Ухвала суду № 87841855, 21.02.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 2-757/11

УХВАЛА

21 лютого 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.,

при секретарі Журавльовій А.С.,

за участю заявника (стягувача) ОСОБА_1 ,

представника заявника (стягувача) Ганича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн., мотивуючи це тим, що в зв`язку з подачею до суду боржником ОСОБА_2 скарги на бездіяльність посадових осіб Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) /надалі – Залізничний ВДВС у м. Львові/, в якій боржник просив зобов`язати начальника Залізничного ВДВС у м. Львові винести постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-757/11, виданого Залізничним районним судом м. Львова 15 березня 2013 року про вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 березня 2012 року, він вимушений був звернутися за допомогою до адвоката. В зв`язку з наведеним, просить заяву задовольнити.

У судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеному, просять заяву задовольнити.

У судове засіданні, будучи належним чином повідомлені про час і місце його проведення, не з`явилися боржник ОСОБА_2 та представник Залізничного ВДВС у м. Львові, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви ОСОБА_1 .

Заслухавши заявника та його представника, оглянувши матеріали заяви та скарги, суд прийшов до висновку, що у задоволені заяви слід відмовити, з огляду на наступне.

07 березня 2012 року рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі № 2-757/11 ухвалено: позов ОСОБА_1 задовольнити; зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ; вселити ОСОБА_1 у квартиру

АДРЕСА_1 у м. Львові було надіслано боржнику ОСОБА_2 попередження – вимога державного виконавця від 25.11.2019 року № 09-01-913/В-948824, з якої вбачається, що к вказаному відділі перебуває виконавче провадження АСВП 37114639 з примусового виконання виконавчого листа № 2-757 виданого 10 січня 2019 року Залізничним районним судом м. Львова про вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язано боржника бути присутнім 29 листопада 2019 року в 11 год. 00 хв. за адресою м. Львів, вул. Листова,9 при примусовому виконанні рішення про вселення /а.с.6/.

04 грудня 2019 року боржник ОСОБА_2 подав до суду скаргу на бездіяльність посадових осіб Залізничного ВДВС у м. Львові, в якій просив зобов`язати начальника Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-757/11, виданого Залізничним районним судом м. Львова 15 березня 2013 року, щодо вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 березня 2012 року.

28 січня 2020 року стягувач ОСОБА_1 подав до суду відзив на вказану скаргу, в якому просив у задоволені такої відмовити /а.с.37,38/.

30 січня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву до Залізничного ВДВС у м. Львові, в якій просив повернути йому без виконання виконавчий лист № 2-757/11, виданий 15 березня 2013 року Залізничним районним судом м. Львова про вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 /а.с.66/.

30 січня 2020 року державний виконавець Залізничного ВДВС у м. Львові Стусла Р.М. виніс постанову про повернення вищевказаного виконавчого документа /а.с.67/.

За таких обставин, 04 лютого 2020 року боржник ОСОБА_2 подав до суду заяву про залишення його скарги без розгляду /а.с.65/.

04 лютого 2020 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова постановлено скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова залишити без розгляду.

06 лютого 2020 року стягувач ОСОБА_1 подав до суду заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн., які він поніс у зв`язку з розглядом скарги ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Залізничного ВДВС м. Львова /а.с.72,73/.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Зі змісту вказаної норми ЦПК України вбачається, що чинним законодавством чітко не передбачено на кого з учасників виконавчого провадження має бути покладені судові витрати, якщо була постановлена ухвала про залишення скарги учасника виконавчого провадження без розгляду.

Разом з тим, статтею 141 ЦПК України передбачений чіткий порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до частин 8 та 9 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно із частинами 5 та 6 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Зі змісту письмового відзиву стягувача ОСОБА_1 на скаргу боржника ОСОБА_2 убачається, що стягувач нічого не зазначав про те, що він сплатив чи має сплатити судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що стягувач ОСОБА_1 до закінчення розгляду судом скарги ОСОБА_2 подав до суду іншу заяву, в якій би зазначав, що він сплатив або має сплатити витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Як убачається з протоколу судового засідання від 04 лютого 2020 року ухвалу про залишення скарги без розгляду було постановлено судом у той же день о 11 год 14 хв., після чого судове засідання було оголошене закритим.

На обґрунтування своїх вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката Гулинчук В.В. надав оригінал квитанції про оплату 3000,00 грн. адвокату ОСОБА_4 /а.с.79/. З вказаної квитанції вбачається, що оплата була проведена 04 лютого 2020 року о 14 год. 06 хв., тобто вже після того, як ОСОБА_1 стало відомо про залишення скарги ОСОБА_2 без розгляду.

За таких обставин, беручи до уваги, що стягувач ОСОБА_1 не подав до суду заяву, в якій би зазначалося, що він оплатив або має оплатити витрати на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом скарги ОСОБА_2 до закінчення розгляду вказаної скарги по суті, а також, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що боржник ОСОБА_2 будь-яким чином зловживав своїми процесуальними правами під час розгляду його скарги, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволені скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 141,142,452 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Повний текст ухвали складаний 25 лютого 2020 року.

Суддя:

Оригінал ухвали.