Рішення № 87837914, 17.02.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2020 року м. ТернопільСправа № 921/538/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Релігійної організації “Монастир Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Бучачі” (вул Міцкевича, 19, м Бучач, Тернопільська область, 48400)

до відповідача Бучацької міської ради (майдан Волі, 1, м Бучач, Тернопільська область, 48400)

про визнання права власності.

За участю від:

позивача – Бахір Р.Д.

відповідача - не з`явився

Суть справи.

Релігійна організація “Монастир Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Бучачі” звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання права власності на реконструйований комплекс будівель ансамблю монастиря Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви, що розташований за адресою: вул Міцкевича,19, м Бучач, Тернопільська область, а саме: храм (церква) літ “А” загальною площею - 417,4 кв м, в т ч основною площею - 337,3 кв м і допоміжною площею - 80,1 кв м; ліве крило (монастир) літ “А ІІ” загальною площею - 1371,3 кв м, в т ч основною площею - 545,6 кв м, допоміжною площею – 776,4 кв м і площею підвальних приміщень - 49,3 кв м; праве крило (колегіум і гуртожиток) літ “А І” загальною площею - 1622,4 кв м, в т ч колегіум загальною площею 1118,5 кв м, в т ч основною площею - 589,1 кв м і допоміжною площею - 529,4 кв м; гуртожиток літ “А І” загальною площею - 503,9 кв м, в т ч житловою площею - 277,7 кв м і допоміжною - 226,2 кв м, літ “А ІІІ”, загальною площею - 621,5 кв м, в т ч основною площею - 149,5 кв м, житловою площею 207,3 кв м і допоміжною площею - 264,7 кв м; дзвіниця літ “Б” площею - 38,1 кв м; господарська будівля літ “В” площею - 158,7 кв м; погреб літ “Пг” площею - 113,8 кв м; вимощення літ “І” - 977,6 кв м.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2019 справу №921/538/19 передано на розгляд судді Бурді Н.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2019 (суддя Бурда Н.М.) відповідно до п 1 ч 1 ст 31 ГПК України матеріали позовної заяви №б/н від 20.08.2019 у справі №921/538/19 було передано за підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва (01030, м Київ, вул Б. Хмельницького, 44-Б).

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2019 справу №921/538/19 передано на розгляд судді Мандриченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 відкрито провадження у справі №921/538/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження із стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 03.10.2019.

За клопотанням позивача від 15.10.2019, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019, на підставі ст 48 ГПК України, замінено відповідача - з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (вул Лесі Українки, 26, м Київ) на належного відповідача – Бучацьку міську раду (майдан Волі, 1, м Бучач, Тернопільська область) у справі №921/538/19, та відповідно до п 1 ч 1 ст 31 ГПК України передано дану справу за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2019 справу №921/538/19 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Ухвалою суду від 13.11.2019 (суддя Шумський І.П.) прийнято до провадження справу №921/538/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 12.12.2019, яке неодноразово відкладалось, востаннє до 30.01.2020.

В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжувався строк підготовчого провадження у даній справі, про що постановлено ухвалу від 12.12.2019.

У відзиві №355 від 29.11.2019 (вх №21975 від 03.12.2019) Бучацькою міською радою визнано позовні вимоги. Разом з цим, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Супровідними листами б/н від 02.12.2019 (вх №22071 від 04.12.2019), б/н від 24.12.2019 (вх №23684 від 27.12.2019) позивачем долучено додаткові документи до матеріалів справи.

На виконання вимог ухвали суду від 12.12.2019 Управлінням культури Тернопільської обласної державної адміністрації 16.01.2020 за вх №333 надано відповідь №01-42/04-48 від 13.01.2020, а Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини 28.01.2020 за вх №648 надано відповідь №011/01-9 від 24.01.2020.

Письмові пояснення б/н від 27.01.2020 (вх №735 від 30.01.2020) позивача, які стосуються порівняння площ спірного майна, зазначені у технічному паспорті за 1961 рік та технічному паспорті за 2017 рік.

Ухвалою суду від 30.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/538/19 до розгляду по суті на 17.02.2020.

Представником позивача в судовому засіданні 17.02.2020 підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2020 не з`явився. Як вже зазначалось, матеріали справи містять заяву відповідача про слухання справи без участі його представника.

Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N 120 VG 06 D 8094252 C 2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Постановою Ради Міністрів Української РСР №970 від 24.08.1963 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» затверджено Список пам`ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, в якому у м Бучач Бучацького району Тернопільської області, під №652 значиться Василіанська церква та Келії 1753 року спорудження.

У відповідь на запит представника позивача, Державним архівом Тернопільської області надано архівний витяг №386/04-11 від 28.11.2019 із протоколу №2 засідання виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 31.03.1992. У ньому під питанням №37 «Про передачу у власність, безоплатне користування, безоплатне почергове і рівне користування культових споруд релігійним громадам» вирішено передати у власність релігійної громади чину св Василія Великого культову споруду та державне майно, що в ній знаходиться - монастир Чесного Хреста Господнього з приналежними до нього будівлями по вул Міцкевича, 19, м Бучач.

На підставі п 1.1.1 рішення №37 від 31.03.1992 Тернопільського облвиконкому, згідно оригіналу оціночного акту в цінах квітня 1961 року та інвентарної справи №56, Управлінням містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації по накладній №3 від 21.01.1999 передано Бучацькому монастирю Василіан наступні будівлі та споруди: церква, ганок храму, монастир, мансарди, прибудова, сарай, дзвіниця, підвал окремий, підвал монастиря, огорожа, всього вартістю 233998 крб.

В матеріалах справи містяться Витяги № НВ - 6105159102018 від 18.10.2018 з Державного земельного кадастру та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №109176875 від 27.12.2017, сформованих щодо земельної ділянки площею 1,9881 га, з кадастровим номером 6121210100:02:003:1778, за адресою вул Міцкевича, 19, м Бучач, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, право постійного користування на яку зареєстровано за Монастирем Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви (код ЄДРПОУ 21163605) на підставі Державного акту від 16.03.1999 №І-ТР 000326.

У своїй позовній заяві позивачем зазначено, що у період 1990-1998 років ним проводились будівельні роботи з реконструкції вказаних будівель, а чинне станом на той час законодавство не передбачало подання дозволу на виконання підготовчих чи будівельних робіт.

Згідно виданої позивачем довідки №30 від 22.11.2017, на балансі монастиря Чесного Хреста Господнього Чину Св. Василія Великого перебувають наступні будівлі і споруди згідно проведеної технічної інвентаризації, а саме: Храм Воздвиження Чесного Хреста Господнього; Монастир Чину Св. Василія Великого; дзвіниця (ліве крило ансамблю); колегіум ім. Свщмуч Йосафата (праве крило); Господарська будівля; Погріб (пивниця); Підпірні стіни (мури); Зовнішні сходи; Вимощення із природного каменю.

На замовлення позивача, Дочірнім підприємством «Проектний інститут» Тернопільський Промбудпроект Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» виконано Технічний паспорт (інвентаризаційна справа №71-14) на громадський будинок комплекс будівель ансамблю монастиря ЧХГ Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні УГКЦ по вул Міцкевича, 19 у м Бучач, виготовлений станом на 22.12.2017. Згідно технічної документації, до вищевказаного комплексу будівель належать: храм (церква) літ «А» (1770-1780 роки побудови, об`єм 9942 м3); колегіум 1-й, 2-й поверх літ «А 1» (1780 рік побудови, об`єм 5514 м3); мансарда літ «Мн» (1990-1994 роки побудови, об`єм 1807 м3); прибудова літ «а» (1994 рік побудови, об`єм 494 м3); колегіум 1-й, 2-й, 3-й поверх літ «А ІІ» (1994-1998 роки побудови, об`єм 2033 м3); мансарда літ «Мн» (1994-1998 роки побудови, об`єм 469 м3); прибудова літ «а 1» (1998 рік побудови, об`єм 100 м3); монастир 1-й, 2-й поверх, літ «А ІІІ» (1770 рік побудови, об`єм 1462 м3); мансарда літ «Мн» (1994 рік побудови, об`єм 1808 м3); підвал літ «пд» (1770 рік побудови, об`єм 276 м3); дзвіниця літ «Б» (1775 рік побудови, об`єм 160 м3); господарська будівля літ «В» (1990-1994 рік побудови, об`єм 770 м3); погріб літ «пг» (1790 рік побудови, об`єм 285 м3).

В подальшому, 12.01.2018 на замовлення позивача виготовлено Технічний висновок (звіт) щодо відповідності реконструйованого та збудованого вимогам ДБН за результатами проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта – комплексу будівель ансамблю монастиря Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні УГКЦ за адресою вул Міцкевича, 19 у м Бучач.

Вказаний Технічний висновок (звіт) виготовлений відповідальним виконавцем – Маланюком Г.П.

Маланюк Григорій ОСОБА_1 згідно Кваліфікаційного сертифікату №000569 від 31.07.2012 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури, виданого Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, являється експертом, який пройшов професійну атестацію, що підтверджує його відповідність кваліфікаційним вимогам у сфері діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, професійну спеціалізацію, необхідний рівень кваліфікації і знань. Вказаний Кваліфікаційний сертифікат зареєстрований у реєстрі атестованих осіб 31.07.2012 №548 та підтверджує рівень кваліфікаційних знань експерта з робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, спроможність виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом: технічне обстеження будівель і споруд.

За результатами проведеного технічного обстеження об`єктів: ансамблю: храм (церква) літ “А” загальною площею - 417,4 м2, в т ч основною площею - 337,3 м2 і допоміжною площею - 80,1 м2; ліве крило (монастир) літ “А” загальною площею - 1371,3 м2; в т ч основною - 545,6 м2, допоміжною площею - 776,4 м2 і площею підвальних приміщень - 49,3 м2; праве крило (колегіум і гуртожиток) літ «А» загальною площею 1622,4 м2, в т ч колегіум загальною площею 1118,5 м2, в т ч основною площею - 589,1 м 2 і допоміжною площею 529,4 м2; гуртожиток літ “А” загальною площею - 503,9 м2, в т ч житловою площею - 277,7 м2 і допоміжною - 226,2 м2; літ ”А” загальною площею 621,5 м2 в т ч основною площею - 149,5 м2, житловою площею - 207,3 м2 і допоміжною площею - 264,7 м2; дзвіниця літ ”Б” площею 38,1 м2; господарська будівля літ “В” площею - 158,7 м2; погреб літ “Пг” площею - 113,8 м2; вимощення під літ “І” - 977,6 м2, що знаходяться за адресою: вул Міцкевича, 19, АДРЕСА_1 Бучач АДРЕСА_2 Бучацький АДРЕСА_3 область, встановлено можливість їх подальшої надійної та безпечної експлуатації, а також відповідність збудованого та реконструйованого вимогам державних будівельних норм і правил, нормативних актів з пожежної безпеки та санітарно - гігієнічним вимогам.

Згідно Висновку від 10.05.2018 про інвестиційну вартість реконструкції комплексу будівель шляхом надбудови з прибудовою ансамблю монастиря, виготовленого оцінювачем Фенц М.І ОСОБА_2 інвестиційна вартість реконструкції комплексу будівель шляхом надбудови з прибудовою ансамблю монастиря без врахування ПДВ становить 1127300 грн.

Приватним підприємством «Земельні справи», на замовлення позивача, у 2016 році виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають на умовах постійного користування у монастиря Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви, що розташований за адресою: вул Міцкевича, 19, м Бучач, Тернопільська область.

З копії плану розташування земельної ділянки, переданої в постійне користування позивачу, вбачається опис меж цієї ділянки, згідно якого: землі від А до Б становлять землі загального користування, землі від Б до В – землі Бучацької міської ради, від В до А - землі гр ОСОБА_3 .

В складі Технічної документації міститься Акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки площею 1,9881 га, зміст якого вказує, що ПП «Земельні справи» обстеження земельної ділянки проводилось в присутності представників позивача, суміжних землекористувачів, та за участю Відділу Держгеокадастру у Бучацькому районі. При цьому, претензій до встановлених меж земельної ділянки суміжними землекористувачами не виявлено, про що складено відповідний Акт прийомки – передачі межових знаків на зберігання, з інформацію про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок та їх підписами.

За результатами розгляду заяви позивача про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката від 24.10.2018 та Акта готовності об`єкта до експлуатації від 24.10.2018, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області листом №40-1019-3.6/201Б-18 від 01.11.2018 повернено без розгляду позивачу вказані документи, у зв`язку з відсутністю у нього повноважень на це відповідно до ч 7 ст 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки об`єкт належить до об`єктів із значним класом наслідків відповідальності ССЗ.

В подальшому, листом №40-303-(302-5)/1400-19 від 01.03.2019 Державної архітектурно - будівельної інспекції України, у відповідь на подану позивачем заяву від 14.02.2019 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката та Акту готовності об`єкта до експлуатації від 14.02.2019, повідомлено про неможливість їх розгляду, оскільки подані документи не відповідають вимогам законодавства України, а саме: відсутня інформація щодо документа, що дає право на виконання будівельних робіт; подана заява та акт готовності об`єкта до експлуатації від 14.02.2019 не відповідають формам, наведеним у додатках 8, 9 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461).

Крім цього, у своєму відзиві на позов інспекція зазначила про те, що не є належним відповідачем за вимогами про визнання права власності та не оспорює це право позивача.

Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини Тернопільської обласної ради, у листі – відповіді №011/01-9 від 24.01.2020 зазначено про відсутність у нього інформації про знаходження об`єктів пам`яток архітектури за адресою по вул Міцкевича у м Бучач. При цьому, звернено увагу, що функції державного органу охорони культурної спадщини у Тернопільській області виконує управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації.

Управлінням культури Тернопільської ОДА у листі – відповіді №01-42/04-48 від 13.01.2020 зазначено, що виконання ремонтно-реставраційних робіт пам`ятки архітектури національного значення комплексу монастиря Василіян, що знаходиться на вул Міцкевича, 19 в м Бучач, проходило з 1992 по 1998 роки відповідно до проектно-кошторисної документації розробленої державним підприємством «Український регіональний спеціалізований науково – реставраційний інститут «Укрзахідпроектреставрація». Обмежень щодо можливої реконструкції та пристосування вказаного об`єкту під монастирські приміщення не було. Враховуючи наведене Управління культури Тернопільської ОДА не заперечує щодо визнання права власності на комплекс будівель монастиря Василіян на вул Міцкевича, 19 в м Бучач.

Відсутність правовстановлюючих документів на самочинно реконструйований об`єкт нерухомості, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно, перешкоджає подальшому оформленню і реєстрації у встановленому порядку права власності на об`єкт нерухомості. А відтак і можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, стали підставою для звернення позивача до суду із позовом про захист його майнового права та інтересу.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч 4 ст 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Згідно з ч 4 ст 41 Основного закону та ч 1 ст 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч 1 ст 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За вимогами ст 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч 1 ст 317 ЦК України).

Відповідно до ст 144 ГК України майнові права суб`єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним і Господарським кодексами України засобів захисту.

Згідно ч ч 3,5 ст 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 5 статті 376 ЦК України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За правилами ч 2 ст 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Відповідно до п 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.06.2014 №163) реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

В розумінні Законів України "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності" та інших нормативних актів реконструкція об`єктів нерухомого майна прирівнюється до нового будівництва.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст 376 ЦК України, яка є спеціальною нормою в регулюванні таких правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Наведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд при здійсненні перегляду судових рішень про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва, яка викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 11/384-06.

Тобто, право власності на самочинно побудовані об`єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до вимог ст 376 Цивільного кодексу України, відповідно до ч 5 якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в ч 1 ст 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначається за наявності однієї з умов: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Частиною 2 вказаної статті чітко передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, в окремих випадках стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п`ятою цієї статті.

Так, відповідно до частини 5 статті 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (ч 5 ст 376 ЦК України), відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Згідно із п 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461) у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Таким чином, законодавством передбачено особливий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, яке не звільняє позивача від обов`язку прийняття об`єкту в експлуатацію у встановленому порядку.

Відповідно до змісту пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, ст ст 13, 73-74, 76-77 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В ході розгляду справи судом встановлено наступне:

- спірне майно, а саме: храм (церква) літ “А” загальною площею - 417,4 кв м, в т ч основною площею - 337,3 кв м і допоміжною площею - 80,1 кв м; ліве крило (монастир) літ “А ІІ” загальною площею - 1371,3 кв м, в т ч основною площею - 545,6 кв м, допоміжною площею – 776,4 кв м і площею підвальних приміщень - 49,3 кв м; праве крило (колегіум і гуртожиток) літ “А І” загальною площею - 1622,4 кв м, в т ч колегіум загальною площею 1118,5 кв м, в т ч основною площею - 589,1 кв м і допоміжною площею - 529,4 кв м; гуртожиток літ “А І” загальною площею - 503,9 кв м, в т ч житловою площею - 277,7 кв м і допоміжною - 226,2 кв м, літ “А ІІІ”, загальною площею - 621,5 кв м, в т ч основною площею - 149,5 кв м, житловою площею 207,3 кв м і допоміжною площею - 264,7 кв м; дзвіниця літ “Б” площею - 38,1 кв м; господарська будівля літ “В” площею - 158,7 кв м; погреб літ “Пг” площею - 113,8 кв м; вимощення літ “І” - 977,6 кв м, самочинно збудовано (реконструйовано) позивачем на земельній ділянці, яка перебуває в його постійному користуванні за адресою вул Міцкевича, 19, м Бучач, Тернопільська область, з кадастровим номером 6121210100:02:003:1778, що була надана позивачу для будівництва та обслуговування будівель органів громадських та релігійних організацій;

- відповідно до Технічного висновку (звіту) від 12.01.2018, виготовленого ФОП Маланюком Г.П., при обстежені спірних самочинно збудованих (реконструйованих) об`єктів встановлено можливість їх подальшої надійної та безпечної експлуатації, а також відповідність збудованого об`єкту вимогам державних будівельних норм і правил, нормативних актів з пожежної безпеки та санітарно - гігієнічним вимогам;

- здійснене позивачем самочинне будівництво не порушує прав інших осіб, підтвердженням чого являється Акт визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки та Акт приймання – передачі межових знаків на зберігання до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 6121210100:02:003:1778, із зазначенням про відсутність виявлених претензій суміжних землекористувачів. А відтак, матеріали справи не містять доказів порушення прав інших осіб при визнанні права власності на нерухоме майно за позивачем.

З метою здачі самочинно збудованих об`єктів в експлуатацію (а як наслідок і подальшого оформлення права власності на нього) позивач звертався із відповідними заявами від 24.10.2018 та від 14.02.2019 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, на що отримав відмову відповідних контролюючих органів.

Таким чином, наявні усі обставини, визначені ч 5 ст 376 ЦК України для визнання права власності на самочинне будівництво.

Іншого можливого способу захисту свого права, як його визнання в судовому порядку, у позивача не має.

Судом встановлено, що здійснене позивачем самочинне будівництво не порушує права інших осіб, здійснене на земельній ділянці, що знаходиться в його постійному користуванні, а питання прийняття в експлуатацію самочинного будівництва було предметом розгляду компетентного державного органу (ДАБІ), яким відмовлено у задоволенні такого звернення.

З огляду на вищенаведене та приписи ч 5 ст 376 ЦК України, позовні вимоги Релігійної організації “Монастир Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Бучачі” підлягають до задоволення.

Відповідно до ч 1 ст 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Норму такого ж змісту викладено і у ч 3 ст 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищенаведеного, в порядку ч 1 ст 130 ГПК України та ч 3 ст 7 Закону України "Про судовий збір", суд повертає з Державного бюджету України 8454 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 75 коп (16909,50 грн * 50%) судового збору Релігійній організації “Монастир Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Бучачі” (вул Міцкевича, 19, м Бучач, Тернопільська область, 48400, код 21163605).

Оригінал платіжного доручення №58 від 14.08.2019 на суму 16909,50 грн, як доказ сплати судового збору в дохід Державного бюджету України, залишається в матеріалах справи №921/538/19.

Рішення від 17.02.2020 у справі №921/538/19 є підставою для повернення Релігійній організації “Монастир Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Бучачі” з Державного бюджету України судового збору в сумі 8454,75 грн.

У відповідності до ст ст 123,129 ГПК України решта сплаченого позивачем судового збору покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 130, 233, 236-240 ГПК України, ст 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1.Визнати за Релігійною організацією “Монастир Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Бучачі” (вул Міцкевича, 19, м Бучач, Тернопільська область, код 21163605) право власності на комплекс будівель ансамблю монастиря Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви, що розташований за адресою: вул Міцкевича,19, м Бучач, Тернопільська область, а саме: храм (церква) літ «А» загальною площею - 417,4 кв м, в т ч основною площею - 337,3 кв м і допоміжною площею - 80,1 кв м; ліве крило (монастир) літ «А ІІ» загальною площею - 1371,3 кв м, в т ч основною площею - 545,6 кв м, допоміжною площею – 776,4 кв м і площею підвальних приміщень - 49,3 кв м; праве крило (колегіум і гуртожиток) літ «А І» загальною площею - 1622,4 кв м, в т ч колегіум загальною площею 1118,5 кв м, в т ч основною площею - 589,1 кв м і допоміжною площею - 529,4 кв м; гуртожиток літ «А І» загальною площею - 503,9 кв м, в т ч житловою площею - 277,7 кв м і допоміжною - 226,2 кв м, літ «А ІІІ», загальною площею - 621,5 кв м, в т ч основною площею - 149,5 кв м, житловою площею 207,3 кв м і допоміжною площею - 264,7 кв м; дзвіниця літ «Б» площею - 38,1 кв м; господарська будівля літ «В» площею - 158,7 кв м; погреб літ «Пг» площею - 113,8 кв м; вимощення літ «І» - 977,6 кв м.

2. Стягнути з Бучацької міської ради (майдан Волі, 1, м Бучач, Тернопільська область, 48400, код 04058479) на користь Релігійної організації “Монастир Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Бучачі” (вул Міцкевича, 19, м Бучач, Тернопільська область, 48400, код 21163605) 8454 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 75 коп судового збору.

Видати наказ.

3. У відповідності до ч 1 ст 130 ГПК України та ч 3 ст7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір в сумі 8454 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 75 коп, сплачений згідно платіжного доручення №58 від 14.08.2019 на загальну суму 16909,50 грн, повернути з Державного бюджету України Релігійній організації “Монастир Чесного Хреста Господнього Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Бучачі” (вул Міцкевича, 19, м Бучач, Тернопільська область, 48400, код 21163605).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 лютого 2020 року.

Суддя І.П. Шумський