Рішення № 87835272, 21.02.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/6831/19

Провадження № 2/361/925/20

21.02.2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 лютого 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Мельниченко Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 15.03.2017р., в сумі 22019,91грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 8237,00грн., за відсотками за користування кредитом 4970,08грн., нараховано пеню 6450,25грн., нараховано пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 837,82грн., а також штраф за п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. (фіксована частина) і 1024,76грн. (процентна складова), мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15.03.2017р. між банком і ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 10000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (який не зазначено), підписав заяву-анкету і підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та Правилами надання банківських послуг” і “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг; підписанням даного договору відповідач надав згоду на прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, який встановлюється за рішенням банку, і надав згоду банку змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт і інші умови кредитування. Розмір процентів, неустойка передбачені Тарифами, Умовами та Правилами надання банківських послуг, на які відповідач погодився, подаючи анкету-заяву і підписуючи її. За укладеним договором позивач виконав свої зобов`язання, надав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі, встановленому договором. Відповідач не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами, прострочив грошові зобов`язання, за що банк нарахував пеню і штраф у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів.

Відповідач подав заяву, в якій позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8237,00грн., в іншій частині у задоволенні позову просив відмовити. Також просив суд розглянути справу у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків:

Згідно з анкетою-заявою № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку – 15.03.2017р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» - відповідач підписав вказану анкету-заяву, в які надав згоду, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами.

Відповідач отримав від позивача платіжну кредитну картку, на яку йому відкритий кредитний ліміт. Факт укладення договору і отримання кредитної картки та кредитних коштів у вказано розмірі відповідач визнав.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.08.2019р. становить 22019,91грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту – 8237,00 грн., заборгованості за відсотками – 4970,08грн., нараховано пеню – 6450,25грн.; нараховано пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 837,82грн., а також штраф 500 грн. та 1024,76грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Разом з тим, вказані норми закону не виключають вимоги щодо обов`язкової письмової форми договору кредиту і зокрема дотримання письмової форми щодо всіх істотних його умов.

Частинами 1 та 3 ст.509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідност.81 ЦПК - к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.89 ЦПК - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно приписів ст.ст. 43, 49, 77- 82 ЦПК України на позивача покладається обов`язок по доказуванню (шляхом подання належних, допустимих та достовірних доказів) тих обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. Позивач звільняється від обов`язку по доказуванню обставин, які визнані відповідачем, але даний припис закону не звільняє сторону від дотримання вимог закону щодо подання належних і допустимих доказів.

Суд також враховує, що до договору кредиту закон встановлює обов`язкову письмову форму і встановлює нікчемність договору кредиту у разі недотримання письмової форми.

З наданих доказів, а саме з анкети –заяви на отримання кредитної картки, як єдиного документу підписаного позичальником (належного і допустимого письмового доказу), і з урахуванням визнання відповідачем певних обставин (отримання кредитних коштів у вказаній сумі і наявності заборгованості по кредитним коштам у вказаній сумі), слід дійти висновку, що між сторонами був укладений договір на тих умовах, які зазначені саме у цьому єдиному підписаному позичальником документі, і також суд може визнати встановленим факт наявності у відповідача вказаної заборгованості за отриманими кредитними коштами. Всі інші умови договору, укладеного між сторонами, в тій частині, в якій вони не визнані відповідачем і про які не зазначено у єдиному письмовому доказі (анкеті-заяві) – підлягають доказуванню позивачем належними і допустимими доказами. Всі інші умови договору, є нікчемними, оскільки їм не надано обов`язкової письмової форми, і виходячи з приписів закону щодо нікчемності договору кредиту у разі недотримання письмової форми договору.

При цьому суд враховує, що відповідач не оспорює і визнає факт отримання вказаної суми на умовах кредитування, що означає обов`язок повернути отримані коти кредитору.

Згідно ст.615 ЦК – не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, між сторонами будо укладено певний договір, за яким відповідач отримав певні грошові кошти, і на даний час за відкритим йому рахунком існує заборгованість по кредиту, перерахованому на цей рахунок, в сумі 8237грн.

Згідно наданому позивачем розрахунку, який не оспорений в цій частині відповідачем, заборгованість по кредиту становить 8237,00грн. Дану суму і дану заборгованості відповідач визнав, і вона підлягає стягненню за рішенням суду. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в іншій частині, то суд робить такі висновки:

Анкета-заява, яка є єдиними документом, підписаним відповідачем, не містить у собі таких умов договору як розмір кредиту, процентна ставка, строки повернення, неустойка. Інших допустимих доказів істотних умови договору, з яких би у відповідача виникли вказані позивачем зобов`язання , позивач не подав.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги неустойки, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил були надані відповідачу для ознайомлення під час підписання договору; що відповідач погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.

Вказані документи (Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) не містять підпису клієнта – позичальника, і ніяких інших належних доказів на підтвердження того, що позичальник ознайомлений і погодився саме з такими умовами договору кредиту, позивач не надав.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони уклали договір саме на таких умовах щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, і щодо підстав та порядку нарахування пені чи іншого виду неустойки на випадок прострочення зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17. В даній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують факту підписання позичальником договір саме на таких умовах.

Враховуючи вимоги закону щодо обов`язкової письмової форми договору кредиту, і щодо нікчемності договору при недотриманні письмової форми, суд не бере до уваги вказаний Витяг з тарифів у якості умов договору щодо нарахованих відсотків, і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг - як такі, що не підписані відповідачем-позичальником.

Тому відсутні підстави в межах даної справи і виходячи з наданих доказів – для стягнення з відповідача неустойки за прострочення грошових зобов`язань по поверненню кредиту, оскільки позивач не довів суду факт укладення договору між сторонами саме на таких умовах.

Ухвалою суду від 15.10.2019р. суд вказав на недоліки поданих копій письмових доказів, витребував від позивача оригінали зазначених письмових доказів або належним чином оформлені і посвідчені у відповідності до вимог ст.95 ЦПК України їх копії.

На виконання даної ухвали позивач надіслав листа, в якому послався, що суду разом з позовом він подав оригінал розрахунку заборгованості та платіжне доручення (про сплату судового збору), інші документи надані ним в копіях і надати оригінали позивач не може; щодо Умов та Правил надання банківських послуг запропонував суду ознайомитись з повним текстом у електронному архіві на відповідному сайті; щодо подання суду оригіналу анкети-заяви або хоча б належним чином складеної та оформленої її копії, - позивач дану вимогу суду взагалі проігнорував.

Щодо Виписки по рахунку, яку позивач надав як додаток до листа-відповіді на ухвалу суду, вже під час розгляду справи по суті, -то вказаний документ міг би розглядатись як первинний документ і як належний письмовий доказ, у разі дотримання позивачем порядку подання доказів та у разі його належного оформлення (у відповідності до вимог, що пред`являються до складення документів та їх посвідчення: ст.83 та ст.95 ЦПК України), зокрема, даний документ складається з декількох аркушів, не підписаний (ні кожен аркуш окремо ні в цілому), не має вигляду єдиного документу, не завірений відповідальною за його достовірність посадовою особою, або представником позивача - у разі, якщо подається копія.

Такий доказ не долучався до позовної заяви, конкретно даний доказ не є тим доказом, який був витребуваний судом в порядку ст.84 ЦПК України, тому для його подання позивач мав би дотриматись вимог ЦПК щодо строків і порядку подання доказів. Даний доказ позивач не подав завчасно, до першого судового засідання, не дотримавшись строку подання доказів.

Позивач в порушення вимог ст.ст.126, 127, 222 ЦПК України не заявив клопотання про прийняття даного доказу і не заявив клопотання про поновлення строку подання доказу. При відсутності клопотання відсутні підстави для його розгляду і для прийняття поданого доказу. При відсутності клопотання про поновлення строку подання доказів відсутні підстави для його поновлення і відповідно для прийняття доказу, поданого з порушенням порядку і строку його подання. Тому таке клопотання (якщо наданий лист позивача і розглядати у якості клопотання) і поданий разом з даним листом документ (виписку) згідно ст.126 та ч.2 ст.222 ЦПК залишається без розгляду. Крім того, позивач не виконав вимоги, передбачені в ч.9 ст.83 ЦПК України (про завчасне надіслання другій стороні та про надання суду доказу на підтвердження виконання вказаної вимоги). Враховуючи, що позивачем вимоги ЦПК щодо порядку подання даного доказу не дотримані, і суду не надано доказу на підтвердження надіслання доказу другій стороні, то такий доказ (виписку по рахунку) згідно приписів ч.8 та ч.9 ст.83 ЦПК не береться судом до уваги. Тому з підстав недотримання позивачем вимог процесуального закону щодо порядку подання доказів (зокрема, подано з пропуском строку подання доказів без відповідного клопотання про поновлення строку та доведення поважних причин, а також подано без виконання вимог про завчасне надіслання доказу іншій стороні з наданням суду документів на підтвердження виконання вказаної вимоги), - суд не може брати до уваги даний доказ (згідно ч.8 ст.83 ЦПК).

Крім того, вказана Виписка по рахунку ( при умові його подання з дотриманням вимог ст.83 та ст.95ЦПК і при умові прийняття у якості доказу) - сама по собі могла б доводити рух по певному картковому рахунку, але не містить доказової інформації, яка б поєднувала цей рахунок з особою відповідача (оскільки не надано доказів укладення відповідного договору з відповідачем і доказів того, що даний рахунок відкритий відповідачу і що даним рахунком та коштами на ньому користувався саме відповідач, зокрема, що відповідачу як мінімум була видана картка для доступу до вказаного рахунку).

Вимог про стягнення процентів позивач не заявив, вказавши , що заборгованість нульова.

Щодо стягнення суми 4970,08грн., яка названа позивачем як заборгованість за простроченим тілом кредиту, то суд не вбачає підстав для її стягнення, виходячи з наступного:

Позивач не надав належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредиту у вказаній сумі.

Як вмотивовано вище, суд не бере до уваги вказані позивачем Умови та Правила у якості тих умов, на яких між сторонами був укладений договір. Тому посилання позивача на умови договору (викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг) судом до уваги не беруться. Крім того, у вказаному документі не зазначено про конкретний розмір кредитування. Позивач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів укладення договору на таких умовах, про які він вказує.

З анкети-заяви не вбачається розмір кредиту, не вбачається домовленість сторін про самовільне збільшення кредитором розміру кредиту, і зокрема відсутні докази наявної домовленості між сторонами про те, що будь-які платежі, на які кредитор претендуватиме, він вправі перевести у тіло кредиту, зокрема не підтверджено досягнення сторонами домовленості про переведення на тіло кредиту нарахованих і несплачених відсотків, та/або іншим платежів, нарахованим банком поза умовами договору, які суд бере до уваги.

Виходячи з того, що позивач вказує про наявність домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами (і це відповідає змісту договору кредиту), і разом з тим вказує про нульову заборгованість по відсоткам, при цьому вказує, що відповідач їх не сплачував, і якщо проаналізувати наданий позивачем розрахунок заборгованості, то можна зробити обґрунтоване припущення, що позивач збільшував суму кредиту , зокрема , за рахунок зменшення (списання) відсотків, саме так може бути пояснено виведення на кінець розрахункового періоду заборгованості по відсоткам 0,00грн. і збільшену заборгованість по кредиту.

Єдиним логічним походженням даної суми (названої позивачем простроченою заборгованістю по кредиту) при наведених вище підставах, враховуючи відомості з наданого позивачем розрахунку щодо нарахувань і платежів, є те, що вказана сума сформована з інших нарахованих позивачем по даному картковому рахунку платежів (процентів, пені, штрафів, комісій, тощо). Таким чином дана сума нарахована позивачем безпідставно, поза межами укладеного між сторонами договору.

У позовній заяві сам позивач зазначає, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт у сумі 10000грн. дана сума не підтверджена письмовими доказами, визнана частково відповідачем. Навіть і у разі, якщо виходити з суми кредиту, вказаної позивачем, то вказана позивачем загальна заборгованість по кредиту (прострочена плюс строкова) складає 13 207,08грн. та є явно більшою за суму вказаного позивачем нібито виданого відповідачу кредиту і кредитного ліміту. При цьому позивач не обґрунтував підстав такого збільшення розміру кредиту, і крім того, позивач не довів укладення з відповідачем у вказаний період додаткової угоди про внесення змін в укладений раніше договір. Позовна заява також не містить таких відомостей і обґрунтувань.

Тому при розгляді даної справи суд виходить з того, що сторони договору не вносили до нього змін про збільшення розміру кредиту та/або про автоматичне кредитування банком нарахованих інших платежів з подальшим їх погашенням та віднесенням на прострочене тіло кредиту. Враховуючи, що саме позивач повинен довести факт укладення договору і його істотних умов, а також факт укладення додаткових договорів (угод про внесення змін до умов договору), то суд робить висновок, що позивач не довів суду самого факту видачі позичальнику кредиту (перерахування йому на картку у якості кредитних коштів) у вказаній сумі і факту наявності у відповідача заборгованості у вказаній сумі.

Всі інші, окрім визнаної відповідачем суми заборгованості по кредиту, нарахування мають ознаки сум, нарахованих банком поза межами умов дійсно укладеного і підтвердженого договору, і доказів того, що позичальник прийняв такі змінені позивачем умови кредитування та що позичальник дійсно отримав кредит у вказаній сумі , - позивач суду не надав.

Позовні вимоги в цій частині необґрунтовані, недоведені і не підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір 1921грн. Позов задоволено на 37%. Тому відшкодуванню підлягають судові витрати на 37%, що становить 710,77грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором № б/н від 15.03.2017р. заборгованість за тілом кредиту – 8237,00грн., і судові витрати 710,77грн., всього стягнути 8947,77грн. (вісім тисяч дев?ятсот сорок сім гривень 77 коп.);

в іншій частині в позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Повне рішення виготовлено 26.02.2020р.

Суддя Т.В. Селезньова