Ухвала суду № 87841544, 26.02.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1636/20 2-о/335/37/2020

про залишення заяви без руху

26 лютого 2020 р. суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Шалагінова А.В., ознайомившись з матеріалами заяви заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції – Запорізької міської ради про визнання спадщини відумерлою,

В С Т А Н О В И В:

24.02.2020 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції – Запорізької міської ради про визнання спадщини відумерлою.

Вивчивши матеріали заяви доходжу висновку, що позовну заяву слід залишити без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Загальними правилами розгляду судом цивільних справ передбачено вимоги до позовної заяви відповідно до ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

У позовній заяві заявником зазначений заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області, без зазначення його прізвища, імені та по батькові, а також офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Також, у позовній заяві відсутня дата її підписання.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Підставою подання даної заяви в інтересах держави в особі Запорізької міської ради прокурор у позовній заяві зазначив те, що органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів територіальної громади м. Запоріжжя є Запорізька міська рада, спрямованість прокурора у вказаній справі направлена на захист інтересів держави, оскільки існує загроза позбавлення можливості територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради передати вказану квартиру у власність або користування громадянам, які потребують отримання житла. В обґрунтування неналежного здійснення захисту інтересів держави прокурор у позовній заяві послався на положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відомості сайту «Судова влада», згідно із якими Запорізькою міською радою не вживалися заходи представницького характеру щодо визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною, направлення прокуратурою запитів від 30.10.2019 та від 17.12.2019 на адресу Запорізької міської ради щодо факту та причин не звернення до суду із даною заявою, на які не було надано чіткої відповіді.

Згідно зі ст. 6 та ст. 19 Конституції України визначено, що всі державні органи діють в межах наданих їм повноважень і у спосіб, встановлений законом.

Тобто для здійснення певної дії державний орган, посадова особа, в тому числі прокурор, повинні мати чітко визначене повноваження на вчинення такої дії.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 56 ЦПК України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17).

Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Верховний Суд відзначає, що така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Отже, прокурор представляє інтереси держави тільки у виключних випадках. І ці випадки визначені Законом України «Про прокуратуру».

Саме ці обставини і має довести прокурор при пред`явленні заяви: прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень, тобто прокурор повинен довести, по-перше, що він звертався до органу, який представляє інтереси держави та, по-друге, що цей орган погодився на таке представництво.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Зазначене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18.

Одночасно Верховний Суд наголошує, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

У даному випадку прокурором належним чином не підтверджено обґрунтування щодо наявності підстав для представництва в інтересах держави. Крім того, доданими до позовної заяви матеріалами не підтверджується факт повідомлення прокурором суб`єкта владних повноважень про представництво попередньо, до звернення до суду.

На підтвердження обґрунтування наявності підстав представництва прокурором до позову надано листи від 30.10.2019 № 50-902вих19 та від 17.12.2019 № 50-1346вих19, адресовані Запорізькій міській раді, в яких прокурор просить надати інформацію щодо вказаного об`єкту нерухомості, зокрема і чи зверталась міська рада до суду з заявами про визнання спадщини відумерлою та з яких причин не зверталась. На вказані листи Запорізькою міською радою надані відповіді від 11.12.2019 № 14606/03-20109 та від 14.01.2020 № 16848/03-20/09, в яких з метою надання відповіді на листи прокурора просять надати додаткову інформацію та копію ухвали про накладення арешту на квартиру. Разом із тим, даних щодо надання вказаної інформації до Запорізької міської ради немає, з огляду на що не є можливим визначитися, чи дійсно Запорізька міська рада здійснює неналежним чином свої повноважень.

Отже, зазначені листи не можуть бути підставою для представництва за даним позовом, оскільки поняття «не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів Держави», має полягати в умисному невиконанні своїх обов`язків посадовими особами Запорізької міської ради. Доказів про притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб, тощо, суду не надано, а тому зазначена підстава не підтверджується.

Слід зауважити, що у заяві прокурор як на підставу представництва посилається на відомості сайту «Судова влада», за якими Запорізька міська рада до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, не зверталась. Однак, до заяви прокурором ці відомості не долучені.

Крім того, до заяви додано лист заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Шелудякова С.В. на адресу Запорізької міської ради від 19.02.2020 № 34/2-1081вих-20, направлений за день до подання заяви до суду, в якому повідомлено про вжиття заходів представництва щодо порушених інтересів держави із зазначенням, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою буде пред`явлено в інтересах держави в особі Запорізької міської ради заяву про визнання спадщини відумерлою.

Однак, до заяви не долучено доказів відправки цього повідомлення та отримання Запорізькою міською радою. Таким чином, всупереч вимогам ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором не надано доказів попереднього, до звернення до суду, повідомлення ним Запорізької міської ради про здійснення представництва держави в її особі.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави мають, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

За таких обставин, приходжу до висновку про необхідність залишення даної заяви без руху із наданням заявникові строку для усунення недоліків шляхом надання суду заяви із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, який звертається до суду із заявою, його офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, зазначення дати підписання заяви, а також підтвердження наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді із наведенням в заяві належного обґрунтування таких підстав та зазначенням доказів на їх підтвердження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56, 175, 176, 177, 185, 294 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції – Запорізької міської ради про визнання спадщини відумерлою залишити без руху.

Надати заступнику керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області строк для усунення недоліків заяви шляхом надання суду надання суду заяви із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, який звертається до суду із заявою, його офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, зазначення дати підписання заяви, а також підтвердження наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді із наведенням в заяві належного обґрунтування таких підстав та зазначенням доказів на їх підтвердження, – 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали, роз`яснивши, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Шалагінова