Рішення № 87843721, 26.02.2020, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1866/19

провадження № 2/598/123/2020

РІШЕННЯ

іменем України

"26" лютого 2020 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Левків А.І.

при секретарі Довбуш М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

До суду звернулось АТ КБ “ПриватБанк” з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ним та відповідачем по справі ОСОБА_1 18 серпня 2011 року було укладено кредитний договір згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 7400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31 серпня 2019 року заборгованість по даному кредитному договорі становить 161058,11 грн., з них: 5262,57 грн. заборгованість за кредитом, 155695,54 заборгованість по процентах за користування кредитом, 100 грн. заборгованість за пенею та комісією, які позивач просить стягнути з відповідача. Позивач просить стягнути з відповідача лише 127691,72 грн. заборгованості за кредитним договором, з них: 5262,57 грн. заборгованість за кредитом та 122429,15 заборгованість по процентах за користування кредитом з 18.08.2011р. по 07.03.2019р.. Вищезгаданий борг виник в результаті невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед банком щодо виконання кредитного договору.

Ухвалою від 12 грудня 2019 року по даній справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін та відповідачу надано строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання копії вказаної ухвали, для подання відзиву на позов.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказану ухвалу суду та позовну заяву з додатками відповідач отримала 20 грудня 2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в своїй заяві він просить розгляд справи проводити без його участі та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась по невідомим суду причинам, хоча про день, час та місце розгляду справи їй було повідомлено належним чином. Відзив на позов не подала.

Ухвалою від 26 лютого 2020 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Суддя, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами, встановив наступні обставини.

18 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 7400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.14,15).

В Умовах і правил надання банківських послуг представлених позивачем та на Тарифах банку відсутній підпис відповідача чи інший документ який би підтверджував пояснення позивача про те, що відповідач належним чином була ознайомлення з умовами кредитування.

Крім того невідомо, чи саме ці умови та правила діяли на той час, оскільки в анкеті-заяві не зазначено про які конкретні умови та правила йдеться.

У заяві від 18 серпня 2011 року процентна ставка не зазначена.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Витяг з Умов та довідка про умови кредитування не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також строку дії договору.

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. справа № 342/180/17.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

У відповідності до ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Таким чином суд вважає, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а тому позивач вправі вимагати від відповідача повернення основної суми кредиту, що становить 7400 грн.,.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення і з відповідача слід стягнути в користь позивача 7400 грн. заборгованості за кредитним договором від 18 серпня 2011 року, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог за безпідставністю.

Крім того, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача в користь позивача 1921 грн. сплаченого судового збору, при цьому суд враховує те, що це встановлений законом мінімум судового збору необхідний при подачі такого роду позовної заяви позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 83, 89, 141, 223, 263-265, 273, 279 ЦПК України, ст.ст. 207, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 625-628, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: с.Стриївка Збаразького району Тернопільської області, РНОКПП 31578008655) в користь Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (адреса м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299) 7400 (сім тисяч чотириста) гривень заборгованості за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк" 1921 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ А.І.Левків