Ухвала суду № 87835095, 24.02.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3418/19

Провадження № 1-кп/359/156/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.

при секретарі судового засідання Тоцькій К.О.

за участю:

прокурора Гайфуліна О.О.

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників потерпілих Гошко В.І., Клімова А.О.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника Головкова О.М., ОСОБА_8,

під час судового засідання кримінального провадження №12018110000000641 від 05.11.2018, з повною відео та аудіо фіксацією за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кулинічі Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

Прокурор Гайфулін О.О. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 обґрунтовуючи наступним.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується, однак закінчити судовий розгляд кримінального провадження до цього часу не представляється можливим.

В той же час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли та продовжують існувати і залишилася ймовірність за відсутності найсуворішого запобіжного заходу, що обвинувачений може змінити місце проживання та переховуватись від суду.

У обвинуваченого ОСОБА_3 відсутнє постійне місце проживання та будь-які стійкі соціальні зв`язки на території м. Бориспіль та Київської області, який зареєстрований та фактично проживає на території Харківської області, яка є приграничною зоною із Російською Федерацією та межує із самопроголошеними республіками ДНР та ЛHP, де має родину та міцні соціальні зв`язки, тобто у нього наявні всі можливості для уникнення відповідальності на території України шляхом виїзду за її межі як до Російської Федерації, так і самопроголошених республік ДНР та ЛНР для подальшого переховування від суду.

Окрім цього, відповідно до інформації Державної прикордонної служби України обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово здійснював виїзди за межі території України до Російської Федерації, через пункти пропуску «Гоптівка» та «Плетинівка», тобто він має фактичну можливість для перетину державного кордону та необхідну обізнаність у поведінці та правилах перебування в інших країнах з метою тривалого проживання за межами території України.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що під впливом тяжкості покарання у разі визнання ОСОБА_3 винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), з метою уникнення покарання, може переховуватись від суду.

Встановлено, що запобігання ризикам переховування обвинуваченого від суду, унеможливлення незаконного впливу на свідка становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою. Інші запобіжні заходи не забезпечать належне виконання обвинуваченим ОСОБА_3 своїх процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні клопотання підтримав.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представники Гошко В.І., Клімов А.О. підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Захисник Головков О.М. та ОСОБА_8 заперечили проти розгляду клопотання прокурора, так як його дата не відповідає дню його розгляду. Проте просили застосувати альтернативні запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою, так як вказані прокурором ризики перестали існувати. Свідки та потерпілі допитані, а тому ризик впливу на них перестав існувати. ОСОБА_3 має сім`ю та міцні соціальні зв`язки по місцю свого проживання, а тому їх відсутність на території м.Бориспіль та Київської області не можуть бути ризиками в розумінні чинного законодавства. Харківська область не межує ні з ДНР ні з ЛНР, а тому ризик переховування обвинуваченого на непідконтрольних Україні територіях жодним доказом не обґрунтовано.

Таким чином, характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , немає підстав на даний час стверджувати про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Наявність адміністративних правопорушень не є ризиками в розумінні вказаної статті.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відсутність ризиків, на які вказує прокурор, враховуючи позитивні характеристики та наявність досудової доповіді, просить обрати ОСОБА_3 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію своїх захисників та запевнив, що ухилятися від суду не буде, так як після ДТП, він не ухилявся від досудового слідства протягом шести місяців. Жодним чином не впливав ні на свідків ні на потерпілих. Ому просив суд змінити йому запобіжний захід на інший. Не пов2язаний з триманням під вартою.

Суд заслухавши думку учасників процесу, прийшов до наступних висновків.

На думку суду прокурором було порушено процедуру зверненням до суду з даним клопотанням, тому суд відмовляє у його задоволенні.

Суд також враховує подані докази захисниками, щодо міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність місця проживання, сім`ї та місця роботи, а також характеристик. Проте не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на даний час зважаючи на наступне.

Відсутні підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як є ризик переховування від суду під тягарем майбутнього покарання на території Російської Федерації, до якої неодноразово виїжджав через пропускні пункт «Гоптівка» та «Плетинівка», відповідно до довідки Державної прикордонної служби чи іншої держави.

Європейський суду з прав людини наголошує, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризики перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Небезпека настання таких ризиків може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до вимог Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо встановлення мінімальних стандартів забезпечення прав, підтримання та захисту жертв злочинів від 25 жовтня 2012, вказує на обов`язок держав здійснювати захист вразливих учасників кримінального процесу не лише від фізичного, а й від емоційного та психічного впливу.

Ймовірність впливу на потерпілих безпосередньо ОСОБА_3 чи через інших осіб, з великою ймовірністю залишаються існувати так як під час розгляду клопотань потерпілий ОСОБА_1 повідомив, що в судовому засіданні, коли суд перебував у нарадчій кімнаті, обвинувачений ОСОБА_3 погрожував йому фізичною розправою. Дані обставини підтвердила потерпіла ОСОБА_2 . Були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили факт погрози потерпілому зі сторони обвинуваченого. Свідок ОСОБА_7 заперечила наявність погроз зі сторони ОСОБА_3 , проте підтвердила факт словесного конфлікту.

Зважаючи на викладене, суд вбачає негативний тиск на потерпілого зі сторони обвинуваченого.

Таким чином, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, наявність міцних соціальних зв`язків за відсутності будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено.

Продовження дії запобіжного заходу відбудеться в даному випадку не «автоматично», а із встановленням і дослідженням питання про наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини в кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки суспільний інтерес, який виражається у постійній присутності громадськості міста в судових засіданнях, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи. А тому, на даний час, підстав для застосування іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , не пов`язаного з триманням під вартою, суд не вбачає.

Безумовно, ступінь вказаних ризиків не зменшився, менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю, об`єктивно не спроможний запобігти наведеним ризикам.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини. В такому випадку суд не вбачає підстав для застосування визначення застави обвинуваченому.

Відповідно до Рішення Конституційного суд України від 23 листопада 2017 у справі № 1-28/2017, ухвала про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена протягом семи днів.

Керуючись ст.ст. 331, ч.2 ст.376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання прокурора Гайфуліна Олександра Олександровича про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 24 год. 23.04.2020 включно, утримуючи його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде проголошено о 08:35 год. 28.02.2020.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий