Вирок № 87843410, 26.02.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Вирок

Іменем України

Справа № 712/5413/17

Номер провадження 1-кп/712/182/20

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРКАСИ

26 лютого 2020року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі :

головуючого судді Рябуха Ю.В.

при секретарі Маламуж Н.В.

за участю прокурорів Черниша Л.А.

захисника Журби В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12017251010003003 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дочку 2015 р.н., ТОВ «Фірма Ортіс», зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , в силу ст.89КК України раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 05.04.2017 року близько 04-10 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись поблизу перехрестя вул. Вернигори і вул. Смілянська в м. Черкаси вийшов з приміщення «Лото Екстрим», що знаходиться за адресою: м. Черкаси вул. Вернигори, 9 поблизу перехр. вул. Вернигори та вул. Смілянська в м. Черкаси спільно з ОСОБА_2 , після чого між ними виник словесний конфлікт, після чого ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 два удари в область голови, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани правої брови, крововиливу обличчя, травматичного набряку лівого променево-зап`ясного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Органами досудового слідства обвинувачення було змінено і остаточно дії ОСОБА_1 було кваліфіковано та пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 187 КК України (т.2, а.м.с.222-227).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину за ч. 1 ст. 187 КК України не визнав повністю, фактично визнав вину за ч. 1 ст. 125 КК України (а саме нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому), і суду показав, що напередодні 05.04.2017 року він вечером посварився з дружиною, і пішов на двір пив пиво. Десь після 24год. до нього підійшов незнайомий на той час чоловік, потім він дізнався, що це ОСОБА_2 , сказав, що програв всі гроші, і попросив купити його телефон, назвав велику суму. Потім попросив 50грн. за телефон, він йому дав, сказав, що відіграється, поверне кошти і забере телефон. Вони разом пішли до «Лото Екстрим». Коли він вийшов курити до нього знову підійшов ОСОБА_2 і сказав, щоб він йому дав ще 20грн., бо він все програв, а телефон продав за дешево. Потім почав погрожувати поліцією, нецензурно ображав його і тоді він наніс йому 2 удари кулаком, після чого пішов грати. Через якийсь час, прийшли працівники поліції з ОСОБА_2 , останній почав кричати, що він його побив і забрав телефон. Був проведений обшук, у нього знай шли телефон ОСОБА_2 і ніж. Потерпілий казав, що він йому погрожував ножем. Ніж він викинув бо був в стані аффекту. Вважає, що потерпілий викликав поліцію бо образився, що він не дав йому кошти. З того часу як він зустрів потерпілого і до приїзду поліції пройшло десь 4 год. ОСОБА_2 також звинувачував його у крадіжці сумки. Поліцейські сумку не шукали, питань стосовно неї йому не задавали.

Судом на підтвердження позиції обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК України, були допитані свідки обвинувачення, а саме:

-допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , суду показала, що в квітні 2017 працювала в «Лото Екстрим», десь після 24год. прийшов обвинувачений та потерпілий, які знаходились довгий час в залі ігрових автоматів. Потім вони вийшли, а коли ОСОБА_2 повернувся сказав, що у нього вкрали сумку та телефон і побили, просив викликати швидку. У нього була кров на обличчі. Через деякий час потерпілий повернувся з поліцейськими, вони робили огляд, брали у них пояснення. У потерпілого була велика сумка. Коли потерпілий повернувся з поліцейськими ОСОБА_1 , знаходився в залі, сумки у нього вона не бачила.

- допитаний свідок ОСОБА_4 , суду показав, що він працює поліцейським, разом з ОСОБА_5 05.04.2017 року отримали виклик з приводу розбію чи грабіжу, на залізничному вокзалі. Викликав таксист, потерпілий йому повідомив, що у нього під погрозою ножа забрали сумку і телефон. Вони приїхали, опитали потерпілого і разом пішли робити обхід, зайшли в приміщення «Лото Екстрим» там в ОСОБА_1 потерпілий впізнав особу, яка викрала його речі. Обвинувачений поклав телефон на столі, ножа зламав і викинув. Потім ОСОБА_1 , кинув телефон об стінку. ОСОБА_2 казав, що крім сумки з товаром і телефону у нього викрали пенсійну картку;

- допитаний свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона працює поліцейським, разом з ОСОБА_4 05.04.2017 року отримали виклик з приводу розбою чи грабіжу, на залізничному вокзалі. Вони приїхали на виклик, їх зустріли таксист, який викликав поліцію і потерпілий, який сказав, що у нього під погрозою ножа забрали сумку і телефон. Вони опитали потерпілого і разом пішли робити обхід, зайшли в приміщення «Лото Екстрим» там в ОСОБА_1 потерпілий впізнав особу, яка викрала його речі. При обшуці ОСОБА_6 у нього було виявлено ніж, який останній зламав і викинув та мобільний телефон потерпілого. Чи були на ОСОБА_2 тілесні ушкодження та з приводу сумки вона не пам`ятає.

Також в судовому засіданні було досліджені та оголошені надані стороною обвинувачення письмові матеріали та речові докази, а саме:

- оглянутий в судовому засіданні речовий доказ ніж (т.1 а.м.к.п. 147-151);

- дані виписки з амбулаторної карти № 851 від 05.04.2017 року КЗ «ЧОНД», згідно якої у ОСОБА_1 виявлене алкогольне сп`яніння, від проходження наркотичного обстеження відмовився; ( т.1а.м.к.п.с. 140);

- протокол прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.04.2017, згідно якої ОСОБА_2 повідомив, що 05.04.2017 близько 04год. невідомий чоловік, погрожуючи ножем викрав у нього мобільний телефон Нокіа і сумку з товаром ( т.1 а.м.к.п.146);

- протокол огляду місця події від 05.04.2017 року з фототаблицею до протоколу, згідно якого було оглянуто приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою м. Черкаси вул. Вернигори, 9. На підлозі даного приміщення виявлено мобільний телефон «Нокіа 1280», на підвіконнику виявлено предмет схожий на ручку від ножа та його лезо, виявлені речі були поміщені до пакетів. Оглянуто прилеглу територію до місця де ОСОБА_2 було нанесено тілесні ушкодження (т.1 а.м.к.п. 147-151);

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.04.2017 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 показав як саме йому було нанесено тілесні ушкодження 05.04.2017 (т. 1а.м.к.п. 152-154);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2017 року, згідно якого свідком ОСОБА_3 на фотознімку № 2 було опізнано ОСОБА_1 , як особу на яку вказав 05.04.2017 в 3год. чоловік похилого віку поліцейським в приміщенні їхнього закладу, який наніс йому тілесні ушкодження та заволодів його телефоном (т.1.а.м.к.п. 173-175);

- висновок експерта № 02-01/593 від 05.04.2017 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_2 мали місце ушкодження: рана правої брови, крововиливи обличчя, травматичний набряк лівого променево-зап`ясного суглобу. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії Легких тілесних ушкоджень та не є небезпечними для життя як в момент заподіяння так і в своєму клінічному протіканні. Рана правої брови, крововиливи обличчя виявлені у ОСОБА_2 могли виникнути за обставин на які вказав потерпілий у протоколі проведення слідчого експерименту від 05.04.2017 т.1 (а.м.к.п. 155-156);

- висновок судово-психіатричного експерта № 179 від 26.04.2017 згідно якого на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та теперішній час, ОСОБА_1 виявляв і виявляє ознаки розладу особистості емоційно-нестійкого типу в стані компенсації, що враховуючи непсихотичний рівень розладів, незначну глибину та компенсованість психопатичних рис характеру, збереженість інтелекту, пам`яті, критичних та прогностичних функцій- не позбавляло на вказаний період часу та не позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними ( т.1 а.м.к.п. 180-182).

Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 прокурором в порядку ст.338КПК України, 12.06.2019 змінено формулювання обвинувачення та викладено в наступній редакції: 05.04.2017 року близько 04-10 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись поблизу перехрестя вул. Вернигори і вул. Смілянська в м. Черкаси вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я ОСОБА_2 та заволодів майном останнього при наступних обставинах. Так, у вказаний час та місці ОСОБА_1 помітив незнайомого йому чоловіка, яким виявився ОСОБА_2 , що вийшов з приміщення «Лото Екстрим», що знаходиться за адресою: м. Черкаси вул. Вернигори, 9 поблизу перехр. вул. Вернигори та вул. Смілянська в м. Черкаси та пішов до вказаного місця. Після чого, ОСОБА_1 , маючи умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, наздогнав ОСОБА_2 та раптово напав на нього, а саме: : взявши ніж почав погрожувати потерпілому та вимагати у нього особисті речі, після того як ОСОБА_2 відмовив ОСОБА_1 , останній відкрито, умисно, з корисливих мотивів заволодів майном, що належить потерпілому.

Тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій),

Суд дійшов висновку, що у ході судового слідства не здобуто доказів, які б у їх сукупності об`єктивно підтверджували скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України.

Суд не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого, яка була надана органом досудового розслідування за ч.1 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Але в той же час, суд вважає, що мається достатньо доказів для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Такий висновок суд обґрунтовує: по-перше тим, що відповідно до ч.1 ст.187 КК України розбій є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, а відповідно до висновку експерта № 02-01/593 від 05.04.2017 року потерпілий ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя як в момент заподіяння так і в своєму клінічному протіканні; по-друге, як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 15.04.2017 року з фототаблицями, потерпілий ОСОБА_2 показав як саме йому було нанесено тілесні ушкодження 05.04.2017, і відповідно до якого, відсутні будь-які посилання на погрозу йому ножем чи предметом схожим на ніж; в-третє, суд був позбавлений можливості перевірити достовірність показів потерпілого в судовому засіданні, з причини його смерті ще до надходження справи до суду, а саме зафіксовані, як в протоколі допиту потерпілого від 05.04.2017 (т. 2, а.м.с 157), в протоколі пред`явлення особи для впізнання від 05.04.2017 (т.2.а.м.с.158-159), т.я. суперечать даним зафіксованим в протоколі проведення слідчого експерименту від 15.04.2017 року з фототаблицями, що обвинувачений повалив ОСОБА_2 на землю одразу після вчиненого нападу на нього, тобто наносив удари з використанням безпорадного стану потерпілого; в-п`яте, суд вважає з а необхідне визнати ряд доказів не допустими.

Так, частиною 2 ст.89 КПК України визначено, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до ч.2 ст.86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Законний спосіб закріплення фактичних даних полягає у тому, що результати використання відповідних способів збирання доказів мають бути належно оформлені. Для слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій це полягає у складанні протоколу відповідної дії і додатків до нього з дотриманням відповідних вимог (ст. 103–107 КПК України), для інших процесуальних дій це полягає у їх документуванні з дотриманням загальних вимог, до складання офіційних документів або спеціальних вимог передбачених для відповідних документів (висновків ревізій чи перевірок).

Дотримання прав і законних інтересів особи, як умова допустимості доказів, головне, як отримання доказів без застосування насильства, обману чи інших незаконних способів.

Однак у ч. 1 ст. 87 КПК України зазначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини.

Частиною 7 статті 97 КПК України У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

Крім того, у ч. 1 ст. 87 КПК України зафіксоване правило, котре в англосаксонській системі права отримало назву «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree): недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини.

Таким чином, суд застосувавши концепцію «плодів отруєного дерева», оцінює допустимість всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим та визнає недопустимими наступні доказами, надані органом обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 , вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 вересня 2018 (т.2, а.м.с. 48 об):

- покази свідка ОСОБА_4 , який суду показав, що він працює поліцейським, разом з ОСОБА_5 05.04.2017 року отримали виклик з приводу розбію чи грабіжу, на залізничному вокзалі. Викликав таксист, потерпілий йому повідомив, що у нього під погрозою ножа забрали сумку і телефон. Вони приїхали, опитали потерпілого і разом пішли робити обхід, зайшли в приміщення «Лото Екстрим» там в ОСОБА_1 потерпілий впізнав особу, яка викрала його речі. Обвинувачений поклав телефон на столі, ножа зламав і викинув. Потім ОСОБА_1 , кинув телефон об стінку. ОСОБА_2 казав, що крім сумки з товаром і телефону у нього викрали пенсійну картку;

- покази свідка ОСОБА_5 яка суду показала, що вона працює поліцейським, разом з ОСОБА_4 05.04.2017 року отримали виклик з приводу розбію чи грабіжу, на залізничному вокзалі. Вони приїхали на виклик, їх зустріли таксист, який викликав поліцію і потерпілий, який сказав, що у нього під погрозою ножа забрали сумку і телефон. Вони опитали потерпілого і разом пішли робити обхід, зайшли в приміщення «Лото Екстрим» там в ОСОБА_1 потерпілий впізнав особу, яка викрала його речі. При обшуці ОСОБА_6 у нього було виявлено ніж, який останній зламав і викинув та мобільний телефон потерпілого. Чи були на ОСОБА_2 тілесні ушкодження та з приводу сумки вона не пам`ятає - оскільки зазначені свідки працюють на посадах інспекторів патрульної поліції м.Черкаси, і їх покази у відповідності до ст.97 КПК України є показаннями з чужих слів та не можуть бути допустимими та належними відповідно до ч.7ст.97 КПК України.

Також суд приходить до висновку про визнання недопустими доказом, а саме: оглянутого в судовому засіданні ножа, який наданий стороною обвинувачення відповідно до порядку дослідження доказів, встановленого судом, оскільки не зрозуміло ким і коли був опечатий сейф-пакет,в якому знаходився ніж, в протоколі ОМП від 05.04.2017 не зазначений номер сейфпакета, в який був поміщений ніж (т.1 а.м.к.п. 147-151).

Оскільки, оглянутий в судовому засіданні ніж визнаний судом недопустимим доказом суд позбавлений можливості встановити факт наявності чи відсутності такої обставини як «погрози із застосування ножа».

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім уже тих, допиту свідків вказаних в постанові Верховного Суду України від 20 вересня 2018, що заявлялися, від сторін кримінального провадження, не надійшло.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав розглянути кримінальне провадження і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку" всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що органами досудового слідства не спростована позиція обвинуваченого ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 продав йому телефон, і він не робив на нього напад з метою заволодіння чужим майном, що органічно поєднується з показами свідка ОСОБА_7 , що обвинувачений та потерпілий спільно виходили з приміщення «Лото Екстрим» і у них не було на той час конфлікту.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились у нанесенні легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125КК України.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд з`ясовував його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину у побуті, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судом всебічно досліджувалися матеріали справи щодо наявності таких обставин .

Тож призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставину, що пом`якшує покарання. Обставини, що пом`якшують ОСОБА_1 покарання. згідно ст.66 КК України, на думку суду є фактичне визнання вини за ч.1 ст. 125 КК України.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст.67 КК України суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, вчинення злочину щодо особи похилого віку.

На підставі викладеного, з урахуванням відношення ОСОБА_1 до вчиненого, особи обвинуваченого, який в силу ст.89 КПК України раніше не судимий, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливі при призначенні покарання у виді громадських робіт.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2017 (протокол затримання від 05.04.2017) ОСОБА_1 обрано запобіжний захід тримання під вартою, який змінено ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.12.2018 на нічний домашній арешт, який на момент розгляду справи закінчився.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

ОСОБА_1 інкримінується скоєння кримінального правопорушення -05.04.2017, яке судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, що у відповідності до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, що передбачає покарання менш суворе, ніж обмеження волі, а тому є всі підстави для звільнення останнього від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витратиу кримінальному провадженні покласти на державу.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374,377 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Відповідно до ст. 49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення по справі експертизи в сумі 351,84 грн. покласти на державу.

Речові докази:

- мобільний телефон «Нокіа 1208» переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 – залишити за належністю;

- ніж срібного кольору розламаний навпіл переданий до камери речових доказів ЧВП ГУ НП в Черкаській області – знищити;

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Соснівський районний суд м. Черкаси

Головуючий: