Рішення № 87838699, 25.02.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2020 Справа № 920/1256/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1256/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Металсплавтехнології” (92701, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул.. Лангемака, 76, ідентифікаційний код 34201977)

до відповідача: дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” (40020, м. Суми, вул.. Комарова, 2, ідентифікаційний код 30991664)

про стягнення 531263,88 грн.,

представники учасників справи:

позивача (в режимі відеоконференції) – адвокат Нестеченко Д.С. (ордер серія ДП № 037 від 06.02.2020);

відповідача – не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій просить суд стягнути 531263,88 грн. заборгованість за договором № 79/9-138-16 від 21.10.2019, з яких: 396500,00 грн. основний борг, 114953,62 грн. пеня, 9896,16 грн. 3% річних, 9914,10 грн. інфляційні збитки, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 24.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21.01.2020.

Ухвалою суду від 02.01.2020 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/1256/19 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.01.2020 відкладено підготовче засідання на 06.02.2020.

Ухвалою суду від 06.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

21.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «Металсплавтехнології» (позивач, постачальник) та дочірнім підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 79/9-138-16.

03.04.2018 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору № 79/9-138-6 від 21.10.2016, пунктом 1 якої було змінено в преамбулі договору назву товариства з обмеженою відповідальністю «Авто МП» на товариство з обмеженою відповідальністю «Металсплавтехнології». Пунктом 2 додаткової угоди № 2 змінені реквізити постачальника.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі «товар» на умовах, в порядку, та строки, встановлені договором (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору найменування, кількість та якість товару, що поставляється відповідно до договору, вказані у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.7 договору постачальник надає покупцю товаросупровідні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру із зазначенням ціни, вартості товару (партії товару) та витрат в залежності від умов поставки, сертифікат якості на продукцію, що поставляється. Товаросупровідні документи передаються постачальником покупцеві разом з товаром, (п. 4.9. договору).

На виконання умов договору між сторонами була підписана специфікація № 22, яка є додатком до договору, в якій погоджено найменування товару, кількість товару, ціну товару, та строк оплати за товар.

Відповідно до п. 2.5. розділу 2 договору покупець здійснює оплату за фактично отриманий товар в терміни зазначені в специфікаціях, після отримання результатів на проведення хімічного аналізу центральної заводської лабораторії покупця, що підтверджують якість товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював поставку товару відповідачу, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 11 від 31.01.2019 на суму 540000,00 грн.;

- видаткова накладна № 84 від 18.07.2019 на суму 162000,00 грн.;

Всього на загальну суму 702000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.3. договору поставки умови оплати за товар вказуються в специфікаціях.

Згідно зі специфікацією № 22 яка є невід`ємною частиною договору, зазначено загальна вартість товару становить 540000,00 грн. Термін поставки відповідно до додатку № 22 протягом 2-х днів після погашення кредиторської заборгованості. Умови оплати: 100% оплата по факту поставки протягом 15-ти робочих днів з моменту отримання товару за адресою: м. Суми, вул. Комарова, 2. Умови поставки DAP м. Суми, вул. Комарова, 2.

Згідно зі специфікацією № 23, яка є невід`ємною частиною договору, зазначено загальна вартість товару становить 162403,92 грн. Термін поставки відповідно до додатку № 23 протягом 3-х днів після погашення кредиторської заборгованості не менше ніж на суму поставки по специфікації 23. Умови оплати: 100% оплата по факту поставки протягом 15-ти робочих днів з моменту отримання товару за адресою: м. Суми, вул. Комарова, 2. Умови поставки DAP м. Суми, вул. Комарова, 2.

Позивачем були виставлені рахунки № 15 від 31.01.2019 на суму 540000,00 грн. та № 62 від 17.07.2019 на суму 162000,00 грн.

Однак відповідачем не виконані зобов`язання щодо 100% оплати по факту поставки як передбачено договором та специфікацією № 22. Відповідачем частково була здійснена оплата товару 19.04.2019 у розмірі 141000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку за 19.04.2019, 17.07.2019 у розмірі 162500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку 17.07.2019, 28.10.2019 у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку за 28.10.2019.

Зобов`язання за умовами договору та специфікації № 23 відповідачем не виконані, грошова сума в розмірі 162000,00 грн. за рахунком № 84 від 18.07.2019 від відповідача на рахунок позивача не надходила.

Отже загальна сума заборгованості за поставлений товар становить 396500,00 грн., з яких: 234500,00 грн. сума боргу за видатковою накладною № 11 від 31.01.2019 та 162000,00 грн. за видатковою накладною № 84 від 18.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним договірні зобов`язання щодо поставки товару виконувалися належним чином, проте відповідач не здійснював в повному обсязі і своєчасно розрахунки за поставлений товар, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 396500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару на суму 702000 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Проте відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі та у визначені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань стосовно оплати отриманого товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 396500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

А тому, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Згідно з розрахунком позивача відповідачу нараховано 9914 грн. 10 коп. інфляційний збитків та 9896 грн. 16 коп. 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є вірним, а тому обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних збитків в розмірі 9914 грн. 10 коп. та сума 3% річних в розмірі 9896 грн. 16 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення пені позивач зазначає , що пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 114953 грн. 62 коп.

Відповідач обґрунтованих заперечень чи контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені, приходить до висновку що позивачем здійснено вірно нарахування пені.

З огляду на викладене, оскільки право позивача щодо стягнення пені передбачене положеннями договору та чинним законодавством України, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 114953 грн. 62 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 7968,96 грн.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Представник позивача в обґрунтування судових витрат на професійну правничу допомогу надав суду копію договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Нестеченко Д.С. та ТОВ «Металсплавтехнології» від 20.11.2019, за умовами якого адвокат зобов`язався надати товариству правову допомогу шляхом усного та письмового консультування з правових питань; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів клієнта в органах судової влади; особистої участі та представництва клієнта в загальних, адміністративних та господарських судах України, а товариство зобов`язалося сплатити гонорар адвокату чи його заступнику в розмірі та в строки згідно цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору гонорар адвоката складає 15000,00 грн. та виплачується під час підписання означеного договору та у разі належного виконання адвокатом умов договору поверненню не підлягає.

До позовної заяви долучено платіжне доручення № 278 від 25.11.2019 про сплату 15000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору № б/н від 20.11.2019.

Отже, матеріалами справи підтверджено витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи на суму 15000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (40020, м. Суми, вул. Комарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30991664) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Металсплавтехнології” (92701, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Лангемака, 76, ідентифікаційний код 34201977) 396500 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 79/9-138-16 від 21.10.2019, 114953 грн. 62 коп. пені, 9896 грн. 16 коп. 3% річних, 9914 грн. 10 коп. інфляційних збитків, 15000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 7968 грн. 96 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.02.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко