Рішення № 87838066, 18.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2020Справа № 910/8129/18

За позовом Пенсійного фонду України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Група-Шериф»

про стягнення збитків в розмірі 1 235 458,28 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичак О.М. за участю секретаря судового засідання

Смігунова В.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Зінченко І.Є.

від відповідача: Глінська В.А., Желізняк К.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пенсійний фонд України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Група-Шериф" про стягнення збитків у розмірі 1 235 458,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог Пенсійний фонд України посилається на те, що відповідачем не було дотримано вимог, викладених в умовах договору № 1413 від 16.01.2018р. про закуплю за державні кошти, в частині виконання зобов`язань щодо забезпечення контролю протипожежної безпеки після закінчення робочого часу, що на думку позивача, призвело до спалаху пожежі в будівлі позивача у зв`язку із чим Пенсійному фонду України завдано збитки у сумі 1 235 458,28 грн.

Ухвалою від 12.07.2018р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.08.2018р.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що пожежа у будівлі Пенсійного фонду України сталась не з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Група-Шериф», оскільки останнім належним чином виконувались свої обов`язки за договором № 1413 від 16.01.2018р. Відповідачем наголошено, що позивачем не доведено наявності всіх складових збитків, а отже, відсутні підстави для задоволення позову.

03.08.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 07.09.2018р.

07.09.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 24.09.2018р.

24.09.2018р. підготовче засідання було відкладено на 12.10.2018р.

12.10.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 19.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 у справі № 910/8129/18 призначено судову експертизу по справі №910/8129/18, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі №910/8129/18 зупинено до закінчення проведення судової експертизи. Матеріали справи №910/8129/18 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

27.12.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшов висновок №24685/18-46 від 20.12.2019р., складний експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Разом з вказаним висновком повернуто матеріали справи до суду.

Ухвалою від 08.01.2020р. поновлено провадження по справі; призначено підготовче засідання на 22.01.2020р.

22.01.2020р. судом було відкладено підготовче засідання на 04.02.2020р.

04.02.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2020р.

Представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позові вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача було надано заперечення проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 18.02.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2018р. між Пенсійним фондом України (замовник) та Приватним підприємством «ГРУПА-ШЕРИФ» (виконавець) було укладено договір №1413 про закупівлю за державні кошти, за умовами п.1.1 якого виконавець надає замовнику послуги з охорони та здійснення пропускного режиму в адміністративних будівлях: м.Київ, вул.Бастіонна, 9 (підвал, 1-7 поверхи 9-ти поверхневої адміністративної будівлі, 6 входів в будівлю), м.Київ, вул.Болсуновська, 31/37 (приміщення на 1-4 поверхах та технічному поверсі адміністративної будівлі) та прибудинковій території за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, а замовник приймає та сплачує їх вартість.

У п.1.2 договору №1413 від 16.01.2018р. сторонами визначено найменування послуг: послуги з охорони та здійснення пропускного режиму в адміністративних будівлях та прибудинковій території (ДК 021:2015 - 79710000-4 охоронні послуги).

Пунктом 1.5 договору №1413 від 16.01.2018р. визначено, що приміщення об`єктів, які передаються під охорону, повинні відповідати наступним вимогам: стіни, слухові вікна, люки та двері приміщень, в яких охороняються товарно-матеріальні цінності, повинні находитись у справному вигляді; об`єкти повинні бути обладнані наступними технічними засобами охорони: телефонний зв`язок, прилади охоронно-пожежної сигналізації, освітлення, замки, спеціальні засоби для гасіння пожежі; на об`єктах повинен бути забезпечений вільний доступ охоронців до установлених приборів охоронно-пожежної сигналізації та засобів для гасіння пожежі; технічний стан об`єктів, які приймаються під охорону, наявність засобів гасіння пожежі відмічаються в двосторонньому акті техукріпленості, який складається виконавцем та погоджується замовником під час укладання договору.

Згідно п.п.3.1, 3.2 договору №1413 від 16.01.2018р. ціна договору становить 687 208 грн. без податку на додану вартість. Ціна договору включає вартість послуг, податків, зборів та інших витрат, що мають бути здійснені у зв`язку з виконанням договору. Розрахунок вартості послуг, в тому числі, на місяць по кожному з об`єктів наведений у додатку №2.

Строк надання послуг: січень-грудень 2018р. Місце надання послуг: за об`єктами, зазначеними в дислокації постів (додаток №3) (п.п.5.1, 5.2 договору №1413 від 16.01.2018р.).

Пунктом 6.1.9 договору №1413 від 16.01.2018р. визначено обов`язок замовника постійно підтримувати у належному стані протипожежну безпеку, технічну захищеність приміщень об`єктів, де зберігаються матеріальні цінності.

У п.п.6.3.6, 6.3.22, 6.3.24, 6.3.27 укладеного між сторонами правочину визначено обов`язки виконавця: виявляти, попереджувати та не допускати пошкодження, псування та втрат майна, переданого під охорону; відшкодовувати замовнику збитки, спричинені внаслідок втрати майна, пошкодження або зіпсування елементів об`єкту охорони, якщо це трапилось внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх обов`язків; забезпечувати дотримання встановлених правил технічної безпеки, санітарної та пожежної безпеки на постах працівників охорони під час несення ними служби. У випадку виявлення ними на об`єкті пожежі або спрацювання охоронно-пожежної сигналізації негайно повідомляти про це замовника, пожежну частину та разом зі співробітниками замовника, при їх наявності, приймати міри відносно ліквідації пожежі або усуненню технічної несправності охоронної та пожежної сигналізації; відшкодувати замовнику матеріальні збитки, нанесені йому в період знаходження об`єкту під охороною, якщо вони мали місце внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків виконавця.

Відповідно до п.7.4 договору №1413 від 16.01.2018р. відшкодування замовнику завданого з вини виконавця збитку здійснюється після надання замовником постанови органів дізнання, слідства або вироку суду, що встановила факт крадіжки, грабежу, розбійництва чи факт знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об`єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі чи в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об`єкта. Розмір збитку має бути підтвердженим відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених, або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум, складним за участі виконавця та звіреним з даними бухгалтерського обліку. До збитку, що відшкодовується, входить вартість викраденого або пошкодженого майна, розмір зниження вартості пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, витрати, здійснені на відновлення пошкодженого майна.

У п.7.5 договору №1413 від 16.01.2018р. сторони погодили, що виконавець не несе відповідальності, якщо збиток завданий внаслідок пожежі (якщо її виникнення не спричинено діями (бездіяльністю) співробітника виконавця, та всі можливі міри для її відвернення та гасіння прийняті охоронцем. Виконавець також не несе відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно, без відповідальних працівників виконавця, при відчутності письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів збитків та зняття товарно-матеріальних цінностей.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 24:00 31.12.2018р. (п.10.1 договору №1413 від 16.01.2018р.).

04.02.2018р. у приміщенні холу Пенсійного фонду України за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, сталась пожежа, внаслідок якої було пошкоджено майно Пенсійного фонду України. Про вказану пожежу комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Печерського РУ ГУ ДСНС України у м.Києві капітана служби цивільного захисту Мішина Д.С, слідчого СВ Печерського УП ГУ НП в м.Києві лейтенанта поліції Калійка Р.Б., експерта-криміналіста СВ Печерського УП ГУ НП в м.Києві лейтенанта поліції Шевчука О.О. було складено акт від 04.02.2018р.

07.02.2018р. Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у м.Києві було складено технічний висновок щодо встановлення причини пожежі, яка сталась 04.02.2018р. у приміщенні холу Пенсійного фонду України за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9.

Згідно змісту вказаного висновку найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталась 04.02.2018р. у приміщенні холу Пенсійного фонду України за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, є вплив надмірного тепла на горючі матеріали від розжарених нагрівальних елементів залишеного без нагляду електричного обігрівача, що могло стати внаслідок порушення вимог пожежної безпеки.

06.02.2018р. між Пенсійним фондом України (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Казарянц Сергієм Вальдемаровичем (виконавець) було укладено договір №МТЗ-2018-1ЦП, за умовами п.1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з визначення розміру матеріальних втрат, що стались внаслідок пожежі в адміністративній будівлі загальною площею 3031,4 кв.м, яка перебуває на балансі замовника та розташована за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, з виготовленням дефектного акту, кошторису та висновку сертифікованого експерта про вартість матеріальних втрат, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги у порядку та строки, обумовлені договором.

20.02.2018р. між Пенсійним фондом України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛМА ФАСІЛІТІ ГРУП» було укладено договір №МТЗ-2018-2ЦП, за умовами п.1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з чищення приміщення для усунення запаху гарі і осілої сажі після пожежі в адміністративній будівлі загальною площею 3031,4 кв.м, яка перебуває на балансі замовника та розташована за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, з використанням спеціальних миючих засобів, безпечних для здоров`я людей, які в подальшому будуть перебувати на об`єкті, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги у порядку та строки, обумовлені договором.

22.02.2018р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено запис про кримінальне провадження №4201810106000054 щодо порушення працівниками Приватного підприємства «Група-Шериф» під час охорони приміщення Пенсійного фонду України встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно майнову шкоду у великому розмірі.

16.03.2018р. позивачем було скеровано на адресу відповідача претензію №9366/06-40 від 16.03.2018р., згідно якої Пенсійний фонд України вимагав відшкодування матеріальних збитків в розмірі 1 127 070 грн.

Листом №1804 від 18.04.2018р. Приватним підприємством «ГРУПА-ШЕРИФ» було відмовлено в задоволенні претензії позивача.

30.03.2018р. сторонами досягнуто згоди щодо розірвання договору №1413 від 16.01.2018р. шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення позивача до суду з вимогами до відповідача про стягнення збитків, завданих внаслідок пожежі, яка сталась 04.02.2018р. у приміщенні Пенсійного фонду України за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, з огляду на неналежне виконання Приватним підприємством «ГРУПА-ШЕРИФ» своїх обов`язків за договором №1413 від 16.01.2018р. При цьому, за твердженнями позивача, матеріальні збитки, спричинені внаслідок пожежі становлять 1 235 458,28 грн. та складаються з:

- вартості майна, що повністю згоріло - 81 445,58 грн. відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії;

- вартості майна, що пошкоджено вогнем та непридатне для подальшого використання - 72 309,40 грн. інвентаризаційного опису необоротних активів;

- матеріальних втрат, що стались внаслідок пожежі - 805674 грн. відповідно до кошторисної документації;

- вартості робіт по відновленню працездатності системи охоронно-пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу - 78 821,22 грн. відповідно до розрахунку договірної ціни Товариства з обмеженою відповідальністю «Луч»;

- витрати на послуги з визначення розміру матеріальних втрат, що стались внаслідок пожежі - 49 620 грн. відповідно до договору №МТЗ-2018-2ЦП від 20.02.2018р.;

- вартості ремонту ліфту пасажирського - 108 388,08 грн. відповідно до договірної ціни на будівництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідьліфт».

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов`язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов`язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника.

Збитки - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки- наслідком.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено наявність протиправної поведінки відповідача, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Як вказувалось вище, обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем не було дотримано вимог, викладених в умовах договору № 1413 від 16.01.2018 про закуплю за державні кошти, в частині виконання зобов`язань щодо забезпечення контролю протипожежної безпеки після закінчення робочого часу та інш., що на думку позивача, призвело до спалаху пожежі в будівлі позивача у зв`язку із чим Пенсійному фонду України завдано збитки у сумі 1 235 458,28 грн.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що пожежа у будівлі Пенсійного фонду України сталась не з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Група-Шериф», оскільки останнім належним чином виконувались свої обов`язки за договором № 1413 від 16.01.2018р. Відповідачем наголошено, що позивачем не доведено наявності всіх складових збитків, а отже, відсутні підстави для задоволення позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

З приводу належної доказової обгрунтованості такої складової відшкодування збитків як протимправна поведінка відповдача суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено судом вище, 16.01.2018р. між Пенсійним фондом України (замовник) та Приватним підприємством «ГРУПА-ШЕРИФ» (виконавець) було укладено договір №1413 про закупівлю за державні кошти, за умовами п.1.1 якого виконавець надає замовнику послуги з охорони та здійснення пропускного режиму в адміністративних будівлях: м.Київ, вул.Бастіонна, 9 (підвал, 1-7 поверхи 9-ти поверхневої адміністративної будівлі, 6 входів в будівлю), м.Київ, вул.Болсуновська, 31/37 (приміщення на 1-4 поверхах та технічному поверсі адміністративної будівлі) та прибудинковій території за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, а замовник приймає та сплачує їх вартість.

У п.1.2 договору №1413 від 16.01.2018р. сторонами погоджено найменування послуг: послуги з охорони та здійснення пропускного режиму в адміністративних будівлях та прибудинковій території (ДК 021:2015 - 79710000-4 охоронні послуги).

У п.п.6.3.6, 6.3.22, 6.3.24, 6.3.27 укладеного між сторонами правочину визначено обов`язки виконавця: виявляти, попереджувати та не допускати пошкодження, псування та втрат майна, переданого під охорону; відшкодовувати замовнику збитки, спричинені внаслідок втрати майна, пошкодження або зіпсування елементів об`єкту охорони, якщо це трапилось внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх обов`язків; забезпечувати дотримання встановлених правил технічної безпеки, санітарної та пожежної безпеки на постах працівників охорони під час несення ними служби. У випадку виявлення ними на об`єкті пожежі або спрацювання охоронно-пожежної сигналізації негайно повідомляти про це замовника, пожежну частину та разом зі співробітниками замовника, при їх наявності, приймати міри відносно ліквідації пожежі або усуненню технічної несправності охоронної та пожежної сигналізації; відшкодувати замовнику матеріальні збитки, нанесені йому в період знаходження об`єкту під охороною, якщо вони мали місце внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків виконавця.

Відповідно до п.7.4 договору №1413 від 16.01.2018р. відшкодування замовнику завданого з вини виконавця збитку здійснюється після надання замовником постанови органів дізнання, слідства або вироку суду, що встановила факт крадіжки, грабежу, розбійництва чи факт знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об`єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі чи в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об`єкта. Розмір збитку має бути підтвердженим відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених, або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум, складним за участі виконавця та звіреним з даними бухгалтерського обліку. До збитку, що відшкодовується, входить вартість викраденого або пошкодженого майна, розмір зниження вартості пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, витрати, здійснені на відновлення пошкодженого майна.

У п.7.5 договору №1413 від 16.01.2018р. сторони погодили, що виконавець не несе відповідальності, якщо збиток завданий внаслідок пожежі (якщо її виникнення не спричинено діями (бездіяльністю) співробітника виконавця, та всі можливі міри для її відвернення та гасіння прийняті охоронцем. Виконавець також не несе відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно, без відповідальних працівників виконавця, при відчутності письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів збитків та зняття товарно-матеріальних цінностей.

Проте, за висновками суду, позивачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих доказів невиконання (неналежного виконання) з боку відповідача своїх обов`язків за договором №1413 від 16.01.2018р., що мали наслідком спричинення пожежі та пошкодження майна Пенсійного фонду України.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Судом надано оцінку наданому позивачем технічному висновку №16 від 07.02.2018р., який було складено Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у м.Києві.

Однак, суд звертає увагу заявника на те, що згідно змісту вказаного висновку найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталась 04.02.2018р. у приміщенні холу Пенсійного фонду України за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, - є вплив надмірного тепла на горючі матеріали від розжарених нагрівальних елементів залишеного без нагляду електричного обігрівача, що могло стати внаслідок порушення вимог пожежної безпеки.

Тобто, означений доказ не вказує достеменно на причини виникнення пожежі у приміщенні позивача та не доводить тверджень позивача про те, що пожежа виникла внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а саме його працівника.

Одночасно, судом також враховано наявний в матеріалах справи лист №65/8/1002 від 20.02.2018р. Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у м.Києві, в якому вказано, що 04.02.2018р. до оперативно-координаційного центру повідомлення про пожежу за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, від наряду охоронної фірми «Шериф» надійшло о 04 годині 32 хвилини.

При цьому, згідно змісту акту від 04.02.2018р. про пожежу, який було складено комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Печерського РУ ГУ ДСНС України у м.Києві капітана служби цивільного захисту Мішина Д.С, слідчого СВ Печерського УП ГУ НП в м.Києві лейтенанта поліції Калійка Р.Б., експерта-криміналіста СВ Печерського УП ГУ НП в м.Києві лейтенанта поліції Шевчука О.О., пожежа орієнтовно виникла о 04 годині 25 хвилин, пожежу було виявлено о 04 годині 30 хвилин, а повідомлення до оперативно-координаційного центру Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України надійшло о 04 годині 32 хвилини.

До того ж, згідно змісту пояснень від 05.02.2018р. ОСОБА_1 , який був працівником (охоронець) Приватного підприємства «ГРУПА ШЕРИФ» та здійснював охорону приміщення Пенсійного фонду України 04.02.2018р., при виявленні ознак задимлення останній повідомив пожежну охорону за номером 101 про пожежу та забезпечив доступ пожежно-рятувальному підрозділу на територію Пенсійного фонду України.

Тобто, представленими суду доказами підтверджується, що фактично працівником відповідача було вжито заходів з метою ліквідації пожежі, а саме повідомлено оперативно-координаційний центру Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України про загоряння у приміщенні Пенсійного фонду України.

Одночасно, суд також критично ставиться до посилань позивача на те, що фактично відповідачем не було забезпечено пожарної безпеки у приміщенні.

При цьому, суд зауважує, що пунктом 1.5 договору №1413 від 16.01.2018р., укладеним між позивачем та відповідачем, визначено, що приміщення об`єктів, які передаються під охорону, повинні відповідати наступним вимогам: стіни, слухові вікна, люки та двері приміщень, в яких охороняються товарно-матеріальні цінності, повинні находитись у справному вигляді; об`єкти повинні бути обладнані наступними технічними засобами охорони: телефонний зв`язок, прилади охоронно-пожежної сигналізації, освітлення, замки, спеціальні засоби для гасіння пожежі; на об`єктах повинен бути забезпечений вільний доступ охоронців до установлених приборів охоронно-пожежної сигналізації та засобів для гасіння пожежі; технічний стан об`єктів, які приймаються під охорону, наявність засобів гасіння пожежі відмічаються в двосторонньому акті техукріпленості, який складається виконавцем та погоджується замовником під час укладання договору.

Одночасно, судом враховано надані відповідачем до матеріалів справи акти №100 від 23.06.2016р., №130 від 27.10.2017р. Управління з організації пожежно-профілактичної діяльності у державних установах ГУ ДСНС України у м.Києві, складені за результатами проведення планової (позапланової) перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, що проводились у приміщенні Пенсійного фонду України за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9. Згідно змісту вказаних актів ступінь ризику суб`єкта господарювання з урахуванням значення прийнятного ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки високий.

В актах наведено перелік порушень позивачем правил пожежної безпеки, до яких зокрема віднесено: не обладнання приміщень електрощитової в підвальному поверсі автономною системою пожежогасіння, необладнання дверей евакуаційних сходових клітин пристроями для самозачинення та ущільнення в притулах, необладнання приміщення системою оповіщення про пожежу, непроведення перевірки зовнішнього пожежного водопостачання (пожежних гідрантів), не проведено технічне переоснащення автономної пожежної сигналізації, не здійснено технічне обслуговування наявних вогнегасників, приміщення не доукомплектовані первинними засобами пожежогасіння,допускається улаштування та експлуатація тимчасових дільниць електромереж, тощо. Про усунення порушень було видано відповідні приписи.

Згідно змісту акту №36 від 30.05.2018р. Управління з організації пожежно-профілактичної діяльності у державних установах ГУ ДСНС України у м.Києві, складеного за результатами проведення позапланової перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, що проводились у приміщенні Пенсійного фонду України за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, позивачем раніше виявлені порушення правил пожежної безпеки усунуто не було, приписи не виконано.

Тобто, з наведеного полягає, що фактично станом на момент виникнення пожежі, позивачем не було дотримано вимог та правил протипожежної безпеки. Доказів зворотного заявником до матеріалів справи не представлено, обставин повідомлених відповідачем не спростовано.

Одночасно, з метою забезпечення повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 у справі № 910/8129/18 призначено судову експертизу по справі №910/8129/18, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі №910/8129/18 зупинено до закінчення проведення судової експертизи. Матеріали справи №910/8129/18 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення судової експертизи було поставлено наступні питання: чи відповідав стан об`єкта - приміщення Пенсійного фонду України за адресою: 01014, м.Київ, вул.Бастіонна, 9, вимогам Правил пожежної безпеки до моменту виникнення пожежі 04.02.2018р.? Який розмір завданої матеріальної шкоди завданий об`єкту унаслідок пожежі, що сталась 04.02.2018р. у приміщенні Пенсійного фонду України за адресою: 01014, м.Київ, вул.Бастіонна, 9? Яка причина виникнення пожежі, що сталась 04.02.2018р. у приміщенні Пенсійного фонду України за адресою: 01014, м.Київ, вул.Бастіонна, 9? Який механізм виникнення пожежі, що сталась 04.02.2018р. у приміщенні Пенсійного фонду України за адресою: 01014, м.Київ, вул.Бастіонна, 9?

29.11.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення №24686/18-43/31720/19-44 від 29.11.2019р. про неможливість надання висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

У вказаному повідомленні експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вказано, що оскільки під час проведення обстеження ознаки пожежі відсутні, в наданих матеріалах комплексного технічного обстеження стану адміністративної будівлі за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, не зазначені види опоряджувальних покриттів приміщень до пожежі, експертам не надані відомості щодо проведення ремонтних робіт в будівлі за вказаною адресою, надання висновку експерта по питанню щодо розміру завданої матеріальної шкоди завданий об`єкту унаслідок пожежі, що сталась 04.02.2018р. у приміщенні Пенсійного фонду України за адресою: 01014, м.Київ, вул.Бастіонна, 9, є неможливим.

27.12.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшов висновок №24685/18-46 від 20.12.2019р., складний експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Разом з вказаним висновком повернуто матеріали справи до суду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.

Згідно змісту висновку №24686/18-43/31720/19-44 від 29.11.2019р. на момент виникнення пожежі, що сталась 04.02.2018р., стан об`єкту - приміщення Пенсійного фонду України, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, не відповідав вимогам законодавства сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Зважаючи на те, що причину виникнення пожежі, яка сталась 04.02.2018р. у будівлі Пенсійного фонду України, розташованому за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, встановити не видається за можливе, у експерта немає підстав зробити висновок про те, що зазначені вище невідповідності стану протипожежної та техногенної безпеки вказаного об`єкту, знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з причиною виникнення пожежі.

Експертами вказано, що враховуючи проведені дослідження та зміни, які відбулись на об`єкті дослідження (з приміщень у тому числі, і з місця, де відбулись найбільш значні пошкодження в результаті пожежі (хол), видалені елементи електричної мережі та електрообладнання, пошкоджені пожежею металеві та гіпсокартонні фрагменти облицювання стін та стелі), однозначно визначити причину пожежі, що сталась 04.02.2018р. у будівлі Пенсійного фонду України, не видається за можливе.

У висновку зазначено, що зважаючи на те, що причину виникнення пожежі, що сталась 04.02.2018р. у приміщенні Пенсійного фонду України, встановити не видається за можливе, тобто, джерело запалювання при виникненні даної пожежі не встановлене, відповідно і механізм його взаємодії з горючими матеріалами у встановленому осередку пожежі встановити не є можливим.

Крім того, судом було встановлено, що 22.02.2018р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено запис про кримінальне провадження №4201810106000054 щодо порушення працівниками Приватного підприємства «Група-Шериф» під час охорони приміщення Пенсійного фонду України встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Проте, станом на момент вирішення спору по суті в межах кримінального провадження також не встановлено протиправної поведінки працівників Приватного підприємства «Група-Шериф» під час охорони приміщення Пенсійного фонду України, що спричинили б виникнення 04.02.2018р. пожежі у приміщенні позивача.

Отже, виходячи з всього вищевикладеного, оцінюючи всі представлені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, щодо відсутності підстав достеменно стверджувати про наявність ознак протиправної поведінки відповідача, що полягала у неналежному виконанні договору №1413 від 16.01.2018р., яка б призвела до виникнення 04.02.2018р. пожежі у приміщенні Пенсійного фонду України за адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, 9, та як наслідок і завдання позивачу майнової шкоди у заявленому до стягнення розмірі, як обов`язкових складових предмету доказування у спорі про стягнення збитків.

За таких обставин, за висновками суду, ненадання позивачем суду належних, допустимих та вирогідних доказів наявності всіх складових збитків, вказує на безпідставність та доказову необґрунтованість позовних вимог Пенсійного фонду України до Приватного підприємства "Група-Шериф" про стягнення1 235 458,28 грн.

Таким чином, позов Пенсійного фонду України до Приватного підприємства "Група-Шериф" про стягнення збитків у розмірі 1 235 458,28 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні позову.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на проведення судової експертизи залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 26.02.2020р.

Суддя Спичак О.М.