Ухвала суду № 87835750, 26.02.2020, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/7304/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,

за участю

представника стягувача ОСОБА_1 ,

державного виконавця Гречківської Ю.В.,

розглянувши в м. Полтаві в приміщенні Київського районного суду м. Полтави заяву ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду в цивільній справі № 552/7304/18 за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором застави майнових прав,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 10 лютого 2020 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з заявою про відстрочення виконання рішення суду в цивільній справі № 552/7304/18 за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором застави майнових прав.

Заява обґрунтована тим, що рішенням суду в даній справі звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором про заставу майнових прав № 382 К-Ф від 12.02.2008 шляхом продажу з публічних торгів за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження, а саме – на нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1 , за рахунок вартості якої погасити заборгованість перед Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» за кредитним договором № 382 К-Ф від 12.02.2008 в загальній сумі 56750,62 доларів США.

Вказувала, що судове рішення звернуте до примусового виконання, виконавче провадження № 60587379 знаходиться в провадженні головного державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківської Ю.В. та на час звернення з заявою до суду не виконане.

Вважає, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним нерухомим майном, що належить боржнику, підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не може бути примусово відчужена до 21.10.2020.

З цих підстав в заяві просила суд відстрочити до 21 жовтня 2020 року виконання рішення суду в справі № 552/7304/18.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання для участі в розгляді заяви не зявилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду.

В судовому засіданні представник стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» з приводу задоволення заяви заперечував, пояснивши, що на квартиру АДРЕСА_1 не розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», окрім того, 24 лютого 2020 року відбулися електронні торги, на який було реалізовано предмет застави.

Державний виконавець також в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення заяви, вважає безпідставним твердження заявника про те, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним нерухомим майном, що підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також вважає, що заявником не зазначені обставини, які б давали підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали, приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 березня 2019 року в справі № 552/7304/18, яке вступило в законну силу, позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором застави майнових прав задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором про заставу майнових прав № 382 К-Ф від 12.02.2008 шляхом продажу з публічних торгів за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в процедурі виконавчого провадження, а саме – на нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , за рахунок вартості якої погасити заборгованість перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором № 382 К-Ф від 12.02.2008 в загальній сумі 56750,62 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» понесені судові витрати в розмірі 1762 грн.

Рішення суду добровільно не виконано, пред`явлено на примусове виконання.

Встановлено, що в провадженні головного державного виконавця Київського ВДВС у мсті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківської Ю.В. перебуває зведене виконавче провадження № 57803805, в межах якого виконуються рішення Київського районного суду м. Полтави, в тому числі і рішення в справі № 552/7304/18 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання, врегульовано нормами ст. 435 ЦПК України, відповідно до якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Звертаючись до суду з відповідною заявою, ОСОБА_2 обґрунтовує її тим, що квартира, на яку звернуто стягнення згідно з судовим рішенням, є тим нерухомим майном, яке не може бути відчужене без згоди власникам протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Разом з тим, відповідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Аналіз наведеної норми права свідчить, що дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" лише обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.

Верховний Суд України у постанові від 09 вересня 2015 року у справі N 6-483цс15 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття "мораторій" у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Згідно з пунктом 4 цього Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Зазначений Закон не зупиняє дії інших нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то не може бути підставою для відмови в позові, а унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Встановлено, що заявник ОСОБА_2 зареєструвала своє постійне місце проживання в квартирі АДРЕСА_1 в листопаді 2019 (а.с. 105), тобто, після ухвалення судом рішення в цивільній справі № 552/7304/19.

На час вирішення Київським районним судом м. Полтаві цивільної справи № 552/7304/18 квартира АДРЕСА_1 не використовувалася як місце проживання ОСОБА_2 , яка на час ухвалення рішення суду від 22 березня 2019 року мала інше нерухоме майно, де і було зареєстроване її постійне місце проживання.

Матеріалами виконавчого провадження також підтверджено ту обставину, що боржник ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживала.

Твердження заявника про те, що на квартиру АДРЕСА_1 не розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», спростовано наявними в матеріалах справи доказами.

За нормами Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з нормами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. "Горнсбі проти Греції", Reports of Judgments and Decisions, 1997-II, с. 510, п. 40). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності виняткових обставин, які б давали підстави для відстрочення виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст. 435 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду в цивільній справі № 552/7304/18 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором застави майнових прав відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 15-денний термін апеляційної скарги.

Повний текст ухвали судом складено 26.02.2020.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко