Рішення № 87838152, 05.02.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2758/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ”

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “УКРСПИРТ”

про стягнення 102 654,63 грн.

Суддя Т.П.Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 05.11.2019 року надійшла позовна заява б/н від 01.11.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “УКРСПИРТ” про стягнення 102 654,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, ціна позову у справі № 911/2758/19 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2758/19, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

02.01.2020 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що працівник ОСОБА_1 під час вчинення ДТП не виконував жодних трудових обов`язків, не мав права на керування ТЗ, оскільки, по-перше, згідно посвідчення про відрядження водій ОСОБА_1 18.11.2017 року перебував у відрядженні в с. Нові Боровичі в Чернігівській області та мав виконувати трудові обов`язки на Новоборовицькому МПД ДП «УКРСПИРТ» і виїхав до м. Києва лише 19.11.2017 року; по-друге, ДТП відбулось у суботу о 23.00 год., тобто у вихідний день у неробочий час, оскільки Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДП «УКРСПИРТ» для працівників підприємства встановлено п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю робочого часу 40 год. на тиждень з двома вихідними днями – субота і неділя; по-третє, у водія ОСОБА_1 не було права на керування службовим транспортним засобом «Skoda», номерний знак № НОМЕР_1 , оскільки згідно Додатку до наказу ДП «УКРСПИРТ» № 555 від 20.10.2017 року, за ОСОБА_1 закріплено транспортний засіб MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Окрім того, вказаним наказом передбачено, що посадові особи за якими закріплені службові НОМЕР_3 , для виконання покладених на них завдань у вихідні, святкові та неробочі дні, дозволяється використання ТЗ виключно за погодженням з керівництвом ДП «УКРСПИРТ», про що робиться запис в подорожньому листі. Однак, у ОСОБА_1 був відсутній подорожній лист.

24.01.2020 року позивачем подано заперечення на відзив відповідача, в яких останній зазначив, що, по-перше, в період ДТП відрядження водія ОСОБА_1 ще тривало, також у посвідченні про відрядження міститься відмітка про те, що 19.11.2017 року у вихідний день водій вибув із пункту Новоборовицьке МПД і 20.11.2017 року прибув в Київ. По-друге, у додатку до даного наказу вказано 41 МПД і 36 ДП, які повинен відвідати ОСОБА_1 під час відрядження для виконання доручених йому завдань, проте, оскільки у посвідченні про відрядження міститься лише 10 відміток із зазначенням дат та місць в яких побував ОСОБА_1 , незрозуміло куди і звідки 18.11.2017 року о 23.00 год. (момент вчинення ДТП) прямував водій. По-третє, позивач зазначає, що відповідачем не надано відомостей щодо ознайомлення водіїв ДП «УКРСПИРТ» з наказом № 555 від 20.10.2017 року та додатком до нього, де міститься перелік водіїв і транспортних засобів, якими вони мають право керувати, відтак незрозуміло як 19 водіїв і в якій черговості мають право використовувати 5 автомобілів, які за ними закріплені. Також зазначає, що відповідач не заявляв про незаконне заволодіння ОСОБА_1 транспортного засобу «Skoda» на якому він перебував у відрядженні. А вказаний п. 2 наказу, який містить умову про персональну відповідальність за ефективне використання службових транспортних засобів, їх збереження тощо, підлягає застосуванню і врегулюванню у трудових відносинах роботодавця і працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 02.08.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна», Страховик) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “УКРСПИРТ” (далі – відповідач, ДП “УКРСПИРТ”, Страхувальник) був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6793536, предметом якого є страхування транспортного засобу відповідача «Skoda Superb Elegance 1.8» (далі - «Skoda»), номерний знак № НОМЕР_1 .

18.11.2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda», державний номер № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 (винний водій) та транспортного засобу «Toyota», державний номер № НОМЕР_4 , який був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія Аска», під керуванням водія ОСОБА_2 (страхувальник вказаного ТЗ згідно договору страхування транспортного засобу № 3399412 від 28.07.2017 року, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія Аска»).

Згідно з постановою Шевченківського районного суду від 23.01.2018 року справа № 761/42501/17 провадження № 3/761/186/2018 вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, ПДР України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 (потерпіла особа), страхувальник транспортного засобу «Toyota», державний номер № НОМЕР_4 , звернулась до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія Аска» із заявою про заподіяння шкоди транспортному засобу. Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія Аска» на підставі калькуляції №76-11-17 від 04.12.2017 року, звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 76/11/17 від 04.12.2017 року, рахунку-фактури № СМУ00030696 від 05.12.2017 року на суму 116 920,51 грн., протоколу огляду колісного транспортного засобу б/н від 27.11.2017 року, було складено страховий акт № 5294/10 від 11.12.2017 року та розрахунок суми страхового відшкодування. На підставі вищевказаних документів Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія Аска» здійснило потерпілій особі виплату страхового відшкодування в розмірі: 100 640,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 7018 від 19.12.2017 року на суму 30 640,51 грн., № 7011 від 21.12.2017 року на суму 35 000,00 грн., № 7045 від 20.12.2017 року на суму 35 000,00 грн., за виключенням суми в розмірі 16 280,00 грн., яка на підставі заяви ОСОБА_2 була зарахована в рахунок річного платежу по договору страхування її транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.

У зв`язку з чим, листом № 440-15/2 від 07.08.2018 року Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія Аска», як особа, яка виплатила страхове відшкодування потерпілому в ДТП, звернулось до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна», де був застрахований винний в ДТП автомобіль.

Внаслідок вказаної регресної вимоги, начальником Департаменту врегулювання збитків ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» було надано вказівку головному бухгалтеру останнього, виплатити Приватному акціонерному товариству «Українська акціонерна страхова компанія Аска» страхове відшкодування в розмірі 97 433,76 грн. на підставі складеного ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» страхового акту № 0016967.11.17/1, розрахунку страхового відшкодування до вказаного страхового акту, у зв`язку із настанням страхового випадку на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6793536 від 02.08.2017 року, укладеного з страхувальником - Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “УКРСПИРТ”, де зазначено, що ліміт за шкоду майну становив 100 000,00 грн., а франшиза – 0,00 грн.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

19.12.2018 року ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» було виплачено Приватному акціонерному товариству «Українська акціонерна страхова компанія Аска» страхове відшкодування в розмірі 97 433,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1838 від 19.12.2018 року на суму 97 433,76 грн.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1166 та ст. 1188 Цивільного кодексу України винна особа зобов`язана відшкодувати шкоду, заподіяну з її вини в повному розмірі.

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а) п. 38.1.1. п. 38.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна», як особа, яка виплатила страхове відшкодування потерпілому в ДТП, звернулося із претензією № 05166 від 20.12.2018 року до ДП “УКРСПИРТ”, з яким винна особа в момент ДТП перебувала в трудових відносинах, що підтверджується наказом ДП «УКРСПИРТ» № 229-вевб від 25.10.2017 року (згідно якого, провідного інженера відділу контролю виробництва та обігу підакцизної продукції технічного управління Сайкова ОСОБА_3 Сергійовича було скеровано у відрядження на 29 днів з 26.10.2017 року по 23.11.2017 року), в порядку регресу про стягнення з особи, відповідальної за завдання шкоди, суми фактично виплаченого страхового відшкодування, яку ДП “УКРСПИРТ” отримало 29.12.2018 року (докази наявні в матеріалах справи), однак залишило без відповіді та задоволення.

25.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” (далі – позивач, ТОВ “МАРКС.КАПІТАЛ”, Фактор) та ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (змінено найменування на ПрАТ «Страхова компанія «Ван Клік», далі - Клієнт) було укладено Договір надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 (далі – Договір факторингу), згідно з п. 1.1 якого Клієнт передає Фактору, а Фактор приймає і зобов`язується оплатити Клієнтові усі права вимоги за грошовим зобов`язаннями, що перейшли до Клієнта як страховика, який виплати страхове відшкодування за договорами страхування (далі – Регресні вимоги). На підставі кожної регресної вимоги укладається окремий додаток до Договору.

За цим договором Фактор займає місце Клієнта (як Кредитора) по всім Регресним вимогам Клієнта відповідно додатку до договору, згідно з яким передаються права грошових вимог у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 Договору факторингу).

Зобов`язані особи (Боржники): особи визнані винними у заподіянні шкоди (омочи, зобов`язані відшкодувати заподіяну шкоду) – встановлені в додатку до Договору факторингу за яким передається відповідне право) (п. 1.4.1); страховики за договорами страхування цивільної відповідальності осіб, визнаних винними у заподіянні шкоди (п. 1.4.2)

На виконання вказаного договору, сторонами було підписано Додаток № 78 від 24.07.2019 року до Договору факторингу, згідно якого Клієнт передав Фактору право вимоги до ДП «УКРСПИРТ» згідно договору страхування № АК/6793536 від 02.08.2017 року, де розмір страхового відшкодування склав 97 433,76 грн. та Акт приймання-передачі документів № 78 від 24.07.2019 року до Договору факторингу, згідно якого Клієнт передав, а Фактор прийняв оригінали документів, що підтверджують право Фактора, як кредитора за регресними вимогами, визначеними в Додатку № 78.

Позивач зазначає, що 07.08.2019 року представником останнього належним чином повідомлено відповідача (Повідомлення про відступлення права вимоги Вих. № 05166 від 06.08.2019 року) про відступлення права регресної вимоги та про необхідність сплати суми страхового відшодування з урахування 3% річних, інфляційних та пені за Договором факторингу на користь ТОВ “МАРКС.КАПІТАЛ”, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач стверджує, що права ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на отримання виплаченого страхового відшкодування за Договором факторингу перейшли до ТОВ “МАРКС.КАПІТАЛ” в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав у відповідності до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідач страхове відшкодування в розмірі 97 433,76 грн. не сплатив, відтак має місце порушення вимог чинного законодавства України зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з чим, позивач, як особа якій передано ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» право вимоги страхового відшкодування, яке виплачене останнім потерпілому в ДТП, звернувся до суду з позовом до ДП «УКРСПИРТ», з яким винна особа в момент ДТП перебувала в трудових відносинах, в порядку регресу про стягнення з особи, відповідальної за завдання шкоди, суми фактично виплаченого страхового відшкодування в розмірі 97 433,76 грн.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов, в якому зазначив, що працівник ОСОБА_1 під час вчинення ДТП не виконував жодних трудових обов`язків, не мав права на керування ТЗ, оскільки, по-перше, згідно посвідчення про відрядження водій ОСОБА_1 18.11.2019 року перебував у відрядженні в с. Нові Боровичі в Чернігівській області та мав виконувати трудові обов`язки на Новоборовицькому МПД ДП «УКРСПИРТ» і виїхав до м. Києва лише 19.11.2017 року; по-друге, ДТП відбулось у суботу о 23.00, тобто у вихідний день у неробочий час, оскільки Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДП «УКРСПИРТ» для працівників підприємства встановлено п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю робочого часу 40 год. на тиждень з двома вихідними днями – субота і неділя; по-третє, у водія ОСОБА_1 не було права на керування службовим транспортним засобом «Skoda», номерний знак № НОМЕР_1 , оскільки згідно Додатку до наказу ДП «УКРСПИРТ» № 555 від 20.10.2017 року, за ОСОБА_1 закріплено транспортний засіб MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Окрім того, вказаним наказом передбачено, що посадові особи за якими закріплені службові НОМЕР_3 , для виконання покладених на них завдань у вихідні, святкові та неробочі дні, дозволяється використання ТЗ виключно за погодженням з керівництвом ДП «УКРСПИРТ», про що робиться запис в подорожньому листі. Однак, у ОСОБА_1 був відсутній подорожній лист.

Позивачем подано заперечення на відзив відповідача, в яких останній зазначив, що, по-перше, в період ДТП відрядження водія ОСОБА_1 ще тривало, також у посвідченні про відрядження міститься відмітка про те, що 19.11.2017 року у вихідний день водій вибув із пункту Новоборовицьке МПД і 20.11.2017 року прибув в Київ. По-друге, у додатку до даного наказу вказано 41 МПД і 36 ДП, які повинен відвідати ОСОБА_1 під час відрядження для виконання доручених йому завдань, проте, оскільки у посвідченні про відрядження міститься лише 10 відміток із зазначенням дат та місць в яких побував ОСОБА_1 , незрозуміло куди і звідки 18.11.2017 року о 23.00 год. (момент вчинення ДТП) прямував водій. По-третє, позивач зазначає, що відповідачем не надано відомостей щодо ознайомлення водіїв ДП «УКРСПИРТ» з наказом № 555 від 20.10.2017 року та додатком до нього, де міститься перелік водіїв і транспортних засобів, якими вони мають право керувати, відтак незрозуміло як 19 водіїв і в якій черговості мають право використовувати 5 автомобілів, які за ними закріплені. Також зазначає, що відповідач не заявляв про незаконне заволодіння ОСОБА_1 ТЗ «Skoda» на якому він перебував у відрядженні. А вказаний п. 2 наказу, який містить умову про персональну відповідальність за ефективне використання службових транспортних засобів, їх збереження тощо, підлягає застосуванню і врегулюванню в трудових відносинах роботодавця і працівника.

Суд погоджується із запереченнями позивача і не приймає твердження відповідача викладені ним у відзиві та зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі (п. 13 розділу І Інструкції).

За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98. (п. 4. розділу ІІ Інструкції).

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи. (п. 7 розділу І Інструкції).

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 був відправлений у відрядження на 29 днів з 26.10.2017 року по 23.11.2017 року, відрядження передбачало поїздки по всій території України, де знаходяться місця провадження діяльності відповідача та його спиртові комбінати/заводи, тобто відрядження за межами місця постійної роботи, яке включає в себе час перебування в дорозі, в тому числі у вихідні, святкові й неробочі дні на період відрядження.

Окрім того, як зазначено в Інструкції днем вибуття у відрядження вважається день відправлення транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника.

Відтак, як вбачається з посвідчення про відрядження, яке додане відповідачем до наказу про відрядження ОСОБА_1 , останній вибув з місяця постійної роботи 26.10.2017 року, а прибув 20.11.2017 року, інших відомостей про подальші пункти призначення дане посвідчення не містить.

У зв`язку з вищенаведеним, суд доходить до висновку, що водій ОСОБА_1 в момент ДТП 18.11.2017 року перебував у відрядженні (в дорозі) і відповідно був при виконанні свої трудових (службових) обов`язків.

Також щодо тверджень відповідача про відсутність подорожніх листів, суд зазначає, що згідно додатку до наказу, відповідальним за технічний стан транспортного засобу «Skoda» та оформлення шляхових листів на ДП «УКРСПИРТ» є ОСОБА_4 , відтак відповідальність вказаної посадової особи відповідача за невиконання покладених на нього трудових обов`язків регулюється нормами трудового законодавства, відтак не підлягає дослідженню.

В тому числі, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано і не підтверджено належними доказами, що водій ОСОБА_1 неправомірно заволодів транспортним засобом відповідача «Skoda», номерний знак № НОМЕР_1 та те, що ОСОБА_1 на незаконних підставах використовував службовий транспортний засіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, з огляду на обставини справи та наявні у справі докази, особою, яка завдала шкоду є водій ОСОБА_1 який своїми діями, пов`язаними з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки – транспортного засобу «Skoda», номерний знак № НОМЕР_1 , завдав шкоди майну (автомобілю) потерпілого.

Таким чином, водій ОСОБА_1 в момент скоєння ДТП володів транспортним засобом на відповідній правовій підставі та в момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем – ДП «УКРСПИРТ».

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Таким чином, оскільки внаслідок ДТП завдана шкода водієм ОСОБА_1 , який був працівником відповідача і виконував трудові обов`язки, підлягає застосуванню ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд зазначає, що з огляду на норму ст. 1191 Цивільного кодексу України в сукупності з нормою ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідальною особою за завдану внаслідок ДТП шкоду є саме особа, яка безпосередньо завдала шкоду – водій. Відповідно, право вимоги у потерпілого (чи в порядку регресу у особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому) виникає в першу чергу щодо водія ОСОБА_1 , а з врахуванням ст. 1172 Цивільного кодексу України – до відповідача.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для звернення до відповідача в порядку регресу з вимогою про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану його водієм.

Відтак, оскільки відповідачем суму боргу в порядку регресу не сплачено, доводи позивача належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення виплаченого Страховиком страхового відшкодування в порядку регресу та відступленого позивачу в розмірі 97 433,76 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 161,00 грн. та інфляційних в розмірі 4 059,87 грн. в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 06.01.2019 року по 31.05.2019 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормою п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На адресу відповідача було скеровано претензію № 05166 від 20.12.2018 року з вимогою сплатити страхове відшкодування в розмірі 97 433,76 грн., яка отримана ДП “УКРСПИРТ” 29.12.2018 року (докази наявні в матеріалах справи), проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відтак, з огляду на приписи п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та претензію, яка отримана відповідачем 29.12.2018 року, щодо оплати суми страхового відшкодування, обов`язок з оплати якого у відповідача настав 30.12.2018 року та сплинув 06.01.2019 року, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних за період з 06.01.2019 року по 31.05.2019 року є правомірними та обґрунтованими.

Суд перевірив розрахунок 3 % річних та інфляційних, наданий позивачем, та встановив, що він є арифметично вірним, відтак вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем належним чином не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем в позові заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. На підтвердження чого надав суду договір № 1 від 05.02.2019 року про надання правової допомоги, додаткову угоду № 2 від 29.07.2019 року до договору про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 44/2019 від 27.08.2019 року на суму 6 000,00 грн., укладені з Адвокатським об`єднанням «Дефендерс». Факт здійснення відповідних витрат підтверджується платіжним дорученням № 523 від 02.09.2019 року на суму 6 000,00 грн. Також адвокатом надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 5461/10 від 08.10.2015 року на ім`я адвоката вказаного Адвокатського об`єднання Більчука Олександра Олександровича та ордер серії КС № 563919 від 05.10.2019 року .

Приписами ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, оскільки позов задоволено повністю, відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавав, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем повністю.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 1 921,00 грн.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в загальній сумі 7 921,00 грн. (1 921,00 грн. судового збору + 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “УКРСПИРТ” про стягнення 102 654,63 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “УКРСПИРТ” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” (36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 19, код 37686922) 97 433 (дев`яносто сім тисяч чотириста тридцять три) грн. 76 коп. страхового відшкодування, 1 161 (одна тисяча сто шістдесят один) грн. 00 коп. 3% річних, 4 059 (чотири тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. 87 коп. інфляційних, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн. 00 коп. судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.02.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін