Рішення № 87836236, 26.02.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.02.2020 Справа № 554/9334/19

Провадження №2/554/2882/2019

2/554/56/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Полтава Октябрський районний суд м.Полтави в складі суду :

судді Блажко І.О.

при секретарі Хмельницькій М.Ю.

за участю відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

в с т а н о в и в :

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В якій прохали: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 127 358,08 грн. за кредитним договором №б/н від 14.06.2006, яка складається з наступного: 4 566,59 грн. - заборгованість за кредитом; 122 791,49 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом з 14.09.2006 по 30.07.2018; судові витрати у розмірі 1 921 грн.; в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «Приват Банк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом. Разом з позовною заявою надали суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.1-3, 28).

16 жовтня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі №№554/9334/19, 2/554/2882/2019. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14.30 годин на 07 листопада 2019 року (а.с.30).

07 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 . В якому зазначив, що вважає вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення з відповідача заборгованості у вищевказаному розмірі, незаконними, безпідставними та необґрунтованими, а тому необхідно відмовити позивачу в задоволенні його позову в повному обсязі, з наступних підстав. Позивачем не надано суду, жодного належного та допустимого доказу наявності заборгованості. А саме у додатках, до позовної заяви позивач надав виключно розрахунок заборгованості за не зрозумілим договором без номера від 14.09.2006, при цьому не надавши довідку про рух коштів за конкретним картковим рахунком. Даний факт унеможливлює повністю зробити висновок за яким саме договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість. Позивач, у своїх позовній заяві зазначає, що відповідно договору б/н від 14.09.2006 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000,00 гривень, а кінцевим терміном повернення коштів являється кінцевий термін дії картки. Таким чином, дія договору на обслуговування карткового рахунку закінчилась 14.09.2010, оскільки згідно умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приват банк» загальний термін дії банківської карти становить 4 роки. Таким чином, позивач вийшов за межі стоку права пред`явлення вимоги про стягнення заборгованості. Строк права вимоги за вказаним сумнівним договором закінчився 14.09.2015. Під час підписання анкети - заяви, його метою було отримання виключно банківської карти для нарахування заробітної плати. Відповідач не заперечую той факт, що банком самовільно було встановлено кредитний ліміт на платіжну карту, у розмірі 5 000,00, гривень, але вказані кошти були відраховані із його заробітної плати. Він не був ознайомлений належним чином із процентною ставкою, та умовами надання кредитних коштів. В подібній ситуації, у справі №342/180/17 від 03.07.2019, Велика Палата Верховного суду обґрунтовує свою позицію наступним чином. Підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може бути договором приєднання. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Правила надання банківських послуг та тарифи мають мінливий характер, тому визначити яка саме редакція правил та тарифів діяла на момент підписання заяви є нереальним. Надані позивачем правила надання банківських послуг Приват Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є неможливість погодження ціни договору. Велика Палата Верховного Суду вважає, що витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.02.2011 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Не повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, покладає на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Отже, підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. З тих же підстав не можна вважати складовою частиною кредитного договору витяг з тарифів банку, оскільки вони також не містять підпису позичальника, у зв`язку з чим прохає відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.38-41).

10 грудня 2019 року ухвалою суду клопотання представника відповідача за ордером Дериконь Д.С. про витребування доказів - повернуто без розгляду. Перейдено від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження у цивільній справі №554/9334/19. Призначено підготовче судове засідання на 10.00 годин на 16 січня 2020 року (а.с.53,54).

17 грудня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив АТ КБ «Приватбанк». В якій зазначили, що відповідно до укладеного договору №б/н від 14.09.2006 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умов та тарифів. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, умовах надання банківських послуг, правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Тарифи - розмір винагороди за послуги банку; є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до умов та правил надання банківських послуг. Необхідно відзначити, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 13 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 14.09.2006, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом це засвідчив. Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені умови і правила надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідача в умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з умовами та тарифами, що заява разом із умовами та тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до умов та правилами надання банківських послуг. Заява разом з умовами та тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору (умов кредитування). Відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. На підтвердження використання кредитного карткового рахунку банком надана виписка, яка відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Підпис позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що позичальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Згідно п. 5.3. Кредитного договору, банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. При підключенні держателя до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobile-banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень. Відповідно до п. 6.3. Договору в обов`язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку. Відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку та змінами умов та правил надання банківських послуг шляхом отримання інформації через Інтернет. Згідно п. 6.3. Умов та правил надання банківських послуг, отримання виписок карткового рахунку є обов`язком клієнта. Неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє держателя від виконання своїх зобов`язань за договором (п. 8.1.). Можливість зміни умов договору також передбачено розділом II Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014, а саме банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором. Законом України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ встановлено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Як бачимо, умови про порядок внесення змін до тарифів та умов та правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору відповідача влаштовували умови вищевказаного договору про що свідчить його підпис. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. В заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п.3.2), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 3.3 умов та правил надання банківських послуг зазначено, що дії в частині зміни розміру кредитного ліміту здійснюється банком самостійно, без попереднього повідомлення клієнта. Додатково повідомляємо, що встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно умов та правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Згідно п. 9.3 умов та правил "Картрахунки відкриті на невизначений строк". Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клаєнтка ... тощо. Згідно умов обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та срок дії визначено в заяві та в пам`ятці клієнта. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обгрунтовані. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 06.2022. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 11.10.2019 - до спливу строку позовної давності. У звязку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Враховуючи викладене, прохають суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. (а.с.61-68)

16 січня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі

№554/9334/19. Призначено справу до судового розгляду по суті на 15.30 годин на 25 лютого 2020 року. (а.с.102)

24 лютого 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дериконь Д.С. про застосування строку позовної давності, в якій зазначили, що позивач, у своїх позовній заяві зазначає, що відповідно договору б/н від 14.09.2006 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000,00 гривень, а кінцевим терміном повернення коштів являється кінцевий термін дії картки. Таким чином, дія договору на обслуговування карткового рахунку закінчилась 14.09.2010, оскільки згідно умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приват банк» загальний термін дії банківської карти становить 4 роки. Згідно наданого банком розрахунку у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед банком станом на 31.08.2019 становить127359,08 грн, та складається з: заборгованість за кредитом - 4566,59 гривень; заборгованість за процентами 275783,77 грн, комісія 4019,50 грн. Окрім цього, у розрахунку заборгованості вказано, що останній платіж Потоцьким був здійснений 20.02.2015 у розмірі 1903,22 гривень. Останній платіж у рахунок погашення кредитної заборгованості було здійснено відповідачем 20.02.2015, а позивач звернувся до суду 01.10.2019, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Прохає застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові (а.с.107-109).

В судове засідання представник позивача не з`явився, зазначивши у позовній заяві про розгляд справи без участі представника банку, що позовні вимоги підтримують повністю, проти винесення заочного рішення не заперечують. Також надали клопотання про розгляд справи без участі представника банку. У відповіді на відзив зазначили що строк звернення до суду з позовом не пропущено (а.с.1-3, 28).

В судове засідання з`явилися відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача за ордером ОСОБА_2 , котрі відносно позову заперечували у повному обсязі, прохали відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та прохали застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Суд, заслухавши відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 14.09.2006 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір №б/н від 14.09.2006, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.10).

Як слідує із розрахунку наданого банком, розмір відсоткової ставки змінювався, зокрема в період часу із 01.04.2015 по 30.06.2019 діяла процентна ставка 43,2% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків.

Отримання та видача кредиту має відбуватися в межах домовленостей двох сторін (банку та позичальника). Якщо таких домовленостей в письмовому вигляді не існувало, то відповідно й стягнення кредиту за відсутності належним чином укладеного кредитного договору є протиправним.

Матеріали справи не містять доказів щодо домовленостей сторін з приводу зміни процентної ставки за користування кредитом з 36% (3% в місяць) до 43,2%.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина четверта статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16, Верховного суду від 28 листопада 2018 року № 638/5487/16-ц.

З урахуванням змісту наведених норм, умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та процедура підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання ).

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Верховний Суд України в своїй постанові від 11.03.2015 за № 6-16цс15 зробив висновок: посилання на внутрішні документи як додаток до договору, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами при визнанні умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення.

В постанові від 22.03.2017 за № 6-2320цс16 ВСУ дійшов аналогічного висновку, а саме: згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). У справі, яка переглядалася, суди встановили, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір. Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.09.2006 відповідач ОСОБА_1 станом на 31.08.2019 має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 127 358 грн. 08 коп., з яких : 4 566 грн. 59 коп. - заборгованість за кредитом; 122 791 грн. 49 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. (а.с.4-9)

Всього сума заборгованості складає - 127 358 грн. 08 коп. (4566,59+122791,49), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-9).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

У відповідності до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно роз`яснень, п.31 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого мину. У зв`язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до дадаткових вимог.

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Тобто, несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-167цс14 від 12.11.2014, постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року №638/5487/16ц.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, слідує, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (а.с.11-16).

Таким чином, дія договору на обслуговування карткового рахунку закінчилась 14.09.2010 року, оскільки згідно умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приват банк» загальний термін дії банківської карти становить 4 роки.

При цьому останній платіж у рахунок погашення кредитної заборгованості було здійснено відповідачем 20.02.2015, а позивач звернувся до суду 16.10.2019, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовною заявою про захист свого порушеного права 16.10.2019, тобто з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повнітю, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Судові витрати сплачені банком при подачі позову до суду складають 1 921 грн. (а.с.25).

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 81, 130, 131, 141, 229, 263, 354 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Судові витрати у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня віднести на користь держави.

Позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 01001, м.Київ, вулиця Грушевського, будинок №1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО №305299.

Відповідач - громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2020 року.

Суддя І.О.Блажко