Рішення № 87838305, 12.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 справа № 914/1032/19

Господарський суд Львівської області у складі колегії:

головуючого судді Галамай О.3.

суддів Король М.Р.

Матвіїва Р.І.,

секретаря судового засідання Полюхович Х.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні позовну заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго”, м. Червоноград

про стягнення 1 456 782, 99 грн

за участю представників:

від позивача: Конопліцький І.В. – представник;

від відповідача: Дмуховський С.М. - директор

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства “Бориславтеплоенерго” про стягнення 1 456 782, 99 грн, у тому числі: 807, 99 основного боргу, 418 929, 68 грн пені, 241 496, 26 грн 3% річних та 795 549, 06 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору постачання природного газу №5144/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016 позивач поставив відповідачу упродовж листопада 2016 року - лютого 2017 року природний газ на загальну суму 61 037 461, 86 грн. За умовами договору (п. 6.1) відповідач мав здійснювати остаточний розрахунок за переданий газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставку газу. Позивач ствердив, що відповідач оплачував газ з порушенням встановлених строків та неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 807, 99 грн. За прострочення оплати газу позивач просив стягнути з відповідача 418 929, 68 грн пені на підставі п. 8.2 договору, яким передбачено сплату покупцем пені за порушення строків оплати газу в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона стягується, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та на підставі ст. 625 ЦК України - 241 496, 26 грн 3% річних та 795 549, 06 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що за даними бухгалтерського обліку кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 432 944, 56 грн, проте позивач звернувся до суду про стягнення лише 807, 99 грн. Ствердив, що різниця в сумі 13 432 136, 57 грн виникла в результаті відсутності зі сторони позивача номінацій на обсяги поставки газу у жовтні 2016 року та березні 2017 року та відмови позивача підписати акти приймання-передачі газу щодо такого постачання. Також відповідач зазначив, що не має змоги оплатити заборгованість у зв`язку з тим, шо підприємство знаходиться у важкому фінансово-економічному стані через прийняття постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 “Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу” та у зв`язку з набранням законної сили Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 14.05.2015. Звернув увагу на те, що підприємство не може розрахуватись за кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на них накладено арешт. Враховуючи викладене просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній зазначав, що п. 6.2 договору не обмежує відповідача у здійсненні з позивачем розрахунків лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, там самим – міг впливати на стан розрахунку. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем надіслано суду відповідь на відзив, в якому він повторно посилається на відсутність виділених позивачем номінацій; підтвердив факт сплати позивачу 61 036 653, 87 грн; звертає увагу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/9665/16, котрим визнано протиправною (незаконною) постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758”, за якою визначалась ціна природного газу в укладеному сторонами договорі та вважає, що розрахунок за переданий газ має бути перерахований по ціні 1 770, 74 грн за 1000 куб.м., тому позивач має здійснити перерахунок ціни за поставлений газ. В задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні 12.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив про їх безпідставність з огляду на перебування в Господарському суді міста Києва справ щодо зобов`язання здійснити перерахунок вартості спожитого газу та про зобов`язання документального оформлення актів приймання-передачі природного газу. В задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.

30 вересня 2016 року ПАТ «НАК Нафтогаз України» (Постачальник) та КП «Бориславтеплоенерго» (Споживач) уклали договір №5144/1617-ТЕ-21 постачання природного газу, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що продавець передає покупцеві у період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року газ обсягом до 27 000 тис. куб. м.

Приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 5 930, 40 грн (з ПДВ).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (п. 8.3 договору).

Відповідно до п. 12.1 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року природний газ на загальну суму 61 037 461, 86 грн, що підтверджено актами приймання - передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 12 909 739, 50 грн; від 31.12.2016 на суму 14 636 606, 75 грн; від 31.01.2017 на суму 19 424 865, 08 грн; від 28.02.2017 на суму 14 066 250, 53 грн.

Акти підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював розрахунки за отриманий газ з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору.

Розрахунок за газ, отриманий у листопаді 2016 року в сумі 5 253 654, 61 грн здійснено згідно з постановою КМУ № 20, решта – власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 25.01.2017.

Розрахунок за газ, отриманий у грудні 2016 року в сумі 8 543 704, 48 грн здійснено згідно з постановами КМУ № 20, решта – власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 27.02.2017.

Розрахунок за газ, отриманий у січні 2017 року в сумі 10 020 640, 50 грн здійснено згідно з постановами КМУ № 20, решта – власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 26.06.2017.

Розрахунок за газ, отриманий у лютому 2017 року в сумі 12 231 100 грн здійснено згідно з постановами КМУ № 20, решта – власними коштами. Останній платіж власними коштами проведено 25.10.2017. Неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 809, 99 грн.

Вказані обставини не заперечуються обома сторонами.

За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ (до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) позивачем заявлені до стягнення 807, 99 основного боргу, 418 929, 68 грн пені, 241 496, 26 грн 3% річних та 795 549, 06 грн інфляційних втрат.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання договору купівлі-продажу природного газу №5144/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016 позивач поставив відповідачу в період з листопада 2016 року по лютий 2017 року природний газ на загальну суму, зазначену в актах - 61 037 461, 86 грн. За умовами договору (п.6.1) відповідач мав повністю оплатити отриманий в кожному місяці газ до 25-го числа (включно) наступного місяця, проте, остаточні розрахунки за кожен місяць були проведені відповідачем з порушенням встановлених строків.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання, визначені ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлено до стягнення 807, 99 грн основної заборгованості.

Матеріалами справи, зокрема, підписаними обома сторонами актами приймання-передачі та банківськими виписками про рух коштів позивача підтверджується, а відповідачем не заперечувався факт наявної заборгованості в сумі 807, 99 грн.

Тому такі вимоги колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати газу договором (п. 8.2) передбачено сплату пені у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 8.2 договору та ст. 625 ЦК України позивачем також заявлені до стягнення 418 929,68 грн пені, 241 496,26 грн 3% річних та 795 549,06 грн інфляційних втрат.

Поряд з цим, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Таке регулювання визначено у Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача, зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Враховуючи викладене, ні пеня, ні 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, погашену спільними протокольними рішеннями не нараховується.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 906/985/18.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується обома сторонами, що розрахунки за поставлений газ здійснювались частково за рахунок субвенцій з державного бюджету та частково власними коштами.

Перевіривши розрахунок позивача, долучений до позовної заяви, судом встановлено, що нарахування проведені із правильно визначеним початком виникнення прострочення, за кожен місяць окремо, пеня нарахована в межах 6-місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, інфляційні втрати нараховано з урахуванням позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Щодо акта від 30.11.2016 на суму 12 909 739, 50 грн.

Пеня нарахована за період з 27.12.2016-24.01.2017 на загальну суму 42 754, 47 грн. Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така становить більше ніж заявлено позивачем, однак враховуючи межі позовних вимог, підлягає до стягнення 42 754, 47 грн.

3% річних за період з 27.12.2016 по 25.01.2017 на суму 21 802, 85 грн позивачем нараховано на суми заборгованості, в які не враховано проплату згідно з постановою КМУ № 20. Здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що до стягнення підлягає 6 107, 79 грн 3% річних нарахованих за період з 27.12.2016 по 24.01.2017.

Інфляційні втрати по даному акту не заявлялись.

Щодо акта від 31.12.2016 на суму 14 636 606, 75 грн.

Пеня нарахована за період з 26.01.2017-26.02.2017 на загальну суму 71 423, 80 грн. Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така становить більше ніж заявлено позивачем, однак враховуючи межі позовних вимог, підлягає до стягнення 71 423, 80 грн.

3% річних за період з 26.01.2017-26.02.2017 на суму 20 503, 09 грн позивачем нараховано на суми заборгованості, в які не враховано проплати згідно з постановами КМУ № 20. Здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що до стягнення підлягає 10 203, 42 грн 3% річних нарахованих за період з 26.01.2017-26.02.2017.

Інфляційні втрати по даному акту не заявлялись.

Щодо акта від 31.01.2017 на суму 19 424 865, 08 грн.

Пеня нарахована за період з 28.02.2017 по 25.06.2017 на загальну суму 186 930, 66 грн. Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така становить більше ніж заявлено позивачем, однак враховуючи межі позовних вимог, підлягає до стягнення 186 930, 66 грн.

3% річних за період з 28.02.2017 по 25.06.2017 на суму 29 210, 40 грн та інфляційні втрати за березень-травень 2017 року на суму 100 669, 03 грн нараховані правильно.

Щодо акта від 28.02.2017 на суму 14 066 250, 53 грн.

Пеня нарахована за період з 28.03.2017 по 27.09.2017 на загальну суму 117 820, 75 грн. Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така становить більше ніж заявлено позивачем, однак враховуючи межі позовних вимог, підлягає до стягнення 117 820, 75 грн.

3% річних за період з 28.03.2017 по 20.11.2018 на суму 169 979, 93 грн та інфляційні втрати за квітень 2017 року - жовтень 2018 року на суму 694 880, 03 грн позивачем нараховано на суми заборгованості, в які не враховано проплати згідно з постановами КМУ № 20. Здійснивши власні розрахунки, судом встановлено, що до стягнення підлягає 21 551, 11 грн 3% річних та 84 444, 42 грн інфляційних втрат.

Отже підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача 807, 99 грн основної заборгованості, 418 929, 68 грн пені, 67 072, 72 грн 3% річних та 185 113, 45 грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не просив зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки, однак у відзиві на позов зазначав про важкий фінансово-економічний стан підприємства. Однак суд відхиляє як недоведені такі посилання відповідача, оскільки на підтвердження доводів таким подано суду постанови про арешт коштів боржника за 2015 рік та 09.11.2016, в той час, як жодних доказів, що такі арешти дійсні і до 2020 року суду не подано. Інших доказів, які б свідчили про скрутне матеріальне становище відповідача станом на 2020 рік матеріали справи не містять.

Інші доводи та посилання відповідача спростовуються викладеним вище.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго” (місцезнаходження: 80100, Львівська обл., місто Червоноград, вул. Промислова, будинок 1, ідент. код: 23966248) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідент. код: 20077720) 671 923, 84 грн з яких: 807, 99 грн основної заборгованості, 418 929, 68 грн пені, 67 072, 72 грн 3% річних, 185 113, 45 грн інфляційних втрат та 10 078, 86 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.02.2020.

Головуючий суддя Галамай О.З.

Суддя Король М.Р.

Суддя Матвіїв Р.І.