Рішення № 87837030, 18.02.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/32/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС",

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Москалюка Олега Несторовича,

про стягнення заборгованості в сумі 108 265 грн 94 к., з них: 90 143 грн 80 к. - основний борг, 13 036 грн 60 к. - інфляційні, 5085 грн 54 к. - 3% річних

за участю:

від позивача: Дудяк Ростислав Анатолійович - адвокат, (ордер серія ВС № 1014618 від 03.02.2020 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1146 від 22.02.2006 року)

від відповідача: Москалюк Олег Несторович - фізична особа - підприємець, (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006279041 від 03.02.2020 року)

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕРС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Москалюка Олега Несторовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 108 265 грн 94 к., з них: 90 143 грн 80 к. - основний борг, 13 036 грн 60 к. - інфляційні, 5085 грн 54 к. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на підставі Актів виконаних робіт здійснив ремонтні роботи транспортних засобів, що належить відповідачу. Проте, відповідач не оплатив вартість виконаних робіт повністю, зокрема на суму 90 143 грн 80 к., в зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Господарським судом Івано-Франківської області ухвалою від 16.01.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 04.02.2020 року.

Судом відповідно до ухвали від 04.02.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 18.02.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні факт надання позивачем послуг по ремонту транспортних засобів не заперечив, однак із сумою заборгованості не погоджується (визнає позов не в повному обсязі). Відповідач також вказує на відсутність підпису на Актах виконаних робіт. Щодо наявності печатки на них, то зазначає, що вони проставлені не ним. Разом з тим, письмовий відзив на позов не надав. В судовому засіданні просив відкласти розгляд справи.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, то суд відмовив, виходячи з наступного.

Вказаний спір розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, строк розгляду якого обмежений та відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України складає не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, розгляд справи уже відкладався, у зв`язку з неявкою відповідача. При цьому слід зазначити, що судом вживалися всі можливі заходи для належного повідомлення його про розгляд справи, про що свідчать наявні докази у справі, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 03.02.2020 року, здійснений суддею Фандою О.М., телефонограма від 04.02.2020 року та відмітки на ухвалах суду про їх відправлення відповідачу.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не є об`єктивною причиною, а є суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

За змістом п.7ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Повідомлень від відповідача про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання до суду не надходило.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що ним, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідач своїм правом щодо надання письмових заперечень на позовні вимоги не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

10 січня 2018 року Фізична особа-підприємець Москалюк Олег Несторович (по справі - відповідач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС" (по справі - позивач) з приводу ремонту транспортного засобу ОАР.ХР 95380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , за наслідками чого позивач погодився та виписав відповідачу рахунок №1800039 від 10.01.2018 на загальну суму 60 384 грн 11 к., в т.ч. ПДВ - 10 064 грн 02 к., зі строком оплати не пізніше 15.01.2018 року.

Того ж дня - 10 січня 2018 року між сторонами оформлено акт виконаних робіт №1800013 від 10.01.2018 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу на загальну суму 60 384 грн 11 грн., в т.ч. ПДВ - 10 064 грн 02 к.

10 січня 2018 року по цьому ж автомобілю БАР.ХР 95380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_3 позивач виписав відповідачу рахунок №1800040 від 10.01.2018 на загальну суму 43 761 грн 60 к., в т.ч. ПДВ - 7 293 грн 60 к., зі строком оплати не пізніше 15.01.2018 року.

10 січня 2018 року між сторонами оформлено акт виконаних робіт №1701506 від 10.01.2018 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту зазначеного вище колісного транспортного засобу на загальну суму 43 761 грн 60 к., в т.ч. ПДВ - 7 293 грн 60 к.

17 січня 2018 року позивач виписав відповідачу рахунок №1800106 від 17.01.2018 на ремонт транспортного засобу ТGХ 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі № НОМЕР_5 на загальну суму 53 722,09 грн., в т.ч. ПДВ - 5 620,35 грн., зі строком оплати не пізніше 22.01.2018 року.

24 січня 2018 року між сторонами оформлено акт виконаних робіт №1800076 від 24.01.2018 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу на загальну суму 33 722 грн 09 в т.ч. ПДВ 5620 грн 35 к.

24 січня 2018 року позивач виписав відповідачу рахунок №1800116 від 24.01.2018 на ремонт транспортного засобу ТGХ 18.440, рєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_6 на загальну суму суму 1 116 грн 00к., в т. ч. ПДВ - 186 грн 00к. , зі строком оплати не пізніше 29.01.2018 року.

24 січня 2018 року між сторонами оформлено акт виконаних робіт №1800102 від 24.01.2018 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу на загальну суму 1 116,00 грн., в т.ч. ПДВ - 186,00 грн.

Відтак, за період січень місяць 2018 року позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 138 983 грн 80 к., в т.ч. ПДВ - 23 163 грн 97 к.

Наведене вище підтверджується документами податкового обліку позивача і відповідача, зокрема:

- 05.01.2018 року ТзОВ "Аверс" як постачальник (продавець) склав податкову накладну №20 на загальну суму 3 840,00 грн., в т.ч. ПДВ - 640,00 грн., в якій ФОП Москалюк О.Н. виступає отримувачем (покупцем);

-10.01.2018 року ТзОВ "Аверс" як постачальник (продавець) склав податкову накладну №27 на загальну суму 43 761,60 грн., в т.ч. ПДВ - 7 293,60 грн., в якій ФОП Москалюк О.Н. виступає отримувачем (покупцем);

- 10.01.2018 року ТзОВ "Аверс" як постачальник (продавець) склав податкову накладну №30 на загальну суму 56 544,11 грн., в т.ч. ПДВ - 9 424,02 грн., в якій ФОП Москалюк О.Н. виступає отримувачем (покупцем);

- 24.01.2018 року ТзОВ "Аверс" як постачальник (продавець) склав податкову накладну №80 на загальну суму 33 722,09 грн., в т.ч. ПДВ - 5 620,35 грн., в якій ФОП Москалюк О.Н. виступає отримувачем (покупцем);

- 24.01.2018 року ТзОВ "Аверс" як постачальник (продавець) склав податкову накладну №81 на загальну суму 1 116,00 грн., в т.ч. ПДВ - 186,00 грн., в якій ФОП Москалюк О.Н. виступає отримувачем (покупцем).

ФОП Москалюк О.Н. визнав надання йому послуг ТзОВ "Аверс" на загальну суму 138 983,80 грн., в т.ч. ПДВ - 23 163,97 грн., оскільки суму ПДВ 23 163,97 грн. задекларував у складі податкового кредиту за січень 2018 року, що підтверджується листом від 29.03.2019 року №17658/9/55.12-20 Головного управління ДФС у Львівській області за підписом начальника Городоцького управління ГУ ДФС у Львівській області Р.Миськіва.

Проте, відповідач лише частково розрахувався з позивачем за надані послуги в розмірі 65 000,00 грн. Зокрема 05 січня 2018 року ФОП Москалюк О.Н. сплатив на користь ТзОВ "Аверс" 20 000,00 грн.; - 10 січня 2018 року - 15 000,00 грн.; 29 січня 2018 року -10 000,00 грн.; 13 лютого 2018 року - 10 000,00 грн.; 20 лютого 2018 року - 10 000,00 грн., що засвідчується банківською випискою клієнта - ТзОВ "Аверс" - по рахунку за період з 01.01.2018 по 01.03.2018 (Банк: АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" МФО: 320984).

З метою досудового врегулювання спору позивач 03 травня 2018 року відправив відповідачу претензію вих.№27/18-1 на суму основного боргу - 90 143 грн 80 к. ФОП Москалюк О.Н. не отримав вказану претензії з у відділенні поштового зв`язку і з закінченням строку зберігання згадана претензія повернулася позивачу.

26 березня 2019 року позивач повторно надіслав відповідачу претензію вих.№28/19-1 на загальну суму 98 562 грн 61 к. з двома примірниками акта звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 26.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс" року і ФОП Москалюком Олегом Несторовичем. Однак, відповідач не отримав і цю повторну претензію у відділенні поштового зв`язку із закінченням строку зберігання. Згадана претензія з додатками повернулася позивачу.

14 травня 2019 року ТзОВ "Аверс" направив ФОП Москалюку О.Н. лист вих.№30/19-1 від 23.04.2019 року з проханням підписати і повернути позивачу по одному примірнику актів виконаних робіт №1800013 від 10.01.2018, №1701506 від 10.01.2018р., №1800102 від 24.01.2018р. і №1800076 від 24.01.2018р.

Проте, по закінченню строку зберігання зазначений вище лист повернувся позивачу.

Вказані обставини зумовили позивача звернутись з даним позовом до суду.

За наведених обставин, суд враховує наступне.

Зі змісту приписів ст.11 ЦК України, вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч.1ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, з урахуванням ч.2 ст.205 ЦК України, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В спірному випадку між сторонами виникли правовідносини щодо виконання робіт (ремонту машин) на підставі наступних підписаних між ними Актів виконаних робіт та Рахунків до них, копії яких долучені до матеріалів справи, зокрема: Акт виконаних робіт №180013 від 10.01.2018 на суму 60 384 грн 11 к., (Рахунок №1800039 від 10.01.2018 на суму 60 384 грн 11 к.), Акт виконаних робіт №1701508 від 10.01.2018 року на суму 43 761 грн 60 к. (Рахунок №1800040 від 10.01.2018 на суму 43 761 грн 60 к.), Акт виконаних робіт №1800076 від 24.01.2018 року на суму 33 722 грн 09 к. (Рахунку №1800106 від 17.01.2018 року на суму 33 722 грн 09 к.), Акт виконаних робіт №1800102 від 24.01.2018 року на суму 1 116 грн 00к. (Рахунку № 1800116 від 24.01.2018 на суму 1 116 грн 00к.).

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 акт виконаних робіт та Рахунок до нього є первинними документами, які містять відомості про господарські операції.

Особливості договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу передбачені ст.25 Закону України "Про автомобільний транспорт", зі змісту якої вбачається, що договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є:

- найменування та місце розташування сторін за цим договором;

- перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання;

- вартість робіт та порядок розрахунків;

-перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу;

- перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов`язання виконавця щодо проведених робіт.

Крім того, у відповідності до розділу 3 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 за №615, які регулюють взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг та поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин (систем), надання послуг здійснюється за зверненням замовника чи за його попередньою заявкою, яка реєструється в журналі реєстрації. За заявкою виконавець визначає дату, час подання КТЗ, складових частин (систем) та їх експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації для надання послуг.

Послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція, акт виконаних робіт тощо).

Оплата наданих послуг регулюється розділом 5 Правил, згідно яких порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту КТЗ визначається договором. Оплата послуг, які виконуються за договором, рахунком-фактурою, нарядом-замовленням, накладною, квитанцією, актом виконаних робіт тощо, здійснюється замовником як у готівковій, так і безготівковій формах. Виконавець оформлює документ про витрати на виконання послуг, який підписується виконавцем і замовником і є невід`ємною частиною договору.

Документами, що підтверджують надання послуги, є:

- акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту;

- наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності) та замовником;

- документ, що підтверджує оплату послуг;

- рахунок-фактура;

- податкова накладна (для юридичних осіб).

На підтвердження надання позивачем послуг щодо технічного обслуговування та ремонту спірного транспортного засобу на суму 90 143 грн 80к. останнім долучено до матеріалів справи копії актів виконаних робіт та рахунків, зокрема: Акт виконаних робіт №180013 від 10.01.2018 на суму 60 384 грн 11 к., (Рахунок №1800039 від 10.01.2018 на суму 60 384 грн 11 к.), Акт виконаних робіт №1701508 від 10.01.2018 року на суму 43 761 грн 60 к. (Рахунок №1800040 від 10.01.2018 на суму 43 761 грн 60 к.), Акт виконаних робіт №1800076 від 24.01.2018 року на суму 33 722 грн 09 к. (Рахунку №1800106 від 17.01.2018 року на суму 33 722 грн 09 к.), Акт виконаних робіт №1800102 від 24.01.2018 року на суму 1 116 грн 00к. (Рахунку № 1800116 від 24.01.2018 на суму 1 116 грн 00к.).

Таким чином, зазначені вище акти виконаних робіт є юридичними документами, які свідчать про надання позивачем по справі послуг з приводу ремонту транспортного засобу ОАР.ХР 95380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та одночасно виникнення у відповідача зобов`язання по оплаті вказаних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В спірному випадку строки оплати наданих послуг визначено сторонами окремо у кожному з Рахунків, які долучені до матеріалів справи.

За наведених обставин, судом встановлено факт надання позивачем відповідачу послуг по ремонту транспортних засобів, про що свідчать долучені до матеріалів справи Акти виконаних робіт та податкові накладні, які свідчать про декларування податкового зобов`язаня. Зазаначені документи податкового обліку (податкові накладні) в подальшому не оспорювались, що свідчить про виникнення у відповідача зобов`язання щодо оплати заборгованості за надані послуги щодо ремонту автомобілів.

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вказують ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 90 143 грн 80к. - основної заборгованості та таких, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення відповідачем оплати за надані послуги по ремонту автомобіля позивач нарахував інфляційні в сумі 13 036 грн 60к. та 3% в сумі 5085 грн 54 к.

Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних та 3% річних прийшов до висновку про правомірність їх нарахування.

Враховувавши той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов`язання щодо оплати вартості ремонтних робіт, суд прийшов до висновку про обгрунтованість нарахування інфляційні в сумі 13 036 грн 60к. та 3% в сумі 5085 грн 54 к. та таких, що підлягають задоволенню.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи при поданні позову позивачем був наданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00к.

Проте, в клопотанні (вх.№1319/20 від 27.01.20) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу просить суд відшкодувати вказані судові витрати в розмірі 6 000 грн 00к.

На підтвердження понесених ним зазначених вище витрат позивач надав копії Договору про надання правової допомоги від 27.12.2019 року, Рахунку №1 від 14.01.2020 року, платіжне доручення №48 від 16.01.2020 року про сплату позивачем адвокатських послуг в сумі 6 000 грн 00к.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає, що надані копії Договору про надання правової допомоги від 27.12.2019 року, Рахунку №1 від 14.01.2020 року, платіжне доручення №48 від 16.01.2020 року про сплатупозивачем адвокатських послуг в сумі 6 000 грн 00к в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх співрозмірності у порівняні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" про відшкодування судових витрат шляхом стягнення з Фізичної особи - підприємця Москалюка Олега Несторовича витрат на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 6000 грн 00к.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір по справі в сумі 2 177 грн 41 к. грн 00к. слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 11, 205, 509, 530, 610, 612, 614, 625 Цивільного кодексу України, 67 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст. 25 Закону України "Про автомобільний транспорт" , ст. 73, 74, 86, 123, 124, 126, 129, 238, 240, 241, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС" до Фізичної особи - підприємця Москалюка Олега Несторовича про стягнення заборгованості в сумі 108 265,94 грн., з них: 90 143,80 грн. - основний борг, 13 036,60 грн. - інфляційні, 5085,54 грн. - 3% річних — задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Москалюка Олега Несторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС" (с. Воля-Бартатівська, Городоцький район, Львівська область, код 23266315) - 108 265 грн 94 к. (сто вісім тисяч двісті шістдесят п`ять гривень дев`яносто чотири копійки), з них: 90 143 грн 80 к. (дев`яносто тисяч сто сорок три гривні вісімдесят копійки) - основний борг, 13 036 грн 60 к. (тринадцять тисяч тридцять шість гривень шістдесят копійки) - інфляційні, 5085 грн 54 к. (п`ять тисяч вісімдесят п`ять гривень п`ятдесят чотири копійки) - 3% річних, 2177 грн 41к. (дві тисячі сто сімдесят сім гривні сорок одна копійка) - судового збору та 6000 грн 00к. (шість тисяч гривень) - витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.02.2020

Суддя Фанда О. М.