн. 00 коп. без ПДВ.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про вчинення злочину; огляду місця події від 17.02.2020; оглядом відеозаписів з камер спостереження від 18.02.2020; допитом свідка ОСОБА_2 ; допитом свідка ОСОБА_3 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Прокурор вважає, що у порядку ст. 177 КПК України встановлені ризики, що підозрюваний ОСОБА_1 може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а саме: 1)Переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, так як ОСОБА_1 вразі визнання його винним у вчиненні злочину загрожує покарання строком до 6 років позбавлення волі, усвідомлюючи це останній може переховуватись з метою уникнення від відповідальності.

2)Вчинити інше кримінальне правопорушення, вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 , не має законного джерела доходу, поліпшує своє матеріальне становище за рахунок крадіжок масла з різних магазинів, так лише за лютий 2020 року останньому вручено два обвинувальних акти за вчинення аналогічних злочинів, де об`єктом крадіжок є пачки з маслом.

Також прокурор наголошував, що інший запобіжний захід окрім тримання під вартою не може бути застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що останній не працює, не має постійного джерела доходів, а способом отримання доходів, обрав вчинення постійне вчинення злочинів проти власності, а тому - зазначений запобіжний захід не може запобігти ризику незаконного впливу на них.

У судовому засіданні прокурор внесене до суду клопотання підтримав, просив його задовольнити, з підстав наявності ризиків та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі.

Захисник та підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання про застосування такого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, додатково надали до суду характеризуючи та медичні документи.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання, у зв`язку з наступним.

17.02.2020 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України під час замаху на вчинення злочину.

18.02.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, які відносяться до особливо тяжких злочинів, а відтак вважаю наявними підстави, з якими закон пов`язує можливість обрання особі запобіжного заходу.

Відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року № 3352-XII «Про попереднє ув`язнення» таке ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Метою попереднього ув`язнення згідно з цим законом є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі (екстрадиції) або транзитного перевезення особи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу (в тому числі у вигляді тримання під вартою) відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою, як і затримання особи, є видами заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 131 КПК України). Ці заходи, як і направлення особи до медичного закладу для проведення стаціонарної судово-медичної або судово-психіатричної експертизи та переміщення особи, яка відбуває покарання, в установу попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі в судовому розгляді кримінального провадження не можуть переслідувати мету покарання особи за вчинений злочин, оскільки це суперечить презумпції невинуватості.

Затримання, тримання особи під вартою, направлення її до медичного закладу для проведення стаціонарної судово-медичної або судово-психіатричної експертизи, переміщення особи, яка відбуває покарання, в установу попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі в судовому розгляді кримінального провадження є заходами не кримінально-правового, а кримінально-процесуального характеру, що мають на меті виключно забезпечення належного здійснення кримінального провадження. Застосування цих заходів не може розглядатись як безпосередній наслідок вчиненого злочину, оскільки вони обумовлені не визнанням судом особи винною, а застосовуються до моменту постановлення вироку та/або до набрання ним законної сили за наявності відповідних підстав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та про наявність достатніх підстав, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, що має місце по даному кримінальному провадженню, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу підозрюваній, суд також враховує, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно дотримуватися вимог ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, при цьому, ризик переховування обвинувачених від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

При розгляді даного клопотання, суд, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, виходить з усвідомлення, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, і що це питання не може вирішувати «in abstracto». Це питання має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими суд мотивує своє рішення, та належно задокументованих фактів. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення в справі «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy) [ВП], заява № 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Також, у Рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції», «Мамедова проти Росії», а також правових позицій, викладених у п. 80 Рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», та у рішенні від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».

У справі «Ігнатов проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 5 Конвенції, разом зі статтями 2, 3 і 4, є серед основоположних прав, що захищають фізичну безпеку особистості і в цій якості її важливість має першорядне значення. Її головна мета полягає в тому, щоб не допустити свавільного або необґрунтованого позбавлення волі. Зокрема, можна ідентифікувати три основні засади у практиці Суду: вичерпний характер винятків, які повинні бути інтерпретовані строго і які не допускають широкого трактування відповідно до інших положень Конвенції (зокрема, статті 8-11 Конвенції); законності затримання, включаючи матеріальне та процесуальне право, що є вимогою ретельного дотримання принципу верховенства права. Одним з найбільш поширених видів позбавлення волі у кримінальному провадженні є досудове тримання під вартою. Таке тримання є одним із винятків із загального правила, що кожна людина має право на свободу (параграф 1 статті 5), та передбачено в підпункті (с) пункту 1 статті 5 Конвенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, аналізуючи доводи прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також зіставляючи їх з вищевказаними вимогами кримінального процесуального закону і практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя вважає, що прокурором не наведено достатніх і належних доказів існування у сукупності всіх ризиків зазначених прокурором.

Аналізуючи можливість обрання щодо підозрюваного іншого запобіжного заходу, слідчий суддя звертає увагу на те, що на початковій стадій досудового розслідування ризики перешкоджання підозрюваним у проведенні досудового розслідування, зокрема - збиранні доказів, є найвищими, і забезпечення найбільш ефективного та оперативного розслідування в даному випадку, на переконання суду, можливе у випадку тримання підозрюваного під домашнім арештом, який є найм`якшим запобіжним заходом на даній стадії кримінального провадження серед ефективних.

В той же час, суд вважає, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а отже, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, стану здоров`я, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваному необхідно обрати більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, що передбачено ст.181 КПК України та полягає в забороні залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22.00 до 06.00 год., строком на два місяці, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки, на думку слідчого судді, застосування такого, менш суворого запобіжного заходу, зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 176-179, 184, 193, 194, 196, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, практикою Європейського суду з прав людини, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання - відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби строком на 2 місяці, заборонивши ОСОБА_1 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 22.00 год. до 06.00 год.

Зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_1 який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через слідчого та прокурора для виконання органу УП за місцем проживання підозрюваного та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжних захід і накладено грошове стягнення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №2

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя :