Рішення № 87838139, 26.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2020Справа № 910/17420/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ"

про стягнення 12146,14 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" про стягнення 12146,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Позивачем також заявлено про витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн та надано докази їх понесення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

23.12.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження для забезпечення права на справедливий судовий розгляд та можливе залучення третіх осіб і детальне дослідження всіх обставин справи.

Ухвалою суду від 28.12.2019 залишено заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження без задоволення.

18.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що на його думку, ним було виконано зобов`язання з виплати страхового відшкодування (компенсації матеріальної шкоди повністю). Відповідач також зазначає з приводу малозначності справи (ціни позову) та відсутності необхідності аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, що має вплинути на розмір заявлених витрат на правову допомогу.

23.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну в заяву, у якому позивач спростовує твердження відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна», в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ван Клік» (далі - страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 03.0012235.0001 від 27.08.2018, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля "Audi A4 Avant", державний номерний знак НОМЕР_1 .

25.12.2018 у м. Києві, на перехресті вулиць Куренівська та Сирецька, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки "Nissan", д.р.н. НОМЕР_2 , в порушення вимог п. 2.3 б, 10.3 Правил дорожнього руху України, при перестроюванні не надала перевагу в русі автомобілю, який рухався в попутньому напрямку та скоїла зіткнення з автомобілем "Audi", державний номерний знак д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.02.2019 у справі №4756/442/19 встановлено порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» з заявою про страховий випадок 28.12.2018 року та з заявою щодо виплати страхового відшкодування на рахунок СТО 25.04.2019.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 56/19 (та ремонтної калькуляції) від 24.04.2019, вартість збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля марки "Audi A4 Avant", державний номерний знак НОМЕР_1 при ДТП складає 24292,29 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра» з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склало страховий акт № 0020996.12.18/1 від 10.05.2019, та розрахунок страхового відшкодування, яким визнало пошкодження транспортного засобу автомобіля марки " Audi A4 Avant", державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП страховим випадком та призначило до виплати страхове відшкодування в розмірі 39771,68 грн.

На підставі складеного страхового акту № 0020996.12.18/1 від 10.05.2019 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 39771,68 грн., на підставі рахунку №М-00394 від 26.03.2019 на рахунок СТО ФОП Лопатін, що підтверджується платіжним дорученням № 3695 від 20.05.2019 на суму 39771,68 грн.

25 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 (далі - Договір факторингу), за умовами якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування. На підставі кожної регресної вимоги укладається окремий додаток до Договору.

За цим Договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по всім регресним вимогам клієнта відповідно до додатку до Договору згідно яких передаються права грошової вимоги у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Права за регрес ними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписанням додатку до Договору в якому зазначається перелік регресних вимог (п. 1.2 Договору факторингу).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав, клієнт протягом десяти робочих днів з моменту підписання цього договору зобов`язується передати оригінали документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідного права регресної вимоги. Одночасно з передачею оригіналів документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідних прав регрес них вимог, сторони підписують акт приймання-передачі.

За умовами п. 2.3 Договору факторингу не пізніше двадцяти робочих днів після підписання додатку до Договору клієнт зобов`язаний сповістити боржників про укладення цього Договору і повідомити, що платежі на користь фактора є належними.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання в діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 6.1 Договору факторингу).

Додатком № 62 від 20.05.2019 до Договору факторингу визначено передачу права вимоги до ТДВ «СК «Альфа - Гарант» у розмірі 24292,29 грн. за Договором страхування № 03.0012435.0001 від 27.08.2018. Право вимоги було придбано позивачем за суму яка дорівнює 50% від розміру вимоги - 12146,15 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі документів № 62 від 20.05.2019 до Договору факторингу, ПрАТ «СК «Саламандра» передано, а позивачем прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги третьої особи, як кредитора за регрес ними вимогами, зазначені в Додатку № 62 до Договору факторингу.

21.05.2019 позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» із Вимогою вих. № 05649 від 21.05.2019 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) по справі № 0020996.12.18/1 у розмірі 39771,68 грн.

06.06.2019 позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» із доповненням № 05649/1 від 06.06.2019 до вимоги за вих. № 05649 від 21.05.2019, у якому позивач зменшив обсяг вимоги з 39771,68 грн. до 24292,29 грн. (розмір передбачений додатком № 62 від 20.05.2019 до договору факторингу). Також, позивачем було зазначено про факт отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 12146,15 грн., проте, позивач зазначив, що дана виплата не «покриває» в повному обсязі понесені ним збитки та просив сплатити залишок страхового відшкодування у розмірі 12146,14 грн..

Відповідач відповіді на доповнення № 05649/1 від 06.06.2019 до вимоги за вих. № 05649 від 21.05.2019 не надав. Доказів сплати заборгованості з виплати страхового відшкодування у розмірі 12146,14 грн.. до матеріалів справи не додано.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 12146,14 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань :

1) договірне зобов`язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;

2) деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

3) договірне зобов`язання між відповідачем і винною особою - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

27.08.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна», в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ван Клік» (далі - страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 03.0012235.0001 від 27.08.2018, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля "Audi A4 Avant", державний номерний знак НОМЕР_1 .

25.12.2018 у м. Києві, на перехресті вулиць Куренівська та Сирецька, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки "Nissan", д.р.н. НОМЕР_2 , в порушення вимог п. 2.3 б, 10.3 Правил дорожнього руху України, при перестроюванні не надала перевагу в русі автомобілю, який рухався в попутньому напрямку та скоїла зіткнення з автомобілем "Audi", державний номерний знак д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 56/19 (та ремонтної калькуляції) від 24.04.2019, вартість збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля марки "Audi A4 Avant", державний номерний знак НОМЕР_1 при ДТП складає 24292,29 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра» з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склало страховий акт № 0020996.12.18/1 від 10.05.2019, яким визнало пошкодження транспортного засобу автомобіля марки " Audi A4 Avant", державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП страховим випадком та призначило до виплати страхове відшкодування в розмірі 39771,68 грн.

На підставі складеного страхового акту № 0020996.12.18/1 від 10.05.2019 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 39771,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3695 від 20.05.2019 на суму 39771,68 грн.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра-Україна" і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Таким чином, до третьої особи у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин, за висновками суду, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" перейшло право вимоги до відповідальної особи за заподіяний збиток на суму 39771,68 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи 25 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 (далі - Договір факторингу), за умовами якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, На підставі кожної регресної вимоги укладається окремий додаток до Договору.

Додатком № 62 від 20.05.2019 до Договору факторингу визначено передачу права вимоги до ТДВ «СК «Альфа - Гарант» у розмірі 24292,29 грн. за Договором страхування № 03.0012435.0001 від 27.08.2018. Право вимоги було придбано позивачем за суму яка дорівнює 50% від розміру страхового відшкодування - 12146,15 грн.

Отже до позивача за договором факторингу було передано від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» право вимоги до відповідача у розмірі 24292,29 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі документів № 62 від 20.05.2019 до Договору факторингу, третьою особою передано, а позивачем прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги третьої особи, як кредитора за регресними вимогами, зазначеними в Додатку № 62 до Договору факторингу.

За приписами статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, позивач отримав право вимоги до відповідача про стягнення страхового відшкодування, сплаченого за наслідками пошкодження транспортного засобу марки " Audi A4 Avant", державний номерний знак НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.12.2018.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Nissan», д.р.н. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Nissan», д.р.н. НОМЕР_2 відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «Nissan», д.р.н. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у ТзДВ «СК «Альфа» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1340704.

21.05.2019 позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» із Вимогою вих. № 05649 від 21.05.2019 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) по справі № 0020996.12.18/1 у розмірі 39771,68 грн.

06.06.2019 позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» із доповненням № 05649/1 від 06.06.2019 до вимоги за вих. № 05649 від 21.05.2019, у якому позивач зменшив обсяг вимоги з 39771,68 грн. до 24292,29 грн. (розмір передбачений додатком № 62 від 20.05.2019 до договору факторингу). Також, позивачем було зазначено про факт отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 12146,15 грн., проте, позивач зазначив, що дана виплата не «покриває» в повному обсязі понесені ним збитки та просив сплатити залишок страхового відшкодування у розмірі 12146,14 грн..

Відповідач відповіді на доповнення № 05649/1 від 06.06.2019 до вимоги за вих. № 05649 від 21.05.2019 не надав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Доказів сплати заборгованості з виплати страхового відшкодування у розмірі 12146,14 грн.. до матеріалів справи не додано.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи із зазначеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 зазначеного Законуреалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди (або інша особа, яка застрахувала відповідний транспортний засіб) застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи викладене вище, договір про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 від 25.01.2019 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна», додаток № 62 від 20.05.2019 до договору факторингу, яким визначено передачу права вимоги до ТДВ «СК «Альфа - Гарант» у розмірі 24292,29 грн. за Договором страхування № 03.0012435.0001 від 27.08.2018, яке було придбано позивачем, придбано позивачем за суму яка дорівнює 50% від розміру страхового відшкодування - 12146,15 грн., а також, відсутність доказів того, що відповідачем було сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування в повному обсязі, за таких обставин, Суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був відшкодувати позивачу витрати (виплатити страхове відшкодування) в розмірі 12146,14 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем обставин не надав жодних доказів погашення заборгованості з виплати страхового відшкодування в розмірі 12146,14 грн.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 6000,00 грн. позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 1 від 05.02.2019, укладеного між ТОВ "Маркс.Капітал" та Адвокатським об`єднанням "Дефендерс", згідно п. 1.1. - 1.2. клієнт доручає, а адвокатська об`єднання зобов`язане надати клієнту правову допомогу спрямовану на захист, забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також їх відновлення у разі порушення. Після запиту клієнта ( усного/письмового) про надання йому правової допомоги, Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати оплатну правову допомогу. Відповідно до п. 1.2.1, 1.2.4., 1.2.5. договору, адвокатське об`єднання, зокрема, надає такі послуги: надання консультацій і роз`яснень з правових питань; складенні заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництва та захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта під час здійснення цивільного господарського, адміністративного, конституційного судочинства/проваджень та кримінального судочинства/проваджень, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами з усіх питань, що стосуються прав та інтересів клієнта. Відповідно до п. 3.1. - 3.2. договору, гонорар є формою винагороди адвокатського об`єднання за надання правової допомоги клієнту. Розмір гонорару за надання адвокатським об`єднанням правової допомоги визначеної в п. 1.2. договору та порядок його оплати визначається сторонами в додаткових угодах до даного договору. Відповідно до п. 4.1.3. договору, клієнт зобов`язаний оплачувати гонорар у відповідності до умов даного договору. Відповідно до додаткової угоди № 2 від 29.07.201 до договору № 1 про надання правової допомоги від 05.02.2019 гонорар сплачується на підставі авансового рахунку або акту приймання - передачі наданої правової допомоги підписаного сторонами або узгодженого сторонами шляхом обміну листами, електронними листами, протягом 3 - х робочих днів з моменту підписання або узгодження. Факт оплати клієнтом надісланого йому авансового рахунку або акту приймання - передачі наданої правової допомоги - вважається його узгодженням. Акт приймання - передачі наданої правової допомоги або авансовий рахунок вважається погодженим клієнтом у разі якщо клієнт протягом 3 робочих днів з моменту отримання акту приймання - передачі наданої правової допомоги або авансового рахунку не надав адвокатському об`єднання письмові аргументовані заперечення щодо нього. У додатку № 1 до додаткової угоди № 2 до договору № 1 про надання правової допомоги від 05.02.2019 визначено вартість послуг, що надавались за договором. Відповідно до акту № 10 приймання - передачі матеріалів справ до додаткової угоди № 2 до договору № 1 про надання правої допомоги від 05.02.2019, клієнт передав, а адвокатське об`єднання отримало матеріали справи № 0020996.12.18/1, за судовою вимогою № 05649_2, боржником за якою є «СК Альфа - гарант», розмір боргу визначено у розмірі 12146,15 грн. Відповідно до акту приймання - передачі наданої правової допомоги № 71/2019 від 05.12.2019, адвокатським об`єднанням 05.12.2019 було надано послуги ( підготовка позовної заяви) вартістю 6000,00 грн. на підставі матеріалів справи № 0020996.12.18/1 та досудової вимоги № 05649_2. Відповідно до платіжного доручення № 730 від 06.12.2019 позивачем було перераховано на рахунок АО «Дефендерс» грошові кошти у розмірі 6000,00 грн., призначення платежу : « оплата за надану правову допомогу по договору № 1 від 05.02.19 р. зг. акт № 71/2019 від 05.12.19 р. без ПДВ».

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суду надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження надання адвокатським об`єднанням послуг з правової допомоги за договором № 1 від 05.02.2019.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Водночас суд вказує, що відповідач у своєму відзиві не довів належними та допустимими доказами не співмірність витрат, заявлених позивачем до відшкодування, а також не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката (ставки/розмір гонорару за надання окремих видів правової допомоги) є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

Крім того, відповідачем не подано відповідного клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача, суд вважає заявлену позивачем суму судових витрат в розмірі 6000,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36000, м. Полтава, вул. Соборності, будинок 19, ідентифікаційний код 37686922) основний борг у розмірі 12146 (дванадцять тисяч сто сорок шість) грн 14 коп., судовий збір у розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. та 6000 ( шість тисяч ) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко