Рішення № 87845008, 18.02.2020, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/28307/19

Провадження № 2/686/1085/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді – Продана Б.Г., при секретарі – Боднар А.П., за участю представника позивача – Савченко О.В., представника третьої особи – Задачіна О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу №686/28307/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2019 року до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до ПАТ «Страхова група «ТАС», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Позов мотивує тим, що з вини відповідача сталась ДТП, внаслідок якої позивач отримала тілесні ушкодження, а її транспортний засіб - механічні пошкодження, а страхова компанія, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача не виплачує страхове відшкодування, У зв`язку із наведеним позивач змушена звернутись до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ньому, просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав відзив на позов, позов визнав частково на суму 1 380,33 грн., вважає, що решта заявленої позивачем суми є необґрунтованою.

Представник третьої особи в судовому засіданні при вирішенні спору покладався на думку суду.

25.11.2019 року представник відповідача, ПАТ «Страхова Група «ТАС» надіслав відзив на позов, який разом із додатками долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що 27.12.2018 року відбулась ДТП за участю автомобіля позивача ВАЗ 211440, яким керував її чоловік, а вона знаходилась на передньому сидінні як пасажир та автомобіля «Пежо Експерт» під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, а належний їй автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень.

Винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 , якого 19.08.2019 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду в кримінальній справі звільнено від кримінальної відповідальності та передано на поруки колективу підприємства, так як він вчинив необережний злочин невеликої тяжкості.

Дані обставини підтверджуються копіями відповідних документів, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до висновку експерта №511/19, від 13.08.2019 року вартість матеріального збитку завданого власнику ВАЗ 211440 д.н.з. НОМЕР_1 становить 89 977,17 грн. Копія висновку додається.

В період з 27.12.2018 року по 04.01.2019 року, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в Травматологічному відділенні Хмельницької міської лікарні та понесла витрати на лікування.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , яка пов`язана з заподіянням шкоди, завданої третім особам внаслідок ДТП з використанням забезпеченого транспортної засобу, на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова Група ТАС», згідно полісу № НОМЕР_2 , що підтверджується копією полісу.

Після настання страхового випадку позивач звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, однак на день постановлення рішення коштів так і не отримала.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, п. 8, 1 даної статті визначається що способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибуховогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ч. 23.1. ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

Згідно із ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

За змістом п.п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Таким чином, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Стаття 3 Закону України № 1961-ІУ вказує на те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказана вище правова позиція відображена за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у цивільній справі № 755/18006/15-ц.

Таким чином, суд вважає, що відповідно до зазначеного висновку, на приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», в якому застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 , покладено обов`язок щодо виплати позивачу страхового відшкодування.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 89 977,17 грн., відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження, який ніким не спростовано та не визнано недійсним, а також 2 200 грн. витрат, пов`язаних із його проведенням. Заперечення відповідача щодо стягнення цієї суми суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Оскільки ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в Травматологічному відділенні Хмельницької міської лікарні та понесла витрати на лікування внаслідок вказаної ДТП, то суд вважає, що з відповідача на її користь слід стягнути понесені нею витрати на лікування, що становить 500,36 грн., відповідно до виписки із медичної карти та наданих квитанцій на придбання ліків. В решті слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 30 000 грн. моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно абз. 1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В позовній заяві позивач надавала пояснення щодо заподіяної їй моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, яка полягає в перенесених нею душевних стражданнях та переживаннях у зв`язку із тим, що вона зазнала фізичного болю, порушення нормальних життєвих зв`язків, пошкодження свого майна, що призвело до значних фінансових витрат. Відповідач своїми діями завдав їй моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, ОСОБА_1 змушена доводити свою правоту в суді, з метою відновлення порушеного права.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності і справедливості та вважає, що така шкода позивачеві завдана в результаті неправомірних дій відповідача, що полягала у завданні ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, внаслідок ДТП та визначає розмір моральної шкоди в 2 000 грн., такий розмір шкоди є необхідним і достатнім для покриття завданої шкоди. В решті слід відмовити.

Керуючись ст.. ст. ст. ст. 141, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, ст..ст. 22, 23, 1166, 1187, 1188, ЦК України, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у цивільній справі № 755/18006/15-ц Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (м. Київ, проспект Перемоги 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) – 89 977 грн. 17 коп. майнової шкоди, 2 000 грн. моральної шкоди, 2 200 грн. судових витрат та 500 грн. 36 коп витрат на лікування.

В решті позову – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 26.02.2020 року.

Суддя: