Рішення № 87836319, 18.02.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1919/19

Провадження № 2/539/66/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,

при секретарі Мирна Т.Ф.,

з участю : позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Лубенська міська рада про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору дарування від 04.10.2016 року вона є власницею домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та в цілому складається з житлового будинку та господарських будівель, що розташовані на приватизованій земельній ділянці 0,0658 га. Вказана земельна ділянка має цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідач на межі їхніх земельних ділянок, на відстані близько 3,5 м. від входу розташував клітки для утримання нутрій. Це призводить до того, що сморід від тварин та продукти випорожнення тварин постійно попадають на територію її двору.

Ні її неодноразові прохання демонтувати вище вказані клітки відповідач ніяким чином не відреагував.

14.06.2018 року вона вимушена була звернутися з заявою до міської ради. Відповідно до повідомлення Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 21.06.2018 року №1-11/1795, при проведенні обстеження належного їй домоволодіння встановлено, що власниками сусіднього домоволодіння порушено п/п 3.25* п.3 ДБН 360-92* «Планування і забудова міських і сільських поселень та п. 3.35, а саме, збудовано клітки для утримання нутрій по межі садиб на відстані 3.66 м. від входу в житловий будинок.

Прохала суд винести рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом знищення кліток для утримання нутрій, що знаходяться на межі земельних ділянок, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Судові витрати прохала покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, клопотання від відповідача про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

На підставі статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши позивача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази в порядку заочного провадження суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Стаття 41 Конституції України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном а згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 04.10.2016 року позивач ОСОБА_1 є власницею домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0,0658 га. з цільовим призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.6-11).

Також судом встановлено, що між позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_2 , виник конфлікт з приводу розташування останнім на межі їхніх земельних ділянок, на відстані близько 3,5 м. від входу кліток для утримання нутрій. Це призводить до того, що сморід від тварин та продукти випорожнення тварин постійно попадають на територію двору позивача.

В добровільному порядку конфлікт вирішити сторони не змогли. З даного приводу позивач ОСОБА_1 14.06.2018 року зверталася з заявою до міської ради.

Із повідомлення Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 21.06.2018 року №1-11/1795 вбачається, що на звернення громадянки ОСОБА_1 19.06.2018 року працівниками відділу містобудування та архітектури було обстежено садибу АДРЕСА_3 . За результатами обстеження встановлено, що зі сторони садиби АДРЕСА_4 порушується Земельний кодекс України, а саме, Глава 17 «Добросусідство», ст. 104 «Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку», п/п 3.25* п.3 ДБН 360-92** Планування і забудова міських і сільських поселень (Для догляду будівлями і здійснення поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1 м.) та п/п 3.35 п.3 (Сараї для домашньої худоби, кроликів, нутрій, лисиць і птиці треба розміщувати на відстані від житлових будинків відповідно до протипожежних і санітарних норм: одинокі або подвійні - не менше 15 м; групові до 8 блоків – не менше 25 м, від 8 до 30 блоків - не менше 50 м від найближчого будинку і не більше 150 м від найвіддаленішого, більше 30 блоків - за межами житлової забудови. Відстань від сараїв до джерел питного водопостачання повинна бути не менше 20 м. Площа забудови групи зблокованих сараїв не повинна перевищувати 800 м2. Відстань між групами сараїв слід приймати за нормами протипожежних розривів залежно від ступеня їх вогнестійкості), а саме, збудовано клітки для утримання нутрій по межі садиб на відстані 3,66 м від входу в житловий будинок.

Виконавчим комітетом Лубенської міської ради було рекомендовано ОСОБА_2 терміново усунути порушення межі та відстані до житлового будинку громадянки ОСОБА_1 , а саме демонтувати клітки для утримання нутрій (а.с.13).

Вказані порушення відповідачем усунуті не були.

Також, із матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 13.06.2018 року були вчинені хуліганські дії стосовно громадянки ОСОБА_1 , за що його постановою суду від 25.07.2018 року було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та притягнено до відповідальності у виді штрафу в розмірі 51 грн.

Конфлікт між сторонами не вичерпано.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 порушено державні будівельні норми та вимоги Земельного кодексу України і жодних заперечень щодо даного факту суду не надано.

Оцінюючи надані суду і досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позивачем частково доведені обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню з огляду на те, що демонтаж зазначених вище кліток буде достатнім способом для відновлення порушеного права позивача.

При цьому термін «демонтаж» з огляду на його логічне та граматичне тлумачення входить до поняття «знищення», а тому зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем належною їй на праві власності земельною ділянкою шляхом демонтажу кліток для утримання нутрій не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 281, 282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), третя особа Лубенська міська рада (місце знаходження м. Лубни, вул. Я.Мудрого, 33, код ЄДРПОУ 21053182) про усунення перешкод у користуванні майном – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належною їй на праві власності земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу кліток для утримання нутрій, що знаходяться на межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити відповідачу, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2020 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Ю.А. Іващенко