Рішення № 87840746, 18.02.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5410/19

пр.№ 2/464/324/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2020 року

Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Чуби Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Стадницького М.Г., Малярчина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» про визнання недійними наказів та стягнення частини втраченого заробітку,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 02.10.2019 р. звернулась в суд із позовом, у якому, із врахуванням поданої нею заяви 18.11.2019 р. в порядку ст.43 ЦПК України, просить визнати недійсним наказ Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» (далі – ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище») №166 від 27.06.2019 р. «Про зміни істотних умов праці працівників училища у 2019-2020 н.р.» в частині встановлення їй педагогічного навантаження в кількості 118 годин; визнати недійсним наказ ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» №212 від 02.09.2019 р. «Про розподіл педагогічного навантаження викладачам на 2019/2020 н.р.» в частині встановлення їй педагогічного навантаження в кількості 480 годин; зобов`язати відповідача ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» встановити їй педагогічне навантаження на 2019/2020 навчальні роки в кількості не менше 720 годин та стягнути з відповідача на її користь втрачений заробіток в сумі 2 906 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно наказу №54-к від 01.09.1992 р. вона була зарахована на посаду викладача у Львівське СПТУ-33, у якому продовжує працювати до цього часу і яке після кількох реорганізацій на даний час має назву ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище». У даному навчальному закладі вона викладає такі предмети, як матеріалознавство та креслення. 27.06.2019 р. відповідачем було винесено наказ №166 від 27.06.2019 р. «Про зміни істотних умов праці працівників училища у 2019-2020 н.р.», яким, серед іншого, ОСОБА_1 встановлено попереднє педагогічне навантаження на 2019-2020 н.р. без тимчасового врахування педнавантаження груп нового набору в кількості 118 годин. Окрім цього, наказом №212 від 02.09.2019 р. «Про розподіл педагогічного навантаження викладачам на 2019/2020 н.р.» їй було встановлено педагогічне навантаження на 2019/2020 н.р. в кількості 480 годин на рік. Вважає вказані накази незаконними, оскільки такі порушують права позивача. Зокрема з приводу змін в організації виробництва і праці, зазначає, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, як передбачено ст. 32 КЗпП України, п.10 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів». Станом на день видання оскаржуваного наказу №166 від 27.06.2019 р. жодних змін в організації виробництва та праці, які б давали підстави адміністрації навчального закладу для попередження працівників про зміну істотних умов праці, в училищі не було, відтак вказаний наказ є незаконним. Більше того, вона не давала згоди працювати із зменшеним педагогічним навантаженням, а така згода є обов`язковою в силу положень п.27 Розділу ІІ Колективного договору на 2014-2018 р. Окрім цього, вказує, що заробітна плата педагогічним працівникам професійно-технічних навчальних закладів визначається згідно положень Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 р. №102 і не може становити менше, ніж 720 годин на рік. У відповідача діє Колективний договір, прийнятий на загальних зборах трудового колективу 16.10.2014 р., положення якого згідно норми ст. 18 КЗпП України поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників. Згідно із Колективним договором навчального закладу на 2014-2018 р. розподіл навчального навантаження здійснюється на наступний навчальний рік в кінці поточного навчального року, про що повідомляються працівники невідкладно, беручи до уваги розрахунок педагогічного навантаження груп нового набору. Педагогічне навантаження на початок нового навчального року в об`ємі менше тарифної ставки встановлюється лише за письмовою згодою працівника. Зазначає, що всупереч наведеному, своєї письмової згоди вона не давала. Також, із покликанням на норми ст. 21 Закону України «Про оплату праці», зазначає, що жодних проступків чи порушень, які б давали підстави для зменшення педагогічного навантаження, а відтак і розміру заробітної плати, з її боку допущено не було, що вказує із врахуванням усіх наведених фактів, на протиправний характер дій відповідача у виді видання оскаржуваних наказів. Суму втраченого заробітку обґрунтовує тим, що така становить 145, 30 грн. із розрахунку 72 –и годинного педнавантаження, а відтак із врахуванням 20 робочих днів вересня, сума до стягнення – 2 906 грн. (20х145,3).

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 03.10.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Від директора ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» Дмитришина Я.С. 28.10.2020 р. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю на необґрунтованістю, з огляду на таке. 27 червня 2019 року відповідачем було видано наказ №166 «Про зміну істотних умов праці працівників училища у 2019-2020 н.р.». Із урахуванням розрахунку педагогічного навантаження груп перехідного контингенту та відсутністю розрахунків педагогічного навантаження груп нового набору, викладачам встановлено попереднє педагогічне навантаження, яке було узгоджено із професійною спілкою, згідно із п.1 наказу позивачу було встановлено педагогічне навантаження у кількості 118 годин. Із змістом вказаного наказу ОСОБА_1 була ознайомлена 27.06.2019 р. Як передбачено п. 6 ст. 36 КЗпП України, якщо працівник не згідний на продовження роботи на нових умовах, трудовий договір припиняється, а підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Доказами такої відмови повинно бути письмове повідомлення роботодавця про майбутню зміну істотних умов праці з розпискою працівника про відмову від продовження роботи або письмова заява працівника про відмову від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці. Всупереч наведеному, позивач не заявляв про відмову продовжувати роботу у зв`язку із такими змінами, наказ не було оскаржено у тримісячний строк, як цього вимагає ст. 225 та ст. 233 КЗпП України. Більше того, позивач продовжувала виконувати трудову функцію, чим висловила фактичну згоду із таким наказом. Окрім цього, зазначає, що згідно інформації про кількість груп, контингент учнів та виконання регіонального замовлення та педнавантаження, у зв`язку із невиконанням плану регіонального замовлення по набору учнів у 2019 році (при плані 275 чоловік набрано 167), педнавантаження у 2019-2020 навчальному році зменшилось у порівнянні із 2018-2019 навчальним роком на 3159 педагогічні години. А тому, вимоги позивача про імперативне збільшення педагогічного навантаження до 720 годин не можуть бути задоволені хоча б із цих міркувань. Також вказує, що не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про стягнення частини втраченого заробітку, оскільки заробітна плата – це винагорода за виконану роботу, у даному випадку відсутні підстави для оплати невиконаної роботи позивачем.

Від позивача ОСОБА_1 18.11.2019 р. надійшли її письмові пояснення, у яких остання зазначає, що після подання у судовому засіданні відповідачем копій оскаржуваних наказів, вона вперше мала можливість ознайомитися з повним текстом таких, на її неодноразові заяви та запити надавались лише витяги з таких. 06.05.2019 р. було створено первинну організацію Вільної профспілки освіти і науки України Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище», головою даної профспілкової організації обрано її та 30.05.2019 р. на ім`я керівника навчального закладу було скеровано відповідне повідомлення про створення первинної профспілкової організації. 26.06.2019 р. адміністрацією відповідача на адресу первинної профспілкової організації був скерований проект наказу №166 від 27.06.2019 р., у якому на той час не було навіть номера. Розглянувши даний проект наказу на профспілкових зборах було прийнято рішення про його не погодження, оскільки такий суперечить Колективному договору та ряду законодавчих норм, про що 27.06.2019 р. було належним чином повідомлено директора навчального закладу ОСОБА_3 . Відтак, проект наказу не був погоджений із профспілковою організацією, що вказує на його незаконність.

10.12.2019 р. надійшли додаткові пояснення директора ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» Дмитришина Я.С., у яких останній зазначає, що позивач ОСОБА_1 є основним викладачем спецпредметів професійно-теоретичної підготовки будівельного профілю в групах за напрямками: штукатур, маляр, монтажник гіпсокартонних конструкцій з трирічним терміном навчання та штукатур, лицювальник плиточник, маляр із півторарічним терміном навчання. За останні п`ять років училище не сформувало жодної навчальної групи за вказаними професіями, що підтверджується відповідною таблицею. Окрім цього, вказує, що витяг з протоколу №4 засідання педагогічної ради від 28.08.2019 р. та копія списку присутніх педагогічних працівників на засіданні педагогічної ради підтверджують те, що позивачка ОСОБА_1 приймала участь у засіданні педагогічної ради, виступала на ній та ознайомлена з наказом №212 від 02.09.2019 р. «Про розподіл педагогічного навантаження викладачів на 2019-2020 н.р.».

У своїх додаткових поясненнях від 18.12.2019 р. позивач ОСОБА_1 зазначає, що наведені відповідачем у відзиві та додаткових поясненнях відомості не відповідають дійсності, зокрема у поданих таблицях вказано про наявність трьох груп із спеціальністю «столяр будівельний; паркетник; водій», у яких вона читає спецпредмети, хоча ще є години технологій столярних та паркетних робіт у цих групах (вона читала такі 25 років), але вони були надані прийнятій на постійну роботу в минулому навчальному році викладачу ОСОБА_4 . Вказує, що незважаючи на зменшення кількості учнів у навчальному закладі, кількості педагогічних годин на 2019-2020 навчальний рік становить 21,8 ставок, тобто цих годин було б достатньо для забезпечення майже всіх штатних викладачів ставкою, разом з тим, адміністрація закладу збільшує кількість штатних викладачів – їх кількість зросла з 18 чоловік до 23 чоловік у 2018-2019 навчальному році, деякі з них працюють за сумісництвом, що є порушенням п.25 розділу ІІ Колективного договору. Окрім цього, зазначає, що викладачам, які були прийняті на роботу у минулому році надаються повні педагогічні навантаження, що суперечить п.5.2 розділу 5 Статуту навчального закладу, оскільки вона має переваги як викладач вищої категорії. Також вказує, що наданою інформацією, а саме витягом з протоколу №4 засідання педагогічної ради від 29.08.2019 р., відповідач підтвердив її незгоду з неповним педагогічним навантаженням та, враховуючи те, що з наказом №212 від 02.09.2019 р. «Про розподіл педнавантаження на 2019-2020 н.р.» вона не ознайомлювалась (у такому відсутній її підпис), твердження відповідача про її згоду працювати з неповним педнавантаженням є також безпідставними.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просять такі задовольнити у повному обсязі, надали пояснення, які відповідають змісту позовної заяви та додатковим письмовим поясненням.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення позовних вимог повністю, надали пояснення, наведені у відзиві та письмових поясненнях, просять відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У відповідності до ст. 93 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно із статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Статтею 29 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 з 01.09.1992 року працює на посаді викладача Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище», що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а також наказом №54-12 від 01.09.1992 р. (а.с.9-10, 11).

Відповідно до наказу № 166 від 27.06.2019 року «Про зміни істотних умов праці працівників училища у 2019-2020 н.р.» встановлено попереднє педагогічне навантаження викладачів училища на 2019-2020 н.р. без тимчасового врахування педнавантаження груп нового набору, відповідно ОСОБА_1 встановлено таке попереднє педагогічне навантаження - 118 год. (а.с.6 – витяг з наказу).

Наказом №212 від 02.09.2019 року «Про розподіл педагогічного навантаження викладачам на 2019/2020 н.р.» у відповідності до навчальних планів та програм, враховуючи фактичну наявність контингенту учнів, ОСОБА_1 встановлено педагогічне навантаження з погодинною оплатою праці в обсязі 480 год. (а.с.5 – витяг з наказу).

У відповідності до вимог статті 96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Відповідно до п. 26 ст. 1 Закону України «Про освіту» система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що професійна (професійно-технічна) освіта є невід`ємними складниками системи освіти.

Статті 60 та 61 Закону України «Про освіту» регулюють режим робочого часу педагогічних і науково-педагогічних працівників та оплату праці цих працівників.

Згідно із ст.28 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» робочий час викладача, педагога професійного навчання, майстра виробничого навчання, інструктора виробничого навчання, асистента майстра виробничого навчання, асистента викладача закладу професійної (професійно-технічної) освіти визначається згідно з обсягом навчального навантаження та позаурочної навчально-методичної, організаційної та виховної роботи серед здобувачів освіти.

Порядок нарахування, розрахунок та обчислення заробітної плати працівників освіти заробітної плати викладачів визначено Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України №102 від 15 квітня 1993 року (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 року за № 56.

Пунктом 63 вказаної Інструкції встановлено, що оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться, виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок. Навчальне навантаження між викладачами та іншими педагогічними працівниками в коледжі розподіляється керівником цього навчального закладу за погодженням профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склалися в закладі, з дотриманням КЗпП.

Окрім цього, згідно із підпунктом «б» п. 64 вказаної Інструкції ставки заробітної плати (посадові оклади) викладачам та старшим викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних постійно діючих курсів, курсів по підготовці до вступу в вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації виплачуються за 3 години викладацької роботи в середньому в день (720 годин на рік).

В свою чергу, згідно із ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і як внаслідок – відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц (провадження № 14-367цс18).

Статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту» визначено, що розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому закладі здійснюється його керівництвом і затверджується відповідним органом управління освітою. Пунктом 2 цієї статті встановлено, що педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу, незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, обсягом менше тарифної ставки встановлюється лише за його згодою.

Окрім цього, у Львівському вищому професійному політехнічному училищі діє Колективний договір, прийнятий 16.10.2014 р. на загальних зборах трудового колективу, за положеннями якого педагогічне навантаження на початок навчального року в об`ємі менше тарифної ставки встановлюється лише за письмовою згодою працівника (а.с.56-60).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 висловила незгоду із зміною істотних умов праці на підставі наказу №166 від 27.06.2019 р., що підтверджується додатком до такого. Зокрема, ОСОБА_1 у таблиці «З наказом ознайомлені» напроти свого прізвища вказала: «наказ незаконний, бо перечить Колективному договору, законам України» (а.с.65).

Окрім цього, згідно із витягом з протоколу №4 засідання педагогічної ради від 29.08.2019 р., на якому було прийнято до відома проект наказу №212 від 02.09.2019 р. «Про розподіл педагогічного навантаження викладачам на 2019-2020 н.р.», присутня на такому засіданні викладач Шило Н.В ОСОБА_5 не погодилась із своїм педагогічним навантаженням (а.с.107).

Суд критично ставиться до посилання представників відповідача на те, що позивач ОСОБА_1 не заявляла про відмову продовжувати роботу у зв`язку із такими змінами, тим самим погодилась із змінами в умовах праці, оскільки такі твердження не узгоджуються з матеріалами справи. Окрім цього, у судовому засіданні ОСОБА_1 надала пояснення про те, що вона виконувала свої трудові обов`язки та виходила на роботу з метою уникнення дисциплінарних стягнень, проте відразу не погоджувалась із оскаржуваними наказами відповідача, про що повідомила керівництво.

Оскільки ОСОБА_1 висловила свою незгоду із змінами істотних умов праці, які полягають у зменшенні їй педагогічного навантаження, адміністрація Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» неправомірно, всупереч вищезазначених норм, змінила істотні умови праці без згоди на це позивача ОСОБА_1 .

Окрім цього, однією з підстав припинення трудового договору згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу мiсцевiсть разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Проте, після висловлення незгоди ОСОБА_1 із прийнятим відповідачем наказом №166 від 27.06.2019 р. «Про зміни істотних умов праці працівників училища у 2019-2020 н.р.», адміністрацією ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» не вирішувалось питання щодо звільнення працівника на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, а було зменшення позивачу педагогічного навантаження, що суперечить вимогам трудового законодавства.

Також слід звернути увагу на те, позивача ОСОБА_1 не було ознайомлено із наказом №212 від 02.09.2019 р. «Про розподіл педагогічного навантаження викладачам на 2019/2020 н.р.», її твердження про те, що вона не була ознайомлена лише із проектом такого наказу, відповідачем не спростовані.

Із врахуванням вищезазначених норм та встановлених обставин справи, відповідачем ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» не було дотримано вимог трудового законодавства, що призвело до суттєвого погіршення умов праці внаслідок зменшення педагогічного навантаження викладача та відповідно зменшення заробітної плати, відтак наказ ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» №166 від 27.06.2019 р. «Про зміни істотних умов праці працівників училища у 2019-2020 н.р.» в частині встановлення ОСОБА_1 педагогічного навантаження в кількості 118 годин та наказ №212 від 02.09.2019 р. «Про розподіл педагогічного навантаження викладачам на 2019/2020 н.р.» в частині встановлення ОСОБА_1 педагогічного навантаження в кількості 480 годин слід визнати недійсними. Окрім цього, оскільки вищенаведеними нормами передбачено, що навчальне навантаження викладачам визначається один раз на рік до початку навчального року і ставки заробітної плати таких виплачуються за 3 години викладацької роботи в середньому в день, тобто не менше 720 годин на рік, слід зобов`язати відповідача встановити позивачу ОСОБА_1 педагогічне навантаження на 2019/2020 навчальний рік в кількості 720 годин.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення втраченого заробітку у зв`язку із зменшенням педагогічного навантаження, слід зазначити таке.

Як зазначено вище, статтею 93 КЗпП України надано визначення поняттю заробітної плати, відповідно до якого це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Хоча встановлено, що трудові права ОСОБА_1 були порушеними у зв`язку із неправомірним зменшенням педагогічного навантаження, проте остання фактично не працювала із навантаженням у 720 годин на рік, починаючи із 01.09.2019 р., тому підстави для стягнення втраченого заробітку за цей період відсутні. Якщо працівник не виконав певний обсяг роботи, відсутні підстави для оплати невиконаної роботи.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» про визнання недійними наказів та стягнення частини втраченого заробітку – задовольнити частково.

Визнати недійсним наказ Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» №166 від 27.06.2019 р. «Про зміни істотних умов праці працівників училища у 2019-2020 н.р.» в частині встановлення ОСОБА_1 педагогічного навантаження в кількості 118 годин.

Визнати недійсним наказ Державного навчального закладу «Львівське вище професійне політехнічне училище» №212 від 02.09.2019 р. «Про розподіл педагогічного навантаження викладачам на 2019/2020 н.р.» в частині встановлення ОСОБА_1 педагогічного навантаження в кількості 480 годин.

Зобов`язати Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне політехнічне училище» встановити ОСОБА_1 педагогічне навантаження на 2019/2020 навчальний рік в кількості 720 годин.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2020 р.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне політехнічне училище», код ЄДРПОУ 02545620, м.Львів, вул.Зелена, 151а.

Суддя Д.Ю. Теслюк