Рішення № 87836905, 26.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6209/19

за позовом Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП"

до Широківської районної державної адміністрації

про стягнення пені, інфляційних, 3% з простроченої суми заборгованості за надані послуги теплопостачання за договором № 58-Т на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 18.11.16р.

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 20 409,46 грн. - пені, 1897,21 грн. - 3% річних, 8 911,99 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.19р. у справі №904/4607/19 за позовом Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП" до Широківської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання (договір №58-Т), враховуючи вимоги Позивача про стягнення з Широківської районної державної адміністрації інфляційних втрат, 3% річних та пені., позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 42 503 грн. – основного боргу, 3 505,65 грн. – 3% річних, 13 875,28 грн. – інфляційних втрат та 1 579,06 грн. – судового збору. Стягнуті рішенням суду грошові кошти Відповідач сплатив в повному обсязі, що підтверджується повідомленням управління державної казначейської служби України у Широківському районі Дніпропетровської області від 05.12.19р. №03-33/550.

Відповідь на відзив Позивач суду не надав.

28.01.20р. з метою всебічного та повного вирішення спору в справі №904/6209/19 направлено запит про надання для огляду справи №904/4607/19 за позовом Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП" до Широківської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання. При вирішенні спору у даній справі, судом досліджено матеріали справи №904/4607/19.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.16р. сторонами укладено Договір №58-Т на відпуск теплової енергії для потреб опалення (далі Договір), за п.1.1. якого Постачальник (Позивач) здійснює відпуск теплової енергії згідно ліцензії для потреб центрального опалення наступних об`єктів, розміщених, за адресам: адмінприміщення - смт Широке вул. Соборна б. 107, архів – смт Широке вул. Вишнева 1а, від котельної Центральна.

Відповідно до п.1.2. Договору планове проектне споживання теплової енергії на опалення характеризується наступними показниками: назва об`єкта теплоспоживання: адмінприміщення, архів; зовнішній об`єм будівель: адмінприміщення - 1275,100299 куб. м, архів -393,43 куб.м; теплове навантаження по опаленню: адмінприміщення - 0,022170526 Гкал/год, архів - 0,006506986 Гкал/год.

Розрахунок за теплову енергію здійснюється постачальником на підставі (цін) тарифів, встановлених юридичною особою - виконавчим комітетом Широківської селищної ради, оприлюдненим у встановленому законом порядку. Станом на момент укладання договору згідно рішення виконавчого комітету Широківської селищної ради від 02.11.2015 №172 ціна складає - 2404,66грн. (п. 2.1., 2.2. Договору).

Ціна договору в межах кошторисних призначень на листопад-грудень 2016 становить 34 700,00грн. у тому числі ПДВ - 5 783,33грн. Оплата послуг проводиться відповідно до даного договору та на підставі ст.ст. 23, 47, 48, 49 Бюджетного кодексу України згідно показників приладів обліку теплової енергії власника будівлі, про що складається відповідний акт, який підписується сторонами. Розрахунковим періодом для нарахування за спожиту протягом звітного місяця теплову енергію є календарний місяць. Акт приймання-передачі послуг з теплопостачання складається уповноваженими особами сторін в останній день розрахункового місяця. Споживач (Відповідач) здійснює оплату за теплову енергію згідно наданих актів наданих послуг - щомісячно не пізніше ніж 10-го числа місяця, наступного за звітнім. (п. 5.2., 5.3.Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору даний договір, складений у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу на термін з 01 листопада 2016 згідно ст. 631 п.3 ЦК України і діють в частині постачання теплової енергії до 31 грудня 2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Додатковою угодою №1 до договору №58Т від 18.11.2016 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, сторони домовились про наступне:

"Збільшити суму договору на 71 008,00грн. та викласти пункт 5.1. договору №58-Т від 18.11.2016 у наступній редакції:

5.1. Ціна договору в межах кошторисних призначень на січень-грудень 2016 становить 105 708,00 грн. у тому числі ПДВ 17 618,00грн.

Пункт 8.1. договору №58-Т від 18.11.2016 викласти у наступній редакції. Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016.

Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цього договору в частині надання послуг теплопостачання застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно.

На виконання умов договору, Позивач надав Відповідачеві послуги з опалення, що підтверджується:

- актом здачі-приймання послуг по постачанню за січень-березень 2016р. №165-11-П від 21.11.16р. у кількості 10,548 Гкал на суму 25 347,04 грн.;

- актом здачі-приймання послуг по постачанню за січень-березень 2016р. №164-11-П від 21.11.16р. у кількості 10,548 Гкал на суму 25 347,04 грн.

Відповідач надані послуги оплатив за платіжними дорученнями: №281 від 22.11.16. на суму 60 860,96 грн. та №282 від 22.11.16р. на суму 25 347,04 грн.

На думку Позивача, Відповідач оплатив спожиті послуги з порушенням строків оплати, встановлених п. 5.3. Договору.

З посиланням на ст. 230, 231 та 232 ГК, Позивач нарахував Відповідачеві пеню у розмірі 20 409,55 грн. за період прострочення з 11.02.16р. по 22.11.16р., за кожним актом окремо.

Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача ОСОБА_1 нарахував 3% річних – 1 897,22 грн. за період з 11.03.16р. до 22.11.16р., індекс інфляції – 5 314,00 грн. за період з лютого 2016р. по листопад 2016р.

Нарахування проводилося за кожним актом окремо.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є: факт надання послуг з теплопостачання, порушення Споживачем умов Договору в частині своєчасної оплати спожитих послуг, наявність підстав та правильність нарахування штрафних санкцій.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання, закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов`язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд не приймає позицію Позивача, а погоджується з Відповідачем.

Так, дійсно 18.11.2016 сторонами укладено Договір. Додатковою угодою, від того ж 18.11.2016, сторони, серед іншого, п. 8.1. Договору виклали у наступній редакції: цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року. Сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цього договору в частині надання послуг теплопостачання застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.19р. у справі №904/4607/19 між тими ж сторонами, вже розглянуто позовні вимоги Позивача, у тому числі про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши матеріали справи №904/4607/19, суд встановив, що під час розгляду наведеної справи розглядалися позовні вимоги за період прострочення листопад – грудень 2016р., в той час, як предметом доказування у даній справі є стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції за січень-квітень 2016р.

Окрім цього, наведеним рішенням суду встановлено, що оплати за платіжними дорученнями №281 та №282 від 22.11.16р. на загальну суму 86 208,00 грн. є оплатою спожитих послуг за період січень-квітень 2016р. Цей факт підтверджується і сторонами у даній справі, а також доданими Позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по даному договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

З умов Договору не вбачається визначеного розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2018 № 904/5922/17.

Окрім цього, матеріалами справи спростовуються доводи Позивача в частині правомірності нарахування 3% річних та індексу інфляції.

Так, п. 5.3. Договору передбачено, що Споживач здійснює оплату за теплову енергію згідно актів наданих послуг – щомісячно не пізніше ніж 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних та індексу інфляції за прострочення оплати за теплову енергію, спожиту протягом січня-квітня 2016р.

Чинне законодавство не позбавляє сторін права на врегулювання Договором правовідносин, що йому передували.

Заявляючи позовні вимоги, Позивач посилається на прострочення, враховуючи зміни внесені Додатковою угодою.

З п.5.3. Договору вбачається, що Споживач повинен оплачувати теплову енергію на підставі актів наданих послуг. В той же час, ч. 2 п. 5.2. Договору визначено, що акт прийому-передачі послуг з теплопостачання складається уповноваженими особами Сторін в останній день розрахункового місяця.

Однак, акти прийому-передачі послуг за спірним Договором складені лише 21.11.16р. В матеріалах справи відсутні докази відмови Відповідача підписання (складення) актів, як і відсутні докази направлення актів приймання-передачі послуг Позивачем, відповідно до умов Договору, тобто щомісячно (у січні-квітні 2016р.).

В той же час, матеріали справи місять докази сплати Відповідачем нарахованої Позивачем суми за надані протягом спірного періоду послуги відповідно до Актів наданих послуг 22.11.16р., тобто наступного дня після підписання актів.

Оскільки п. 5.2, 5.3 Договору передбачено, що акти прийому-передачі послуг складаються в останній день розрахункового місяця, а оплату за теплову енергію Споживач (Відповідач) має вносити щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, то, відповідно, Відповідач має 10 днів на оплату послуг за отриманими актами прийому-передачі послуг, однак за актами прийому-передачі послуг за спірний період Відповідач розрахувався наступного дня (22.11.2016р.), після одержання цих актів.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що Договір про надання послуг з 01.01.2016р. укладено сторонами лише 18.11.2016р., що за послуги, надані протягом спірного періоду за Договором, Відповідач не міг розрахуватися до укладання Договору і до одержання від Позивача актів прийому-передачі послуг, як підстави для розрахунків, що за спірний період Відповідач розрахувався у строки передбачені п. 5.2, 5.3 Договору, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖКП", 53700, смт Широке, вул. Вишнева,6 (код 33075778) до Широківської районної державної адміністрації, 53700, смт Широке, вул. Соборна, б. 107 (код 04052420) про стягнення пені, інфляційних, 3% з простроченої суми заборгованості за надані послуги теплопостачання за договором № 58-Т на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 18.11.16р. – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 26.02.2020

Суддя С.Г. Юзіков