Рішення № 87843952, 13.02.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19042/19

провадження № 2-а/753/123/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 4 батальйону УПП у м. Києві Бабанко Ігоря Володимировича про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1559617, винесену інспектором 3 роти 4 батальйону УПП у м. Києві Бабанком І.В. від 26.09.2019 відносно позивача за ч. 3 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає вказану постанову неправомірною та необґрунтованою, оскільки відповідач її виніс без будь-якої підготовки до розгляду справи, не було оголошено посадову особу, яка розглядає справу, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, що беруть участь у розгляді справи. Зазначив, що відповідачем невірно вказано місце вчинення правопорушення, оскільки в Подільському районі м. Києва відсутня вулиця Л.Українки, невірно вказано місце проживання особи, що притягається до адміністративної відповідальності. В постанові вказано про порушення п. 15.10 «д» ПДР України та притягнуто до відповідальності позивача за ч. 3 ст. 122 КУпАП, водночас відповідальність за порушення правил зупинки та стоянки передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Не враховано відповідачем при розгляді справи, що позивач зупинив транспортний засіб не більше як на три хвилини, залишивши при цьому номер під лобовим склом. Таким чином, на думку позивача, постанова грунтується виключно на припущеннях, а тому позов просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 21.11.2019 було відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у встановлений в ухвалі строк подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову через безпідставність, оскільки складена постанова повністю відповідає вимогам Закону. Вважає, що позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано стягнення у виді штрафу. Зазначив, що під час патрулювання в Печерському районі м. Києва, екіпаж Рубін-652 (Бабенко І. В., ОСОБА_2 ), припиняв порушення ПДР на бул. Л. Українки, 26 А, за паркування транспортними засобами, що унеможливлювало безперешкодний проїзд вулицею. Транспортний засіб «Тоyota СНR», номерний знак НОМЕР_1 , також був серед автомобілів, які заблокували рух іншим транспортним засобам. Відтак, для запобігання евакуації, інспектор зв`язався з водієм по номеру телефону залишеним останнім під вітровим склом автомобіля, який невдовзі повернувся до транспортного засобу. Інспектор на підставі п. 2.4 (а) висунув законну вимогу до водія пред`явити документи, зазначені у п. 2.1 ПДР. Водій ОСОБА_1 документи пред`явив та намагався апелювати вчинене ним паркування відсутністю знаку 3.34 «Зупинка заборонена», та відсутністю дорожньої розмітки, при цьому не врахувавши, що за відсутності такої розмітки, самими ж водіями визначається з врахуванням ширини проїзної частини, габаритів ТЗ, безпечних інтервалів кількість смуг на ній. Втім, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , інспектор за своїм внутрішнім переконанням оцінив докази, що свідчили про вчинення водієм адміністративного проступку, розглянув справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої виніс постанову за ч. 3 ст. 122 КУпАП, оформлену відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 26.09.2019 інспектором 3 роти 4 батальйону УПП у м. Києві Бабанком І.В. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Тоyota СНR», номерний знак НОМЕР_1 , 26.09.2019 о 12 год 31 хв. за адресою: м. Київ, вул. Лесі Українки, 26 А, здійснив стоянку та заблокував рух інших транспортних засобів, чим порушив п. 15.10 «д» Правил дорожнього руху України, скоївши правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина 3 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України, останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 15.10 (д) Правил дорожнього руху України стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Як вбачається зі змісту відеозапису, що зафіксоване портативним відеореєстратором та міститься на наявному у матеріалах справи та наданому відповідачем DVD диску, автомобіль марки «Тоyota СНR», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач був припаркований у такий спосіб, що суттєво перешкоджало руху іншим транспортним засобам, чим, як вірно зазначено в оскаржуваній постанові, порушено вимоги п.15.10 (д) ПДР України.

Таким чином, суд вважає, що доводи позивача про відсутність належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є необґрунтованими, оскільки наданим відповідачем відеозаписом підтверджується факт недотримання позивачем вимог п. 15.10 (д) ПДР України.

Положення ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ч. 2 ст. 258 КпАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У частинах 4, 5 ст. 258 КпАП України закріплено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Доводи позивача, про те, що в постанові невірно вказано місце розгляду справи, зокрема: не вулиця, а бульвар Л.Українки; район не Подільський, а Печерський є слушними. Водночас суд враховує, що поняття «вулиця» є загальним (стандартним) поняттям, яке означає елемент інфраструктури населеного пункту, що зазвичай представляє собою простір між двома паралельними рядами будівель для проходу і проїзду. Вулиці бувають різних типів: алея, бульвар, проїзд, провулок, спуск, шосе, проспект тощо.

Водночас, обставини справи дають підстави для висновку, що зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильних даних, щодо місця розгляду справи та місця проживання особи, що притягається до відповідальності, не спростовує порушення позивачем вимог підпункту «д» пункту 15.10 Правил Дорожнього руху.

Така правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 у справі № 537/1214/17, від 24.12.2019 у справі №459/1801/17, а тому суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових позицій.

Що стосується тверджень позивача, що постанова не містить доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, суд приходить до наступного.

Постанова складається інспектором поліції в електронній формі у виді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до частини 5 розділу 4 Наказу МВС України № 1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі - Інструкція), бланк якої не містить графи, в якій наводяться докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою правопорушення. Така позиція була викладена у постанові Верховного Суду у справі 536/583/17 від 14.02.2018.

Доводи позивача в частині того, що він зупився лише на три хвилини, нічим у справі не підтверджені, тому суд не може їх взяти до уваги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч.3 ст.122 КУпАП.

За таких підстав, інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень, а тому його дії по винесенню оскаржуваної постанови є правомірними.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст. 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 4 батальйону УПП у м. Києві Бабанко Ігоря Володимировича про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: