Рішення № 87836956, 17.02.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/989/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрійко Є.Л. дов. №14-182 від 13.05.2019;

від відповідача: Кучевський А.С., директор;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"

про стягнення 736 689,41грн

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про стягнення 1 350 839,93грн боргу, із яких: 673 828,95грн основного боргу, 347 737,40грн пені, 67 225,00грн 3% річних, 262 048,58грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неповне та несвоєчасне виконання відповідачем обов`язків згідно умов договору постачання природного газу №4832/1617-БО-10 від 27.10.2016 в частині оплати поставленого природного газу.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.509, 526, 530, 549, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.175, 193, 216, 230, 231 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.10.2019.

09.10.2019 на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 24.10.2019 підготовче засідання відкладено на 14.11.2019.

Ухвалою суду від 14.11.2019 підготовче засідання відкладено на 12.12.2019.

25.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (№14/4-920-19 від 21.11.2019).

02.12.2019 до суду від КП "Бердичівтеплоенерго" надійшли заперечення на відповідь на відзив №889 від 29.11.2019

02.12.2019 до суду від позивача надійшла заява №14/4-1132-19 від 28.11.2019 (вх.№02-44/1907/19 від 02.12.2019) про зменшення позовних вимог (а.с.120-132), згідно якої позивач просить суд:

- прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду;

- стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 736 689,41грн, з яких: 347 737,40грн - пені, 79 575,46грн - 3% річних, 309 376,55грн - інфляційних втрат.

- стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судовий збір у розмірі 11050,34грн;

- повернути Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 9212,26грн.

12.12.2019 відповідачем подано до суду клопотання №930 від 11.12.2019 про долучення документів до матеріалів справи, а саме копій фінансової звітності підприємства (а.с.134-153).

Ухвалою суду від 12.12.2019 постановлено прийняти до розгляду заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/4-1132-19 від 28.11.2019 про зменшення розміру позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення із відповідача 736 689,41грн, з яких: 347 737,40грн - пені, 79 575,46грн - 3% річних, 309 376,55грн - інфляційних втрат; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/989/19 до судового розгляду по суті на 13.01.2020.

В судовому засіданні оголошено перерви 13.01.2020 до 04.02.2020, 04.02.2020 до 17.02.2020.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2016 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та КП "Бердичівтеплоенерго" (споживач, відповідач) укладено договір №4832/1617-БО-10 постачання природного газу (далі - Договір (а.с. 19-27)).

В період з 28.10.2016 по 23.01.2017 сторонами підписано Додаткові угоди №1-4 (а.с. 28-32).

За умовами п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплата за природний газ здійснюється таким чином: в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (п.п.2 п.6.2. Договору).

У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. Договору).

При цьому, у п.12 Договору сторони визначили, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У пункті 10.3 Договору сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно актів прийому-передачі (а.с.33-37) позивачем передано відповідачу природний газ з жовтня 2016 року по лютий 2017 року на загальну суму 14 648 294,36грн.

Згідно операцій по договору (а.с.39-41) на виконання умов договору позивачу перераховано у період з 31.10.2016 по 17.10.2017 - 13 974 465,41грн.

Відповідачем надіслано позивачу лист №62 від 24.01.2019 (а.с.73), згідно якого КП "Бердичівтеплоенерго" просить частину коштів (переплати) в розмірі 673 828,95грн по договору №5266/18-БО-10 від 04.10.2018 зарахувати в якості оплати по договору №4832/1617-БО-10 від 27.10.2016.

Позивачем здійснено зарахування вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості, що підтверджено актом №9 звіряння розрахунків від 28.02.2019 (а.с.74).

Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив п. 6.1. Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 347 737,40грн - пені, 79 575,46грн - 3% річних, 309 376,55грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.626 ЦК України, договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Разом із тим, частиною 3 статті 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Висновки щодо застосування ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладені Верховним Судом у постановах від 29.01.2018 №904/10745/16, 07.02.2018 №927/1152/16, 22.03.2018 №914/123/17, 23.07.2018 №904/10294/17.

Верховний Суд в наведених постановах, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII, висловив наступну позицію, що частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016 є нормою прямої дії. При цьому застосування її приписів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Отже, для правильного застосування положень Закону від 03.10.2016, судом повинно бути встановлено, відбулося чи не відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом від 03.10.2016 , а саме до 30.11.2016.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом від 03.10.2016, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цього Закону, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII.

Судом встановлено, що згідно з п. 1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що поставлений за цим договором природний газ був використаний відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії, що сторонами не заперечується.

Судом встановлено, що на момент набрання чинності Закону 30.11.2016, заборгованість відповідача за поставку природного газу згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 була погашена повністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення пеня в сумі 285,13 грн, 3% річних в сумі 1995,90грн, нараховані на суму боргу, що була сплачена відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону. Водночас, виконання такої норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені за зобов`язаннями грудня 2016 та січня-лютого 2017, суд зазначає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 345741,50грн пені, із яких:

- за зобов`язаннями грудня 2016 - за період із 26.01.2017 по 31.01.2017 - 828,26грн;

- за зобов`язаннями січня 2017 - за період із 28.02.2017 по 09.10.2017 - 38324,73грн;

- за зобов`язаннями лютого 2017 - за період із 28.03.2017 по 27.09.2017 - 306588,51грн.

Клопотання про зменшення суми пені відповідач не подавав.

При здійсненні перевірки поданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань суд зауважує, що позивачем окремі нарахування здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, суд зазначає, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає тільки основний борг, без врахування суми, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення із відповідача 285136,40грн інфляційних втрат, із яких:

- за зобов`язаннями січня 2017 - за період із 01.03.2017 по 30.09.2017 - 21461,85грн;

- за зобов`язаннями лютого 2017 - за період із 01.04.2017 по 30.01.2019 - 263674,55грн.

У задоволенні вимоги про стягнення 24240,15грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що він не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ (оплата поточних вимог з поточного рахунку із спеціальним режимом використання) та обумовлену цим відсутність вини відповідача з прострочення платежів за договором, оскільки за умовами договору відповідач не обмежується при здійсненні розрахунків з позивачем лише застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання; відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі Порядок №217).

У відповідності до статті 1 Порядку №217, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Вказаним Порядком №217 встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

Отже, здійснення оплати за отриманий природний газ, відповідно до вищевказаного Порядку №217, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, у тому числі, від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки: обов`язок зі сплати поставленого позивачем відповідачу природного газу, відповідно до умов договору №4832/1617-БО-10 постачання природного газу від 27.10.2016, покладено саме на відповідача як покупця; відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу за спірний період не заперечував та здійснював оплату за поставлений природний газ. Також підпунктом 2 абзацу 1 п.6.2 договору передбачено, що у будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, буд. 23, ідентифікаційний код 32794899) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 345 741,50 грн пені;

- 79 290,33 грн 3% річних;

- 285 136,40 грн інфляційних втрат;

- 10 652,52 грн судового збору.

3. В частині стягненні 1 995,90грн пені, 285,13грн 3% річних, 24 240,15грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.02.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1-у справу;

2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) (рек. з пов.)

3 - відповідачу (13312 , Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка, 23) (рек. з пов.)