Рішення № 87843163, 13.02.2020, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/23/2020

Справа № 679/1486/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої О.В.,

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки ОСОБА_2 ,

представник відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Нетішин цивільну справу № 679/1486/18 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення.

В обґрунтування позову зазначила, що 26 листопада 2006 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 . Через деякий час після одруження її свекор ОСОБА_6 повідомив їх про те, що вони мають жити в його квартирі, а інше житло купляти не треба, а так як в них з`явилися гроші після весілля, то їх потрібно вкласти в житло, запропонувавши їм викупити їхню квартиру з умовою, що вона ділиться на три частини: одна частина свекра з свекрухою, друга чоловікова, а третя ще одного сина ОСОБА_9 . На що вони погодились, хоча на той час для них це були великі кошти.

Зазначає, що в травні 2007 року, перед народженням дочки ОСОБА_4 за згодою власників, після вступу у шлюб із їхнім сином, тобто як член сім`ї, що не суперечить статтям 64,156 ЖК України у визначенні поняття «член сім`ї власника» вселилася в квартиру АДРЕСА_1 для безстрокового проживання.

Вказує на те, що в квартирі в період шлюбу народилися діти ОСОБА_8 , онуки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 : ОСОБА_4 , 2007 року народження, ОСОБА_11 , 2013 року народження.

Ствердужує, що будь - яких інших угод чи домовленостей між власником квартири не було, а їм було виділено дитячу кімнату. В квартирі на той час проживали ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їхній ще один син ОСОБА_12 .

В подальшому у них була домовленість з свекром, що потрібно буде сплатити 12000 доларів тільки за частину для ОСОБА_12 , а за частину відповідачів сплачувати не потрібно. Після того, як вони віддадуть всі гроші, він переоформить квартиру на чоловіка. Також зазначає, що оскільки свекор на той час розпочав будувати будинок, то спочатку запропонував вкласти гроші, які подаровані на весілля, в будівництво його будинку та викупити в нього ще гараж за п`ять тисяч долларів. З весільних грошей було 2500 доларів, половину суми не вистачало на гараж, тому за його умовами спочатку потрібно віддати ту суму, яка є, а іншу гривнями. За три роки віддали решту суми на гараж, щоб на той час становило п`ять тисяч долларів.

Також стверджує, що 12000 доларів, які їм належало виплатити для ОСОБА_12 віддавали частинами, які заощаджували з її зарплати та відпускних і зарплати чоловіка, це були сімейні кошти. Станом на березень 2016 року для відповідачів передали близько 11 тисяч долларів. 8 березня 2016 року її батьки принесли ще тисячу долларів, оскільки якраз цієї суми не вистачало до повного погашення, а після 8 березня 2016 року, коли вони приїхали до свекра та свекрухи, її колишній чоловік на її очах передав для їх сина ОСОБА_9 ще одну тисячу долларів.

Зазначає, що з 2007 року, коли перебралися в квартиру до батьків чоловіка за сімейні кошти з її ініціативи здійснювались заходи по утриманню квартири в належному стані та поліпшувався стан квартири.

Зазначає, що квартира була постійним місцем проживання для неї та їхніх дітей, які були онуками для власників квартири та дочкою і сином для ОСОБА_8

З 2007 разом з власниками квартири вела спільне господарство, всі роки сама займалась дачею, завезли туди меблі, стіл, диван, побілила її, повісила штори та тюлі, прала доріжки, обробляла город, готувала їсти, пекла пироги, прибирала, разом вечеряли та обідали, неприязних відносин не було.

Між чоловіком була домовленість, що він сплачує комунальні послуги за квартиру, в квитанціях було вказано, що це платить свекор, а вона купляє продукти харчування та одяг для дітей, платить за гуртки, частину щомісячних доходів спільно відкладали для батьків, щоб забезпечити домовленість з приводу квартири.

В 2012 році, коли була придатна для проживання одна кімната в будинку, який будував свекор в Тернопільській області, він переїхав туди на постійне місце проживання, а свекруха ще залишилася жити з ними в квартирі.

В 2014 році в новий будинок перебралася і свекруха та їхній ще один син ОСОБА_13 .

Через півтора року, після народження меншого сина ОСОБА_11 вимушена була вийти на роботу, оскільки для свекра та свекрухи були потрібні гроші для продовження будівництва, тому вони мали швидше їх віддати.

Так як дитина була ще маленькою, свекруха погодилась, що буде її доглядати, а тому дитину доглядали баба з дідом два місяці, а вони кожен раз приїжджали та привозили продукти харчування.

В будинку, який побудував свекор в Тернопільській області Кременецького району в с.Будки з 2012 року по 2017 рік допомагала по господарству, а саме: мила вікна, варила їсти, скубала качки, спільно обробляли два гектари городу, купляли корм для свиней та качок.

Стверджує, що з свекром проживала разом у квартирі фактично з 2007 року по 2012 рік, з свекрухою по 2014 рік, разом вели спільне господарство, відносини були нормальні, жили однією сім`єю.

Відповідач ОСОБА_6 неодноразово наголошував, коли віддасте всі гроші, то буде ваша квартира.

Жодних розписок про те, що передавались гроші за квартиру не брали, оскільки була довіра.

Про те, що всі сімейні кошти вкладали для того, щоб викупити квартиру у батьків чоловіка знали всі мої коллеги на роботі, завідуюча дитячим садком, батьки, знайомі, родина.

В 2016 році згідно домовленості стала чекати з чоловіком розмови, коли почнуть переоформляти квартиру на нього, бо переживала за себе та дітей, щоб не залишитись на вулиці, оскільки іншого житла немала, а зарплата вихователя - методиста в садочку мала і всі сімейні кошти, які подаровані на весілля та які ми заощаджували з її мізерної зарплати вихователя та зарплати чоловіка, допомоги її батьків були вкладені для того, щоб викупити квартиру в батьків чоловіка. Неодноразово сама просила відповідача ОСОБА_6 , щоб він надав розписку про такі домовленості, однак він не погоджувався.

Вказує, що 21 грудня 2016 року через вісім років проживання в квартирі, власник квартири ОСОБА_6 прописав свого сина ОСОБА_8 , невістку ОСОБА_1 онуків ОСОБА_4 та ОСОБА_11 до означеного житла.

Рішенням Нетішинського міського суду від 06 грудня 2017 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу продовжували жити в означеному житлі як одна сім`я, купляла за свої кошти їжу, разом з чоловіком та дітьми вечеряли, прибирала та прала.

28 грудня 2017 року приїхав ОСОБА_6 , я приготувала вечерю, всі разом сиділи за столом. ОСОБА_6 став її виганяти з квартири та казав, що ти тут жити не будеш, на що вона відповіла, що має право тут жити, оскільки прожила в цьому житлі 10 років та що це її постійне місце проживання та те, що тут народилися її діти та онуки відповідачів, іншого місця проживання у неї та її дітей немає.

В подальшому вона взяла дітей та пішла до своїх батьків, бо боялася свекра і чоловіка та не хотіла травмувати дітей.

29 грудня 2017 року на другий день після поїздки в Рівне перед Новим Роком разом з дітьми повернулася назад в квартиру, так як це її постійне місце проживання, вважала, що колишній чоловік та батько дітей заспокоїться, оскільки іншого місця проживання у них немає, інтересу до квартири не втратили, однак коли зайшли, він випхнув її за двері.

Вказує, що з 29 грудня 2017 року та до теперішнього часу вона та її малолітні діти не мають можливості користуватись квартирою, оскільки чиняться перешкоди з боку колишнього чоловіка та власника квартири. Діти ключів від квартири не мають.

Стверджує, що всі її та дитячі речі знаходяться в квартирі, а іншого житла у неї та дітей немає, а також те, що вона не втратила інтерес до означенного житла.

Також в лютому, березні, квітні разом з своїми батьками та сестрою неодноразово приходила в квартиру, але потрапити не змогли.

Вважає, що має право користуватись та проживати з дітьми в означеній квартирі, оскільки вселилась на правах члена сім`ї за згодою власника в 2007 році, тут народилися двоє малолітніх дітей, які є онуками для баби та діда, а дочкою і сином для батька, які також набули право на проживання та користування квартирою, це є постійне місце проживання, іншого житла у неї та дітей немає.

Крім цього спільно з чоловіком заплатили 12000 долларів для його батьків згідно домовленостей.

Так, з дітьми проживала у означеній квартирі з моменту вселення і до 29 грудня 2017 року.

Таким чином, оскільки відповідачі чинять перешкоди у користуванні зазначеною квартирою, в зв`язку з цим з 01 січня 2018 року змушена орендувати житло. З січня 2018 року станом на 01.10.2018 року за оренду квартири сплатила 20000 гривень.

22.12.2018 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подали до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що вони не змушували позивачку покидати квартиру, не чинили їй чи малолітнім дітям перешкоди в користуванні нею, не замінював замка від вхідних дверей. Зазначають, що позивачка добровільно залишила квартиру та забрала дітей, свої речі і пішла проживати разом із чоловіком, з яким підтримувала стосунку задовго до розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_8 . Вказують, що не відповідають дійсності твердження позивачки про те, що нею та ОСОБА_8 надавалися кошти ОСОБА_6 . Крім того зазначають, що не відповідають дійсності твердження позивачки про те, що порушено її право та права малолітніх дітей на житло, оскільки позивачка має у власності частку в кватирі АДРЕСА_2 .

22.12.2018 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подали зустрічний позов до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.

В обґрунтування якого зазначили, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Зазначають, що вони не можуть повноцінно здійснювати своє право власності на квартиру, вільно на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися майном, так як у квартирі зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та її дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Стверджують, що будь-яких витрат по утриманню квартири ОСОБА_1 не несе, а всі витрати сплачують вони, а саме: комунальні послуги, поточний ремонт квартири, однак не можуть скористатися правом на отримання та оформлення субсидії зі сплати комунальних послуг, правом на відчуження вказаної квартири, що суперечить нормам ст. 383 ЦК України.

Вказує, що ОСОБА_1 та її малолітні діти не є членами сім`ї власників квартири.

Зазначають, що 26 листопада 2006 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб, під час шлюбу у них народилося двоє дітей, проте рішенням Нетішинського міського суду від 06 грудня 2017 року, яке набрало законної сили шлюб між ними було розірвано, а відтак, сімейні стосунки між власниками квартири, тобто ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 і її дітьми припинилися.

Таким чином, ОСОБА_1 та її малолітні діти є колишніми членами сім`ї їхнього сина - ОСОБА_8 , який не є власником квартири, а тому вважають, що вони не мають права безоплатного користування належною їм на праві спільної часткової власності квартирою.

Фактично шлюбні стосунки між відповідачкою та ОСОБА_8 вже припинилися в 2017 році. Вони не проживали спільно однією сім`єю, так як у позивачки давно були стосунки з іншим чоловіком.

22.07.2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, зазначила, що вважає відзив на позов відповідачів необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам Закону.

Ухвалою суду від 21.11.2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року замінено неналежного відповідача належним.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 20.06.2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 22.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити посилаючись на обставини викладені в ньому.

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні просила задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити посилаючись на обставини викладені в позові та відзиві на позов.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час були повідомлені належним чином.

Представник відповідачів ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов посилаючись на обставини викладені в позові та відзиві на позов.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Карназей А.А. в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутності. Також зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона з ОСОБА_1 є колегою по роботі. Вказала, що коли вона запитала в позивачки чому її син не прийшов до дитячого садочку, остання відповіла, що вона розірвала шлюб зі своїм чоловіком та зазначила, що її вигнали із дому і тому дитина немає речей, щоб іти до дитячого садочку, тому що всі речі залишилися у квартирі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що після розірвання шлюбу їхня сім`я менше спілкувалася із ОСОБА_17 , тому що вона перебувала у декретній відпустці, але коли вона зустрілась з ОСОБА_1 біля дитячого садочку, дізналася, що ОСОБА_18 вигнав її колишній чоловік ОСОБА_19 і як вона говорила всі речі знаходилися у квартирі, до якої в неї немає доступу. Також зазначила, що коли запропонувала, щоб вона особисто забрала її речі, ОСОБА_1 відмовилася, тому що надіялася на те, що все налагодиться. Крім цього зазначила, що ОСОБА_1 хороша господиня, дбайлива мама, а також те, що вона була ініціатором всіх ремонтів, також показала, що їхня сім`я під час шлюбу жила скромно, у зв`язку із тим, що відкладали кошти на ремонт квартири. Крім цього вказала, що їй відомо про те, що ОСОБА_19 не впускав її до квартири за ліками для сина. Зазначає, що їхні діти проживали в спірній квартирі з моменту народження.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона є рідною сестрою для ОСОБА_1 та що на даний час її сестра із дітьми проживає в орендованій квартирі. Зазначила, що в спірній квартирі під час шлюбу робили ремонти, також показала, що її сестра є гарною господинею. Стверджує, що 28.12.2017 року ОСОБА_1 прийшла із дітьми до квартири де вона проживає із батьками. Також вказує, що того дня діти були дуже стривожені та казали, що їхній тато знову бив маму.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що він являється батьком для ОСОБА_1 . Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його дочка ОСОБА_18 прийшла додому з дітьми і зі слізьми на обличчі пояснила, що свекор із чоловіком вигнали її з квартири. Потім переночувала в них два дні, після чого почала орендувати квартиру. А коли він хотів піти до свекра та зятя розібратися, дочка попросила його не робити цього.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснила, що вона являється матір`ю для ОСОБА_1 . Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її дочка з дітьми після скандалу, який вчинив п`яний свекор із чоловіком пішла до них, щоб переночувати. На наступний день дочка пішла поговорити із свекром та чоловіком, однак її знову вигнали. Стверджує, що була домовленість про те, що коли ОСОБА_19 та ОСОБА_18 виплатять для батьків ОСОБА_19 певну суму грошей то для них віддадуть спірну квартиру. Проте після виплати всієї суми їм нічого не віддали, а натомість після підняття цього питання ОСОБА_18 із дітьми вигнали.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив, що 27.12.2017 року приблизно о 21 годині йому зателефонував ОСОБА_8 та зазначив, що у зв`язку із тим, що вдома стався конфлікт з дружиною і він не хотів його загострювати попросився переночувати в його квартирі, на що ОСОБА_23 погодився. На наступний день вони пішли до нього в квартиру, проте там нікого не було, потім ОСОБА_8 залишився в своїй квартирі, а він пішов по своїх справах.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_8 із шостого поверху. Зазначив, що зустрів ОСОБА_8 на роботі, в учбовому центрі. Вказав, що ОСОБА_8 був дуже схвильований, тому що з його слів дружина із дітьми пішли і на даний час він проживає сам. Також зазначив, що він був присутній під час складання акту огляду квартири з працівниками ЖКО. Стверджує, що при огляді квартири ні жіночих, ні дитячих речей в квартирі не бачив.

Заслухавши учасників справи, свідків, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №129284310, сформованої 28.06.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с.29).

Згідно із копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб виданої спеціалістом виконавчого комітету Нетішинської міської ради для ОСОБА_1 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_3 осіб, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т.1 а.с.30).

Відповідно до копії судового рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.12.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано (т.1 а.с.20).

Згідно пояснень ОСОБА_1 та інших учасників процесу, після розірванню шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 їхні спільні діти залишились проживати разом із матір`ю.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З пояснень учасників справи вбачається, що ОСОБА_1 вселилася у спірну квартиру після укладення шлюбу з сином власників квартири - ОСОБА_8 , а після погіршення сімейних відносин не проживала в ній.

Як передбачено ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст.64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За положеннями ч.2 ст.65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що порушуються її права, а саме: власники квартири - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їхній син - ОСОБА_8 чинять їй та її дітям перешкоди у вселенні до квартири.

Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність певних обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд відхиляє надані докази ОСОБА_1 , зокрема: лист за підписом т.в.о. начальника Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області №4666/111/0-2018 від 06.08.2018 року, лист за підписом т.в.о. начальника Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області №4852/111/01-2018 від 13.08.2018 року, лист за підписом начальника служби у справах дітей А .А . Єльяви №12/03-21-841/18 від 05.09.2018 року, рапорт старшого чергового інспектора Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 16.08.2018 року, оскільки вони як кожен окремо, так і в цілому не підтверджують обставини, які наводить ОСОБА_1 та не доводять того факту, що для ОСОБА_1 та її малолітнім дітям чиняться перешкоди у користування квартирою.

Відносно наданих актів з приводу неможливості потрапити в квартиру від 08.01.2018 року, від 20.03.2018 року, від 17.04.2018 року, від 03.01.2018 року, суд також не бере їх до уваги, тому що останні складені за підписом позивачки ОСОБА_1 та її сестри ОСОБА_20 , які є зацікавленими особами.

Крім того, суд не бере до уваги покази допитаних свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , оскільки їхні свідчення не доводять в сукупності з іншими доказами обставин та фактів, на які у своєму позові посилається ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 7 ст.81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене та на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 на підтвердження заявлених нею позовних вимог не надано належних доказів того, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні квартирою, а тому задоволенню такі позовні вимоги не підлягають.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, суд зазначає таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 ЦК України.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідачка за зустрічним позовом проживала у спірному будинку в якості члена сім`ї (дружина сина власників квартири) і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Суд встановив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками квартири.

ОСОБА_1 спільним побутом із позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не пов`язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц та у постанові від 27.02.2019 року в справі №357/7940/16-ц.

Згідно із ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, а також особи у віці від десяти до чотирнадцяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

В силу ст. 160 СК України місце проживання дитини визначається по місцю проживання батьків.

Відповідно до Правил реєстрації фізичних осіб малолітні та неповнолітні діти повинні бути зареєстровані разом з тим з батьків, з ким постійно проживають.

Таким чином, суд вважає, що оскільки діти ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишились проживати разом із нею, тому вони також підлягають виселенню із квартири.

З огляду на викладене, суд прийшов висновку про визнання ОСОБА_1 та малолітніх - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

При вирішенні питання розподілу судових витрат, згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, зважаючи на відмову в задоволення первісного позову, суд приходить висновку, що такі слід покласти на позивачку.

За зустрічним позовом відповідно до положень ст.141 ЦПК, з відповідачки за зустрічним позовом підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Разом з тим, суд вважає за необхідне повернути позивачам за зустрічним позовом зайво сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 та малолітніх - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повернути для ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з державного бюджету зайво сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі № 679/1486/18:

Позивачка: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідачка: ОСОБА_7 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 );

Відповідач: ОСОБА_6 (адреса місця проживання: АДРЕСА_5 );

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради (адреса місцезнаходження: вул.Шевченка, 1, м.Нетішин, Хмельницька область, 30100);

Третя особа: ОСОБА_8 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ).

Повний текст судового рішення складено 24.02.2020 року.

Суддя Б.І. Базарник