Ухвала суду № 87838797, 19.02.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"19" лютого 2020 р.Справа № 922/4318/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 04059243)

до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30; ідент. код 09804119)

про стягнення 141448,06 грн.

за участю представників:

позивача - Новіков М.С., довіреність № 08-21/384/2-20 від 11.02.2020;

відповідача - Виговська А.В., довіреність № 13-45/19д від 24.12.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4959 від 31.01.2018; Дребот І.А., довіреність № 13-42/19д від 24.12.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4960 від 31.01.2018

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 141448,06 грн. за користування земельною ділянкою по вул. Двадцять Третього Серпня, 61 у м. Харкові площею 0,4371 га. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошує, що виходячи із положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України “Про оренду майна” після переходу до "Мегабанк" права власності (а саме з 28.07.2017) на нерухомість для обслуговування якої надавалась вищезазначена земельна ділянка, право користування за договором оренди землі від 08.04.2004 №6354/04 перейшло до ПАТ "МЕГАБАНК" в обсязі та на умовах, встановлених договором оренди для ТОВ "КНОТЕАТР ІМ. О. ДОВЖЕНКА", а отже перейшов і обов`язок зі сплати орендної в розмірах встановлених договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 грудня 2019 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/4318/19, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10 год. 30 хв. 22.01.2020.

У судовому засіданні 22.01.2020 р. представником позивача було наголошено, що у позовній заяві викладено предмет та підстави позову, правовідносини між сторонами ґрунтуються на орендних правовідносинах, які виникли на підставі договору оренди землі від 08.04.2004 року № 6354/04, укладеного між Харківською міською радою та попереднім власником нерухомого майна розташованого на орендованій земельній ділянці - ТОВ "Кінотеатр ім. О.Довженко", розмір та період виникнення заборгованості з орендної плати, за твердженнями представника позивача, чітко визначено у позовній заяві, з посилання на лист Головного управління ДФС у Харківській області та надану останнім розшифровку сум заборгованості.

Судом було наголошено представнику позивача, що договірні відносини щодо оренди земельної ділянки передбачають, що орендодавцем здійснюється розрахунок орендної плати, який базується на умовах саме договору оренди та розміру орендної плати узгодженого у договорі, в конкретному випадку розмір та порядок нарахування плати за землю (орендної плати) унормовано у розділі 2 договору оренди землі від 08.04.2004 року № 6354/04 (з урахуванням внесених до нього змін), у зв`язку з чим зобов`язано позивача надати до суду обґрунтований розрахунок сум, що заявлені до стягнення із зазначенням періоду їх нарахування, з посилання на умови договору та чіткого визначення загального періоду виникнення заборгованості, заявленої до стягнення, про що постановлено протокольну ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 22.01.2020 р. у справі №922/4318/19. Одночасно у судовому засіданні 22.01.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 19.02.2020 р. об 11:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Проте, у судове засідання, призначене на 19.02.2019, від позивача з`явився новий представник позивача, який зазначив, що йому нічого не відомо щодо вимог суду про надання обґрунтованого розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості та вказано, що позивач у повному обсязі підтримує позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Суд вказує на те, що позивач не був обмежений у своїх процесуальних правах, зокрема щодо подання доказів у справі (обґрунтованого розрахунку ціни позову), оскільки представник позивача був присутнім у судовому засіданні 22.01.2020 р. та вищевказані протокольні ухвали оголошувались в його присутності, та при цьому приписами процесуального кодексу унормовано обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справі і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України визначено імперативні приписи щодо залишення судом позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази.

Протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 22.01.2020 р. у справі № 922/4318/19 було зобов`язано позивача надати до суду обґрунтований розрахунок сум, що заявлені до стягнення із зазначенням періоду їх нарахування, з посилання на умови договору та чіткого визначення загального періоду виникнення заборгованості, заявленої до стягнення.

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з наступного.

Приписами п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, на позивача покладено обов`язок додати до позовної заяви обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на виникнення правовідносини між сторонами, що ґрунтуються на договорі оренди землі від 08.04.2004 року № 6354/04. У розділі 2 вказаного договору унормовано порядок нарахування та розмір орендної плати за землю.

Проте позивачем, як орендодавцем розрахунок заборгованості з посиланням на умови договору не надано, а ціна позову визначена виходячи з наданої управлінням ДФС у Харківській області розшифровки заборгованості (наявного податкового боргу) ТОВ "Кінотеатр ім. О.Довженко" нарахованої платником самостійно, та з якого неможливо встановити що саме слугувало підставою такого нарахування. При цьому не доведено правильності такого нарахування виходячи з умов саме спірного договору оренди.

Одночасно суд наголошує, що з позовної заяви не можливо однозначно встановити й за який саме період позивачем заявлена до стягнення заборгованість, оскільки позовна заява містить декілька періодів: так в прохальній частинні позовної заяви не вказано період за який стягується заборгованість, натомість на 8 аркуші позовної заяви (а.с. 11) у 3-му абзаці позивачем визначено період заборгованості з 30.09.2017 р. по 30.12.2017 р., а в 5-му абзаці позивач зазначає, що звертається до суду за захистом своїх прав про стягнення частки заборгованості з орендної плати за період з 07.03.2017 по 06.05.2017 р.

Представником позивача дані розбіжності позовної заяви не були усунені, як і не надано розрахунку заборгованості з посиланням на умови договору, на який останній посилається як на підставу виникнення правовідносин, незважаючи на ту обставину, що у судовому засіданні оголошувалась перерва саме з метою вчинення позивачем вказаних дій.

Така поведінка позивача - ініціатора відкриття судового провадження згідно з наведеним нормами ГПК України, зокрема положеннями ст.162 ГПК України, якою визначено, що обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, є необхідною складовою позовної заяви, є достатньою підставою для ухвалення судом рішення про залишення відповідної позовної заяви без розгляду. При цьому, представники позивача, які були уповноважені представляти інтереси Харківської міської ради у судових засіданнях, не вчинили жодних дій з метою сприяння суду у з`ясуванні обґрунтованості ціни позову та можливості перевірки визначеної позивачем ціни позову доказами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства визначено диспозитивність. Положеннями ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У нерозривному зв`язку з принципом диспозитивності перебуває принцип змагальності сторін (п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Так, згідно зі ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Варто зазначити, що елементом принципу змагальності сторін, серед іншого, є участь сторін у процесі. Саме позивач є особою, зацікавленою у своєчасному та правильному вирішенні його позовної заяви. Проте, позивачем не дотримано покладених на нього Господарським процесуальним кодексом України і судом зобов`язань - не вжито дій по сприянню з`ясуванню всіх обставин справи, не надано витребуваного судом розрахунку ціни позову, що унеможливлює розгляд справи по суті з прийняттям обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Такі наслідки, зокрема, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 266 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи імперативні приписи п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення позову Харківської міської ради без розгляду.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою ст.7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

За встановлених судом підстав, сплачений позивачем судовий збір (2121,72 грн.) залишається за позивачем, оскільки згідно з положеннями ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" залишення заяви без розгляду у випадку, якщо заява залишена без розгляду у зв`язку з неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, не є підставою для повернення судового збору особі, що його сплатила.

Керуючись ст. 226, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Харківської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" про стягнення 141448,06 грн. - залишити без розгляду.

2. Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили в порядку приписів ч. 1 ст. 235 ГПК України з моменту її прийняття - 19.02.2020.

Повний текст ухвали буде виготовлено та підписано 24.02.2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков