Рішення № 87834733, 24.02.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/589/19

Провадження № 2/359/253/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.,

при секретарі Івановій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК", через свого уповноваженого представника, звернулось до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 18.10.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 13200,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. Тому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив суд примусово стягнути з неї заборгованість за кредитним договором, що становить 183515,52 грн., що складається: з заборгованості за тілом кредиту - 33313,29 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 11582,68 грн., нарахованої пені - 138619,55 грн. Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату судового збору у розмірі 2752,73 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов до висновку, що пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, 18.10.2011 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг на отримання кредиту та платіжної кредитної картки «Універсальна», що підтверджується укладеною сторонами Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 18.10.2011 року (а.с.9).

Так, за змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

При цьому, суд також враховує, що відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено зі змісту Заяви ОСОБА_1 від 18.10.2011 року, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та шляхом підписання зазначених письмових документів, а також скріплення їх печаткою юридичної особи - позивача.

Зокрема зі змісту вказаної Заяви вбачається, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй на ознайомлення в письмовому вигляді, та виявила бажання отримати кредитну картку.

Окрім того, відповідач ОСОБА_1 18.10.2011 року підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.10). Відповідно до якої, базова процентна ставка в місяць становить 2,5 %. У разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, у зв`язку з чим банк буде змушений звернутись до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Таким чином, на момент укладення кредитного договору відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена з розміром відсоткової ставки, а також розміром штрафних санкцій в разі порушення умов даного договору.

Отже в даному випадку суд позбавлений можливості застосувати правову позицію Великої Палати Верховного суду, сформовану у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що ніби то відповідач думала, що користується власними, а не кредитними коштами, оскільки з розрахунку заборгованості чітко вбачається, що відповідач частково вносила грошові кошти на погашення заборгованості.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 , підписання договору являється згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно п. 2.1.1.7.6. Умов та правил, при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку в тому числі з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань.

Також вказаними Умовами та правилами передбачено, що за користування Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів в році, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.6.

У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.549 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання боржник зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.5-8) встановлено, що станом на 18.11.2018 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 183515,52 грн., що складається: з заборгованості за тілом кредиту - 33313,29 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 11582,68 грн., нарахованої пені - 138619,55 грн.

Оскільки розмір заборгованості за використаними кредитними коштами підтверджено уповноваженою банком особою у вищезазначеному розрахунку, підстави сумніватися в дійсності наведеної в розрахунку інформації в частині використаних відповідачем кредитних коштів, у суду відсутні.

В зв`язку з цим суд прийшов до переконання, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту - 33313,29 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 11582,68 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині нарахованої неустойки, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення грошових зобов`язань позивачем нараховано пеню в розмірі 138619,55 грн.

Проте, суд не погоджується з даною сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , і вважає, що вказаний розмір пені підлягає зменшенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її не співмірність із розміром основного зобов`язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Конституційний суд України у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Крім того, в правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 року № 6-473цс16, зазначено, що за змістом ч.3 ст.551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Згідно правової позиції ВСУ від 03.09.2014 р. по справі 6-100цс14 ч. 3 ст. 551 ЦК України може застосовуватись як за клопотанням сторони у справі, так і за ініціативою суду пославшись на ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції до грудня 2017 р.) щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав.

Також про необхідність застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України за ініціативою суду у випадках, коли пеня значно перевищує розмір збитків зазначалось судом касаційної інстанції в ухвалах ВСС України від 29.01.2014 р. № 6-45806св13 (н/п 22ц/790/6217/13), від 15.10.2014 р. по справі № 6-21626св14 (н/п 22ц/790/2524/14), від 29.10.2014 р. по справі № 6-6087св14 (н/п 22ц/790/285/14), від 25.03.2015 р. по справі № 6-869св15 (н/п 22ц/790/7266/14).

При цьому необхідно зазначити, що суд при зменшенні розміру неустойки не обмежений тільки розміром основної заборгованості, оскільки законодавчого обмеження по такому зменшенню не встановлено. Таким чином, суд за наявності обставин встановлених ч. 3 ст. 551 ЦК України за власним переконанням може зменшити розмір неустойки до будь-якого розміру.

Враховуючи те, що розмір пені, який розрахований позивачем, значно перевищує розмір збитків понесених позивачем, а також враховуючи принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільних правовідносин, викладений в ст. 3 ЦК України, суд приходить до висновку, що розмір пені повинен бути зменшений до розміру заборгованості за тілом кредиту - 33313,29 грн.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме відповідач має сплатити позивачу заборгованість за тілом кредиту - 33313,29 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 11582,68 грн., пеню - 33313,29 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору підлягають також частковому задоволенню. Так, ціна позову 183515,52 грн.; задоволено повні вимоги в сумі 78209,26 грн. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2752,73 грн., а тому підлягає відшкодуванню з відповідача судовий збір в розмірі пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 1173 грн. 14 коп. (2752,73 х 78209,26 / 183515,52).

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.526, ч.1 ст.549, ч.1 ст.1054 ЦК України ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кіровським МВ УМВС України в Донецькій області 08.08.1997 року, на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором у розмірі 78209 (сімдесят вісім тисяч двісті дев`ять) гривень 26 копійок, а також частину витрат на оплату судового збору у розмірі 1173 (одна тисяча сто сімдесят три) гривні 14 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2020 року.

Суддя В.В. Журавський